Лекція 6. Поняття про лісові культури, їх типи. Визначення лісокультурної площі

 

6.1. Поняття про лісові культури

 

Лісові культури – рукотворні лісові насадження, створені відповідно до лісівничих технологій. Створення і вирощування лісових культур – одне з основних завдань сучасного лісового господарства.

Основними перевагами лісових культур перед природним понов­ленням є:

- забезпечення оптимального складу майбутніх деревостанів;

- запобігання небажаної зміни порід у лісостані;

- можливість введення в лісові насадження швидкорослих і цінних порід-інтродуцентів;

- скорочення терміну між рубкою лісу і появою наступного лісового насадження;

- забезпечення раціональної біологічної взаємодії між породами шляхом спрямованого добору і розміщення.

Лісокультурна справа в Україні базується на лісокультурному районуванні, запропонованому проф. Д.Д. Лавренко (1963), який виділив десять лісокультурних районів: західне і східне Полісся; західний, правобережний і лівобережний Лісостепи; східно-байрачний, центральний і південний Степи; гірська і пригірська частини Криму та Карпат. Беручи до уваги високу мозаїчність кліматичних і ґрунтово-гідрологіч­них умов, в Карпатах виділено шість лісокультурних округів, які поділені на 14 лісокультурних районів.

У межах кожного лісокультурного району виділяють певну кіль­кість типів лісорослинних умов і типів лісу для яких розробляють відповідні технології створення лісових культур.

 

6.2. Визначення лісокультурної площі

 

Ділянку, виділену під створення лісових культур, називають лісо­культурною площею. Вона є частиною лісокультурного фонду, під яким розуміють сукупність лісокультурних площ, що мають заліснитися лісів­ництвом чи держлісгоспом у запланований період.

Категорії лісокультурних площ – це сукупність лісокультурних ділянок, одноманітних за походженням і складом, які вимагають одноманітних технологій створення лісових культур. Виділяють чотири основні категорії лісокультурних площ:

- пустощі та галявини, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, зруби і старі згарища з трухлявими та викорчуваними пнями; ділянки з рідко розміщеними пнями, що не заважають суцільній оранці;

- зруби, згарища та галявини, що не поновились головною породою, де на 1 га розміщується до 500 шт. пнів – для надмірно зволожених, і до 600 пнів – для свіжих і сухих ґрунтів, що дає можливість здійс­нювати частковий обробіток ґрунту смугами або борознами;

- зруби, згарища та галявини, що не поновились головною або субголовною породами, де на 1 га понад 500 шт. пнів на сирих ґрунтах понад 600 шт. – на свіжих і сухих ґрунтах, що дає змогу підготувати ґрунт борознами або площадками після часткового корчування пнів;

- зруби, що незадовільно поновлюються головною породою або поновились м’яколистяними породами, а також зріджені насадження з густим підліском, що вимагають часткового обробітку ґрунту.

Стан лісокультурних площ визначають за станом лісокультурної ділянки:

- зруби – ознакою є характеристика попереднього насадження, терміни рубки, наявність природного поновлення, його склад, походження і стан;

- згарища – характеризуються походженням (низова, підземна чи верхова пожежа), термінами проходження пожежі та віком згарища, сту­пенем захаращеності тощо;

- пустощі та галявини – визначають за походженням (зруб або згарище) та віком, з чим пов’язано погіршення фізико-хімічних властивостей ґрунту;

- землі, що вийшли з-під сільськогосподарського користування і характеризуються низькою продуктивністю або непридатністю для ве­дення сільського господарства території, еродовані схили тощо. Створення тут лісових культур вимагає значних затрат.

 

6.3. Типи лісових культур

 

Типи лісових культур розрізняють за:

- терміном створення (попередні, наступні);

- принципом формування (суцільні, часткові);

- початковим складом (чисті, змішані);

- методом створення (посів, посадка, комбіновані);

- типом змішування (деревний, деревно-тіньовий, комбінований);

- способом посіву (рядковий, рядково-ямковий, стрічковий, біогруповий, врозсип);

- способом посадки (рядковий, стрічковий, коридорний, біогруповий, широкосмуговий);

- методом посадки (в рівень з ґрунтом, на дно борозни, в пласт).

