Розділ 12 ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

← К оглавлению

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

А. ПОСТАНОВКА МЕТИ НАВЧАННЯ

Метою вивчення цього розділу є засвоєння законо¬

мірностей глобальних економічних та соціальних про¬

цесів, змістом яких є зростаючий взаємозв'язок та взає¬

мозалежність національних економік, соціальних і

політичних систем, національних культур та навко¬

лишнього середовища. Головна ідея розділу — показа¬

ти, що глобалізація — це глобальна інтеграція.

Логіка вивчення цього розділу:

12.1. Теорія економічної глобалізації.

12.2. Глобалізація як закономірність світової еко¬

номіки.

12.3. Світові економічні аспекти глобальних про¬

блем.

12.4. Економічний розвиток України в умовах гло¬

бальної модернізації.

358 Глобалізація та економічний розвиток

Б. ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

12.1. Теорія економічної глобалізації

Глобалістика є молодою наукою, а тому сучасна те¬

орія її ще не сформована остаточно. Але деякі концепції

уже намітились. Розглянемо основні з них.

Перша з них — концепція "межі зростання". Про¬

блема меж економічного зростання є основною ідеєю

тематики доповідей Римського клубу. У свій час за¬

сновники цього клубу зіткнулися з труднощами в реа¬

лізації корпоративних проектів і програм. Вони вва¬

жають, що глибинними причинами цих труднощів є

глобальні системні ефекти, тобто наслідки деструктив¬

них змін у світовій економічній системі. Локальні зу¬

силля щодо їх подолання були маловтішними.

Практичним результатом досліджень в рамках цієї

концепції були спроби моделювання світової економіч¬

ної динаміки. При цьому за змінні бралися п'ять вели¬

чин: населення, капіталовкладення, виробництво про¬

довольства, використання невідновлюваних ресурсів,

забруднення природного навколишнього середовища.

Цільова функція визначається робочою гіпотезою про

дисфункціональність глобальної системи. її перевірка

привела до висновку про те, що в умовах збереження

наявних тенденцій зростання людство дуже швидко

наблизиться до крайньої межі демографічної та еконо¬

мічної експансії. Причому, зростання наштовхується

не тільки на планетарно-ресурсні обмеження, а й на

внутрішні обмеження людства: егоцентризм елітарних

країн і транснаціональних корпорацій, архаїчний су¬

веренітет великої кількості країн і їх конфліктна кон-

359 Розділ 12

куренція, дезінтеграція людського співтовариства. Це

розвиток без будь-якого майбутнього і як альтернати¬

ва йому висувається глобальна проблема нового Гума¬

нізму.

Інша концепція отримала назву " сталого розвитку".

Дотримуючись ідеї про існування планетарних меж

економічного зростання, автори її вважають, що кри¬

тичний поріг сталого зростання світової спільноти уже

подоланий, тому що людство споживає значно більше

ресурсів, ніж дозволяють закони стабільного функціо¬

нування глобальних екосистем. Необхідно, стверджу¬

ють вони, зупинити глобальний демографічний вибух

у країнах, що розвиваються, і піддати критиці кон¬

цепції економічного зростання західного типу.

Обмеженість цієї концепції полягає у її однобічно¬

му економічному ухилі. Але приваблює програма, роз¬

роблена на основі цієї концепції. Вона передбачає по¬

шук нових шляхів, які б забезпечили прогрес людства

не тільки в елітарних регіонах світу і в короткі термі¬

ни, а для планети в цілому і на довгострокову перспек¬

тиву.

Концепція "універсального еволюціонізму" розви¬

вається на базі ноосферного вчення В. Вернадського.

В ній піддаються критиці ідеї, сформульовані "рим¬

ським клубом". Глобальна природа розглядається як са¬

моорганізована система. Реакція цієї системи хоч і є

непрогнозованою через величезну кількість критич¬

них порогових факторів, але неминуча в довгостроко¬

вому плані. Прибічники цієї концепції закликають

враховувати реакцію біосфери на процеси глобально¬

го розвитку.

Спільний розвиток світової людської спільноти і

біосфери може бути цілеспрямованим, взаємоузгодже-

ним і ефективним. В результаті конструктивної коево-

люції може сформуватися ноосферна цивілізація, що

відкриває шлях до розвитку нової якості.

360 Глобалізація та економічний розвиток

Концепція "мітозу біосфер" розглядає ноосферу як

гармонійний синтез біосфери і техносфери. Під техно-

сферою розуміють "глобатех" — тип нової культури,

яка охоплює весь планетарний ринок. Експансія "гло-

батеху" в Космос означає досягнення певної економіч¬

ної рівноваги за умови виходу за межі земної біосфери.

Це є підставою перетворення ноосфери на важливий

фактор еволюції Всесвіту.

Концепція "світ-системного аналізу" розглядає роз¬

виток економік, історію систем і цивілізації. Криза

капіталістичної світ-системи кінця XX ст. трактується

як перехід до посткапіталістичної системи. Капіталі¬

стична світ-система розглядається як перша історична

форма глобальної системи, яка безупинно розвиваєть¬

ся у взаємодії ядра (капіталістичної метрополії), на-

півпериферії і периферії світу.

Концепція "контрольованого глобального розвит¬

ку" обґрунтовує створення системи моделей альтер¬

нативного глобального розвитку і рекомендацій щодо

вибору оптимальних систем управління цим розвит¬

ком. Перехід до інформаційного суспільства розгля¬

дається як магістральний шлях вирішення глобаль¬

них проблем.

Найбільш досконалим як з теоретичної, так і з прак¬

тичної точки зору є ліберальний підхід західної демо¬

кратії.

Західні пропозиції з глобальної модернізації можна

звести до трьох узагальнених позицій:

1) ринкове господарювання;

2) раціональне знання в повному обсязі його ідей,

дисциплін, інститутів і технологічного оснащення в їх

історичній трансформації;

3) принцип правозахищеної гідності людини.

361 Розділ 12

Це є альтернатива традиційним принципам:

1) влада власності;

2) медитативно-сакральне знання;

3) затверджений ззовні статус людської особистості.

Якими ж вбачаються найбільш загальні напрямки

глобальних змін у зв'язку із запропонованими прин¬

ципами?

Реалізуючи ці принципи, треба, звичайно, виходити з

таких реалій. Сьогодні існують національно-економічні

комплекси з різними якісними характеристиками, дуже

відмінними соціальними і культурно-психологічними

надбудовами. Крім того, є ще силове порубіжжя між на¬

ціональним і глобальним — це національні держави, які

здійснюють економічно-соціальні перетворення на свій

лад. Владні структури ще не звільнились від традицій¬

ного бачення влади власності. Тому вони претендують на

всеохоплюючий контроль суспільного життя і намагають¬

ся сконцентрувати прийняття рішень у руках небагатьох.

Це призводить до бюрократизації, корупції, обмежень гро¬

мадянського суспільства тощо. Результатом є деформа¬

ція ринкових відносин, непрозорість і звуження можли¬

востей для участі народних мас у перетвореннях.

В основу західної ліберальної концепції глобалізації

покладено принцип субсидіарності (доповнюваності),

який передбачає багаторівневу систему прийняття

рішень. Всього виділяють чотири рівні: комунальний,

регіональний, національний і наднаціональний.

Виходячи з цього, рішення кожного конкретного пи¬

тання належить до компетенції тієї гілки влади, яка

забезпечує її оптимальне вирішення. Інтеграція узго¬

джується з федералізацією. Тут маємо тенденцію до де¬

легування частини державних функцій іншим струк¬

турам. На наддержавний рівень виносяться проблеми

регулювання фінансової й інформаційної сфер, еко-

362 Глобалізація та економічний розвиток

логії, боротьби з тероризмом, наркобізнесом і злочин¬

ністю. Така координація, не принижуючи зовнішньо¬

економічну і політичну владу держави, покликана

підсилити ті функції державних інституцій, які пов'я¬

зані з міжнародним розвитком.

В умовах глобалізації суспільство відчуває перена-

вантаження, викликане послабленням або розривом

традиційних зв'язків, соціальною диференціацією,

міжетнічними і міжконфесійними конфліктами. Отже,

роль держави в певному напрямку має підсилюватись.

Вона повинна стати гарантом соціальної стабільності,

захисником бідних і знедолених, фортечним муром від

міжнародної злочинності й терору. Крім того, держава

повинна надавати необхідну правову та фінансову

підтримку малому і середньому бізнесу, створенню

інституціональної основи для інноваційного розвитку

своїх регіонів, їх успіху на світовому ринку. І ще один

напрямок діяльності держави.

Процеси глобалізації в економічній, інформаційній

та культурній сферах тісно пов'язані з процесами на¬

ціональної самоідентифікації. Прагнення до національ¬

ного самовираження є могутнім стимулом соціального,

економічного і політичного розвитку в умовах ін¬

формаційної відкритості та інтенсифікації загального

процесу в світі. Водночас відродження національної

свідомості є захисною реакцією суспільства проти де¬

структивного впливу доцентрових, глобальних сил. Де¬

градація традиційних виробництв, проникнення чужих

культурних елементів, поява нових моделей поведінки

— все це викликає потрясіння суспільства, інколи —

шок. Відповідна реакція на ці явища — войовничий

націоналізм і релігійний фундаменталізм. Звідси ви¬

пливає нова і складна місія держави з урегулювання на¬

ціональних конфліктів і, звичайно, не шляхом зброй¬

ного, військового втручання. Етноси і нації — річ делі¬

катна. За М. Гумільовим, етноси існують близько 1500

363 Розділ 12

років. Біопсихологи стверджують, що цей цикл має ге¬

нетичну основу. А це означає, що проблема національ¬

ного стійка і її вирішення потребує багато часу.

Тому можна стверджувати, що глобалістський підхід

з позицій доцільності, а не природності цього явища,

однобічний. Його позитив у тому, що він дає змогу роз¬

глядати етнічну проблему комплексно. Особливо це сто¬

сується міграційних процесів у розвинені країни з Ла¬

тинської Америки, Африки, Азії та Східної Європи. Хоча

частка мігрантів у загальній масі населення західних

країн незначна, наприклад, в Європі вона не перевищує

3,8 %

однак це створює певний дискомфорт для корін¬

ного населення. Тому Захід сьогодні підходить дуже праг¬

матично до своєї імміграційної політики, прагнучи збе¬

регти самоідентифікацію суспільств у національному,

культурному, історичному і політичному аспектах.

До певного часу західні й незахідні цивілізації буду¬

вались на схожій ідейно-ціннісній основі — традицій¬

ному типі свідомості з його опорними константами у

вигляді певних об'єктів шанування (релігія, націо¬

налізм, соціалізм, популізм, наука тощо). Традиційна

мудрість як джерело формування свідомості фіксувала

й обґрунтовувала духовні та космічні сутності у вигляді

певних імперативів — догматів. Вони консервували

пізнавальний процес. У XVIII ст. з'являється новий тип

знання, зосереджений на собі — на своїх власних проце¬

сів самоаналізу, самокритиці, внутрішніх перетвореннях.

Ця пізнавальна перспектива відкривала можливості

могутніх зрушень у технології, економіці, соціумі та

культурі. Відбулась секуляризація знання на сферу тео¬

ретичного і практичного (за Кантом) розуму. Це стало

першопричиною небувалого інтелектуального прориву.

