Розділ 9 МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ І ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС
А. ПОСТАНОВКА МЕТИ НАВЧАННЯ
Мета вивчення розділу полягає у засвоєнні способів
обслуговування зовнішньоекономічних операцій, їх
обліку, визначення, виміру і аналізу взаємозв'язків
основних макроекономічних змінних, що характери¬
зують участь країни у міжнародних економічних про¬
цесах, а також усвідомленні шляхів досягнення зов¬
нішньої і внутрішньої рівноваги у відкритій економіці.
Основою при цьому виступає платіжний баланс.
Логіка вивчення цього розділу:
9.1. Міжнародні розрахунки.
9.2. Платіжний баланс.
9.3. Теорії платіжного балансу.
9.4. Регулювання платіжного балансу.
257 Розділ 9
Б. ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
9.1. Міжнародні розрахунки
Міжнародні розрахунки — це регулювання грошо¬
вих зобов'язань і вимог резидентів країни стосовно
нерезидентів. Головне місце в міжнародних розрахун¬
ках посідають платежі у зовнішній торгівлі за послу¬
ги, кредити, інвестиції.
Специфіка міжнародних розрахунків визначається
відсутністю загальноприйнятого для всіх країн платіж¬
ного засобу, оскільки національна валюта не є закон¬
ним платіжним засобом для інших країн. Тому в міжна¬
родних розрахунках використовуються боргові вимоги,
підраховані в іноземній валюті, тобто девізи. Ці пла¬
тіжні засоби мають форми різних кредитних знарядь
міжнародних розрахунків.
У XIX ст. переважали девізи у формі комерційних
переказних векселів (трат), що виписувались експор¬
тером на імпортера.
На початку XX ст. трати почали витіснятися бан¬
ківськими знаряддями міжнародних розрахунків, що
мали більш широку сферу обігу.
Найбільші банки різних країн підтримують взаємні
кореспондентські зв'язки, відкривають один одному
поточні рахунки (авуари), зберігають на них грошові
засоби у відповідній іноземній валюті й виконують на
засадах взаємності платіжні та інші доручення.
Рівнозначні вимоги та зобов'язання сторін реалізу¬
ються в процесі їх взаємної компенсації і обслугову¬
ються в основному такими інструментами, як банків¬
ські векселі, чеки та перекази.
Банківські векселі — це трати, що виставляються
банками країни на іноземних кореспондентів. Купую-
258 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
чи ці векселі у національних банків, імпортери пере¬
силають їх експортерам, погашуючи таким чином свої
боргові зобов'язання.
Банківський чек — це письмовий наказ банку —
володарю авуару за кордоном своєму банку-кореспон-
денту про перерахування певної суми з його поточного
рахунку чекоотримачеві.
Перекази (почтові й телеграфні) дають змогу при¬
скорити розрахунки і запобігти валютних втрат від
коливань курсу.
Золото в міжнародних розрахунках використовува¬
лось в умовах золотого монометалізму. Сьогодні зна¬
ряддям міжнародних розрахунків виступають валюти
(США, Великої Британії, Японії та ін.).
Використовуються переважно такі форми міжнарод¬
них розрахунків.
1. Акредитивна форма розрахунків — форма безго¬
тівкових розрахунків між, резидентами і нерезидента¬
ми за товарно-матеріальні цінності й послуги, які яв¬
ляють собою доручення однієї кредитної установи
іншій здійснити оплату товарно-транспортних доку¬
ментів за рахунок зарезервованих коштів. Ця форма
найбільш складна і затратна.
2. Інкасова операція — форма розрахунку за зовніш¬
ньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що екс¬
портер доручає своєму банку одержати від імпортера
певну суму валюти при передачі останньому відповід¬
них товарних документів.
3. Банківський переказ — форма розрахунку, яка
здійснюється установою банку за дорученням вклад¬
ників для переказу їх вкладів в іншу установу банку
або зарахування на рахунок іншого одержувача.
4. Авансові розрахунки — форма розрахунку, за
якою оплата товарів імпортером здійснюється до від¬
вантаження, а інколи навіть до виробництва товару.
Вона найвигідніша для експортера.
259 Розділ 9
5. Розрахунки з відкритим рахунком зводяться до
періодичних платежів імпортера експортеру після
одержання товару. Ця форма пов'язана з кредитом за
відкритим рахунком. Відкритий рахунок застосову¬
ється за регулярних поставок, коли довіра підкрі¬
плюється тривалими діловими стосунками, а покупець
— солідна фірма. Ці розрахунки вигідні для імпортера
і невигідні для експортера (уповільнюють оборотність
капіталу, збільшують ризик).
Основою обліку міжнародних розрахунків у СНР є
інституційна одиниця. Всі інституційні одиниці об'єд¬
нані в п'ять груп, які фактично представляють основні
сектори економічної діяльності, що розглядаються за
ознакою функціонуючих в них економічних агентів.
Розглянемо ці групи:
1) нефінансові корпорації та підприємства — це ті
інституційні одиниці, які продукують товари для рин¬
ку і надають нефінансові послуги; вони є домінуючою
інституційною одиницею реального сектору;
2) сімейні (домашні) господарства — це всі фізичні
особи, що продають свою робочу силу, виробляють і
споживають ринкові послуги; сімейні господарства теж
належать до реального сектору;
3) неприбуткові інституції — це юридичні особи, що
надають неринкові послуги сімейним господарствам і
засновані на добровільній участі фізичних осіб; непри¬
буткові інституції теж належать до реального сектору;
4) урядові установи — це інституційні одиниці, які
поряд з виконанням політичних функцій і функцій
економічного регулювання, виробляють неринкові то¬
вари і надають послуги для індивідуального і колек¬
тивного споживання, а також перерозподіляють дохо¬
ди; урядові установи є інституційною одиницею бю¬
джетного сектору;
260 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
5) фінансові корпорації — це інституційні одиниці,
які здійснюють посередництво або надають допоміжні
фінансові послуги; фінансові корпорації (банки, фінан¬
сові компанії) є основною інституційною одиницею
грошового сектору.
