Основи методології економічного прогнозування і планування

Методологія прогнозування пов'язана з великими керованими системами. До поняття “велика система” входить кожна цілісна сукупність елементів, що знаходяться у взаємозв'язку. Система являє собою структурно організований комплекс об'єктів, які мають певні якості та відповідний набір зв'язків. Отже, система — це не проста сукупність багатьох одиниць, а єдність відносин і зв'язків окремих частин, що можливі лише завдяки структурі з великою кількістю взаємозв'язаних і взаємодіючих елементів. Приклади великих систем — економіка країни, регіону і великого міста, галузь, мережа міського транспорту і т. д. 
Процес прогнозування передбачає, як правило, постановку мети; вона визначає напрями наступних дій — отримання необхідної інформації, її оброблення, оцінка і аналіз, визначення перспектив та ймовірність реалізації прогнозу. Всі етапи процесу розробки прогнозу мають бути узгоджені з поставленими цілями і завданнями. В одних випадках, виходячи з поставлених цілей прогнозуються шляхи їх досягнення, в інших прогнозовані дослідження здійснюються для того, щоб визначити реальну можливість досягнення поставлених цілей. В першому випадку має місце так зване нормативне прогнозування, в другому — дослідницьке, або пошукове прогнозування. 
Нормативне прогнозування йде від бажаного майбутнього до сучасного. Пошукове ж прогнозування полягає в аналізі об'єктивних тенденцій розвитку даного явища. Розбіжність нормативних і пошукових (дослідницьких) оцінок об'єкта прогнозування пояснюється здебільшого суперечностями між соціальною потребою І можливістю її задоволення. На хід розвитку великої системи — об'єкта або явища (економічного, політичного, наукового, технічного) — впливають різноманітні фактори. Прогнозування — це наукове дослідження, що включає в себе всебічний аналіз і вивчення тенденцій розвитку розглянутого процесу в умовах дії об'єктивних законів. Наявність прогнозу з тієї чи іншої проблеми дає змогу уникнути помилок, випереджаючих або запізнілих рішень, попередити несприятливі та небажані події. Прогнозування е одним із засобів розробки стратегії управління в усіх ланках суспільної системи, на всіх рівнях її організації. 
Прогнозування охоплює широке коло питань життя суспільства: науково-технічний прогрес, економіку в цілому, міжнародні відносини, перспективи духовного життя людини, демографічні зміни, проблеми урбанізації, розвиток науки, енергетичні ресурси тощо. Економіка є основою існування суспільства, яка включає матеріальні і нематеріальні підвалини різних видів людської діяльності. Тому доцільно виділити прогноз щодо матеріального виробництва і нематеріальної сфери. Тут слід враховувати такі істотні моменти: а) ресурси (трудові, фінансові, матеріальні), які матиме країна або регіон у відповідний період; б) економічна ситуація, що допоможе виявити проблеми, з якими зустрінеться суспільство в майбутньому; в) економічна політика як фундамент проблем у майбутньому; г) економічне регулювання як засіб вирішення завдань розвитку суспільства. 
В процесі прогнозування визначаються його цілі і предмет. 
Для визначення цілей дальшого розвитку великої системи — країни, необхідно використати три взаємозв'язані системи прогнозів; соціально-економічних, зовнішньоекономічних і оборонно-стратегічних. 
Перша система прогнозів — соціально-економічних включає такі прогнози: соціальні, економічні, демографічні, змін природних ресурсів і розвитку науково-технічного процесу. Всі ці прогнози мають комплексний характер, бо неможливо розробити жоден з них, не залучаючи даних суміжних прогнозів. Зокрема, якщо прогнозувати розвиток промислового виробництва, або зміни його структури і розміщення на території країни необхідно враховувати прогноз демографії, соціальних умов і рівень науково-технічного прогресу. При розробці економічного прогнозу першочерговим об'єктом дослідження є найважливіші тенденції процесів відтворення. 
Предмет економічного прогнозування — розвиток у майбутньому продуктивних сил в їх взаємозв'язку і взаємозалежності. Йдеться про розвиток народного господарства в цілому, окремих галузей, областей, районів, окремих підприємств. 
