Сутність та значення прогнозування економічного розвитку країни
Діяльність людини спрямовується в майбутнє, що знайшло
відображення. Зокрема, в таких словах і поняттях, як “передбачення”,
“пророцтво”, “прогноз” , “план”, “програма”.
Наукове передбачення – це та частина. Сторона, етап діяльності суб’єкта,
результатом якого є одержання знань про майбутні події, що базується на
пізнанні законів розвитку природи, суспільства і мислення. Таке визначення
поняття “передбачення” може служити поясненням до понять “пророцтво” і
“прогноз”. Пророцтво – це передбачення таких подій. Кількісна характеристика
яких неможлива або утруднена.
Передбачення. Природа наукового передбачення зв’язана з виникненням (появою) і
розвитком властивостей матеріальних предметів випереджуючого відбиття. Суть цих
речей пізнається лише тоді. Коли відоме їх походження і розвиток. Все, що
існує, існувало і буде існувати, починаючи від Всесвіту і закінчуючи
мікрочастинкою, являє собою нескінчений різновид форм рухомості матерії.
Нескінченна множина матеріальних об’єктів безперервно взаємодіє між собою. В
результаті відбуваються зміни і розвиток як самих об’єктів, так і всього
матеріального світу. Властивість одних матеріальних об’єктів сприймати,
реагувати, відповідати на вплив інших шляхом зміни своєї зовнішньої і
внутрішньої організації в просторі і часі називається матеріальним відбиттям.
Це стосується живої і неживої природи, які являють собою нерозривне ціле.
Випереджуюче відбиття на етапі функціонування нервової системи в живій природі
названо екстраполюючим. Воно характеризується трьома процесами: аналіз
інформації, синтез цієї інформації з інформацією в пам’яті живого, і керуючий
вплив на той чи інший робочий орган, що приводить його в стан готовності до
майбутніх дій. Фізіологічною основою екстраполюючого відбиття є умовний
рефлекс. Умовний рефлекс передусім характеризується властивістю
”попереджувати”, “сигналізувати” про майбутні події зовнішнього світу. Отже,
екстраполяція на основі інформації про поточну інформацію і всього попереднього
досвіду формує рефлекс попереджувальної діяльності, дає змогу моделювати
майбутні події.
З виникненням випереджуючого відбиття дійсності досягли свого найвищого
розвитку можливості людського мозку передбачити майбутні події. Передбачення є
одним з атрибутів людського мислення і може служити одним із критеріїв відбиття
матеріального і реального. Людина формує своє цілеспрямування на основі
передбачення. Таким чином, передбачення належить до однієї з умов успішної
цілеспрямованої діяльності людини, моделюючи процес і результат майбутньої
взаємодії людини з навколишнім середовищем.
На основі передбачення Здійснюється планування і управлінні всім процесом
діяльності людини, орієнтування її в навколишньому середовищі.
В процесі праці перед здійсненням яких-небудь дій в голові людини будується
ідеальна модель результату таких дій, що характеризує прогнозуючу функцію
людської думки. Ця ідеальна модель сформована у вигляді певних логічних
конструкцій, і є передбаченням. Людині притаманна здатність створювати “образи”
майбутніх об’єктів, “відбивати” світ, що існує лише потенційно, як можливість
цілеспрямованої діяльності людини. Безперервний характер діяльності людини
зумовлює і безперервність формування і корегування прогнозованої інформаційної
моделі.
Прогнозування. Під прогнозуванням слід розуміти наукове обґрунтування можливого
стану об’єктів в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків
досягнення цього стану. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням. У
процесі прогнозування визначаються якісні зміни або стан об’єкта в який-небудь
майбутній момент часу.
Прогнозування (грец. – знання наперед) – вид пізнавальної діяльності людини,
спрямованої на формування прогнозів розвитку об’єкта на основі аналізу
тенденцій його розвитку. Прогнозування має дати відповідь на такі запитання: а)
чого найбільш імовірно слід очікувати в майбутньому?; б) яким чином необхідно
змінити умови, щоб досягти бажаного стану об’єкта в майбутньому? Прогнозування
є сполучною ланкою між теорією і практикою в усіх сферах життя
суспільства.
Прогнозувати можна лише те, що змінюється або в часі, або в просторі і лише на
основі деяких постійних величин, які не змінюються в просторі і часі. Отже, для
прогнозування треба мати набір деяких постійних величин – світові константи, що
є незмінними в просторі і часі. Для визначення постійних величин в економіці
необхідно використати інформацію, яка міститься в минулих даних. Для формування
таких констант, що характеризують закономірність, якій підпорядковуються зміни
прогнозованої величини з використанням змін у різних точках простору минулого
часу, широко застосовуються кореляційний і регресивний аналіз.
При виборі даних постійно виникає запитання: які дані можна брати і яким є
критерій відбору? Чим більш віддалені в часі емпіричні (чуттєвий досвід) дані,
тим менше вони заслуговують на довір’я, оскільки не несуть достатньої
інформації про істинне співвідношення між причинами і наслідками. Якщо
інформацію, що її дає спостереження, уявити як суму істинної і помилкової
інформацій, то відносна частка помилкової інформації в цій сумі
збільшуватиметься в міру віддалення від часу складання прогнозу.
Сценарій прогнозу описує факти, що на часовій шкалі розміщенні не лише в
минулому і сучасному, а й у майбутньому. Розробка сценарію прогнозу має акумулювати
в собі лише таку інформацію, яка необхідна для конкретного прогнозу і
відповідає насамперед принципу мети. Реалізація цього принципу означає вибір з
багатьох подій, що розглядається в сценарії тільки тих, що здатні впливати на
результати прогнозованого процесу. При цьому слід характеризувати лише такі
зв’язки між подіями, котрі мають значення для прогнозованого процесу.