Всі ці інституційні одиниці є також агентами зов¬
нішньоекономічного сектору.
Міжнародні розрахунки, що випливають з вимог та
зобов'язань країни, відтворюються в платіжних та роз¬
рахункових балансах.
9.2. Платіжний баланс
Πлатіжний баланс (ПБ) — це статистичний запис
підсумку операцій між резидентами країни та інших
країн за певний період (квартал, рік).
Отже, він дає кількісну і якісну характеристику
зовнішньоекономічної діяльності країни, її участі у
світовому господарстві. Під час складання платіжного
балансу величезна кількість міжнародних угод, що
здійснюються різноманітними економічними агентами,
певним чином класифікується і зводиться разом в певні
статті, тобто цілу систему рахунків.
Для правильного розуміння й аналізу платіжного
балансу необхідно мати на увазі основні принципи його
побудови, які передбачають:
1) охоплення всіх зовнішньоекономічних операцій
країни за певний період (місяць, квартал, рік);
2) систему подвійного запису; оскільки платіжний
баланс — це бухгалтерська балансова тотожність, то
кожна відображена в ньому операція має бути подана
261 Розділ 9
двома записами, що мають однакове вартісне виражен¬
ня; один із цих записів позначається як кредит зі зна¬
ком плюс, інший — як дебет зі знаком мінус;
3) наявність економічної території країни, тобто гео¬
графічної території, що перебуває під юрисдикцією
уряду країни, у межах якої можуть вільно переміщу¬
ватися робоча сила, товари і капітал;
4) введення інституційних одиниць "резидент —
нерезидент"; для відокремлення зовнішньоекономіч¬
них операцій від внутрішньоекономічних МВФ реко¬
мендує враховувати тільки операції між резидентами і
нерезидентами країни;
5) визначення ринкової ціни; для реєстрації опе¬
рацій у платіжному балансі використовуються ринкові
ціни, тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди
між незалежним покупцем і незалежним продавцем;
6) вибір розрахункової одиниці; при складанні пла¬
тіжного балансу країни слід використовувати ту роз¬
рахункову одиницю, яка застосовується у внутрішніх
розрахунках і обліку, а для перерахування даних на
долари рекомендується використовувати курс націо¬
нальної валюти до долара, що фактично діяв на ринку
на дату складання платіжного балансу;
7) визначення часу реєстрації; оскільки кожна опе¬
рація у платіжному балансі має бути подана двома
записами, обидва ці записи в ідеалі мають бути зроб¬
лені одночасно — у момент здійснення операції;
8) встановлення джерел інформації; для складання
платіжного балансу використовуються: митна стати¬
стика, статистична звітність грошового сектору, інфор¬
мація про обсяг зовнішнього боргу, дані про операції з
іноземною валютою тощо.
Повна схема складання платіжного балансу, реко¬
мендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схе¬
ма зводить ці статті у сім блоків (груп) (табл. 9.1).
262 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
Таблиця 9.1. Схема платіжного балансу
Блок Назва блоку, статті Дебет
Кре¬
дит
1 2 3 4
А А Поточні операції (поточний ПБ)
Товари: експорт ФОБ +
А
Товари: імпорт ФОБ -
А
Торговельний баланс
А
Інші товари, послуги та доходи: кредит +
А
Інші товари, послуги та доходи: дебет -
А
Всього: товари, послуги та доходи
А
Приватні односторонні перекази - +
А
Всього, за винятком державних, односторонні
перекази — +
А
Державні односторонні перекази +
В Прямі інвестиції та інший довгостроковий
капітал
В
Прямі інвестиції - +
В
Портфельні інвестиції - +
В
Інший довгостроковий капітал +
В
Національний держсектор - +
В
Банківський сектор - +
В
Інші сектори - +
В
Всього: А + В (базисний баланс)
С С Короткотерміновий капітал
Національний держсектор - +
С
Банківський сектор - +
263 Розділ 9
Закінчення табл. 9.1
1 2 3 4
Інші сектори - +
D Похибки та пропуски +
Всього: А +В + С + D
Ε Компенсуючі статті
Переоцінка золотого запасу - +
Спеціальні права запозичення (SDR) - +
Переоцінка валютних резервів - +
Всього: A + B + C + D + E
F Надзвичайне фінансування - +
Всього: A+B+C+D+E+F
G Зобов'язання у складі валютних резервів
іноземних державних органів
- +
Всього: A + B + C + D + E + F + G (баланс
офіційних розрахунків, підсумковий баланс)
Η Підсумкова зміна резервів
Монетарне золото (державний золотий запас) + -
Спеціальні права запозичення (SDR) + -
Резервна позиція в МВФ + -
Валютні активи + -
Інші вимоги + -
Використання кредитів МВФ - -
В аналітичних цілях усі статті платіжного балансу
поділяються на статті, що знаходяться "над рискою"
і показують рух матеріальних цінностей, весь рух ка¬
піталу, за винятком зміни міжнародних резервів, і
264 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
статті, що знаходяться "під рискою" і включають
тільки зміни запасів міжнародних резервів уряду і
центрального банку.
Навіть агрегована схема складання платіжного ба¬
лансу досить складна. Зупинимося детальніше на стат¬
тях, блоках і сальдо платіжного балансу.