Иноземцев В. Возвращение Европьі. В авангарде прогрес-

са: социальная политика в EC // Мировая зкономика и между-

народньїе отношения. — 2002. — № 2. — С. 12.

364 Глобалізація та економічний розвиток

Сьогодні у зв'язку з глобалізацією, яка висвітлює

нову роль знання, з одного боку, та зачіпає старі пара¬

дигми цінностей, — з іншого, проблема загострилась.

Це особливо характерно для такого виду новітніх тех¬

нологій, як інформаційні. Поряд зі світом реальних

людських відносин, почуттів, світом реальної природи

і рукотворним світом з'являється і стає все більш са¬

мостійним і привабливим для людини віртуальний світ.

У ньому відбувається підготовка її до "збагачених дій"

у світі реальному. Міць і динамізм посередника в об¬

разі віртуального світу настільки значна, що у людей,

які втягуються в його орбіту, відбувається кардиналь¬

ний переворот у свідомості. Для них реальністю, сен¬

сом і метою життя стає ось цей збагачений світ. Це

робить життя людини у суспільстві, громаді, родині,

колективі лише тимчасовим відображенням, що опо¬

середковує віртуальний світ. Відбувається зміна по¬

люсів. З'являється людина-фетиш. Позитивним тут є

те, що формується нова індивідуальність, схильна до

небувалого розкриття своїх творчих потенціалів. Але

при цьому виникає ряд негативних моментів. По-пер¬

ше, відбувається підміна реальних цінностей, поперед¬

ньої ідеї, блага, заперечення існуючого виробничого

процесу та ін. їм протистоїть ідеальна модель кращо¬

го, яка породжує невдоволення існуючим, відчужує

існуючі форми організації, діяльності, продукції. По-

друге, втілення у віртуальній реальності професійних

знань викликає почуття переваження над реальною

дійсністю і руйнує, дезінтегрує цю дійсність. По-третє,

віртуальна реальність породжує нову сферу і новий

потік людської діяльності — щоденне творення ново¬

го, "піонерського". Але щоб породжувати не потворне,

а гарне, треба бути шляхетною особистістю. З цього

боку традиційна система цінностей мала значну пере¬

вагу. В свій час підтверджуючи цінність традиційної

моралі як автономної сили у цивілізаційному творенні,

365 Розділ 12

Φ. Хайєк посилався на "символічні істини" релігії, які

зробили можливим побудову елементів того пошире¬

ного порядку, що ми називаємо цивілізацією

. Він

неоднозначно вказує на те, що раціоналізм може бути

помилковим, а традиційна етика, мораль може в дея¬

ких відношеннях забезпечити більш правильне керу¬

вання людськими діями, ніж раціональне знання

Тому, коли мова йде про глобальну перебудову цієї

сфери суспільного буття, не треба забувати про синтез

традиційного і нового. Істина знаходиться посередині.

Наступна проблема у західній ліберальній гло-

балістській концепції — це реалізація ідеї правогро-

мадянської гідності, що базується на змагальному со¬

ціальному процесі. Ця егалітарно-правова ідея також

зі значними труднощами впроваджується в незахідних

цивілізаціях. Вона завжди зустрічає опір з боку тради¬

ційного корпоративізму та колективізму. Якщо почи¬

налось її втілення, за деякими позитивними виклю¬

ченнями (наприклад, Японія), це згодом переростало у

"зрівнялівку" і правовий нігілізм, які виявлялись у

різних формах тоталітаризму й авторитаризму.

Крім того, сьогодні є деякі підстави вважати, що

Захід інколи відступає від свого цивілізаційного бази¬

су — принципів рівності, демократії, свободи, "хри¬

стиянської толерантності" тощо, які довго йому за¬

безпечували зростання. Приклад тому — експансі¬

оністські дії на Середньому та Близькому Сході, в

Африці.

Якщо брати до уваги практичний аспект цієї кон¬

цепції, то вона пропонує впроваджувати такі глобальні

фактори зростання, як-то:

Хайек Ф. Происхождєние и действие нашей морали: про¬

блема науки // Зкономика и организация промьішленного про-

изводства. — 1991. — № 12. — С. 182, 184.

Там само. — С. 85.

366 Глобалізація та економічний розвиток

1) гнучкі валютні курси;

2) зниження торговельних бар'єрів;

3) заохочення транснаціональних корпорацій до орга¬

нізації виробництва в країнах із мінімальними витратами;

4) прискорення розвитку сфери послуг як основної

сфери зайнятості та виробництва суспільного багатства;

5) "зелену революцію" в сільському господарстві;

6) здешевлення енергії;

7) послаблення регулюючої ролі урядів у національ¬

них економіках;

8) покращення життєвого рівня людей;

9) підвищення освітнього рівня населення в глобаль¬

ному масштабі.

Слід зауважити, що ці рекомендації щодо глобаль¬

ної модернізації економіки знаходять достатню реалі¬

зацію в практичній діяльності багатьох країн. Отже,

очевидно мова йде про найбільш: раціональний шлях

глобальної модернізації. Та наскільки він об'єктивний,

можливий і прогресивний, побачимо в майбутньому.

12.2. Глобалізація як закономірність

світової економіки

Глобалізація — це процес розвитку стійких зв'язків

між національними економіками окремих країн, в ре¬

зультаті чого вони стають органічною частиною світо¬

вого господарства. У зв'язку з цим починають доміну¬

вати світові стандарти, які сприймаються все більшою

кількістю країн. Глобалізація ще далека від завершен¬

ня, а тому сам процес її протікання можна характеризу¬

вати як процес транснаціоналізації економічних явищ.

У кінці X X , на початку X X I ст. глобальні й транс¬

національні зрушення виявляються в таких формах:

367 Розділ 12

плюралізм міжнародних інвестицій, транснаціональні

корпорації (ТНК), транснаціональні стратегічні альян¬

си (ТСА), міжнародні фінансові центри (МФЦ), міжна¬

родні організації, засоби масової інформації (ЗМІ), гло¬

бальні комунікаційні системи (Internet, супутниковий

зв'язок тощо), транснаціоналізовані держави, міжна¬

родні регіональні об'єднання, економічні зони. Очевид¬

но, що всі ці структури світового господарства кількісно

і якісно різнопланові, але трансформаційна роль їх од¬

на — глобалізація. Розглянемо окремі з них за принци¬

пом "вкладу" у творення нових економічних форм.

Вивезення капіталу є одним із найбільш старих

методів інтернаціоналізації національних економік та

творення транснаціонального простору.

Найбільш глобалізованою виявилась фінансова сфе¬

ра. Для цього є, як мінімум, три причини. По-перше,

зміна умов діяльності національних фінансових інсти¬

туцій після краху Бреттон-Вудської системи в 1971 р.

Тоді були скасовані режими фіксованих валютних

курсів і натомість запроваджені режими гнучких та

напівкерованих валютних курсів. На цій основі поча¬

лось стимулювання експансії іноземного капіталу на

національних фінансових ринках і розмивання меж на¬

ціональних фінансових секторів. По-друге, відкриття

міжнародного простору для діяльності національних

банківських структур привело до зростання конку¬

ренції, зниження рентабельності банківських операцій

та зменшення маржі, що спонукало більшість розви¬

нених країн піти на дерегуляцію сфери фінансової

діяльності. Були зняті обмеження на рівень процент¬

них ставок, знизились податки і комісійні стягнення з

фінансових трансакцій, відкрився доступ на внутрішні

фінансові ринки для іноземних банків, розширилась

приватизація і сек'юритизація активів, урівнялись в

конкурентних правах банки та інші фінансові закла¬

ди. По-третє, розвиток інформаційних технологій, су-

368 Глобалізація та економічний розвиток

путникового и оптико-волоконного зв'язку, а на цій

основі створення системи електронних рахунків і кре¬

дитних карток, дали змогу практично миттєво переда¬

вати фінансову інформацію, укладати угоди, перека¬

зувати кошти тощо незалежно від наявних державних

кордонів та відстаней.

У результаті відбулась колосальна дерегуляція фі¬

нансової сфери. Це дало змогу уникати правил і обме¬

жень, що існували раніше. Це також спричинило до

цього часу невідомі явища з характерними ознаками

транснаціоналізації.

Вільне, неконтрольоване переміщення великих гро¬

шових мас через національні кордони викликало фор¬

мування фінансових центрів, тобто регіональних інсти-

туційно-фінансових утворень, які здійснюють експан¬

сіоністську політику щодо експорту капіталів. В орга¬

нізаційному плані вони являють собою консолідовані

об'єднання на чолі з могутніми холдинговими компа¬

ніями з широким використанням взаємного володіння

акціями. За різними оцінками сьогодні можна назвати

порівняно значну кількість провідних фінансових

угрупувань у межах країн їх базування — в США,

Японії, Великій Британії, Бразилії, Мексиці, Франції,

Німеччині, Італії, Сінгапурі, Гонконгу. Вони є полю¬

сами могутнього глобального ринку, операції на яко¬

му здійснюються безперервно 24 години на добу. В ре¬

зультаті з рук в руки щоденно переходять ліквідні ре¬

сурси обсягом від 1,3 до 1,5 трлн дол.

Гроші самі ста¬

ли товаром — спекуляція на курсі валют стає дохід¬

ною операцією. На цій хвилі нового розмаху набули

операції на ринках євровалют, тобто іноземних для

країни базування банку валют, який здійснює операції

Шишков Ю. О гетерогенности глобалистики и о стадиях

ее развития // Мировая зкономика и международньїе отноіпе-

ния. — 2001. — № 2. — С. 58.

369 Розділ 12

в євровалютах. З середини 60-х pp. XX ст. до початку

90-х pp. масштаби міжнародного ринку євровалют ви¬

росли в 300 разів

. До середини минулого десятиліття

на кожний долар, витрачений на купівлю іноземних

товарів, припадало 7—8 дол. міжнародних транс¬

фертів, не пов'язаних з продажем товарів

Виникло зовсім нове, непідконтрольне національ¬

ним інституціям, явище — мережа офшорних банків¬

ських послуг, яка функціонує в пільговому режимі. У

ній, як правило, не нормуються резервні фонди, зани¬

жені податки на доходи, не передбачені страхові внес¬

ки тощо. Це та безконтрольність, що приваблює іно¬

земні капітали, особливо з нестабільних зон, та так

звані "брудні гроші". Правда, в 2002 р. міжнародними

фінансовими інституціями прийнято рішення про пев¬

ний контроль за офшорними зонами щодо цих грошей.

Невизначеність на валютних ринках, особливо щодо

валютних курсів, викликала появу нових механізмів —

хeджування і управління ризиками. Завдання хе-

джування полягає в ліквідації відкритих позицій в іно¬

земній валюті, тобто в бажанні досягти збалансованості

вимог і зобов'язань. Для хеджування валютного ризи¬

ку широко використовуються фінансові інструменти,

такі як форвардні контракти і валютні опціони. Якщо

відомі терміни й обсяги майбутніх надходжень валюти

з-за кордону, то фірми використовують форвардні кон¬

тракти. Якщо ці параметри невизначені, більш при¬

вабливими є валютні опціони. На відміну від хеджерів,

спекулянти прагнуть отримати прибуток від незастра-

хованих відкритих валютних позицій. Дії спекулянтів

залежать від коливань валютних курсів і процентних

ставок.