При цьому враховуються: стан міжнародних економічних відносин; структура, обсяги і темпи зростання виробництва продукції; національний доход, його розподіл для нагромадження і споживання; попит і пропозиції, рівень життя населення і демографічні зміни; можливості науково-технічного прогресу; фондо і енергоозброєність праці, її продуктивність; використання і зміни природних ресурсів. 
Нині бурхливо розвивається нова галузь пізнання і практики — прогностика. Вона виробила понад 100 різних методів прогнозування. Тому виникає проблема класифікації, оцінки й вибору методів прогнозування. 
Залежно від характеру джерел інформації методи прогнозування поділяються на два класи: евристичні і фактографічні. В першому випадку джерелом інформації є дані, отримані за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичного дослідження. В другому випадку прогностична розробка базується виключно на фактичному матеріалі, конкретних даних, що детально характеризують зміни в часі ознак об'єкта прогнозування. 
Клас евристичних методів прогнозування включає в себе інтуїтивні та аналітичні методи. До інтуїтивних належать методи, що передбачають залучення експертів, як спеціалістів у даній галузі пізнання й практики, а також метод «мозкових атак». До аналітичних належать методи, що грунтуються на логічному (теоретичному і емпіричному) аналізі моделі процесу прогнозування. 
Аналітичні методи базуються в основному на математичному моделюванні і, як правило, застосовуються для нормативного прогнозування. Тут використовуються групи різних методів: морфологічний аналіз, метод аналогій, метод історико-логічний, метод побудови дерева цілей, сітьовий метод, матричний метод, ігрове моделювання, метод оптимізації. 
Клас фактографічних методів прогнозування поділяється на статистичні і випереджувальні методи. Статистичні методи грунтуються на побудові і аналізі емпіричних часових рядів характеристики об'єктів, а випереджувальні — на обробці інформації, що має відношення безпосередньо до часу попередження. 
Статистичні методи включають: безпосередню екстраполяцію, метод функцій, інтерполяцію, кореляційний і регресійний методи. Випереджувальні методи включають. метод патентної експертизи, метод скасування наукового започаткування. 
Для того, щоб прогнозування було надійним, мають бути: 
— необхідна і достатньо повна інформація за обсягом, змістом, структурою; 
— достатньо високий рівень вірогідності інформації; 
— порівняльність даних, тобто можливість зіставляти їх у часі за кількісними й якісними показниками; 
— наявність незалежних каналів надходження найбільш важливої інформації; 
— своєчасність надходження і видачі інформації. 
Завдання прогнозування в кінцевому підсумку полягає в тому, щоб з окремих явищ, з фактів, котрі лежать на поверхні, скласти картину їх внутрішньої взаємодії та руху. Отже, всі види прогнозування можна розглядати як додаток методів аналізу об'єктивних процесів до дослідження тенденцій розвитку цих процесів. 
Методи прогнозування можна поділити на якісні й кількісні. 
Якісні методи грунтуються переважно на логічному аналізі об'єктів прогнозування, який виходить із загальних закономірностей розвитку, і, як правило, мають на меті в загальній формі окреслити коло довгострокових проблем та розглянути можливості його розширення. 
Кількісні, чисто формальні методи полягають у математичному аналізі статистичного матеріалу, що характеризує розвиток об'єкта прогнозування за певний період. 
Отже, йдеться про протилежні підходи, що належать до різних часових горизонтів прогнозування: перші — довгострокові, другі — короткострокові. Чим меншою є тривалість прогнозованого періоду, чим вужчим є масштаб прогнозу, тим має бути більшою деталізація його змісту, вищим — його нормативний характер, ширшим — застосування кількісних методів, передусім в їх статистичній формі. 
Короткострокові прогнози застосовуються на рівні окремих виробництв. Середньострокові прогнози найчастіше необхідні на галузевому і народногосподарському рівні управління. Довгострокові прогнози використовуються для передбачення соціального і економічного розвитку, ходи науково-технічного прогресу. Довгострокові, середньострокові і короткострокові прогнози тісно пов'язані між собою: кожен наступний входить у попередній як деталізована складова частина, а їх відносини зумовлюються діалектикою взаємодії загального і окремого.