Таким чином, у цілому для прогнозу необхідно мати максимум інформації без
оцінки її достовірності, а в процесі складання сценарію кількість інформації
може бути меншою, але вона має бути достовірною. Це пояснюється метою, що
ставиться до кожного із завдань. Завдання складання сценарію – врахування лише
зв’язків і подій, необхідних для реалізації прогнозованого процесу, а завдання
здійснення прогнозу – врахування зв’язків у конкретній ситуації і за той період
часу, протягом якого здійснюється прогнозована подія.
В процесі розроблення прогнозу багато потрібної інформації не вистачає, що
долається шляхом використання методів, у результаті застосування яких одержуємо
знання про ймовірність реалізації кожного конкретного варіанта подій. Для цього
використовуються логічний аналіз ситуації, висновки експертів, різні
теоретико-ймовірнісні та теоретико-групові методи і т. д., враховуючи мінімізацію
помилок прогнозу. Зокрема при експертній оцінці для прогнозування
використовується не лише інформація, що передається каналами зв’язку, а й
інформація, що “міститься” в досвіді та інтуїції вченого, тобто інтегрована з
конкретною особою. У зв’язку з цим можна сказати, що прогнозування є свого роду
мистецтвом.
Сценарій описує не статичну, а динамічну систему зв’язків, тому він враховує Не
лише факти, а й прогнози. Ймовірність помилок буде, природно, тим менша, чим
примітивнішим є сценарій, чим менше прогнозів він містить. Однак це знижує його
цінність, тому потрібно врахувати у сценарій основного прогнозу якомога більше
локальних прогнозів. Прогноз не надбудовується над сценарієм, а вмонтовується в
сценарій.
Для підвищення ймовірності прогнозу важливо збільшити число ознак, які можуть
бути зв’язані з предметом знання і яких достатньо, щоб бачити об’єкт
прогнозування на фоні інших об’єктів. Обов’язковими умовами для успішної роботи
прогнозиста є:
-точне формулювання проблеми, що має бути розв’язана ;
-чіткий розподіл проблем на завдання, виконання яких приведе до розв’язання
проблеми;
-можливість апроксимувати (наблизити) кожен параметр з належними якостями.
Прогноз фіксується в термінах певної мовної системи, що відповідає таким
вимогам:
1.У момент висловлювання прогнозу неможливо однозначно визначити його
вірогідність;
2.Має бути посилання на інтервал часу і місце здійснення прогнозованої
події;
3.Цей інтервал повинен бути чітко окресленим;
4.Має існувати спосіб апріорної оцінки ймовірності появи прогнозованих
подій;
5.Має існувати спосіб перевірки здійснення прогнозованої події.
Прогноз складається з метою визначення напрямків і тенденцій розвитку
будь-якого процесу, ймовірних строків появи тих або інших подій, обсягів
необхідних робіт. При цьому строки, обсяги, числові характеристики тощо у
прогнозі мають імовірнісний характер і обов’язково передбачають можливість
внести корективи. Корегування забезпечують безперервний процес прогнозування, а
внесені зміни дають можливість опрацювати різні варіанти прогнозів.
Прогноз
– це передпланове розроблення багатоваріантних моделей плану.
При цьому прогнози можуть мати понад 30 ознак. Основні, найважливіші з
них:
-ознака “відношення до об’єкта прогнозу”: а) активні прогнози; б) пасивні
прогнози;
-ознака “мета прогнозу”: а) конфірмативні прогнози, мета яких – довести або
спростувати те чи інше уявлення про об’єкт прогнозу; б) планіфікаційні
прогнози, мета яких – створити фундамент для планування;
-ознака “ступінь усвідомлення і обгрунтованості доказів і методів прогнозів”:
а) інтуїтивні прогнози, зроблені через не усвідомлення методів і принципів
прогнозів; б) логічні прогнози в яких містяться логічні (теоретичні)
обґрунтування вихідних принципів прогнозів, методи прогнозування і способи
оцінки результатів;
-ознака “форма вираження результатів прогнозу”: а) кількісні – прогнози подій,
які мають чітко виражені і вирахувані параметри; б) якісні – прогнози не мають
кількісних градацій і кількісного вираження;
-ознака “рівень мови науки, в пропозиціях якої сформульовано прогноз”: а)
прогноз індивідуального факторах пропозиціях мови спостереження; б) прогноз
емпіричних залежностей; в) прогнози теоретичних закономірностей;
-ознака “метод, застосований для прогнозування”: а) прогнози, одержані
загальнонауковими методами, – за аналогією, дедуктивні, індуктивні і т. д.; б)
прогнози, що одержані інтернауковими методами – екстраполяція, інтерполяція,
моделі, експертні оцінки тощо; в) прогнози, що одержані науковими методами, –
індекси в економіці, патенти в техніці;
-ознака ”кількість методів для прогнозів”: а) симплексний – прогноз, для якого
використовується один метод (напр. – екстраполяція); б) дуплексний – прогноз,
для якого застосовуються два методи; в) комплексний – прогноз для якого
потрібно більше двох методів;
-ознака “час прогнозованої події”: а) довгострокові прогнози – економічні (10 –
30 років), розвитку техніки (5 – 7 років), погоди (10 – 100 діб); б)
середньострокові прогнози – економічні (2 – 5 років), розвитку техніки (5 – 7
років), погоди (3 – 10 діб); в) короткострокові прогнози – економічні (до 1
року), розвитку техніки (1 – 3 роки), погоди (1 – 2 доби).