Вид лісових культур визначають за терміном створення, принципом формування і початковим складом насадження.

Попередні культури – культури в слабозмінених умовах місце­зростання, створені під наметом стиглого материнського насадження перед проведенням головної рубки.

Цей вид культур сприяє скороченню строків вирощування лісу в умовах безперервності його ґрунтозахисного та кліматоутворювального впливу. Попередні культури створюють посадкою або посівом звичайно за 3–10 років до головного суцільного рубання лісу.

Технологія створення попередніх культур полягає в підсадці сіянців та саджанців біогрупами.

Наступні культури – культури, створені в середньо- і сильно­змінених місцезростаннях після вирубування старого деревостану, якщо площа після цього не поновилась або погано поновилась головною породою. Культури можуть бути суцільними або частковими, чистими або змішаними.

Суцільні культури – насадження з відносно рівномірним розміщенням посадкових місць на всій площі і при умові, що висаджена порода буде переважаючою. Суцільні культури створюють на ділянках, де відсутнє природне поновлення, або на ділянках, які не були під лісом – угіддя, перелоги, суходільні луки. Суцільні культури можуть бути чистими або змішаними.

Часткові культури створюють на ділянках, де вже є природне поновлення, але його недостатньо для формування деревостану бажаного складу і продуктивності. В місцях, де відсутнє природне поновлення головної породи, її вводять штучно посівом або посадкою. Насадження, яке формується за допомогою часткових культур, як правило, стає мішаним.

Чисті культури – однопородні насадження дерев або чагар­ників, які створюють тоді, коли в даних умовах інші породи не можуть існувати. Чисті культури також створюють для вирощування насаджень цільового призначення – плантації (швидкорослих, плодових, горіхових, ягідникових).

Змішані культури – культури з двох чи більше порід, до складу яких, як правило, входять головні та супутні породи, а також чагарники.

Супутні породи в змішаних насадженнях утворюють другий ярус, їх призначення полягає в сприянні створенню кращих умов для росту головної породи. Супутні породи часто називають підгонними, підкреслюючи їх участь у формуванні крон і стовбурів дерев головної породи.

Чагарники у змішаних культурах сприяють пригніченню конкуруючих трав’яних видів, покращенню фізико-хімічних властивостей верхніх шарів ґрунту, формуванню лісової підстилки тощо. У перші роки росту культур чагарники також виконують роль підгону.

Суцільні лісові культури – це лісові культури з відносно рівномірним розміщенням культивованих порід, що забезпечує їх перева­жаючу участь у складі насадження. Цей вид лісових культур є основним у сучасній лісокультурній практиці. Створюють суцільні культури, як на суцільно, так і на частково обробленому ґрунту.

Часткові лісові культури – це лісові культури, розміщені на площі в місцях, позбавлених підросту головної породи, для збільшення повноти або поліпшення порідного складу майбутнього насадження в поєднанні з наявним підростом. Часткові культури вирощують на додаток до наявних куртин підросту господарський цінних деревних порід. Вони широко застосовуються в лісопаркових господарствах. Часткові культури, на відміну від суцільних, завжди виконують на частково обробленому ґрунті. Причому локальній мінералізації піддається лише та поверхня ділянки, де вводиться відсутня в належній кількості цінна або декоративна порода.

Головні деревні породи виконують основну цільову функцію і утворюють верхній ярус штучного насадження. Провідною ознакою при визначенні головної породи є показник продуктивності ґрунтів.

За наявності лише однієї головної породи вирощують чисті за складом культури, тобто монокультури. Супутні або допоміжні деревні породи слугують підгоном для головних порід, сприяючи їх кращому зростанню та очищенню стовбурів від сучків. Вони повинні добре затіняти ґрунт і ущільнювати вертикальний профіль насаджень. Чагарниковіпороди створюють як нижній (тіньовий) ярус і підлісок для підвищення біологічної стійкості штучних насаджень та їх середовищетвірних властивостей.

Залежно від наявності компонентів створюваного штучного насадження розроблені способи змішування деревних порід. Способом змішування деревних і чагарникових порід називається порядок їх розподілу (поєднання) щодо один одного за лісокультурною площею. Існують численні способи змішування, але домінуючими є рядкове, подеревне і кулісне змішування.