Статті балансу поточних операцій. Для практич¬
них і аналітичних цілей найбільш важливою частиною
платіжного балансу є баланс поточних операцій, тобто
блок А. Саме цей блок охоплює зовнішню торгівлю то¬
варами та послугами, яка залишається головною фор¬
мою зовнішньоекономічних зв'язків у світі, а також такі
великомасштабні операції, як переказ доходів від раніше
вивезених та ввезених капіталів, грошові перекази при¬
ватних осіб та безоплатну допомогу (так звані трансферти)
тощо. Слід звернути увагу на той факт, що експорт та
імпорт у платіжному балансі оцінюються в цінах ФОБ,
в той час як у зовнішньоторговельній статистиці — в
цінах СІФ (плюс страхування та транспортні витрати).
Статті, об'єднані під назвою "Інші товари, послуги
та доходи", включають:
а) поставки товарів, які важко відділити від поста¬
вок послуг;
б) різноманітні послуги;
в) доходи та витрати на використання прав власності
(ліцензії, роялті, патенти);
г) доходи від приватних та державних інвестицій за
кордон і аналогічні доходи від іноземних інвестицій у
країні;
д) операції, пов'язані з політичними та адміністра¬
тивними функціями держави за кордоном.
Статті "Приватні односторонні перекази" та "Дер¬
жавні односторонні перекази" включають:
265 Розділ 9
а) грошові перекази (трансферти) переселенців, іно¬
земних робітників тощо;
б) безоплатну державну допомогу.
Трансферти включають передачу матеріальних ре¬
сурсів між країнами, коли в обмін країна не одержує
ніякого вартісного еквівалента, тобто залежно від на¬
прямку трансферту він відбивається у платіжному ба¬
лансі тільки за кредитом або за дебетом. Трансферти
бувають поточні й капітальні. Поточні трансферти
включаються в рахунок поточних операцій платіжно¬
го балансу, а капітальні — в рахунок операцій з капі¬
талом. Поточні трансферти не означають передачі пра¬
ва власності на основний капітал, не пов'язані з при¬
дбанням або використанням основного капіталу і не
передбачають анулювання боргу кредитором.
Статті балансу руху капіталів. Міжнародний
рух товарів і послуг, що фіксується в рахунку поточ¬
них операцій платіжного балансу, відповідним чином
фінансується. Це фінансування відображається в рам¬
ках декількох груп статей платіжного балансу, що іноді
спрощено називають балансом руху капіталу.
"Прямі інвестиції та інший довгостроковий капі
тал" (блок В) включає:
а) прямі та портфельні інвестиції;
б) інший довгостроковий капітал, куди входять:
— довгострокові державні та приватні банківські по¬
зики;
— виплата (отримання) основної частки боргу за ра¬
ніше отриманими (наданими) позиками;
— підписка на цінні папери міжнародних фінансо¬
вих установ.
"Короткотерміновий капітал" (блок С) відображає
рух інвестицій строком до одного року включно і ха-
266 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
рактеризує переважно рух короткострокових держав¬
них паперів і зобов'язань, банківських депозитів і
міжбанківської заборгованості, короткострокових по¬
зик.
До балансу руху капіталу примикає блок D, "Похиб¬
ки та пропуски", який охоплює не стільки помилки,
скільки пропуски, особливо приватні, зроблені під час
підрахунку руху короткотермінового капіталу (де
кількість щоденних операцій досягає в деяких краї¬
нах астрономічних цифр), а також включає контрабан¬
ду та нелегальний рух капіталу.
Статті підсумкового балансу. В аналізі підсум¬
кового балансу розглядаються всі блоки, крім Н.
"Компенсуючі статті" (блок Е) включають зміни в
обсягах (але не самі обсяги):
а) золотого запасу країни за рахунок монетаризації/
демонетаризації золота і змін світових цін на золото;
б) спеціальні права запозичення на рахунку країни
та її резервної позиції у МВФ в силу змін їх обмінного
курсу;
в) валютних резервів країни, її зовнішніх вимог та
отриманих нею від МВФ кредитів за рахунок зміни
обмінних курсів.
"Надзвичайне фінансування" (блок F) охоплює пе¬
реважно операції з пом'якшення дефіциту ПБ — без¬
оплатні позики МВФ, позики для структурної перебу¬
дови від Світового банку, а також прострочення у ви¬
платі, перенесення і списання боргів та виплату цих
боргів раніше терміну.
"Зобов'язання в складі валютних резервів інозем¬
них державних органів" (блок G) охоплюють державні
депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іно-
267 Розділ 9
земних цінних паперів державними органами (які роз¬
глядають їх як еквівалент валютних резервів).
За визначенням МВФ платіжний баланс — це ста¬
тистичний звіт за певний період, який показує: а) опе¬
рації з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-
якою країною із закордоном; б) зміну власності та інші
зміни в монетарному золоті, спеціальних правах запо¬
зичення, що належать даній країні, а також фінансо¬
вих вимогах і зобов'язаннях щодо закордону; в) одно¬
сторонні перекази та компенсуючі записи, необхідні
для бухгалтерського балансування тих операцій та
змін, які взаємно не покриваються.
Сальдо платіжного балансу та його вимірювання.
Відповідно до принципів побудови платіжного балансу
в цілому він завжди знаходиться в стані рівноваги. Тому
говорити про сальдо, тобто про незбалансованість пла¬
тіжного балансу, можна лише стосовно окремих статей
(блоків). На практиці підраховується три сальдо:
— за балансом поточних операцій;
— за балансом руху капіталу;
— за балансом офіційних розрахунків.
Кожен із цих балансів підводиться горизонтальною
рискою, так що одні статті кредиту і дебету залиша¬
ються "над рискою", а всі інші — "під рискою". В кож¬
ному випадку позитивне сальдо має місце тоді, коли
кредит "під рискою" перевищує дебет, при цьому така
сама за величиною, але з протилежним знаком, не-
рівновага має місце за статтею "під рискою". Дефіцит
виникає в тому випадку, коли кредит "над рискою"
менший ніж дебет.