Шишков Ю. О гетерогенності! глобалистики її о стадиях

ее развития // Мировая зкономика и международньїе отноше-

ния. — 2001. — № 2. — С. 58.

The Global Economy in Transition. — L., 1996. — P. 156.

370 Глобалізація та економічний розвиток

Сьогодні фінансовий ринок поповнився новими за¬

собами торгівлі — деривативами. Це більш витончені

форми спекулятивних інструментів. Вони, як про це

йшлося вище, являють собою цінні папери та зобов'я¬

зання, похідні від інших фінансових інструментів:

курсів валют, акцій, норми процента тощо. Останнім

часом деривативи із західних країн поширилися на

Східну Європу, Азію та Латинську Америку. Загаль¬

ний обсяг операцій з деривативами на світовому ринку

зріс до 15 трлн дол. на рік

. Особливістю ринку дери-

вативів порівняно зі звичайними цінними паперами є

високий ступінь ризику і непередбачуваність.

Трансакції з деривативами практично випали з систе¬

ми правового регулювання.

За вартісними обсягами на першому місці на біржах

деривативів є інструменти, що базуються на процент¬

них ставках. Приблизно третина сукупного біржово¬

го і небіржового ринку деривативів припадає на своп-

контракти, а з них на процентні свопи — становлять

більше 90 % . Завдяки свопам відбувається подальше

розмивання меж між національними ринками капі¬

талів, адже будь-який інвестор або емітент має мож¬

ливість замінити потоки платежів у національній ва¬

люті за випущеними ними облігаціями або куплени¬

ми облігаціями на потоки платежів у іншій валюті за

рахунок емітентів або інвесторів з інших країн. Для

цього треба купити своп-контракт у банку, який є

посередником між двома контрагентами у різних краї¬

нах.

У середині минулого десятиріччя з'явились ф'ю-

черсні контракти, що базуються на індексах страхо¬

вих полісів. Вони дають змогу страховим компаніям

перерозподіляти ризики у страхуванні майна і життя

між різними регіонами планети. Серед нових про-

The Global Economy in Transition. — L., 1996. — P. 156.

371 Розділ 12

дуктів, призначених для розсіювання ризиків, найбільш

швидко розвиваються кредитні деривативи. Розробля¬

ються ф'ючерсні контракти, базовим активом яких

мають стати макроекономічні показники.

Поява деривативів прискорює процес відокремлення

фінансової сфери, яка самогенерується. Це породжує все

більшу нестабільність на фінансових ринках, про що

свідчить криза 1997—1999 pp. Та в будь-якому випадку

це вияв зростання мобільності фінансових інструментів

і динамічності у переданні права власності. Номінальна

доступність засобів привласнення зростає.

Тренд глобалізації тісно пов'язаний зі зростанням

ролі ТНК, які виступають поряд із суверенними су¬

б'єктами. З середини 80-х pp. і до кінця XX ст. чи¬

сельність ТНК зросла з 7 тис. до 40 тис. Чисельність

філіалів ТНК за межами держав, у яких розміщуються

штаб-квартири компаній, досягла 690 тис. При цьому

500 корпорацій контролюють 70 % світової торгівлі, а

400 корпорацій — 50 % усіх прямих іноземних капі¬

таловкладень корпорацій

. Вони виробляють близько

25 % світового ВВП. Продаж товарів і послуг зарубіж¬

ними філіями ТНК склав майже 11 трлн дол., тоді як

загальний обсяг світового експорту становив близько

7 трлн дол. Це є свідченням того, що міжнародне вироб¬

ництво, яке базується на міграції прямих інвестицій

між країнами, сьогодні є важливішим для просування

товарів на міжнародні ринки, ніж міжнародна торгів¬

ля. Крім того, не менше третини світового експорту

припадає на внутрішньокорпораційне постачання

ТНК

. Які ж моменти, що інтегрують світову еконо¬

міку, властиві ТНК? Серед них варті уваги такі.

The Global Economy in Transition. — L., 1996. — P. 75.

UNCTAD. World Investment Report 1999: Foreign Direct

Investment and the Challenge of Development Overview. — N.Y.;

Geneva. — P. 9, 14.

372 Глобалізація та економічний розвиток

Передусім це могутня мережа іноземних філій, яка

є ланкою зв'язку національних економік із зовнішнім

світом.

По-друге, темпи зростання транснаціонального ка¬

піталу. Найвищий темп зафіксований у сфері послуг

та в наукомістких галузях, де рівень корпоративної

інтеграції був найвищим.

По-третє, слід відзначити, що найміцніші позиції у

тих ТНК, які мають диверсифіковану виробничу базу,

інтегровану систему обслуговування, розвинені міжна¬

родні зв'язки зі збуту продукції.

По-четверте, маючи конкурентні переваги над на¬

ціональними компаніями (економія на масштабах і

загальному управлінні, високий рівень витрат на

НДЕКР, наявність висококваліфікованої робочої сили,

низькі транспортні витрати), ТНК оволодівають най¬

більш сучасними перспективними галузями, в тому

числі й за кордоном.

По-п'яте, транснаціональні компанії, як правило,

організовують свою діяльність в декількох регіонах

світу. При цьому вони проводять дослідження і роз¬

робки в одній країні, виробляють комплектуючі деталі

і вузли там, де це найвигідніше з погляду мінімізації

витрат, організовують філії поблизу регіонів збуту і

здійснюють маркетинг глобально.

По-шосте, ТНК розміщують свої акції на найбільш

ліквідних фондових ринках.

По-сьоме, все ширшого розмаху набирає політика

міжнародного злиття і поглинання. Завдяки цьому

сьогодні нафтодобувна, автомобільна, авіаційна й аеро¬

космічна галузі радикально змінили свою структуру і

стали транснаціональними.

По-восьме, магістральний напрямок транснаціона-

лізації корпорацій — звільнення від національних

особливостей, які створюють перепони свободі конку¬

ренції.

373 Розділ 12

Всі ці елементи новизни найбільш притаманні аме¬

риканській моделі корпорації. При всіх названих про¬

явах корпоративного глобалізму слід зважати на те, що,

за незначним винятком, всі ТНК контролюються капі¬

талами країни базування головної компанії, але мало

контролюються державами, в яких розташовані філії.

Необхідність для ТНК уникати протекціоністських

бар'єрів модифікує вартісні, а точніше, цінові форми.

З середини минулого сторіччя з'являються так звані

трансфертні ціни. Але застосування їх досягло свого

апогею в ТНК, адже внутрішній характер утворення і

використання цих цін за суттю є міжнародним і дає

привід підозрювати корпорації у спробі уникнути опо¬

даткування та інших виплат національним державам.

На практиці така "ринкова ціна" не може бути ви¬

значена, оскільки вона може бути або порівняльною

неконтрольованою ціною, або перепродажною ціною,

або ж витратною з деякою надбавкою у вигляді при¬

бутку. За методами розрахунку використовується два

види трансфертних цін. Перший вид базується на гра¬

ничних витратах з метою максимізації чистих доходів

у цілому. Ці ціни впливають на рішення про розподіл

ресурсів. Другий вид цін спеціально розраховується

для зменшення тягаря податків. В будь-якому випад¬

ку, державі складно здійснювати контроль за цими

цінами.

Отже, можна стверджувати, що ТНК урізноманіт¬

нюють форми проникнення на міжнародні ринки, тим

самим утверджуючи і розширюючи транснаціональну

економіку.

Сьогодні новим явищем у міжнародній економіці є

поява стратегічних альянсів. Вони являють собою

довірчі довгострокові взаємовигідні відносини між

фірмами з метою досягнення стратегічних цілей. В

рамках стратегічного альянсу компанії об'єднують зу-

374 Глобалізація та економічний розвиток

силля, зберігаючи при цьому господарську і юридичну

самостійність. Використовуючи сильні сторони учас¬

ників альянсу, компанії збільшують конкурентні пе¬

реваги над суперниками. Прозорі міжфірмові кому¬

нікації дають змогу отримати більш повну інформацію

одним учасникам альянсу про інших. В цих умовах

значно зростає роль такого фактору, як взаємна дові¬

ра. Ключовою тенденцією є зростання транснаціональ¬

них міжфірмових союзів. Спираючись на національні

конкурентні переваги, включаючи інноваційний та

фінансовий потенціал, державну підтримку, компані¬

ям різних країн вигідно налагоджувати партнерські

відносини на міжнародному рівні. Успішні міжнародні

економічні партнерства часто переростають у багато-

суб'єктні альянси. Прикладом такої структури є ство¬

рення в 1997 р. стратегічного альянсу "Стар альянс",

куди ввійшли компанії "Люфтганза", "САС", "Острієн

ерлайнз", "Ейр Кенада", "Юнайтед ерлайнз", "Тай

інтернешнл", "Варіг", "Енсет Острема" і "Ейр Н'ю

Зіланд". Новий альянс став найбільшою у світі інте¬

грованою авіатранспортною системою, яка покрила

рейсами 760 міст у 112 країнах

Інноваційні причини виникнення альянсів досить

різноманітні та в найзагальнішому вигляді їх можна

звести до таких. По-перше, це можливість створення

стійких каналів передачі передових знань та методів

їх засвоєння, а також спрощення доступу до нових

технологій у різних регіонах планети. По-друге, це зни¬

ження витрат на інноваційні процеси за рахунок об'єд¬

нання зусиль корпорацій для розробки спільних міжна¬

родних інноваційних проектів. По-третє, це створення

міжфірмових мережевих інноваційно орієнтованих

Бобина М. Стратегические альянсьі в глобальной зкономи-

ке // Мировая зкономика и международньїе отношения. — 2001.

— № 11. — С. 107.

375 Розділ 12

структур в міжнародному просторі. По-четверте, це

можливість виходу на міжнародну арену навіть се¬

редніх і малих фірм зі збереженням за ними своєї спе¬

ціалізації. В цілому, можна зазначити, що альянси да¬

ють змогу компаніям адаптуватись до вимог сучасного

транснаціонального ринку.

Ще одна нова тенденція транснаціоналізації, що про¬

явилась на рубежі тисячоліть, — це регіоналізація. За

90-ті pp. організаційно оформилось і закріпилось де¬

кілька регіональних об'єднань. Сьогодні це не тра¬

диційні і термінові угоди щодо предметів взаємного інте¬

ресу, а регіонально-цивілізаційні співтовариства, своє¬

рідний метапростір з поліфункціональним статусом.

Лідер у найбільш складних секторах економічної діяль¬

ності — Європейський Союз.

Європейський Союз являє собою унікальне наднаціо¬

нальне економічне утворення, яке забезпечує оптималь¬

не функціонування національних господарських систем

в умовах уніфікованого законодавства, єдиної кредит¬

но-грошової політики і яке передбачає в найближчому

майбутньому формування найбільшої у світі єдиної регі¬

ональної економіки. Напрямки побудови цієї економіки

в основному узгоджуються з об'єктивними критеріями

формування глобальної спільноти у сфері задоволення

потреб, раціоналізації економічних механізмів, надна¬

ціональної інституціоналізації та структуризації бага¬

тонаціонального суспільства. Розглянемо деякі деталі,

що найбільше підкреслюють неординарність процесу.

