Сутність та значення прогнозування економічного розвитку країни

Діяльність людини спрямовується в майбутнє, що знайшло відображення. Зокрема, в таких словах і поняттях, як “передбачення”, “пророцтво”, “прогноз” , “план”, “програма”. 
Наукове передбачення – це та частина. Сторона, етап діяльності суб’єкта, результатом якого є одержання знань про майбутні події, що базується на пізнанні законів розвитку природи, суспільства і мислення. Таке визначення поняття “передбачення” може служити поясненням до понять “пророцтво” і “прогноз”. Пророцтво – це передбачення таких подій. Кількісна характеристика яких неможлива або утруднена. 
Передбачення. Природа наукового передбачення зв’язана з виникненням (появою) і розвитком властивостей матеріальних предметів випереджуючого відбиття. Суть цих речей пізнається лише тоді. Коли відоме їх походження і розвиток. Все, що існує, існувало і буде існувати, починаючи від Всесвіту і закінчуючи мікрочастинкою, являє собою нескінчений різновид форм рухомості матерії. Нескінченна множина матеріальних об’єктів безперервно взаємодіє між собою. В результаті відбуваються зміни і розвиток як самих об’єктів, так і всього матеріального світу. Властивість одних матеріальних об’єктів сприймати, реагувати, відповідати на вплив інших шляхом зміни своєї зовнішньої і внутрішньої організації в просторі і часі називається матеріальним відбиттям. Це стосується живої і неживої природи, які являють собою нерозривне ціле. 
Випереджуюче відбиття на етапі функціонування нервової системи в живій природі названо екстраполюючим. Воно характеризується трьома процесами: аналіз інформації, синтез цієї інформації з інформацією в пам’яті живого, і керуючий вплив на той чи інший робочий орган, що приводить його в стан готовності до майбутніх дій. Фізіологічною основою екстраполюючого відбиття є умовний рефлекс. Умовний рефлекс передусім характеризується властивістю ”попереджувати”, “сигналізувати” про майбутні події зовнішнього світу. Отже, екстраполяція на основі інформації про поточну інформацію і всього попереднього досвіду формує рефлекс попереджувальної діяльності, дає змогу моделювати майбутні події. 
З виникненням випереджуючого відбиття дійсності досягли свого найвищого розвитку можливості людського мозку передбачити майбутні події. Передбачення є одним з атрибутів людського мислення і може служити одним із критеріїв відбиття матеріального і реального. Людина формує своє цілеспрямування на основі передбачення. Таким чином, передбачення належить до однієї з умов успішної цілеспрямованої діяльності людини, моделюючи процес і результат майбутньої взаємодії людини з навколишнім середовищем. 
На основі передбачення Здійснюється планування і управлінні всім процесом діяльності людини, орієнтування її в навколишньому середовищі. 
В процесі праці перед здійсненням яких-небудь дій в голові людини будується ідеальна модель результату таких дій, що характеризує прогнозуючу функцію людської думки. Ця ідеальна модель сформована у вигляді певних логічних конструкцій, і є передбаченням. Людині притаманна здатність створювати “образи” майбутніх об’єктів, “відбивати” світ, що існує лише потенційно, як можливість цілеспрямованої діяльності людини. Безперервний характер діяльності людини зумовлює і безперервність формування і корегування прогнозованої інформаційної моделі. 
Прогнозування. Під прогнозуванням слід розуміти наукове обґрунтування можливого стану об’єктів в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення цього стану. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням. У процесі прогнозування визначаються якісні зміни або стан об’єкта в який-небудь майбутній момент часу. 
Прогнозування (грец. – знання наперед) – вид пізнавальної діяльності людини, спрямованої на формування прогнозів розвитку об’єкта на основі аналізу тенденцій його розвитку. Прогнозування має дати відповідь на такі запитання: а) чого найбільш імовірно слід очікувати в майбутньому?; б) яким чином необхідно змінити умови, щоб досягти бажаного стану об’єкта в майбутньому? Прогнозування є сполучною ланкою між теорією і практикою в усіх сферах життя суспільства. 
Прогнозувати можна лише те, що змінюється або в часі, або в просторі і лише на основі деяких постійних величин, які не змінюються в просторі і часі. Отже, для прогнозування треба мати набір деяких постійних величин – світові константи, що є незмінними в просторі і часі. Для визначення постійних величин в економіці необхідно використати інформацію, яка міститься в минулих даних. Для формування таких констант, що характеризують закономірність, якій підпорядковуються зміни прогнозованої величини з використанням змін у різних точках простору минулого часу, широко застосовуються кореляційний і регресивний аналіз. 
При виборі даних постійно виникає запитання: які дані можна брати і яким є критерій відбору? Чим більш віддалені в часі емпіричні (чуттєвий досвід) дані, тим менше вони заслуговують на довір’я, оскільки не несуть достатньої інформації про істинне співвідношення між причинами і наслідками. Якщо інформацію, що її дає спостереження, уявити як суму істинної і помилкової інформацій, то відносна частка помилкової інформації в цій сумі збільшуватиметься в міру віддалення від часу складання прогнозу. 
Сценарій прогнозу описує факти, що на часовій шкалі розміщенні не лише в минулому і сучасному, а й у майбутньому. Розробка сценарію прогнозу має акумулювати в собі лише таку інформацію, яка необхідна для конкретного прогнозу і відповідає насамперед принципу мети. Реалізація цього принципу означає вибір з багатьох подій, що розглядається в сценарії тільки тих, що здатні впливати на результати прогнозованого процесу. При цьому слід характеризувати лише такі зв’язки між подіями, котрі мають значення для прогнозованого процесу. 