Сальдо поточних операцій (сальдо БПО) — це саль¬
до найбільш важливих для економіки країни статей,
які порівняно повільно змінюються і входять у блок А.
268 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
Воно розраховується найчастіше. Сальдо БПО має ба¬
лансуватись усіма іншими статтями (блоками). Баланс
поточних рахунків дає досить повний обсяг інформації
про економічне становище країни.
Позитивне сальдо балансу поточних рахунків
свідчить про те, що країна продає вироблені нею това¬
ри і послуги іншим країнам в більшому обсязі, ніж
купує. Дефіцит же цього балансу відображає заборго¬
ваність іншим країнам. Позитивне сальдо свідчить про
наявність інвестиційного потенціалу, а від'ємне — про
відплив коштів. Країна стає нетто-боржником.
Сальдо руху капіталів. Саме рух капіталів є голов¬
ним "контрбалансом" для поточних операцій. Іншими
словами, якщо сальдо балансу поточних операцій
від'ємне, то воно звичайно погашається (повністю чи
частково) позитивним сальдо руху капіталів. Якщо ж
позитивне, то це створює базу для того, щоб експорт
капіталу із країни перевищував його імпорт.
Сальдо балансу офіційних розрахунків (сальдо
підсумкового балансу) охоплює всі блоки, крім остан¬
нього — "Підсумкова зміна резервів" (Н). В цьому саль¬
до всі блоки розглядаються як джерела припливу
(відпливу) коштів у країну (з країни), а блок Η — як
балансуючий.
У блоці Η "Підсумкова зміна резервів" — знак "- "
означає збільшення офіційних резервів країни, а знак
"+" — їхнє зменшення, оскільки за логікою складан¬
ня платіжного балансу приплив коштів до офіційних
резервів країни аналогічний імпорту товарів і послуг
та навпаки.
Аналізуючи сальдо платіжного балансу, необхідно
враховувати, що ми маємо справу не тільки з різними
способами підрахунку сальдо, а й з різними поглядами
на сутність платіжного балансу.
269 Розділ 9
9.3. Теорії платіжного балансу
Багатоманітність видів балансів, які залежать від
зовнішньоекономічної діяльності, що аналізується,
знаходить відображення і в теорії. Кожна теорія, даю¬
чи власну інтерпретацію системи міжнародних зв'яз¬
ків, як правило, фіксує увагу на якомусь одному ас¬
пекті цих зв'язків — товарному, грошовому, фінансо¬
вому тощо.
Першими спробували розглянути сутність платіжно¬
го балансу представники неокласичного напрямку еко¬
номічної теорії. Вони виходили з того, що основним
елементом платіжного балансу є співвідношення експор¬
ту та імпорту товарів і послуг країни. Це залежить від
поведінки місцевих й іноземних резидентів, які мають
можливість вибору між місцевими і іноземними това¬
рами. Рішення про купівлю національного або інозем¬
ного товару приймається після порівняння цін. Інакше
кажучи, згідно з неокласичною теорією вирішальними
параметрами платіжного балансу виступають порівня¬
но однорідні товари й обмінний курс валюти.
Товарна структура експорту й імпорту може бути
різною, оскільки ціна, що змінюється, по різному буде
впливати на обсяг продажу, тобто різною буде ела¬
стичність експорту й імпорту. Вихід з ситуації можна
знайти, досягнувши однакового рівня величини елас¬
тичності експорту й імпорту. На основі неокласичної
теорії можна сформулювати загальний висновок: по¬
кращення платіжного балансу настане тоді, коли сума
еластичності цін на імпортні товари для резидентів і
на експортні товари для нерезидентів буде більшою за
одиницю.
Таке формулювання начебто підсумовує результа¬
ти, отримані від взаємозниження цін на імпортну й
270 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
експортну продукцію (і відповідно збільшення обсягів
експортованих товарів).
Разом з тим ціни можуть знижуватись не тільки за
рахунок девальвації, коли вона впливає на експорт та
імпорт одночасно. Можливі варіанти, коли експортні
ціни знизяться в результаті зниження вартості робо¬
чої сили (зниження заробітної плати), скорочення ви¬
трат виробництва та ін. Тут результат буде однобічним,
оскільки торкнеться лише експорту. Розглянута ситу¬
ація отримала в літературі, як відомо, назву умови (тео¬
реми) Маршалла-Лернера, про яку йшлося у поперед¬
ньому розділі. Вона можлива тільки за наявності низ¬
ки додаткових умов.
Складно на практиці визначити рівень еластичності:
він має умовний характер, оскільки залежить від пе¬
ріоду реагування обсягів продажу товару на зміну рівня
ціни. В цілому проаналізовані положення скоріш аб¬
страктно-теоретичні, ніж реально-практичні. Але тут
важливою є та обставина, що з допомогою неокласич¬
ної теорії, виводячи рівновагу чи нерівновагу платіж¬
ного балансу із співвідношення витрат виробництва чи
із співвідношення валютних курсів, тобто з порівняль¬
ного аналізу цін на національні й іноземні товари,
можна розв'язати проблему щодо ціноутворення.
В кейнсіанській теорії платіжного балансу як скла¬
довій загальної кейнсіанської доктрини користуються
такими показниками.
1. Агреговані витрати (D) — загальні витрати, які
здійснюють всі національні господарські одиниці (спо¬
живачі й виробники) для забезпечення споживання (С)
і інвестицій (І), тобто
D = C + І + ЕХ - IМ.
271 Розділ 9
3) активами (крім грошей); це передусім ціни (Ра),
помножені на кількість товару (Qa).
Обсяг грошових засобів складе:
Md = PaQa= Pa Qa.
