Лекція 7. Методи створення лісових культур та схеми змішування деревних і чагарникових порід
7.1. Методи створення лісових культур
Методи створення лісових культур – сукупність прийомів формування штучних насаджень, основними з яких є посів і посадка.
При посадці лісових культур як садивний матеріал застосовують сіянці і саджанці, котрі можуть мати відкриту і закриту кореневу системи. Садивний матеріал з відкритою кореневою системою вирощують у розсадниках і теплицях. Сіянці і саджанці з закритою кореневою системою вирощують у горщечках, контейнерах, брикетах.
Позитивною особливістю посадкового матеріалу із закритою кореневою системою є те, що корені рослин до і у період посадки перебувають у незруйнованій грудці землі або субстрату.
Перевагою садіння над посівами є те, що сіянці і саджанці більш стійкі до умов навколишнього середовища порівняно зі сходами насіння. Вони швидше ростуть, що сприяє вчасному зімкненню намету. Культури, які створюють садіння, менше страждають від конкуренції та трав’яної рослинності, вимагають меншої кількості агротехнічних доглядів.
Посіви також мають деякі позитивні особливості, зокрема, їх майбутні деревостани довговічніші, кореневі системи глибше проникають у ґрунт, а корені не пошкоджується при пересадці. Посіви технологічно простіші та менш трудомісткі порівняно із садінням. Проте посіви лісового насіння часто пошкоджують птахи, гризуни та дикі тварини, що значно меншою мірою стосується посадок.
Посів і садіння лісу можна виконувати декількома способами.
Посів насіння дерев і чагарників може бути:
- рядковим;
- рядково-ямковим;
- стрічковим;
- біогрупами;
- врозкид.
Насіння висівають рядками, розташованими на певній віддалі один від одного. Віддаль між насінням у рядку також рівномірна і залежить від породи дерева. Наприклад, при рядковому посіві дуба жолуді висівають на дні посівного рядка на віддалі 6–8 см.
Рядково-ямковий посів. Насіння висівають у ряді не поодиноко, а групами по декілька штук у кожній ямці. Віддаль між ямками в рядку становить 0,3; 0,5; 0,75 м залежно від обраної густоти і схеми посіву.
Стрічковий посів. Створюється шляхом розташування рядків не рівномірно по площі, а по декілька рядків, наближених один до одного як окремі стрічки. Віддаль між рядками у стрічці значно менша, ніж віддаль між крайніми рядками сусідніх стрічок. Віддалі між стрічками залежать від густоти культур і схеми посіву.
Посів біогрупами. Посівну біогрупу утворює певна кількість насінин, висіяних на незначній за розмірами площі. Наприклад, на площадках розміром 0,25×0,25; 0,5×5; 1,0×1,0; 1,0×2,0 м буде посіяно від 30 до 500 насінин. Сходи, що потім з’являться, також будуть об’єднані в біогрупи. Віддаль між біогрупами визначається схемою посіву.
Посів врозкид. Може бути наземний або з літака – аеросів. Наземний посів можна здійснювати з коня, з верблюда (наприклад, при посіві саксаулу у напівпустелях). Аеросів застосовують для заліснення концентрованих зрубів.
Посадка лісових культур може здійснюватись: рядками; стрічками; коридорами; біогрупами; широкими смугами.
Рядкова посадка. Посадкові місця розміщують рівними рядками, що розташовані на однаковій віддалі один від одного.
Стрічкова посадка. Два або декілька рядків наближені один до одного, створюючи своєрідну стрічку. Віддаль між рядками у стрічці однакова, а віддаль між стрічками є значно більшою і визначається схемою посадки.
Коридорна посадка. Створюють на вирубках, зарослих другорядними малоцінними породами, шляхом прорубування коридорів, ширина яких не менша однієї висоти дерева чи кущів. Між коридорами залишають невирубаний простір, званий кулісами, завширшки 4, 6 або 8 м. У коридорах проводять підготовку ґрунту і висаджують сіянці або саджанці головної породи на віддалі один від одного 0,5–1,5 м. На другий-третій рік, якщо появляється загроза затінення головної породи, коридори розширюють. Цю роботу здійснюють доти, поки висота рослин головної породи не перевершить висоту другорядних порід.
Посадки біогрупами. Застосовують в умовах посадки при часткових культурах. Обробіток ґрунту здійснюють рихленням площадок різного розміру: 0,25×0,25; 0,5×0,5; 1,0×1,0; 1,0×2,0 м. На кожній площадці висаджують певну кількість рослин – від 3 до 50, з яких створюється біогрупа. Розміщення біогруп може бути рівномірним або тінерівномірним і залежить від наявності на лісокультурній ділянці природного підросту головної породи. Залежно від розміру біогруп їх висаджують на 1 га по 200–400 шт., а у випадках малих розмірів – по 600–800 шт.