Таким чином, у цілому для прогнозу необхідно мати максимум інформації без оцінки її достовірності, а в процесі складання сценарію кількість інформації може бути меншою, але вона має бути достовірною. Це пояснюється метою, що ставиться до кожного із завдань. Завдання складання сценарію – врахування лише зв’язків і подій, необхідних для реалізації прогнозованого процесу, а завдання здійснення прогнозу – врахування зв’язків у конкретній ситуації і за той період часу, протягом якого здійснюється прогнозована подія. 
В процесі розроблення прогнозу багато потрібної інформації не вистачає, що долається шляхом використання методів, у результаті застосування яких одержуємо знання про ймовірність реалізації кожного конкретного варіанта подій. Для цього використовуються логічний аналіз ситуації, висновки експертів, різні теоретико-ймовірнісні та теоретико-групові методи і т. д., враховуючи мінімізацію помилок прогнозу. Зокрема при експертній оцінці для прогнозування використовується не лише інформація, що передається каналами зв’язку, а й інформація, що “міститься” в досвіді та інтуїції вченого, тобто інтегрована з конкретною особою. У зв’язку з цим можна сказати, що прогнозування є свого роду мистецтвом. 
Сценарій описує не статичну, а динамічну систему зв’язків, тому він враховує Не лише факти, а й прогнози. Ймовірність помилок буде, природно, тим менша, чим примітивнішим є сценарій, чим менше прогнозів він містить. Однак це знижує його цінність, тому потрібно врахувати у сценарій основного прогнозу якомога більше локальних прогнозів. Прогноз не надбудовується над сценарієм, а вмонтовується в сценарій. 
Для підвищення ймовірності прогнозу важливо збільшити число ознак, які можуть бути зв’язані з предметом знання і яких достатньо, щоб бачити об’єкт прогнозування на фоні інших об’єктів. Обов’язковими умовами для успішної роботи прогнозиста є: 
-точне формулювання проблеми, що має бути розв’язана ; 
-чіткий розподіл проблем на завдання, виконання яких приведе до розв’язання проблеми; 
-можливість апроксимувати (наблизити) кожен параметр з належними якостями. Прогноз фіксується в термінах певної мовної системи, що відповідає таким вимогам: 
1.У момент висловлювання прогнозу неможливо однозначно визначити його вірогідність; 
2.Має бути посилання на інтервал часу і місце здійснення прогнозованої події; 
3.Цей інтервал повинен бути чітко окресленим; 
4.Має існувати спосіб апріорної оцінки ймовірності появи прогнозованих подій; 
5.Має існувати спосіб перевірки здійснення прогнозованої події. 
Прогноз складається з метою визначення напрямків і тенденцій розвитку будь-якого процесу, ймовірних строків появи тих або інших подій, обсягів необхідних робіт. При цьому строки, обсяги, числові характеристики тощо у прогнозі мають імовірнісний характер і обов’язково передбачають можливість внести корективи. Корегування забезпечують безперервний процес прогнозування, а внесені зміни дають можливість опрацювати різні варіанти прогнозів. Прогноз 
– це передпланове розроблення багатоваріантних моделей плану. 
При цьому прогнози можуть мати понад 30 ознак. Основні, найважливіші з них: 
-ознака “відношення до об’єкта прогнозу”: а) активні прогнози; б) пасивні прогнози; 
-ознака “мета прогнозу”: а) конфірмативні прогнози, мета яких – довести або спростувати те чи інше уявлення про об’єкт прогнозу; б) планіфікаційні прогнози, мета яких – створити фундамент для планування; 
-ознака “ступінь усвідомлення і обгрунтованості доказів і методів прогнозів”: а) інтуїтивні прогнози, зроблені через не усвідомлення методів і принципів прогнозів; б) логічні прогнози в яких містяться логічні (теоретичні) обґрунтування вихідних принципів прогнозів, методи прогнозування і способи оцінки результатів; 
-ознака “форма вираження результатів прогнозу”: а) кількісні – прогнози подій, які мають чітко виражені і вирахувані параметри; б) якісні – прогнози не мають кількісних градацій і кількісного вираження; 
-ознака “рівень мови науки, в пропозиціях якої сформульовано прогноз”: а) прогноз індивідуального факторах пропозиціях мови спостереження; б) прогноз емпіричних залежностей; в) прогнози теоретичних закономірностей; 
-ознака “метод, застосований для прогнозування”: а) прогнози, одержані загальнонауковими методами, – за аналогією, дедуктивні, індуктивні і т. д.; б) прогнози, що одержані інтернауковими методами – екстраполяція, інтерполяція, моделі, експертні оцінки тощо; в) прогнози, що одержані науковими методами, – індекси в економіці, патенти в техніці; 
-ознака ”кількість методів для прогнозів”: а) симплексний – прогноз, для якого використовується один метод (напр. – екстраполяція); б) дуплексний – прогноз, для якого застосовуються два методи; в) комплексний – прогноз для якого потрібно більше двох методів; 
-ознака “час прогнозованої події”: а) довгострокові прогнози – економічні (10 – 30 років), розвитку техніки (5 – 7 років), погоди (10 – 100 діб); б) середньострокові прогнози – економічні (2 – 5 років), розвитку техніки (5 – 7 років), погоди (3 – 10 діб); в) короткострокові прогнози – економічні (до 1 року), розвитку техніки (1 – 3 роки), погоди (1 – 2 доби).