У випадку порушення рівноваги фізичні особи і ком¬
панії будуть прагнути відновити обсяги своїх грошо¬
вих засобів, результатом чого стане зміна добутків
PaQa і PaQa. Наприклад, якщо держава скоротить
випуск кількості грошових засобів, то порушиться
рівновага приватного сектору, оскільки обсяг наявних
грошових коштів буде меншим, ніж це потрібно. А тому
фізичні особи, які діють в приватному секторі, спробу¬
ють відновити рівновагу своїх грошових витрат шля¬
хом скорочення поточних витрат, а також витрат на
купівлю основних засобів і шляхом продажу основних
засобів. В результаті в країні виникне надлишок то¬
варів і основних засобів. Ціни на товари та основні за¬
соби, що надходять на ринок, знизяться. Це буде про¬
довжуватись доти, доки добутки PaQa і PaQa не до¬
сягнуть такого самого рівня, як попереднє зменшення
грошових засобів Md.
Теоретики міжнародного монетаризму пояснюють
згадану вище ситуацію так. При виході на ринок додат¬
кових товарів і основних засобів їх купують іноземні
покупці. Отже не відбудеться ні зменшення випуску, ні
зниження ціни або зменшення кількості основних за¬
собів. Якщо ж уряд збільшить випуск грошової маси,
то іноземні виробники забезпечать пропозицію необхід¬
ної кількості товарів. Дефіцит національних товарів
буде компенсуватись імпортом. Свідченням надлишко¬
вого грошового попиту на імпорт іноземних товарів буде
дефіцит платіжного балансу. За умови дефіциту грошо¬
вих засобів у зв'язку зі скороченням витрат (дефляцією)
274 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
буде відбуватись розширення експорту. Як наслідок,
виникне позитивне сальдо платіжного балансу.
Таким чином, дефіцит або позитивне сальдо платіж¬
ного балансу означатиме здійснення інфляційної чи де-
фляційної державної політики. Зрозуміло, щомонетари-
сти виходять з твердження про порушення платіжного
балансу з причини наявності в обігу надлишкових гро¬
шових засобів у порівняно з реальними потребами в них.
Якщо надлишок грошей перевищує допустиму ме¬
жу, виникає дефіцит платіжного балансу. Нестача гро¬
шових коштів зумовлює до використання іноземної
валюти, що надходить з-за кордону. Після відпливу чи,
навпаки, припливу необхідної кількості валюти дефі¬
цит, або позитивне сальдо платіжного балансу, лі¬
квідується. Позитивне сальдо платіжного балансу мож¬
ливе тоді, коли розвиток національної економіки не
буде компенсований надходженням грошових засобів,
необхідних для забезпечення реалізації зростаючих
обсягів товарів і послуг.
Відмінність монетаристської теорії від неокласич¬
ної полягає у тому, що вона досліджує платіжний ба¬
ланс не як рух товарів чи послуг, а як грошово-фінан¬
сове явище. Вирішальне значення в стабілізації і по¬
рушеннях платіжного балансу має грошовий обіг. При
цьому порушення балансу вважається тимчасовим яви¬
щем. Монетаристи концентрують головну увагу на
статті платіжного балансу "державні резерви". Всі інші
статті об'єднуються в одну групу, що міститься вище
підсумкової лінії. Монетаристів не цікавить ситуація
зі збалансуванням окремих статей (руху товарів, по¬
слуг, капіталів та ін.). В балансі аналізується поведін¬
ка не товарної, а грошової маси. Монетаристи об'єдну¬
ють короткостроковий і довгостроковий перелив капі¬
талу, не проводячи між ними ніякого розмежування.
Підсумовуючи огляд неокласичної, кейнсіанської та
монетаристської теорій платіжного балансу, можна
275 Розділ 9
зробити висновок, що кожна з них фактично розгля¬
дає платіжний баланс з різних позицій.
Питання автономного руху довгострокового і част¬
ково короткострокового капіталу більш послідовно
відображає кейнсіанська теорія платіжного балансу. її
доповнює аналіз руху товарів і послуг, який проводить
неокласична теорія. А узагальнююче бачення фінансо¬
вих аспектів платіжного балансу як відображення
єдиної грошової системи — прерогатива монетаризму.
За неокласичною теорією порушення платіжного
балансу в першу чергу залежить від різниці у витратах
виробництва товарів і послуг, які можна "вирівняти",
забезпечивши вільне переміщення факторів виробни¬
цтва. Кейнсіанці, які особливу увагу звертають на ав¬
тономний рух капіталу, дефіцит чи надлишок платіж¬
ного балансу, визначають як різницю між національ¬
ним доходом, з одного боку, і сумою державних та при¬
ватних витрат та інвестицій — з іншого. І насамкінець,
монетаристи оцінюють порушення платіжного балан¬
су як наслідок неправильної грошової політики.
Аналіз усіх трьох теорій платіжного балансу пока¬
зує, що баланс може коригуватись з використанням
інструментарію фіксальної, валютної, монетарної та
зовнішньоторговельної політики.
9.4. Регулювання платіжного балансу
Нерівновага платіжного балансу протягом певного
часу може мати негативні наслідки для відкритої еко¬
номіки. Тому країни, як правило, прагнуть регулюва¬
ти платіжний баланс таким чином, щоб було досягну¬
то нульове або задане цільове значення балансу офі¬
ційних розрахунків. Хоча, частіше за все, під рівнова¬
гою платіжного балансу розуміють такий стан, коли
276 Якщо має місце дефіцит або надлишок платіжного
балансу, то це означає його нерівноважний стан.
