Методи планування

Нині в процесі планування широко використовуються різні методи. 
Аналітичний метод. За його допомогою здійснюється вивчення економічної кон'юнкрути (ситуації) в минулому і сучасному періодах, а також досягнутого рівня, як вихідної бази для прогнозування та планування на майбутнє. Цей метод дає змогу: вивчити і огрунтувати найбільш ефективні варіанти спрямування тих або інших процесів в економіці; відстеження відхилень у процесі реалізації планів; оцінки ефективності дії економічних правових та адміністративних підойм; реальної дії фінансово-кредитної, грошової систем; динаміки макроекономічних показників — рівня економіки, зайнятості, інфляції, руху грошової маси; виявлення негативних процесів, у тему числі в соціальній сфері. Для вивчення цих економічних явищ і процесів використовуються методичні і технічні прийоми: порівняння, групування, ланцюгові підставки, індекси, коефіцієнти, моделі, математичне програмування тощо. 
Балансовий метод. Цей метод застосовується для забезпечення погодження потреб і ресурсів, координації пропорцій розвитку економіки відповідно до вимог об'єктивних економічних законів. У практиці планування використовуються матеріальні, вартісні, трудові та міжгалузевий баланси. 
Матеріальний баланс — це документ, який містить показники забезпечення оптимального співвідношення наявності і потреб народного господарства у засобах виробництва, що гарантують ефективний розвиток окремих галузей промисловості і народного господарства, капітального будівництва, виконання окремих програм і т. д. 
Матеріальні баланси розрізняються так: за поділом суспільного продукту—баланси засобів виробництва і предметів споживання; за періодом виконання або дії — баланси довгострокові і короткострокові; за одиницями виміру—баланси натуральні, вартісні, натурально-вартісні; за базовою моделлю — однопродуктові, багатопродуктові, міжгалузевий; за розрізом планування — галузеві і територіальні. 
Однопродуктові баланси — основний вид матеріальних балансів, що використовуються/для всіх стадій, рівней, розрізів планування. Зведені матеріальні баланси — сукупність однопродуктових балансів, об'єднаних за певною ознакою (галузь, технологічне призначення, взаемозаміна ресурсів і продукції). Комплексні матеріальні баланси розробляються за групами взаємозамінюваних матеріально-технічних ресурсів однієї або кількох галузей. 
До вартісних балансів належать: зведений баланс фінансових ресурсів; баланс доходів і витрат за галузями, підприємствами; баланс грошових доходів і витрат населення і т. ін. Вартісні баланси відбивають створення і розподіл доходів держави, підприємств усіх форм власності та населення. Ці баланси є засобом визначення попиту населення та його платоспроможності. 
Трудові баланси — зведений баланс, трудових ресурсів, баланс робочої сили за окремими галузями, баланси кваліфікованих кадрів, спеціалістів та ін. Баланси трудових ресурсів розробляються для країни, області, економічних і адміністративних районів. 
Міжгалузевий баланс — це розгорнута схема балансів суспільного продукту. В ньому детально розшифровуються основні народногосподарські пропорції розвитку окремих галузей. 
Нормативний метод. Цей метод грунтується на використанні нормативів, що виражають ступінь економічної ефективності виробництва та обігу, а також технічно обгрунтованих норм затрат праці, фінансових і матеріальних ресурсів. Система прогресивних техніко-економічних норм і нормативів складається з таких груп: 
1. Нормативи ефективності суспільного виробництва (виробництво чистого валового внутрішнього продукту або продукції на один карбованець затрат, фондовіддача, зростання продуктивності праці); 
2. Норми та нормативи затрат праці і заробітної плати (нормативи затрат праці на одиницю подукції, норми обслуговування робочих місць, межа співвідношення між зростанням продуктивності праці і зарплати); 
3. Норми та нормативи витрат і запасів сировини, матеріалів, палива та електроенергії (на одиницю продукції, на одиницю площі); 
4. Норми та нормативи використання виробничих потужностей і освоєння проектних потужностей (продуктивність обладнання, коефіцієнт використання виробничих потужностей, продовження освоєння проектних потужностей); 
5. Норми та нормативи капітальних вкладень і капітального будівництва (нормативи питомої ваги капітальних вкладень, норм продовження будівництва); 
6. Норми та нормативи потреб і запасів обладнання, його використання; 
7. Фінансові норми та нормативи (середні норми амортизації, нормативи затрат на утримання і ремонт основних фондів, нормативи затрат на управління виробництвом); 
8. Норми грошових витрат на виробництво (обслуговування, відрахування на цільові заходи); 
9. Соціальні норми та нормативи (кількість робочих місць, реальні доходи населення, особисте споживання товарів і послуг); 
10. Норми та нормативи охорони навколишнього середовища (витрати води, ступінь очищення води та повітря тощо). 
Метод оптимізації рішення. Цей метод дає можливість знайти найбільш ефективні рішення, з багатьох варіантів вибрати найоптимальніші. Залежно від цілей побудови розрізняють описові (звітні баланси). і конструктивні (оптимізація виробничої програми, розташування виробництва) економіко-математичні моделі, що широко використовуються в прогнозуванні і плануванні. Вони засновані на лінійному програмуванні: створення прогнозних балансів, міжгалузевий баланс, галузеві моделі оптимального прогнозу, сітьові та інші моделі. 
Програмно-цільовий метод і програмно-ресурсний. Цей метод грунтується на взаємоузгодженні програм з цілями, ресурсами. Програми є важливими економічними підоймами для розв'язання важливих проблем суспільства, регіонів, міст.