На фоні зростаючої майнової нерівності Європа де¬

монструє більш рівномірний розподіл національного

доходу і багатства в суспільстві. Внутрішня політика

європейських держав протягом десятиріч сприяє ніве¬

люванню різниці у майні за допомогою підтримки до¬

ходів, особливо низькооплачуваних груп населення на

соціально прийнятному рівні. Наприклад, середня

376 Глобалізація та економічний розвиток

євро

заробітна плата в країнах ЄС дорівнює 22,3 , в той

час як в США — 17,5 эвро/год. Причому доходи європейців постійно зростають. Особливу роль відіграють транс¬

фертні платежі, вони є основним інструментом усунен¬

ня бідності. В 90-ті pp. соціальна політика в ЄС понизи¬

ла рівень бідності у 6—11 разів. Країни Євросоюзу по¬

рівняно з Америкою та іншими країнами також нада¬

ють більш якісні соціальні послуги. Прикладом може

бути тривалість відпустки, що оплачується. В Європі

вона становить 32 дні, а у США — 18 днів

. Політика

соціальної справедливості проводиться також у сфері

зайнятості населення та ліквідації безробіття. Це ро¬

бить ЄС привабливим для багатьох країн Європи і

утверджує ідею європейської транснаціоналізації.

У Західній Європі найбільш суттєво виявляються

процеси глобалізації господарського життя та регіональ¬

ної економічної інтеграції. Свідченням цього є, по-пер¬

ше, така тенденція розвитку торгівлі європейських

країн: зростає експорт-імпорт продукції близьких галу¬

зей. В подібних умовах торгові операції заохочують кон¬

куренцію в усіх галузях, а не в одному секторі. Ця об¬

ставина усуває перепони і ставить в рівні умови менш

розвинені країни Союзу з більш розвиненими. По-дру¬

ге, на межі тисячоліть ЄС став єдиним інвестиційним

центром сучасного світу. Він забезпечує близько 80 %

всього нетто-експорту іноземних інвестицій. По-третє,

інституціині зміни у європейському економічному про¬

сторі змусили європейські ТНК пристосовувати міжна¬

родні операції до нових умов розміщення прямих іно¬

земних інвестицій. Це мало свої наслідки. У 1999 р.

європейські компанії за обсягом коштів, отриманих від

Иноземцев В. Возвращение Европьі. В авангарде прогрес-

са: социальная политика в EC // Мировая зкономика и между-

народньїе отношения. — 2002. — № 2. — С. 5, 7.

377 Розділ 12

первинного розміщення нових акцій, вперше випере¬

дили американські компанії — 82,6 млрд дол. проти

63,5 млрд дол.

В Європі досить ефективно розв'язуєть¬

ся проблема національної відчуженості на шляху усу¬

нення ідеї мультикультуралізму, пропагується пріори¬

тет прав окремої людини над правами етнічних груп.

На порядку денному сьогодні постала проблема під¬

вищення чутливості європейських наднаціональних

інституцій до запитів громадян в процесі прийняття

рішень у Співтоваристві. Для розв'язання її викори¬

стовувалось багато способів. Один з них — це дотри¬

мання принципу партнерства у різних програмах, чим

забезпечується схвалення населенням законодавчих

пропозицій. Отже, ЄС більш близький до критерію гар¬

монійного розвитку, ніж світ у цілому.

В сучасних умовах трансформується роль національ¬

них держав. Найбільш розвинені серед них перетворю¬

ються на транснаціоналізовані країни. Вони не можуть

не рахуватись з національними тенденціями в еко¬

номіці, фінансах, торгівлі, культурі тощо, беруть на себе

роль глобального підприємця, делегують функцію реа¬

лізації стратегічних національних інтересів транснаці¬

ональним корпораціям і банкам, консорціумам тощо.

Як стверджує канадський дослідник А. Беттлер,

сьогодні такою, транснаціоналізованою країною, а за

його термінологією — "світовим гегемоном", передусім

за критерієм ВНП (більше 8,3 трлн дол. в 1999 p.), є

США. Японія значно відстає за цим показником —

близько 4 трлн дол. Далі іде Німеччина — 2,1 трлн

дол. Інші країни від цього рівня значно відстають

Инозвмцев В. Восставшая из пепла: європейськая зкономи¬

ка в XX веке // Мировая зкономика и международньїе отноше-

ния. — 2002. — № 1. — С. 12.

Бетлер А. Контури мира в первой половине XXI века и

чуть далее // Мировая зкономика и международньїе отноше-

ния. — 2002. — № 1. — С. 73.

378 Глобалізація та економічний розвиток

З позиції Заходу гегемонія Сполучених Штатів забез¬

печує політичну стабільність, а отже — можливість

проводити глобальну економічну політику. Вступаючи

в X XI ст., США за 100 років значно зміцнили свої

позиції у світі і приймають будь-які економічні ви¬

клики. Найбільш фундаментальним з них є ринковий

виклик — саме на території США сформувалась і за¬

кріпилась ідеальна ліберальна модель ринку. Завдяки

їй американський бізнес і американське суспільство

змогли максимально ефективно на сучасному етапі

мобілізувати для розвитку всі доступні зовнішні і

внутрішні ресурси. Багато в чому завдяки Сполученим

Штатам сьогодні у світі панує конкурентно-ринковий

механізм. Але на світовому ринку, крім приватних фірм,

агентами виступають і держави. Тому вільна конкурен¬

ція наштовхується на економічну "вагу" цих держав.

Як зазначалося вище, ця "вага" на користь США,

які підтримують не конкуренцію взагалі, а передусім

конкурентоспроможність своїх національних компаній

та захищають свої інтереси. А це означає, що світ всту¬

пає в X XI ст. з усвідомленням монополії за багатьма

параметрами. Хоча ринок монополії не терпить.

За підтримки держави продовжується тенденція

інвестиційної експансії американських корпорацій за

межами країни. На кінець XX ст. США поступалися

лише Великій Британії як донору зарубіжних прямих

капіталовкладень. Але слід відзначити одну суттєву

деталь. Розширюючи інвестиції, американські корпо¬

рації не збільшують норму нагромадження. В цілому в

країні спостерігається висока інвестиційна активність

(сумарні інвестиції досягають 16—18 % ВНП). Водно¬

час заощадження становлять лише 3—5 % національ¬

ного доходу. Звідки ж беруться інвестиції? В. Інозем-

цев стверджує, що основним джерелом господарського

розвитку стає реінвестований інтелектуальний капі¬

тал, який акумулюється промисловими і сервісними

379 Розділ 12

компаніями

. Причому, зростання цього капіталу не

скорочує особистого споживання, а передбачає його

розширення. А це означає, що транснаціональні ком¬

панії США з кожним новим роком будуть мати все

більші можливості для завоювання економічного про¬

стору з.а межами країни, оскільки інтелектуальний

капітал зростає. США також велику увагу приділяють

і ввезенню капіталу з-за кордону. Співвідношення

імпорту й експорту прямих іноземних інвестицій у них

дорівнює приблизно одиниці, а таким коефіцієнтом мо¬

жуть похвалитись тільки Велика Британія, Італія та

Данія. Для утвердження своєї конкурентоспромож¬

ності і лідируючих позицій у світовій економіці Аме¬

рика широко використовує інформаційні технології.

Це привело до появи ряду нових явищ в економіці. По-

перше, різко зросло значення інформаційного факто¬

ру. По-друге, ще більше поглибилася взаємозалежність

усіх процесів, що відбуваються у світовій економіці. По-

третє, об'єктивно розширилась база для активної участі

державних інституцій у забезпеченні ефективного фун¬

кціонування ринкового механізму шляхом підтримки і

розвитку адекватної інформаційної інфраструктури.

Інформаційні технології не можуть обійтись без фінан¬

сових ресурсів держави. Це, передусім, виявилось в

США. Американська адміністрація розробила спеціаль¬

ну програму підтримки, забезпечення і фінансування

інформаційних технологій. В бюджеті 2000 р. амери¬

канським урядом тільки на дослідження у сфері інфор¬

маційних технологій було виділено 2,3 млрд дол.

Иноземцев В. Парадокси постиндустриальной зкономики

// Мировая зкономика и международньїе отношения. — 2000.

— № 3. — С. 8.

США и проблеми мирового лидерства: Реферат // Зконо¬

мика и управление в зарубежньїх странах: Информационньїй

бюллетень. — М.: ВИНИТИ, 2001. — № 7. — С. 15.

380 Глобалізація та економічний розвиток

Конкуренція як на внутрішньому, так і на зовнішньо¬

му ринках все більше переміщується в електронну

сферу. Електронний ринок стає домінуючим і все біль¬

ше впливає на хід світового розвитку. Завдяки йому

лідируючі позиції США посилились. Держава вважає

своїм обов'язком очолити і стимулювати впроваджен¬

ня сучасних інформаційних технологій. Наприклад,

сьогодні під час пікових навантажень одна година ко¬

ристування мережею Internet коштує американцю мен¬

ше одного долара

У США не рентабельно займатись традиційними

ненаукомісткими виробництвами, оскільки будь-яке з

них дуже дороге у зв'язку з високим рівнем оподатку¬

вання, відрахувань на страхування і охорону природи,

значними витратами на експлуатацію основних фондів

тощо. Тому традиційну продукцію виробляти невигід¬

но, як наслідок — внутрішній ринок промислової про¬

дукції країни тільки на 47 % представлений вітчизня¬

ним виробником. Інші 53 % складає імпорт. Звідси

випливає, що економічні зв'язки із зарубіжжям роз¬

ширюються і зростає високотехнологічне виробництво,

яке заохочується державою. Продукція цих вироб¬

ництв завдяки винятковості не має достойних конку¬

рентів на світовому ринку.

Виступаючи за глобальну економіку, США вітають

поширення у світі стандартів робочої сили, інтелекту¬

альної власності, руху капіталів, розвитку сфери по¬

слуг, підвищення ефективності аграрного сектору та

інших параметрів. Виходячи з лідерства Сполучених

Штатів у зазначених програмних напрямках та ста¬

більного стану національної економіки, навіть після

11 вересня 2001 p., можна стверджувати, що реаліза-

США и проблеми мирового лидерства: Реферат // Зконо-

мика и управление в зарубежньїх странах: Информационньїй

бюллетень. — М.: ВИНИТИ, 2001. — № 7. — С. 18.

381 Розділ 12

ція ідеї глобалізації в особі виконавця, яким є США,

має серйозні перспективи.

Попередній аналіз дає змогу стверджувати, що при¬

близний інтегрований показник частки транснаціо¬

нальної економіки в усьому світовому господарстві ста¬

новить близько однієї третини. Він задовольняє потре¬

би, допускаючи умову пересічності, "золотого мільяр¬

да" населення розвинутих країн світу. Сюди можна

приплюсувати ще приблизно 10 % елітарного населен¬

ня інших країн. Отже, в сумі населення планети, яке

знаходиться в сфері впливу транснаціональної еконо¬

міки з позицій його життєзабезпечення і життєствер¬

дження, очевидно не перевищує 1,5 млрд осіб. Доходи

іншої частини населення планети не дозволяють відне¬

сти його до цієї сфери.