Існує п'ять факторів нерівноваги платіжного ба
лансу:
1) сезонна та випадкова нерівновага, викликана не
передбаченими причинами неекономічного характеру,
2) структурна нерівновага, спричинена відсутністю
адаптивної реакції країни на нові умови;
3) циклічна нерівновага, викликана циклічним ха
рактером економічної кон'юнктури;
4) нереалістичний валютний курс;
5) відплив капіталу та дестабілізуючі валютні спе
куляції.
Перед тією чи іншою країною виникає проблема
коригування дефіциту чи позитивного сальдо платіж
ного балансу. Сформульовано п'ять можливих шляхів
досягнення рівноваги платіжного балансу.
1. Фінансування загального платіжного дефіциту
без зміни валютного курсу чи стану національної
економіки. При цьому якщо дефіцит має тимчасовий
характер, то уряд може скористатися офіційними ре
зервами, утримуючись тим самим від впливу на пропо
зицію грошей. Коли сальдо платіжного балансу стане
позитивним, то обсяги резервів поновлюються.
Якщо валюта країни є ключовою в певній системі,
то тоді країна має більше можливостей утримуватися
надходження і витрати збалансовані, а офіційні резер
ви не змінюють своєї величини. Цю дефініцію можна
записати таким чином: Розділ 9
від коригуючих дій за наявності дефіциту платіжного
балансу.
2. Запровадження валютного контролю в тих чи
інших формах (обмеження на придбання резидентами
іноземної валюти, її використання, проведення мно¬
жинного валютного курсу).
3. Запровадження і підтримка режиму гнучкого
валютного курсу. Тоді національна валюта знеціню¬
ється доти, доки на валютному ринку не встановлюєть¬
ся рівновага.
4. Установлення режиму фіксованого курсу. Цей
шлях вважається "класичними ліками для платіжного
балансу" і полягає в тому, щоб привести національну
економіку у відповідність до фіксованого курсу. Якщо ж
нерезиденти і надалі не хочуть нагромаджувати націо¬
нальну валюту, то уряд за рахунок офіційних резервів
скорочує пропозицію грошей, знижує ціни, доходи і
зарплату доти, доки попит і пропозиція іноземної валю¬
ти на ринку не встановляться на необхідному рівні.
5. Політика валютного компромісу (застосування
елементів варіанту 3 та 4). Тут можливі два випадки:
1) змінний паритет: валютний курс фіксується і
робляться зміни в економіці, а коли вони вичерпу¬
ються, то національна валюта девальвується;
2) кероване плавання: валютний курс змінюється
урядом до досягнення рівноваги і фіксується.
Спочатку проаналізуємо адаптацію платіжного ба¬
лансу в умовах фіксованого валютного курсу. Згадає¬
мо, що найбільш зрозумілим прикладом системи фіксо¬
ваного валютного курсу є золотий стандарт.
Як і раніше, дотримуємось припущення, що світ
складається з двох країн — "Вітчизни" і "Закордону",
і в обігу перебувають тільки валюти двох країн — грив¬
ня і долар. Валютний паритет, тобто валютний курс,
278 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
розрахований на основі відносної ціни золота в двох
країнах, такий.
Оскільки золотий вміст гривні близько 0,387117 г
чистого золота, а долара — близько 1,5044 г золота, то
валютний курс складе 3,886 грн до 1 дол. Звичайно така
ситуація є гіпотетичною, але вона могла мати місце в
1917—1918 pp. під час існування Української Народної
Республіки і ґрунтується на валютних реаліях того часу.
За умов золотого стандарту резонно припустити, що
такий курс буде постійним. Люди ніколи не заплатять
дорожче, оскільки вони завжди куплять золото у
"Вітчизні", відвезуть його в "Закордон" і куплять до¬
лари. Ніхто не зможе також знизити ціну тому, що в
цьому випадку золото будуть купувати в "Закордоні"
за долари, привозити у "Вітчизну" і продавати за гривні
грн/дол
по курсу 3,886 . Отже, валютний курс має дорів-
грн/дол
нювати 3,886 . Правда при цьому потрібно врахо¬
вувати так звані "золоті точки", тобто коливання біля
можливого паритету в межах витрат на транспортуван¬
ня золота (наприклад, 1 % від паритету).
Тепер розглянемо випадки, коли первісний платіж¬
ний баланс не дорівнює 0. В такому випадку включа¬
ється адаптивний механізм платіжного балансу, який
гарантує, що в кінцевому результаті платежі будуть
збалансовані (рис. 9.1).
У "Вітчизні", наприклад, збільшились витрати на
імпорт. Це аналогічно зростанню попиту на іноземну
валюту, що зумовить переміщення кривої ІМ в поло¬
ження ІМ'. Валютний курс залишається на рівні золо-
грн/дол
того паритету в 3,886 . Тому спочатку дефіцит до¬
рівнює АА'. Дефіцит призводить до скорочення грошо-
279 Розділ 9
Рис. 9.1. Адаптивний механізм платіжного балансу
за фіксованого валютного курсу
вої маси у "Вітчизні", оскільки вітчизняні споживачі
на свої гривні купують золото і відправляють його в "За¬
кордон". Тоді крива ІМ почне зміщуватись у зворотно¬
му напрямку. Грошова маса у "Закордоні" почне зро¬
стати, оскільки закордонні експортери почнуть здавати
своє золото в обмін за долари. Зі зростанням маси до¬
ларів в обігу крива ЕХ почне зміщуватись вправо, ос¬
кільки іноземці збільшать свої витрати на експорт із
"Вітчизни". Ці дві криві зміщуються доти, доки не зу¬
стрінуться в точці А". В цей момент дефіцит буде ліквідо¬
вано. Отже, потрібен певний час для балансування.
Країни мають зберігати резерви золота та іноземної
валюти на той випадок, коли вони знадобляться. Особ¬
ливо це потрібно в умовах дефіциту платіжного балан¬
су. Названі вище резерви називаються міжнародними.
