Проблеми розбудови правової правої системи України.

Прийняття Верховною Радою 28 червня 1996 р. Нової Конституції України дало підставу говорити про завершення початкового етапу становлення демократичної, соціальної, правової держави й про початок переходу до наступного періоду — «втілення принципів та норм Конституції у реальне життя суспільства і держави, в життя кожної конкретної людини, що живе в Україні». Проте ідеальне далеко не завжди збігається з реальністю. Через деякий час після прийняття Конституції з новою гостротою виникла суперечність між продекларованими нормами та реальною можливістю і бажанням їхнього втілення.

На реальному шляху до реалізації ідеалу правової держави існує багато перешкод як матеріального, так і духовного характеру, котрі ще слід подолати. Перехід до держави зазначеного типу можливий лише за умови здійснення системної стратегії реформ, яка пов'язує в цілісний комплекс рух до соціального ринкового господарства, громадянського суспільства, правової держави з цілеспрямованим формуванням інститутів соціальної держави. У практичному ж аспекті для відносного досягнення ідеалу соціально-правової держави при всіх цілеспрямованих зусиллях, мабуть, треба десятиліття, перш ніж вдасться створити щось схоже на ефективно чинну соціально-правову державу, що з'являється не на порожньому місці й не в результаті прийняття пакета законів.

Але, Україна сьогодні зіштовхується з такими серйозними труднощами економічного і соціального порядку, котрі за певних умов можуть змінити загальний напрям розвитку української держави в бік, протилежний реалізації її ідеалу соціально-правової держави.

По-перше, зрозуміло, що в умовах хаосу побудувати соціально-правову державу неможливо, як не можна «вивезти» політику без економіки.

По-друге, проголошення соціально-правової держави в Україні можливе, на мій погляд, після ліквідації «хибних» моментів: суперечностей законів і суверенітетів; низької правової культури населення, у котрого, як і раніше, немає справжніх потреб у правових знаннях: зростання злочинності, що набула якісно нового характеру, а українська мафія займає одне з провідних місць у Європі за впливом і прибутками.

По-третє, на шляху наближення до ідеалу соціально-правової держави в Україні, очевидно, повинні змінитися відносини між державою й особистістю: потрібно формувати психологію громадянина, а не підданого.

Держава зобов'язана виступати гарантом природних прав людини, властивих їй споконвічне, а не ставити її у позицію «дам» або «не дам». Це передбачає постійне й неухильне слідування певним принципам побудови й діяльності держави означеного типу.

Практична розбудова правової держави в Україні пов'язана з посиленням легітимації влади, забезпеченням у суспільстві свободи, ефективним функціонуванням принципу поділу влади, дотриманням її окремими гілками принципу верховенства права, відповідністю законів суспільній етиці, усуненням численних порушень прав і свобод людини і громадянина, посиленням стабільності законодавства, декриміналізації суспільства .