Підсумовуючи викладене вище, можна стверджува¬

ти, що для глобалізації характерні такі закономірності:

а) революція в інформаційних технологіях;

б) економічна революція;

в) налагодження горизонтальних зв'язків ν світо¬

вих економічних структурах;

г) поляризація країн за етнокультурним принципом;

д) "локалізація", що характеризується утверджен¬

ням націоналізму;

е) тріумф ліберальної демократії.

В цілому ж очевидно, що глобалізація має об'єктив¬

не підґрунтя і є закономірним процесом. В контексті

розвитку головної ідеї попереднього розділу можна

стверджувати, що глобалізація — це глобальна інте¬

грація, а сучасний її стан можна класифікувати як еко¬

номічну транснаціоналізацію.

382 Глобалізація та економічний розвиток

12.3. Світові економічні аспекти

глобальних проблем

Багатоманітність суспільного розвитку на нашій

планеті знаходить вираження у світовому господарстві.

Новий рівень цивілізації обумовлює прогрес окремих

країн під впливом усіх взаємозв'язків світового госпо¬

дарства. У сферу цих взаємозв'язків включаються гло¬

бальні проблеми сучасності.

Глобальні проблеми — це складний комплекс про¬

блем, який виникає на межі зіткнення взаємин су¬

спільства, людини і природи. Слід погодитися з дум¬

кою, що проблеми класифікуються як глобальні за

умов, що вони:

— мають загальносвітовий або міжрегіональний

характер;

— загрожують життю усього людства або виклика¬

ють регрес в умовах життя всього людства;

— потребують невідкладних заходів та рішучих

колективних дій світового співтовариства.

За такими ознаками до глобальних проблем відно¬

сять:

1) збереження миру та запобігання регіональним

конфліктам;

2) охорона природного навколишнього середовища;

3) надійне забезпечення людства продовольством,

сировиною і енергією;

4) подолання соціально-економічного відставання

багатьох країн світу;

5) освоєння Космосу та Світового океану;

383 Розділ 12

6) забезпечення розвитку людини та її майбутньо¬

го;

7) скорочення зон бідності, голоду і хвороб.

Збереження миру на нашій планеті є найбільш го¬

строю проблемою і не тільки з позицій ліквідації за¬

грози загибелі земної цивілізації, але і з позиції змен¬

шення витрат на військові цілі, які загалом становлять

у світі близько 1 трлн дол. США щорічно. У сфері війсь¬

ково-промислової діяльності країн світу зайнято

більше ніж 50 млн осіб. Отже, колосальні ресурси ви¬

трачаються марно.

Що ж до регіональних конфліктів, то вони завжди є

потенційними попередниками глобальних війн і тому

необхідним є створення системи запобіжних заходів,

які б гарантували стабільність у регіонах світу.

Все більш складною і гострою стає проблема охоро¬

ни природного навколишнього середовища. За останнє

століття світове промислове виробництво зросло більш

ніж у 50 разів, причому 4/5 цього приросту припадає

на сучасний період. Починаючи з 50-х pp. XX ст. за мас¬

штабів виробництва, які непомірно виросли, та виник¬

нення інших форм втручання людини в природні про¬

цеси, відбувається масоване забруднення повітряного

і водного басейнів. На величезних територіях накопи¬

чується непомірна кількість відходів і викидів. Виро¬

джується тваринний і рослинний світ. Щорічно в пус¬

тиню перетворюється 6 млн га земель, вирубується

11 млн га лісу.

Негативний вплив людської діяльності на природне

навколишнє середовище, особливо в сфері матеріаль¬

ного виробництва, набуває кризового характеру. При¬

чому, це відбувається не в національних межах окре¬

мих країн, а в планетарному масштабі, адже у людства

один повітряний і один водний басейни. Реальністю

стала деградація середовища існування людини.

384 Глобалізація та економічний розвиток

Подальше зростання людської цивілізації і зростан¬

ня виробництва все частіше стикаються з проблемами

дефіциту продовольства, сировини і енергії. Сьогодні у

світі тих, що живуть впроголодь, більше ніж в інші

історичні часи. Але це не означає, що земля не може

прогодувати все населення. Так, Всесвітня сільського¬

сподарська і продовольча організація (ФАО), ствер¬

джує, що коли б досягнутий у наш час прогрес отримав

поширення в усіх країнах світу, це дало б змогу задо¬

вольнити потреби в продуктах харчування не тільки

сучасного населення землі, а й удвічі більшої його

кількості.

Не менш злободенною є енергетична проблема. Сьо¬

годні споживання енергії в розвинених країнах у 80

разів більше, ніж, наприклад, у центральноафрикан¬

ських країнах. Щоб країни, що розвиваються, могли

зрівнятись у споживанні енергії з промислово розви¬

неними країнами, треба збільшити її виробництво у

декілька разів. Поряд з цим треба врахувати і зроста¬

ючі потреби в енергії розвинених країн.

Однак екосистема нашої планети не здатна витри¬

мати такого значного збільшення енергоспоживання,

якщо воно буде відбуватись на основі використання

мінеральних ресурсів, які не відтворюються. їх видо¬

буток в останнє століття зріс більше ніж у ЗО разів.

Тому невідкладним є перехід до використання різних

нетрадиційних, екологічно прийнятних ресурсів. Та¬

кою ж гострою є проблема з рудними ресурсами, які

теж швидко вичерпуються.

Особливість перетворення таких проблем у гло¬

бальні полягає у тому, що сьогодні споживання не¬

відновлюваних ресурсів досягло небачених масштабів

і характеризується подальшим зростанням.

Подолання соціально-економічного відставання ба¬

гатьох країн світу, а їх переважна більшість, є також

однією з нагальних глобальних проблем. Маргінальне

385 Розділ 12

становище багатьох з цих країн є трагедією всього

людства. Відсталість країн, техногенні катастрофи,

злиденне становище, локальні війни женуть людей з

одних країн в інші, з бідних в багаті. Біженці з цих

регіонів спричиняють неконтральовану міграцію, со¬

ціальну напругу в інших країнах і, як результат, неза¬

доволення одних людей та страждання інших. Покра¬

щення ж умов проживання у відсталих країнах — це

проблема не тільки цих країн. їм самостійно з нею не

впоратись. Отже, залишається надія на глобальну

спільноту, яка, до речі, теж потерпає від проблем з

мігрантами і соціального дискомфорту.

Науково-технічна революція відкрила широкі мож¬

ливості для використання великого ресурсного потен¬

ціалу морського простору. Але для багатьох відсталих

країн корисні копалини з морського шельфу є недо¬

ступними. Недоступними є й біологічні ресурси з при¬

чини високої капіталомісткості технологій і техніки,

що використовується у цій галузі. Тому серед завдань

з освоєння ресурсів світового океану мобілізація знач¬

них коштів на першому місці.

Ще більш гостро постає питання фінансування кос¬

мічних досліджень. Освоєння космосу, на перший по¬

гляд, здається далеким від актуальності. Однак все

очевиднішою стає корисність багатьох космічних си¬

стем. Безсумнівно, що супутниковий зв'язок і телеба¬

чення уже продемонстрували свою ефективність. За

умови інтеграції сил і ресурсів багатьох країн людство

мало б можливість розширити ресурсну базу, створити

нові види матеріалів, просунути вперед науку, засто¬

сувати космічні технології.

Умови існування людини останнім часом все більше

погіршуються від дії таких факторів, як науково-тех¬

нічний прогрес, урбанізація, епідемії, важкі хвороби

тощо. І людина повинна пристосовуватись до цих ви¬

дозмінених умов. Інакше вона або загине, або ж дегра-

386 Глобалізація та економічний розвиток

дує. Ці проблеми переростають в глобальні, оскільки з

ними пов'язане майбутнє всього людства, його існуван¬

ня і розвиток.

Глобальні проблеми — це не розрізнені явища і про¬

цеси. Всі вони тісно пов'язані, тому необхідні нові кон¬

цептуальні підходи і практичні заходи, які б виплива¬

ли із цілості світу, переплетіння його проблем, необ¬

хідності співробітництва у світовому масштабі.

Отже, очевидно, що, з одного боку, відбуваються

об'єктивні процеси глобалізації з їх позитивними та

негативними проявами, як і в будь-якому процесі. З

іншого боку, здійснюється свідома цілеспрямована

діяльність щодо активізації цього процесу, підкорен¬

ня її позитивному, раціональному задуму. Прагнення

перебудувати світ не тільки має право на існування, а

й є нагальним з позицій збереження і розвитку земної

цивілізації від самознищення. Та цей процес, без сум¬

ніву, делікатний. Умови традиційного виживання ба¬

гатьох спільнот можуть бути грубо зруйновані, а взамін

же не запропоновано нічого такого, що не викликало б

їх надлому, шоку і зникнення з цивілізаційних теренів.

Цей процес має бути обережним і довготривалим. Як

непродуктивно просто відмежуватися від глобалізації,

відкинути її лише тому, що вона культивує західні

"правила гри", так само нерозумно відстоювати націо¬

нально-економічну і соціально-культурну автаркію,

яка обернеться обов'язковим застоєм і відставанням.

Сьогодні треба активно, але обачно і професійно вклю¬

читись у процес глобалізації, мобілізувати світові ре¬

сурси різних суспільств для вирішення загальносвіто¬

вих проблем, які можна подолати разом. І треба більш

уважно вивчити можливості глобальних регіонів.

387 Розділ 12

12.4. Економічний розвиток України

в умовах глобальної модернізації

Зрозуміло, що Україна не може залишитись осто¬

ронь від глобальних процесів. Після набуття політич¬

ної незалежності у 1991 p., вона пішла несоціалістич-

ним шляхом розвитку. Зрештою, трансформаційна

модель її економіки мало відрізнялась від російської.

Хоча значна частина економістів вбачає у розмаїтті

несхожих зовнішніх реформаційних деталей несхо¬

жість транзитивних шляхів двох країн. Проте дуже

схожі підсумкові макроекономічні індикатори свідчать

про дуже подібні внутрішні глибинні процеси. Причо¬

му катастрофічне падіння індикативних показників не

дає можливості характеризувати ці процеси інакше,

ніж регресивні. Та чи були вони невідворотними?

Звідси випливає необхідність зробити ретроспективний

погляд на українську економіку та визначити перспек¬

тиву.

Уже на самому початку трансформації Україна опи¬

нилася в більш скрутному становищі, ніж багато інших

колишніх радянських республік. їй у спадщину діста¬

лось багато вузькоспеціалізованих підприємств, які,

випускаючи лише один вид продукції на весь СРСР,

одночасно отримували комплектуючі вузли і деталі з

інших республік. Залежність від цих поставок досяга¬

ла інколи 85 % . Підприємства, які були розташовані

на території України і мали значну частку у вироб¬

ництві промислової продукції республіки, здебільшо¬

го належали до добувної і металургійної галузей, а

також до важкого машинобудування, що забезпечува¬

ло обладнанням ці ж галузі. Цей сектор економіки не

виробляє, а здебільшого використовує створену в інших

галузях додану вартість. Тому обвальне падіння в ма-

388 Глобалізація та економічний розвиток

шинобудівній, легкій та харчовій галузях промисло¬

вості, викликане стрімкою дерегуляцією кооперацій¬

них зв'язків, призвело до значного скорочення ВВП.