Міжнародні резерви — це запаси золота та валюти,
що належать певній країні і які можуть бути викори¬
стані для задоволення попиту на іноземну валюту.
280 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
Якщо резерви цієї країни зменшуються, то змен¬
шується кількість грошей підвищеної ефективності,
збільшується попит на імпорт, що сприяє відпливу
іноземної валюти та ін. Щоб запобігти цьому, Націо¬
нальний банк країни в умовах паперово-грошовому
обігу здійснює такі заходи: стерилізацію, девальвацію
(ревальвацію), внутрішнє кредитування, інтервенцію.
Інтервенція — продаж власної і скупка іноземної
валюти Національним банком.
Стерилізація — це операція на відкритому ринку,
яка компенсує зміни резервів і залишає кількість гро¬
шей підвищеної ефективності незмінною. Наприклад,
попит на імпорт в Англії зростає, і населення купує
іноземну валюту на 100 млн фунтів стерлінгів, а на неї
імпортні товари і послуги. Резерви і гроші підвищеної
ефективності скорочуються на цю суму. Щоб нейтра¬
лізувати (стерилізувати) вплив надлишку імпорту на
грошову масу, Національний банк скуповує у населен¬
ня облігації на суму 100 млн фунтів стерлінгів. На цю
суму збільшилась сума грошей в обігу.
Девальвація — це зменшення офіційного золотого
вмісту грошової одиниці країни або зниження ЇЇ курсу
щодо валют інших країн, що здійснюється в законо¬
давчому порядку. Девальвація підіймає ціну інозем¬
ної валюти, роблячи іноземні товари порівняно дорож¬
чими, а вітчизняні порівняно дешевшими. Девальва¬
ція усуває дефіцит платіжного балансу у двох напрям¬
ках. По-перше, ціна іноземної валюти, що піднялась,
робить іноземні товари більш дорогими, а отже, скоро¬
чує витрати на імпорт. По-друге, зниження ціни вітчиз¬
няних товарів на зовнішніх ринках підвищує попит на
них за кордоном, отже, призводить до збільшення до¬
ходів від експорту. Однак, девальвація не повинна су¬
проводжуватися зростанням внутрішніх цін.
Тепер подивимось як відбувається адаптація платіж¬
ного балансу за умов гнучких курсів валют (що вільно
281 Розділ 9
плавають), виходячи з описаної вище моделі двох
країн.
Попередня рівновага перебуває в точці А при валют
ному курсі 3,886 Припустимо, що ВВП "Вітчиз
ни" зростає, що супроводжується зростанням доходів
у країні. Це викликає зміщення кривої попиту на іно
земні товари (імпорт) з положення ІМ в положення
ІМ'. При сталому валютному курсі 3,886
нова ве
личина вітчизняного попиту на імпорт перебуватиме в
точці А'. Доходи від імпорту все ще відповідають точці
А на кривій ЕХ. Різниця між витратами на імпорт і
доходами від експорту АА' становить дефіцит платіж
ного балансу, або, що те ж саме, надлишок попиту на
іноземну валюту. Це призводить до зростання гривне-
282 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
вої ціни доларів, яка досягається в точці А" . Платіж¬
ний баланс відновлюється двома шляхами: по-перше,
знижуються витрати на імпорт, оскільки іноземні то¬
вари стають порівняно дорожчими за вітчизняні. По-
друге, підвищується конкурентоспроможність вітчиз¬
няного експорту в "Закордоні". Це збільшує експортні
доходи "Вітчизни".
Література
1. Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Международньїе зко-
номические отношения: Учеб. пособие / Под ред.
Н.Н. Ливенцева. — М.: Финансьі и статистика, 1996. —
С. 83—134.
2. Киреев А.П. Международная акономика: В 2 ч. —
Ч. II: Международная макрозкономика: открьітая зко-
номика и макрозкономическое программирование:
Учеб. пособие для вузов. — М.: Международньїе отно¬
шения, 1999. — С. 126—156.
3. Кругман П.Р., Обстфельд М. Международная зко-
номика. Теория и политика: Учеб. для вузов / Пер.
с англ. под ред. В.П. Колесова, М.В. Кулакова. — М.:
Зкон. факультет МГУ: ЮНИТИ, 1997. — С. 301—333.
4. Линдерт П.Х. Зкономика мирохозяйственньїх
связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О.В. Ивано-
вой. — М.: Прогресе, 1992. — С. 49—51.
5. МиклашевскаяНА., Холопов А.В. Международ¬
ная зкономика: Учебник. — М.: МГУ им. М.В. Ломо-
носова: Дело и Сервис, 2000. — С. 122—148.
6. Міжнародна економіка: Навч. посіб. / За ред.
Ю.Г. Козака, В.М. Новацького. — К.: Центр навч. літе¬
ратури: АртЕк, 2002. — С. 187—203.
7. Овчинников Г.П. Международная зкономика:
Учеб. пособие. — СПб.: Изд-во Михайлова В.Α.: Поли-
ус, 1998. — С. 444—525.
283 Розділ 9
8. Рокоча В.В. Міжнародна економіка: Навч. посіб.:
У 2 кн. — Кн. 2: Монетарна теорія міжнародної еконо¬
міки. — К.: Таксон, 2003. — С. 15—51.
9. Сальваторе Д. Международная зкономика: Пер.
с англ. — М.: Риа "ПК", 1998. — С. 415—439.