Широкосмугова посадка. Дерева і чагарники висаджують рівномірно на досить широкій смузі 8–12 м, при цьому залишаються такі за шириною міжсмугові простори. Ця посадка позитивно себе проявила в облісненні схилів, що мають досить значну довжину. Застосовують також для створення культур на згарищах, на яких відсутнє природнепоновлення. У цьому випадку розчищають смуги завширшки 2,5 м і більше, ґрунт на смузі зорюють або обробляють дискуванням чи фрезуванням. Віддаль між смугами може становити 3–8 м. При ширині смуги 2,5 м на ній розміщують два ряди рослин з віддалю між рядами 1,5 м.
7.2. Схеми змішування деревних і чагарникових порід
Виходячи з конкретних лісорослинних умов, типу лісу, біологічних властивостей порід, для створення насаджень визначають головні, супутні і чагарникові породи. У разі необхідності визначають буферну породу, призначення якої полягає у пом’якшенні можливих конкурентних стосунків між двома головними породами.
Схема змішування порід – це порядок розміщення на лісокультурній ділянці рослин різних порід одна відносно одної. В основу схем змішування покладений принцип оптимізації взаємостосунків рослин.
Є такі типи схем змішування: дерево-чагарниковий; дерево-тіньовий; комбінований.
Дерево-чагарниковий тип змішування полягає у чергуванні головної деревної породи з чагарником. Спосіб має два варіанти: дво- та одночагарниковий. При двочагарниковому варіанті головна порода (Г) чергується з низьким чагарником (Ч), а потім іде високий чагарник (Вч), потім низький і знову головна порода:
Г–Ч–Вч–Ч–Г–Ч–...
Ч–Г–Ч–Вч–Ч–Г–...
При одночагарниковому методі змішування, який є більш поширенішим, ніж попередній, використовують тільки один вид чагарнику, при цьому схема змішування має такий вигляд:
Г–Ч–Г–Ч–Г–Ч–...
Ч–Г–Ч–Г–Ч–Г–...
Дерево-тіньовий тип змішування. Розроблений лісничим Велико-Анадольського лісництва Н.Я. Дахновим з участю Г.М. Висоцького. У ньому головна порода чергується не з чагарником, а з підгінною супутньою породою:
Г–С–Г–С–Г–С–...
С–Г–С–Г–С–Г–...
Комбінований тип змішування. Одержав поширення в практиці лісових культур, поєднуючи принципи дерево-чагарникового і дерево-тіньового типів змішування.
Густота культур – кількість деревних і чагарникових рослин, які вирощуються на одиниці лісокультурної площі.
Вибір правильної густоти культур є передумовою стійкості та продуктивності майбутніх насаджень. Занижуючи густоту посадок (посіву), створюються несприятливі едафічні та кліматичні умови для розвитку рослин, що призводить до відтягування строків змикання намету, а це, в свою чергу, може негативно впливати на ріст, можуть бути випадки їх загибелі. Водночас при більшій густоті необхідна більша кількість посадкового матеріалу, що впливає на економіку лісокультурної справи. Загущення культур також веде до зменшення значної кількості особин.
Оптимальна густота – поняття динамічне в тому розумінні, що вона змінюється з віком. Це наслідок біологічних властивостей лісових дерев, які з віком вимагають все більшого і більшого життєвого простору. Базою для регулювання густоти в процесі росту є початкова густота, тобто кількість посадкових місць, яка була під час посадки або посіву лісових культур. Встановлення початкової густоти здійснюють із урахуванням таких факторів:
– біологічних і лісівничих особливостей деревних порід; для світлолюбних порід беруть меншу густоту, для тіневитривалих – більшу;
– едафічних умов; у більш сухих умовах і на бідніших ґрунтах беруть більшу густоту, оскільки рослини тут ростуть повільніше, а в більш оптимальних умовах вологості та родючості ґрунту густота може бути меншою, що пов’язано з інтенсивнішим ростом рослин.
Початкова густота культур і відповідне розміщення посадкових місць встановлюють окремо згідно з лісорослинними зонами, підзонами і лісокультурними районами. Наприклад, загальноприйнятою і початковою густотою соснових лісових культур для сосни є: в сухих борах і суборах – не менше 7 тис. рослин на 1 га; в сирих – не менше 5 тис. рослин на 1 га. При посадці крупномірними саджанцями допускається первинна густота 2,5 тис. на 1 га.