Іншим фактором, який мав істотний гальмівний

вплив на економіку, слід назвати розбудову україн¬

ської державності, її становлення та оформлення легі-

тимності. Процес відродження української державності

за всієї новизни пов'язаних з ним проблем, не знімав з

порядку денного старі проблеми, що виникли ще в

період перебудови радянської економіки. Неординар¬

ною була проблема міжнародних відносин України і її

національної безпеки. Це, звичайно, відволікало ува¬

гу від поточних економічних питань і забирало значні

ресурси і енергію людей.

Важливе значення мав і ментально-політичний фак¬

тор. І тоді, і сьогодні говорять про те, що переважна

більшість жителів України проголосувала за її неза¬

лежність на референдумі у грудні 1991 р. Звичайно,

ця частина українського загалу сподівалась на краще,

на швидкий прогрес і значні якісні зрушення в цьому

напрямку. Можливо, більшість із них мала такі ж мо¬

тиви, голосуючи за збереження СРСР кількома міся¬

цями раніше. Не виключено, що очікування, які не

справдились, могли через декілька місяців виявитись

в іншій мотивації. Але фактом залишається те, що

українській владі, яка тепер залишилась наодинці зі

своїм народом, треба було шукати союзників, як у пар¬

тійних колах, так і в масах. У будь-якому випадку це

супроводжувалося зіткненням інтересів і сил. Транс¬

формаційні шляхи не завжди збігалися з інтересами

окремих груп населення.

Ще один неабиякий фактор — це стартові еко¬

номічні умови. Вони в Україні були гіршими, ніж у її

ближчих і найважливіших сусідів — Росії і Білорусі

(табл. 12.1).

389 Розділ 12

Таблиця 12.1. ВВП на душу населення в країнах СНД в 1992 р.

(у дол., цінах і за паритетами купівельної спроможності валют

цього року)

Країни

ВВП у цілому ВВП на душу

населення

Країни

млрд дол. % до США млрд дол. % ДО

США

СНД у цілому 1275 21,5 4575 19,5

Росія 775 13,0 5225 22,3

Україна 240 4,0 4600 19,6

Білорусія 58 1,0 5625 24,0

Молдова 14 0,25 3250 14,0

Азербайджан 20 0,33 2700 11,5

Вірменія 10 0,15 2800 12,0

Казахстан 80 1,35 4675 20,0

Узбекистан 55 0,9 2575 11,0

Киргизстан 8 0,13 1700 7,3

Туркменистан 8 0,13 2050 8,7

Таджикистан 6,5 0,1 1250 5,3

Джерело: Сизов. А. Зкономика России и других стран СНГ в начале

90-х годов // Мировая зкономика и междунар. отношения. — 1993. —

№ 7. — С. 23.

За тієї відкритості кордонів, яка була на початку

90-х років минулого століття між країнами СНД, оче¬

видна нерівність у доходах на ринках, пропозиція на

яких формувалася за рахунок нелегального імпорту,

здебільшого з Польщі, Туреччини та Китаю, не могла

залишатись непоміченою. Це негативно впливало на

громадянина України. Тим самим створювалась не¬

стійка політична ситуація.

Ще не зміцніла мобілізаційна сила ідеї незалежності

слабнула і не могла достатньою мірою активізувати

український народ на нелегкі трансформаційні проце¬

си. Очікувана консолідація сил поступалася місцем їх

390 Глобалізація та економічний розвиток

диференціації. Згуртування відбувалося здебільшого

навколо примітивного матеріального мотиву. З'явля¬

лись, як гриби після дощу, так звані неформальні гур¬

ти, поєднані спільними інтересами. Керівна еліта шу¬

кала соціальну та політичну опору і знаходила її в

середовищі колишнього радянського партгоспактиву.

Отже, консолідації національних сил, націлених на

перебудовні процеси, у суспільстві практично не відбу¬

лось.

Трансформаційна модель економіки була запозиче¬

на у Росії і зовсім не була адаптована до українських

умов. Могутній російський ВПК у парі з не менш мо¬

гутніми природними монополіями та притаманними їм

зазіханнями як мінімум на панування на теренах СНД

прагнув створити хоча б регіональні транснаціональні

компанії. Зрештою, він цього домігся, спираючись на

підтримку не тільки російських політичних сил. Укра¬

їнське підґрунтя було дещо іншим, і копія, як це за¬

звичай буває, виявилась гіршою за оригінал. Певною

мірою можна стверджувати, що це невідворотна об'єк¬

тивна хода історії, викликана збігом низки обставин.

Але потім, уже в перехідний період, було зроблено

кілька згубних кроків, які заблокували спочатку нор¬

мальну стабілізацію, а потім і рух у бік цивілізованого

шляху.

Стабілізація була заблокована якраз тими метода¬

ми, які мали їй сприяти. Лібералізація цін на укра¬

їнському монопольному ринку призвела до штучного

розкручування інфляційної спіралі. Це значно знизи¬

ло купівельну спроможність пересічного українця. Так

само діяло і заморожування, а потім і знецінення

вкладів в ощадних касах. Практично відбулась конфі¬

скація доходів та заощаджень українських громадян.

Знекровлений попит не зміг стимулювати виробницт¬

во, яке поступово деградувало. Цьому ж сприяла і пер¬

ша приватизаційна реформа.

391 Розділ 12

Перша хвиля приватизації, як відомо, проводилась

шляхом "сертифікації". За допомогою майнових сер¬

тифікатів передбачалось передати державну власність

громадянам або робітникам. Практично це теж був

один із методів конфіскації частки загальнонародного

майна у громадян. Найбільш відомий результат цієї

приватизації — розграбування державних виробничих

активів так званими олігархами. Вона проводилась із

явним порушенням правил належного управління. Це

перешкоджало створенню здорової ринкової економі¬

ки. За перші сім років трансформації Україна за рівнем

макроекономічних показників, як стверджують до¬

слідники Національного інституту українсько-росій¬

ських відносин, була відкинута фактично на десятки

років назад. Змушені ми погодитись і з тим, що відбу¬

лась деградація національної економіки, як, між

іншим, й інших сфер суспільного життя. Табл. 12.2

свідчить про це. Враховуючи цю обставину, слід зазна¬

чити, що починаючи з набуття Україною незалежності

та до 1999 р. спостерігалося падіння ВВП.

Звичайно, за останні п'ять років намітились зрушен¬

ня на краще. Але, напевне, немає підстав стверджува¬

ти про їх тенденційність. Якщо взяти ВВП на душу

населення в 1996 р. (з якого розпочинається відлік

останнього десятиріччя) за 100 %, то спостерігалось

його катастрофічне падіння у 1999 р. і певне зростан¬

ня в наступні п'ять років. Позначки базового року було

досягнуто лише у 2002 р. (104,4 %). Як ми спостеріга¬

ли, досліджуючи тенденції в європейських транзитив¬

них країнах, всі вони досягали значного зростання ВВП

здебільшого за рахунок розвитку приватного сектору і

особливо такої його сфери, як сфера послуг. В Україні

найбільший внесок у зростання зробила промисловість

— 59,3 % у 2000 р. і 41,6 % у 2001 р. Ситуація прак¬

тично не змінилася дотепер. З певною часткою умов¬

ності цю останню обставину можна кваліфікувати як

392 Таблиця 12.2. Динаміка основних макроекономічних показників України на душу населення,

(дол. США; % до 1996 р.)

Показники

1996 р. 1999 р. 2001 р. 2004 р.

Показники

дол. % дол. % дол. % дол. %

1 2 3 4 5 6 7 8 9

ВВІ! 845 100 488 57,8 736 87,1 1370 162

Доходи зведеного

бюджету 313 100 124 39,6 197 62,9 363 116,1

Видатки зведеного

бюджету 354 100 131 37,0 211 59,6 406 114,8

Баланс зведеного

бюджету -41 100 - 7 17,1 -14 34,1 -42,7

Промислове

виробництво 760 100 411 54,1 562 73,9 1297 171

Сільськогоподарське

виробництво 277 100 143 51,6 250 90,3 331,6 119,7

Капітальні

вкладення 130 100 57 43,8 74,4 52,7 135,9 104,6

Прямі іноземні

інвестиції 10,4 100 15,1 145,2 15,8 151,9 36,2 348 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Грошові доходи

населення 418 100 237 56,7 418 100 830 198,5

Середньомісячна

зарплата (номін.) 69 100 47 68,1 58 84,1 110,8 160,5

Роздрібний

товарооборот 180 100 85 47,2 132 73,3 260,9 145

Зовнішній

товарооборот 626 100 469 74,9 700 111,8 1306,7 208,7

Експорт товарів 282 100 232 82,3 352 124,8 686,6 243

Імпорт товарів 344 100 237 68,9 348 101,2 609,9 177,2

Сальдо зовнішньої

торгівлі -62 100 -5 6,5 4 86,9

Витрати на НДЕКР 12 100 7,8 65 8,2 68,6 13,8 115

Джерело: Пирожков С.И., Губский Б.В., Сухоруков А.И. u dp. Украйна — Россия: проблеми зкономиче-

ского взаимодействия: Монография / Под ред. С.И. Пирожкова, Б.В. Губскового, А.И. Сухорукова. — К.:

НИУРО, 2000 — 274 с. (www.niurr.gov va\ukr\econom\ \uk-r\rozdil 1.1. htm); розраховано за даними: Ста¬

тистичні таблиці з послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє

становище України у 2001 році" — С. 4—79. Економічна статистика: Щомісячне видання Міжнар. центру

перспективних досліджень. — 2005. — Грудень. — 4 с ; Моніторинг макроекономічних та галузевих показ¬

ників: Огляд Міністерства економіки України. — Вип. 12 (98). — 97 с. Глобалізація та економічний розвиток

експансивний розвиток. Все інше підпадає під харак¬

теристику регресивного. Не можна вважати частку

промисловості, що становить більш ніж ЗО % у ВВП,

прогресивним явищем. Ера індустріальної економіки

відходить у минуле і з цим треба рахуватись. Але для

певного етапу розвитку країни це виправдано.

Зростання економіки, починаючи з 2000 p., на дум¬

ку багатьох дослідників, відбувалося за рахунок зов¬

нішніх чинників. Особливе місце зайняв експорт,

приріст якого у 2000 р. сягнув 25,8 %, у 2004 р. —

41,6, у 2005 р. — 6,3 %. Значну частку тут займала

продукція металургійного комплексу: у 2005 р. —

37,4 % . Збільшило свій внесок s експорт і сільське

господарство, але у 2005 р. його частка дорівнювала

лише 7,1 % . Частка експорту мінеральних продуктів

у 2005 р. становила 13,2 % загального експорту. Така

обставина не означає, що промислова політика Украї¬

ни мала бути спрямована на прогресивний розвиток

базових галузей (паливної, чорної металургії). Цей сек¬

тор, як зазначалось, не створює додану вартість, а лише

споживає її, вилучаючи з більш ефективних галузей

(легкої, харчової). Остання мала у 2005 р. тенденцію

до зростання, але її частка дорівнювала лише 3,5 % .