В. АНАЛІТИЧНО-ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Основні терміни
Платіжний баланс Balance of payments
Кредитові угоди Credit transactions
Дебетові угоди Debit transactions
Приплив капіталу Capital inflows
Відплив капіталу Capital outflows
Подвійний облік Double-entry bookkeeping
Однобічні перекази Unilateral transfers
Статистичні похибки Statistical discrepancy
Баланс поточних операцій Current account
Баланс руху капіталу Capital account
Автономні угоди Autonomous transactions
Балансуючі угоди Accommodating transactions
Баланс офіційних резервів Official reserve account
Баланс офіційних розрахунків Official settlement balance
Дефіцит платіжного балансу Deficit in the balance of payments
Активне сальдо платіжного балансу Surplus in the balance of payments
Міжнародна інвестиційна позиція International investment position
284 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
Програмований матричний контроль
Вибрати три правильні відповіді на кожне з постав¬
лених питань:
1. Реальний сектор представлений такими інститу-
ційними одиницями: ...
2. Платіжний баланс показує, що резиденти мають
справу з: ...
3. Статті балансу поточних операцій представлені: ...
4. В кейнсіанській теорії платіжного балансу кори¬
стуються такими показниками: ...
Відповіді:
1) міжнародними товарними операціями;
2) нефінансовими корпораціями;
3) експортованими послугами;
4) агрегованими витратами;
5) сімейними господарствами;
6) національним доходом;
7) односторонніми переказами;
8) безоплатною державною допомогою;
9) неприбутковими організаціями;
10) агрегованим випуском;
11) доходами від закордонних інвестицій;
12) прямими іноземними інвестиціями.
285 Розділ 9
Приклади вирішення типових задач
Задача 1. Функція імпорту представлена як 200 +
+ 0,1 У, експорт — екзогенна зміна, дохід (У) становить
700 умовних одиниць, дефіцит торговельного балансу до¬
рівнює 70 умовних одиниць. Визначити обсяги експорту.
Розв'язок. Виходимо з того, що торговельний баланс
дорівнює різниці між експортом та імпортом, або це
буде спрощений запис знаходження чистого експорту:
NX = ЕХ - ІМ.
Звідси:
ЕХ = NX + ІМ = 200 + 0,1 · 700 - 70 = 200 ум. од.
Перевіримо правильність розв'язку. Знайдемо спо¬
чатку обсяги імпорту, підставивши відоме значення
доходу у формулу, що позначає функцію імпорту:
ІМ - 200 + 0,1 · 700 = 270 ум. од.
Тепер знаходимо різницю між експортом та імпортом:
NX = 200 - 270 = -70 ум. од.
Вона дорівнює дефіциту торговельного балансу, на¬
веденому в умові.
Задача 2. Економіка країни характеризується та¬
кими показниками:
— сальдо поточних рахунків (+1610) млн дол.;
— сальдо руху капіталів (-1800) млн дол.
286 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
Проаналізуйте стан платіжного балансу. Визначте
шляхи його балансування, якщо центральний банк во¬
лодіє офіційними валютними резервами у розмірі
400 млн дол. Як це вплине на курс національної валюти
країни (зробіть графічний аналіз).
Розв'язок. Сальдо платіжного балансу є сумою саль¬
до поточних рахунків та сальдо руху капіталів за
підсумками року. Тому в нашому прикладі сальдо пла¬
тіжного балансу дорівнює: (+1610) + (-1800) =
= (-190) млн дол. Слід зробити висновки, що за підсум¬
ками економічних операцій за рік кількість іноземної
валюти на ринку країни зменшилась на 190 млн дол.
Отже, офіційних валютних резервів Національного
банку країни вистачає для фінансування цієї суми.
Зведене сальдо платіжного балансу дорівнює, таким
чином:
(+1610) + (-1800) + 190 = 0.
Зниження офіційних валютних резервів Націо¬
нального банку супроводжується збільшенням про¬
позиції іноземної валюти на національному ринку
країни. Пропозиція національної валюти порівняно
скорочується, курс національної валюти залишаєть¬
ся без змін. Графічний аналіз ситуації на національ¬
ному валютному ринку може бути представлений на
рис. 9.3.
Як зображено на рис. 9.3, скорочення пропозиції
іноземної валюти на національному ринку зумовлює
до зміщення кривої Sm1
у положення Sm2
, що викли¬
кає підвищення курсу іноземної валюти з е1
до е2
.
Фінансування дефіциту платіжного балансу країни за
рахунок офіційних валютних резервів у розмірі
190 млн дол. стабілізує ситуацію на ринку у початко¬
вому вигляді, тобто параметри ринку стають такими:
пропозиція — Sm1
, курс валют — е1
.
287 Розділ 9
Г. ТВОРЧИЙ БЛОК
1. Яка з названих угод збільшить позитивно сальдо
балансу поточних операцій України?
а) Україна уклала угоду на поставку російського газу
з компанією "Газпром";
б) Україна продає літак "Мрія" російському військо¬
вому відомству;
в) Україна надала гуманітарну допомогу Іраку;
г) український уряд продає довгострокові зобов'я¬
зання Європейському Союзу.
288 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
2. Чи зможуть всі країни світової спільноти мати
надлишок чи дефіцит платіжного балансу. Можливо,
дефіцит платіжного балансу одних країн має покрива¬
ти надлишок платіжного балансу інших країн?
3. Якщо економіка рухається по складній частині
J-кривої, то чи зможуть спекулянти своїми діями ста¬
білізувати валютний ринок і як це відобразиться на
платіжному балансі?
4. Дайте характеристику економічного стану краї¬
ни, коли сальдо поточних, фінансових і капітальних
операцій:
а) одночасно дефіцитні;
б) одночасно позитивні;
в) сальдо поточних операцій дефіцитне, а сальдо
капітальних операцій — позитивне;
г) сальдо поточних операцій позитивне, а сальдо
капітальних і фінансових операцій — негативні.
Зверніть увагу на потенційну поведінку валютного
курсу та резервних активів у кожному з випадків.