Лекція 3. Сільськогосподарська фітомеліорація
3.1. Завдання та технології проведення
сільськогосподарської фітомеліорації
Сільськогосподарська фітомеліорація – заходи із вирощування на порушених землях певного асортименту сільськогосподарських культур. Підбір цих культур визначається рослинністю, що росте поряд на непорушених ділянках, або ж рослинністю, що росла на цій території до моменту порушень.
Фітомеліоративний процес може тривати 10–15 років і навіть більше та закінчується тоді, коли продуктивність сільськогосподарських культур досягне продуктивності таких самих культур на сусідніх територіях.Сільськогосподарська фітомеліорація земель спрямована не лише на їх повернення в сільськогосподарський фонд, але й на попередження зсувів та ерозії, а головне – створення екологічно збалансованої системи землекористування. Результативність фітомеліоративних заходів можна оцінити за врожайністю сільськогосподарських культур.
Найважливішим завданням сільськогосподарської фітомеліорації є розробка системи агротехнічних заходів з урахуванням специфіки насипного гумусованого шару ґрунту і забезпечення відновлення його родючості в найкоротший термін. Вирішальне значення при цьому відіграє правильний підбір сільськогосподарських культур, які б не лише забезпечили високу врожайність, але й сприяли поліпшенню родючості едафотопу.
Фітомеліорацію на порушених територіях слід розпочинати з посіву багаторічних бобових і злакових трав з метою збагачення ґрунту органічною речовиною та поліпшення його структури. Після 3–6-річного вирощування зеленої маси її заорюють та висівають зернові культури.
Приорювання в ґрунт зеленої маси рослин (зелених добрив) називають сидерацією. У ролі сидеральних добрив використовують в основному бобові культури – конюшину, горошок. На коріннях усіх бобових містяться бульбочки з азотофіксуючими бактеріями, що має велике значення для підвищення родючості ґрунту.
Технологія вирощування сільськогосподарських культур на порушених землях включає такі етапи:
- визначення способів і методів сівозмін сільськогосподарських культур залежно від типу девастації (знищення збудника певної інфекційної хвороби, що досягається проведенням комплексу лікувальних, профілактичних, санітарних і організаційних заходів);
- підготовка ґрунту під посів;
- посів та догляд за посівними культурами;
- збір врожаю та підготовка ґрунту під посів наступної культури.
3.2. Фітомеліоративні посіви сільськогосподарських культур
Багаторічні трави. У фітомеліоративних посівах із багаторічних бобових трав добре себе проявили конюшина, люцерна, буркун і еспарцет, як у чистому вигляді, так і в суміші зі злаковими багаторічними травами (тимофіївка, райграс). Участь бобових і багаторічних трав у культурфітоценозах має велике меліоративне і кормове значення. Наприклад, бобові, фіксуючи атмосферний азот і накопичуючи його у верхньому шарі ґрунту, сприяють підвищенню родючості бідних ґрунтів. Маючи розвинуту кореневу систему, вони також поліпшують структуру ґрунту.
Однорічні трави і проміжні культури. Використовують вико-вівсяну суміш, яку висівають у декілька етапів з інтервалом 15–20 днів, розпочинаючи одночасно з посівом ранніх ярових культур. На зелений корм сіють однакову кількість вики і вівса (по 90 кг/га), або ж беруть 1/3 частину насіння вівса (60 кг/га) і 2/3 частини вики (120 кг/га).
З метою більш раціонального використання рекультивованих земель рекомендують на них вирощувати проміжні культури, застосовуючи в посівах жито й пшеницю в чистому вигляді або ж у суміші із горошком і ріпаком. Ці культури можуть дати врожай 150–250 ц/га зеленої маси, яку можна використати на корм або сидерат.
Технологія вирощування проміжних культур передбачає оранку, передпосівну культивацію з боронуванням і коткуванням. Суміші висівають переважно суцільним рядовим способом зерно-трав’яними чи звичайними сівалками із глибиною посіву від 3–4 до 7–8 см.
Озимі зернові. Найкращими попередниками для зернових вважають багаторічні й однорічні трави, горох і кукурудзу на силос. Посів озимих культур здійснюють високоякісним насінням у найбільш оптимальні терміни. Догляд за посівами на рекультивованих землях, на відміну від староорних земель, полягає в тому, що на перших практично немає бур’янів, які появляються лише тоді, коли починають використовувати неякісний гній або компости. Бур’ян знищують шляхом внесення гербіцидів.
Ярові зернові. Найчастіше для ярових посівів використовують ячмінь, пшеницю і овес. Кращими попередниками зернових є багаторічні та однорічні трави, бобові та просапні культури.
Посів ярових зернових рекомендують розпочинати вже в перший тиждень польових робіт, що дає можливість рослинам краще використовувати весняний запас вологи й поживних речовин, а також різко зменшити пошкодження рослин шкідниками і хворобами. Посів проводять вузькорядним або перехресним способом.
Кормові просапні культури. На рекультивованих землях із просапних культур поширена кукурудза, яку вирощують на силос чи на зелений корм. Кращими її попередниками є багаторічні та однорічні трави, а також зернові культури.
Ранньою весною, коли настає фізична зрілість ґрунту, землю боронують. Перед посівом ґрунт коткують, що сприяє рівномірному посіву насіння і появі дружних сходів. Кукурудзу, вирощену на силос, збирають у період молочно-воскової та воскової стиглості.
При вирощуванні сільськогосподарських культур слід проводити науково-обґрунтоване їх чергування (сівозміни) на рекультивованих площах, що сприятиме відновленню і підвищенню родючості ґрунтів. Тривале вирощування на одній і тій самій ділянці сільськогосподарської монокультури різко знижує її врожайність, що пояснюється винесенням з ґрунту певних елементів живлення. Цю ситуацію стабілізують шляхом внесення хімічних добрив. Тому чергування культур з різними біологічними властивостями є одним із найважливіших фітомеліоративних заходів.
На сьогодні в Україні нагромаджений значний досвід сільськогосподарської фітомеліорації, яка використовує передові технології вирощування сільськогосподарських культур на порушених землях з врахуванням як ґрунтово-кліматичних умов, так і матеріально-технічних можливостей сільських господарств.