Галузь досить гнучко прореагувала на зміни в ринко¬

вому середовищі у 2000 р. У подальшому вона нарощу¬

вала потенціал експансії, але на сьогодні цей процес

дещо загальмував. Саме ця група галузей може працю¬

вати на внутрішній ринок, задовольняючи внутрішній

попит і здійснюючи внутрішні нагромадження для

майбутніх капіталовкладень, але тут є певні пробле¬

ми. Та як трапилося, що виникли подібні тенденції?

Важливим напрямом ефективної інтеграції націо¬

нальної економіки у структурі світового господарства

в умовах глобалізації економічної діяльності є дивер¬

сифікація структури зовнішньоторговельного обороту.

Але в Україні поспішна лібералізація зовнішньої тор-

395 Розділ 12

гівлі з початку реформ, яка супроводжувалася посту¬

повим скороченням системи тарифних обмежень і квот,

стимулювала швидке зростання обсягів експорту саме

з низькою часткою кінцевої продукції за умов, коли

для багатьох підприємств збільшення експортних по¬

ставок було єдиним засобом виживання.

Економіка України стала однією з найбільш відкри¬

тих в Європі (обсяги експорту та імпорту перевищують

річний обсяг ВВП). Разом з тим зниження рівня про¬

текціоністських заходів та неконтрольоване зростан¬

ня зовнішніх запозичень сприяли більшим темпам зро¬

стання імпорту порівняно з експортом, внаслідок чого

сформувалася тривала тенденція від'ємної динаміки

чистого експорту (у 1994—1998 pp.)· Це, у свою чергу,

спричинило посилення залежності економіки України

від іноземних кредиторів.

Аналіз досвіду реформування транзитивних країн

показує, що відкритість економіки приводить до пози¬

тивних структурних зрушень тоді, коли вона сприяє

зростанню конкурентних переваг національної еконо¬

міки за рахунок стимулювання переміщення фінансо¬

вих ресурсів у найбільш ефективні сфери діяльності.

Але в Україні формування відкритої економіки мало

деструктивні наслідки. Структурні зміни характери¬

зувалися посиленням сировинної спрямованості вироб¬

ництва та експорту. Водночас зростання експортних

поставок продукції паливно-сировинних галузей відбу¬

валося на тлі зниження експорту продукції машино¬

будування, що посилювало структурні деформації у

виробництві. Все це призвело до занепаду високотех-

нологічного виробництва та посилення ресурсозатрат-

ного характеру економіки, зростання залежності від

закордонних ринків і, отже, вразливості до зовнішніх

шоків. Суттєво зросла залежність вітчизняного вироб¬

ництва від темпів розвитку світової економіки, особ¬

ливо країн — головних торговельних партнерів, з по-

396 Глобалізація та економічний розвиток

силенням вразливості національної економіки від зов¬

нішніх кризових факторів.

Як видно з табл. 12.2, грошові доходи населення

України досить низькі для того, щоб створити стійкий

внутрішній попит. Тим більше, що тільки у 2001 р.

досягнуто рівня 1996 р. щодо їх обсягів на душу насе¬

лення. До того ж періоду спостерігалося падіння цього

показника.

Ще гірша ситуація з капіталовкладеннями. Почина¬

ючи з 1996 і до 1999 р. їх обсяги на душу населення

зменшувались і на кінець періоду склали близько 44 % ,

а лише у 2004 р. показник 1996 р. був перевершений і

склав 104,6%. Зростання було значним, але недо¬

статнім, щоб забезпечити відтворення структури основ¬

них виробничих фондів, яка б забезпечувала існування

країни. Економічна безпека країни є на межі зносу ос¬

новних виробничих фондів, що не перевищує 50 % . Знос

українського виробничого апарату значно перевищує

цей рівень і досягає 80 %, тоді як цивілізовані країни

не допускають навіть 25 % . Дослідження економічного

розвитку через значущість та зміну коефіцієнтів елас¬

тичності у виробничій функції з урахуванням ресурсно¬

го фактора підтверджує, що наявний техніко-економіч-

ний устрій України наблизився до межі своїх можливо¬

стей. При цьому спостерігається перенагромадження

виробничих фондів, і, як бачимо, зношених фондів.

Україні відступати далі нікуди, та за наявного рівня

капіталовкладень повне оновлення виробничих потуж¬

ностей займе близько 100 років. Якщо апелювати

тільки до внутрішніх джерел нагромадження, то очі¬

кування на краще будуть марними. Ненормальне фун¬

кціонування фінансової сфери з її теперішніми відсот¬

ковими ставками не дає змоги банкам збирати достатні

заощадження. Типове явище в цих умовах — відплив

капіталу і незначне внутрішнє кредитування.

Внутрішня некредитоспроможність загострюється зі

397 Розділ 12

зростанням зовнішніх боргів. На душу населення за сім

останніх років вони зросли майже в 1,5 раза. Обсяг

зовнішнього боргу щодо ВВП у 2000 р. становив 12,2 % .

За останні шість років цей показник постійно падав. У

2005 р. він дорівнював 5,2 % . За цей же час абсолютні

обсяги зовнішнього боргу зросли з 7992,5 млн до

8900,0 млн дол., або на 11,4 % . Отже, відбулося нако¬

пичення критичного державного зовнішнього боргу та

збільшення боргового навантаження на виробництво.

Ситуація ускладнювалася, коли обсяги іноземних кре¬

дитів, отриманих Україною на забезпечення структур¬

них змін, витрачались, як правило, не за призначен¬

ням, а переважно на поточні бюджетні потреби. Гостра

потреба у зовнішніх кредитах, що посилилася за роки

трансформаційних перетворень, мала наслідком ско¬

рочення можливостей проведення незалежної еконо¬

мічної політики, оскільки умовою надання багатьох

кредитів було врахування вимог зовнішніх кредиторів.

Аналіз платіжного балансу показує також не зовсім

втішну ситуацію з джерелами інвестування. Протягом

восьми років, від часу набуття незалежності Україна

була нетто-боржником, оскільки сальдо зовнішньої

торгівлі було від'ємним, як, між іншим, було пасив¬

ним і сальдо платіжного балансу. І тільки з 2000 р. ці

показники стали активними, але значення їх замалі

для проведення інтенсивної інвестиційної політики.

Рахунок операцій з капіталом та фінансовими інстру¬

ментами свідчить, що відплив капіталу з України за

роки її незалежності був більшим, ніж приплив до неї.

Цьому сприяли певні мотивації та механізми впливу

на рух капіталів.

Протягом останніх п'яти років сальдо поточних ра¬

хунків платіжного балансу в Україні залишається ста¬

більно-додатним і коливається в межах 1,4—3,2 млрд

дол. США, що становить 3—8 % від обсягів ВВП. На¬

гадаємо, що сальдо платіжного балансу вважається

398 Глобалізація та економічний розвиток

нестабільним тоді, коли його відношення до ВВП пере¬

вищує 5 % . В Україні додатне сальдо поточних ра¬

хунків платіжного балансу досягнуте за рахунок пере¬

важання темпів приросту експорту над імпортом (відпо¬

відно 11,4 і 3,5 %). Правда, винятком є 2005 р.

Як правило, поточні рахунки платіжного балансу

урівноважуються за рахунок руху іноземних капіталів.

Обсяги прямих іноземних інвестицій на кінець 2005 р.

становили близько 9,53 млрд дол. США. Для порівнян¬

ня слід зазначити, що за цей самий період у меншу за

потенціалом Польщу надійшло інвестицій на порядок

більше. Мінімальні потреби української економіки на

найближчі роки дорівнюють близько 80 млрд дол.

Фактично їх обсяги в економіку України перевищують

аналогічні показники країн Балтії, Словенії і Болгарії,

наближаються до показників Словаччини та Румунії,

але значно поступаються показникам Чехії, Туреччи¬

ни та Росії.

Середній показник прямих іноземних інвестицій на

душу населення України у 2004 р. становив 36,2 дол.

США, тоді як в Угорщині, Естонії та Чехії він дорів¬

нював 2,4—2,3 тис. дол., у Словенії — 1,6 тис. дол., у

Польші, Латвії та Литві — 860—1064, у Болгарії, Ру¬

мунії, Туреччині та Росії — 280—370 дол. Отже, забез¬

печення прямими іноземними інвестиціями в Україні

недостатнє. Як правило, при цьому замовчуються мож¬

ливості їх освоєння, але про глибину дефіциту інвес¬

тицій в Україні мовчати неможливо. Адже висновок із

відомої гіпотези Гершенкорна про стадійність еконо¬

мічного розвитку і виходу економіки країни зі стану

відставання звучить приблизно так: чим нижчий рівень

економіки країни, тим актуальнішою є політика сти¬

мулювання розвитку інвестиційного ринку. Парадок¬

сально, але ця актуальність не знаходить відгуку в

нашій економічній політиці. Хоча, напевно, будь-який

парадокс — це особливий прояв закономірності.

399 Розділ 12

Світова практика свідчить про значну кореляцію

між структурою і кількістю інвестицій, з одного боку,

та ступенем розвитку місцевих ринків — з іншого. На

нерозвиненому ринку домінують прямі інвестиції та

інвестиційні кредити, на ринку, що розвивається, з'яв¬

ляються портфельні інвестиції, інвестиції в облігації і

фонди, а розвинений ринок доповнюється інвестиція¬

ми в акції та інші похідні фінансові інструменти.

За оцінками експертів, український ринок цінних

паперів і далі привертає увагу іноземних інвесторів.

Основний фондовий індекс країни у 2004 р. був знач¬

ним і є перспективи його подальшого підвищення.

Взагалі у країні склалася стійка тенденція до його зро¬

стання (табл. 12.3).

Таблиця 12.3. Динаміка фондового індексу ПФТС

Роки 2001 2002 2003 2004

ПФТС 42,7 57,3 85,4 260,1

Джерело: www.ukrstat.gov.ua

Зростання фондового індексу та можливість одер¬

жання непоганої прибутковості спонукали професій¬

них учасників ринку до активних дій, які викликали

пожвавлення в секторі портфельних інвестицій. Зок¬

рема, за даними МВФ, попит інвесторів на фондовому

ринку України є значно більшим ніж у Росії. Але фон¬

довий індекс є досить нестабільним.

Слід зазначити, що наявного потенціалу прибутко¬

вості українського ринку не вистачило для очікувано¬

го буму серед іноземних інвесторів. Попри зростання

фондових індексів, на організованому ринку акцій по¬

стійно торгували лише 10—15 емітентів. Вони були в

основному представниками металургійного та енерге¬

тичного секторів.

Капіталіація ринку акцій на початку 2005 р. оці-

400 Міжнародна торговельна політика

нювалася на рівні 11,7—11,9 млрд дол. СПІА. А на

кінець цього року — в межах 15 млрд дол. Отже, у

2005 р. капіталізація українського ринку акцій дещо

збільшилася і в України з'явився шанс відірватися від

свого найближчого сусіда за цим показником — Ру¬

мунії.

