Методи планування
Нині в процесі планування широко використовуються різні методи.
Аналітичний метод. За його допомогою здійснюється вивчення економічної
кон'юнкрути (ситуації) в минулому і сучасному періодах, а також досягнутого
рівня, як вихідної бази для прогнозування та планування на майбутнє. Цей метод
дає змогу: вивчити і огрунтувати найбільш ефективні варіанти спрямування тих
або інших процесів в економіці; відстеження відхилень у процесі реалізації
планів; оцінки ефективності дії економічних правових та адміністративних
підойм; реальної дії фінансово-кредитної, грошової систем; динаміки
макроекономічних показників — рівня економіки, зайнятості, інфляції, руху
грошової маси; виявлення негативних процесів, у тему числі в соціальній сфері.
Для вивчення цих економічних явищ і процесів використовуються методичні і
технічні прийоми: порівняння, групування, ланцюгові підставки, індекси,
коефіцієнти, моделі, математичне програмування тощо.
Балансовий метод. Цей метод застосовується для забезпечення погодження потреб і
ресурсів, координації пропорцій розвитку економіки відповідно до вимог
об'єктивних економічних законів. У практиці планування використовуються
матеріальні, вартісні, трудові та міжгалузевий баланси.
Матеріальний баланс — це документ, який містить показники забезпечення
оптимального співвідношення наявності і потреб народного господарства у засобах
виробництва, що гарантують ефективний розвиток окремих галузей промисловості і
народного господарства, капітального будівництва, виконання окремих програм і
т. д.
Матеріальні баланси розрізняються так: за поділом суспільного продукту—баланси
засобів виробництва і предметів споживання; за періодом виконання або дії —
баланси довгострокові і короткострокові; за одиницями виміру—баланси
натуральні, вартісні, натурально-вартісні; за базовою моделлю — однопродуктові,
багатопродуктові, міжгалузевий; за розрізом планування — галузеві і
територіальні.
Однопродуктові баланси — основний вид матеріальних балансів, що
використовуються/для всіх стадій, рівней, розрізів планування. Зведені
матеріальні баланси — сукупність однопродуктових балансів, об'єднаних за певною
ознакою (галузь, технологічне призначення, взаемозаміна ресурсів і продукції).
Комплексні матеріальні баланси розробляються за групами взаємозамінюваних
матеріально-технічних ресурсів однієї або кількох галузей.
До вартісних балансів належать: зведений баланс фінансових ресурсів; баланс
доходів і витрат за галузями, підприємствами; баланс грошових доходів і витрат
населення і т. ін. Вартісні баланси відбивають створення і розподіл доходів
держави, підприємств усіх форм власності та населення. Ці баланси є засобом
визначення попиту населення та його платоспроможності.
Трудові баланси — зведений баланс, трудових ресурсів, баланс робочої сили за
окремими галузями, баланси кваліфікованих кадрів, спеціалістів та ін. Баланси трудових
ресурсів розробляються для країни, області, економічних і адміністративних
районів.
Міжгалузевий баланс — це розгорнута схема балансів суспільного продукту. В
ньому детально розшифровуються основні народногосподарські пропорції розвитку
окремих галузей.
Нормативний метод. Цей метод грунтується на використанні нормативів, що
виражають ступінь економічної ефективності виробництва та обігу, а також
технічно обгрунтованих норм затрат праці, фінансових і матеріальних ресурсів.
Система прогресивних техніко-економічних норм і нормативів складається з таких
груп:
1. Нормативи ефективності суспільного виробництва (виробництво чистого валового
внутрішнього продукту або продукції на один карбованець затрат, фондовіддача,
зростання продуктивності праці);
2. Норми та нормативи затрат праці і заробітної плати (нормативи затрат праці
на одиницю подукції, норми обслуговування робочих місць, межа співвідношення
між зростанням продуктивності праці і зарплати);
3. Норми та нормативи витрат і запасів сировини, матеріалів, палива та
електроенергії (на одиницю продукції, на одиницю площі);
4. Норми та нормативи використання виробничих потужностей і освоєння проектних
потужностей (продуктивність обладнання, коефіцієнт використання виробничих
потужностей, продовження освоєння проектних потужностей);
5. Норми та нормативи капітальних вкладень і капітального будівництва
(нормативи питомої ваги капітальних вкладень, норм продовження
будівництва);
6. Норми та нормативи потреб і запасів обладнання, його використання;
7. Фінансові норми та нормативи (середні норми амортизації, нормативи затрат на
утримання і ремонт основних фондів, нормативи затрат на управління
виробництвом);
8. Норми грошових витрат на виробництво (обслуговування, відрахування на
цільові заходи);
9. Соціальні норми та нормативи (кількість робочих місць, реальні доходи
населення, особисте споживання товарів і послуг);
10. Норми та нормативи охорони навколишнього середовища (витрати води, ступінь
очищення води та повітря тощо).
Метод оптимізації рішення. Цей метод дає можливість знайти найбільш ефективні
рішення, з багатьох варіантів вибрати найоптимальніші. Залежно від цілей
побудови розрізняють описові (звітні баланси). і конструктивні (оптимізація
виробничої програми, розташування виробництва) економіко-математичні моделі, що
широко використовуються в прогнозуванні і плануванні. Вони засновані на
лінійному програмуванні: створення прогнозних балансів, міжгалузевий баланс,
галузеві моделі оптимального прогнозу, сітьові та інші моделі.
Програмно-цільовий метод і програмно-ресурсний. Цей метод грунтується на
взаємоузгодженні програм з цілями, ресурсами. Програми є важливими економічними
підоймами для розв'язання важливих проблем суспільства, регіонів, міст.