Потенціал українського фондового ринку зростає.

Так, за станом на початок 2005 р. було зареєстровано

367 реєстраторів, 2 депозитарії, 10 організаторів торгів,

з них 2 торгово-інформаційні системи і 780 торговців

цінними паперами, річний оборот яких перевищив

60 млрд дол. США. Проте більше 90 % обсягів торгів

припадало на неорганізований ринок. Крім того, великі

політичні ризики та інші негативні фактори зумовили

погіршення інвестиційної активності іноземних інвес¬

торів у 2005 р. порівняно з 2004 р.

Структурні індикатори щодо оцінки впливу зов¬

нішніх факторів на економічний розвиток в Україні,

визначені на основі даних міжгалузевих балансів за

2000—2004 рр., свідчать, що в цей період відбулось

посилення зовнішньої залежності, насамперед інвес¬

тиційно спрямованих галузей. У 2000—2004 pp. інди¬

катор імпортозалежності в машинобудуванні збіль¬

шився майже на 32 % , а в промисловості будівельних

матеріалів на 120 % . З огляду на важливу роль ма¬

шинобудування в процесах переходу до реалізації

структурно-інноваційної стратегії, завдання пріори¬

тетного стимулювання з боку держави випереджаль¬

них темпів зростання цієї галузі на сучасній техніко-

технологічній основі має стати одним із ключових у

довгостроковому аспекті. Встановлено, що сформова¬

на за попередні роки модель структурних змін в еко¬

номіці, яка базувалась на збільшенні зовнішніх запо¬

зичень за попередні роки та відповідному зростанні

зовнішнього боргу, прискореному розвиткові потен¬

ціалу паливно-сировинних галузей, орієнтованих на

401 Розділ 12

зовнішній попит, потребує кардинальної зміни і но¬

вих стратегій економічного розвитку.

Таким чином, можна стверджувати, що традиційні

моделі розвитку для України на основі використання

факторів виробництва або інвестицій не вселяють ве¬

ликої надії. Це показала їх попередня характеристи¬

ка. Тому залишається сподіватись на інноваційну і кла-

стерно-конкурентну моделі, хоча, звичайно, із певни¬

ми застереженнями щодо інтенсивних соціальних взає¬

мозв'язків. Ефективне використання соціального ка¬

піталу, напевне, є найдешевшим ресурсом, і на цю об¬

ставину слід звернути увагу. Правда, треба вміти його

використовувати.

Необхідність залучення до перебудових процесів

членів суспільства, які дотепер були позбавлені такої

можливості, є дуже важливим напрямком для укра¬

їнської трансформації. Досвід показує, що проекти роз¬

витку з більш високим рівнем громадської участі є

успішнішими. Яскравим прикладом є поступ економік

країн Бал тії. Для успіху довгострокової української

політики необхідне формування атмосфери національ¬

ної гідності, самоповаги і самовпевненості. Недостат¬

ня цілісність нації сковує політичну волю її лідерів,

гальмує реалізацію цієї волі. Соціальний капітал по¬

трібен для консолідації української держави та успіш¬

ного вирішення трансформаційних завдань. Україн¬

ське суспільство і держава мають розробити спеціальні

освітні та виховні програми, реалізація яких змогла б

перебороти ментальність байдужості, а можливо, і зне¬

ваги до України. Така робота особливо необхідна серед

молоді. Таких програм ще немає. Та коли дещо і ро¬

биться, то робиться незграбно, якщо навіть і щиро, але

найчастіше за все — байдуже і недбало, а це знижує

конкурентоспроможність країни.

Для оцінки рівня конкурентоспроможності країни

використовується, як правило, традиційний "Індекс

402 Глобалізація та економічний розвиток

зростання конкурентоспроможності" (ІЗК). Цей показ¬

ник вимірює здатність економіки досягти стабільного

економічного зростання в середній і довгостроковій

перспективі на основі наявних рівнів доходів. Нині

Україна показує погані результати щодо ІЗК, посідаю¬

чи 86-те місце в загальному рейтингу 104 країн. За¬

гальний рейтинг містить у собі "підрейтинги" за таки¬

ми показниками: 76-те місце відповідно до індексу

макроекономічного середовища, 97-ме — згідно з індек¬

сом суспільних інститутів і 83-тє — відповідно до індек¬

су технологій. Зауважимо, індекс розраховувався во¬

сени 2004 p., тому зріз конкурентоспроможності Укра¬

їни пропонується за 2004 p., у період до "помаранчевої

революції". Він дає загальне уявлення про те, з якими

проблемами має справу сьогодні адміністрація Прези¬

дента України В.А. Ющенка, прагнучи здійснити всі

необхідні реформи, що дадуть змогу країні рухатися

життєздатнішою траєкторією зростання. Дуже багато

чого ще слід зробити.

Література.

1. Бетлер А. Контурьі мира в первой половине X XI

века и чуть далее // Мировая зкономика и междунар.

отношения. — 2002. — № 1. — С. 73—80.

2. Білорус О.Г. Економічна система глобалізму: Мо¬

нографія. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 234—341.

3. Бобина М. Стратегические альянсьі в глобальной

зкономике // Мировая зкономика и междунар. отно¬

шения. — 2001. — № 11. — С. 106—109.

4. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія /

О.Г. Білорус, Д.Г. Лук'яненкотаін.; Керівник авт. кол.

і наук. ред. О.Г. Білорус. — К.: КНЕУ, 2001. —С. 12—

34, 584—607.

403 Розділ 12

5. Евстигнеев В. Финансовая глобализация — яв-

ление и методологическии инструмент // Мировая зко¬

номика и междунар. отношения. — 2001. — № 3. —

С. 74—76.

6. Иноземцев В. Возвращение Европьі. В авангарде

прогресса: социальная политика в EC // Мировая зко¬

номика и междунар. отношения. — 2002. — № 2. —

С. З—14.

7. Иноземцев В. Восставшая из пепла: европейская

зкономика в XX веке // Мировая зкономика и между¬

нар. отношения. — 2002. — № 1. — С. 313.

8. Иноземцев В. Парадоксьі постиндустриальной

зкономики // Мировая зкономика и междунар. тноше-

ния. — 2000. — № 3. — С. 3—11.

9. Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румян-

цев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та ін.; За ред. А.П. Ру-

мянцева.— 3-тєвид., переробідоп. —К.: Знання-Прес,

2006. — С. 428—435.

10. Мозиас И. Прямьіе иностранньїе инвестиции:

современньїе тенденции // Мировая зкономика и меж¬

дунар. отношения. — 2002. — № 1. — С. 65—72.

11. Одягайло Б.М. Економіка: транзитивність від

найпростішої до глобальної: Монографія. — Д.: Поро¬

ги, 2003. — С. 113—130, 246—265.

12. США и проблеми мирового лидерства: Реферат

// Зкономика и управление в зарубежньїх странах: Ин-

форм. бюл. — М.: ВИНИТИ, 2001. — № 7. — С. 11—20.

13. The Global Economy in Transition. — L., 1996.

14. Хайек Ф. Происхождение и действие нашей

морали: проблема науки // Зкономика и организация

промьішленного производства. — 1991. — № 12. —

С. 177—192.

15. Шишков Ю. О гетерогенности глобалистики и о

стадиях ее развития // Мировая зкономика и между¬

нар. отношения. — 2001. — № 2. — С. 57—60.

16. U N C T A D. World Investment Report 1999:

Foreign Direct Investment and the Challenge of

Development Overview. — N.Y.; Geneva. — 82 p.

404 Глобалізація та економічний розвиток

В. АНАЛІТИЧНО-ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Основні терміни

Глобалізація фінансових ринків Globalization of financial markets

Глобальні угоди про фіксований

валютний курс

Global fixed exchange — rate ar¬

rangements

Конференція ООН з торгівлі

і розвитку (ЮНКТАД)

United Nation Conferences on

Trade and Development

Міжнародний валютний фонд

(МВФ)

International Monetary Fund

(IMF)

Міжнародна координація мак-

роекономічної політики

International macroeconomic pol¬

icy coordination

Міжнародна корпорація International corporation

Програмований матричний контроль

Вибрати три правильні відповіді на колене з постав¬

лених питань:

1. До основних концепцій з глобалізації відносять

такі концепції: ...

2. До основних глобальних проблем відносять: ...

3. Основні риси глобалізації: ...

4. Для України в контексті глобалізації найважли¬

вішими є такі проблеми: ...

Відповіді:

1) світ-системний аналіз;

2) відсталість багатьох країн світу;

3) інноваційний розвиток;

405 Розділ 12

4) економічна революція;

5) межі зростання;

6) криза природного навколишнього середовища;

7) революція в інформаційних технологіях;

8) правозахищена гідність людини;

9) тріумф ліберальної демократії;

10) енергетична криза;

11) інформаційний розвиток;

12) універсальний еволюціонізм.

Г. ТВОРЧИЙ БЛОК

1. Інноваційний вплив великих транснаціональ¬

них корпорацій на глобальні господарські процеси

визначається двома чинниками: технологічним лідер¬

ством і великими фінансовими можливостями. Ви¬

користовуючи практично безмежні фінансові ресур¬

си, ТНК створюють власні наукові підрозділи не

тільки за місцем базування головної компанії, а й

відкривають дослідні центри в багатьох країнах, де для

цього є кваліфіковані кадри та інші необхідні умо¬

ви. Всього створено більш ніж 100 таких центрів, в

тому числі такими компаніями, як Microsoft, Motorola,

GM, GE, JVC, Samsung, IBM, Intel, Du Point, P&G,

Ericsson, Nokia, Panasonic, AT&T, Simens та ін. Отже,

транснаціональні корпорації використовують кадри

інших країн для підсилення своїх конкурентних пе¬

реваг.

Водночас, щорічно приблизно 150 українських нау¬

ковців виїжджають за кордон, так як не можуть знай¬

ти достойного використання своїх здібностей у "Віт¬

чизні". Яким чином було б доцільніше розв'язати про¬

блему в глобальному масштабі з позицій:

406 Глобалізація та економічний розвиток

а) дії принципу відносної переваги;

б) отримання конкурентних переваг?

2. У глобальному світовому господарстві є пряма

залежність між падінням частки природноресурсних

галузей у ВВП і економічним зростанням. Наприклад,

Японія за період з 1965 до 1995 р. збільшила своє про¬

мислове виробництво майже в 2,5 раза за незмінних

обсягів спожитої енергії і сировини. В Україні спосте¬

рігається зворотна тенденція — збільшується спожи¬

вання матеріальних ресурсів на одиницю кінцевої про¬

дукції. Які, на вашу думку, фактори глобального зро¬

стання задіяні в японській економіці? Які глобальні

фактори економічного зростання доцільно залучити

Україні, виходячи з моделі економічного розвитку, що

її запропонував американський економіст П. Помер,

щоб досягти потрібного прогресу?

3. Відомо, що довгохвильовий цикл економічного

розвитку розглядається як процес дифузії технологіч¬

ної парадигми від декількох лідируючих секторів до

всієї економічної системи. Чи означає це, що глобаль¬

не інформаційно-економічне суспільство увійшло в

безкризовий стан розвитку?

407

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Наверх ↑