Розділ 1 ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ВИНИКНЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА її ТИПОЛОГІЯ
А. ПОСТАНОВКА МЕТИ НАВЧАННЯ
Мета цього розділу: на основі суттєвих ознак, зв'яз¬
ків, функцій, відносин, рівнів організації об'єктів та
суб'єктів світової економіки, а також факторів внут¬
рішнього і зовнішнього впливу, визначити міжнарод¬
ну економіку як особливий інституційний тип еконо¬
міки, що склався в результаті взаємодії базових еле¬
ментів світової економіки (національного та світово¬
го господарств, світового ринку, економічних суб'єк¬
тів, міжнародних факторів зовнішнього середовища).
При цьому провідна ідея полягає у досягненні еконо¬
мічної рівноваги як передумови отримання конкурент¬
них переваг.
Логіка вивчення цього розділу:
1.1. Інтернаціоналізація економічного розвитку.
1.2. Світове господарство.
1.3. Світовий ринок.
1.4. Міжнародна економічна діяльність та її суб'єкти.
11 Розділ 1
1.5. Середовище діяльності суб'єктів міжнародної
економіки.
1.6. Поняття міжнародної економіки.
Б. ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
1.1. Інтернаціоналізація економічного
розвитку
Інтернаціоналізація економічного розвитку зумов¬
лена зростанням рівня взаємопов'язаності та взаємо¬
залежності окремих національних економічних си¬
стем.
У теоретико-логічному плані інтернаціоналізація
пов'язана з формуванням світового господарства як
особливої форми функціональних економічних зв'язків
і економічних відносин між суб'єктами міжнародної
діяльності. В центрі цих зв'язків і відносин — особли¬
вий механізм — світовий ринок. В історичному плані
на поверхні інтернаціональних економічних відносин
світовий ринок виступає найбільш рельєфно і зримо,
як первинне міжнародне економічне утворення. Але
це тільки на перший погляд. Як свідчить матеріал,
наведений нижче, без міжнародного економічного
утворення, яким є світове господарство, немає і світо¬
вого ринку. Інша справа, які межі економічної "ойку¬
мени", тобто цивілізованого інтернаціонального еконо¬
мічного простору, кожне з них охоплює. З розширен¬
ням цих меж змінюється і зміст поняття "світового
господарства".
У свій час давньогрецький історик і географ Гека-
тей Мілетський (VI ст. до н. є.) включав у поняття "ой-
12 Інтернаціоналізація економічного розвитку
кумени" Європу (крім Північної), Малу і Передню
Азію, Індію та Північну Африку. З часом ці межі по¬
ступово розсуваються, ще донедавна світове господар¬
ство не включало великі закриті господарські ком¬
плекси соціалістичних країн, але й сьогодні ще є ав-
таркні економіки. Тому доцільніше говорити не про
світове господарство, а про міжнародну економіку як
узагальнююче поняття, що охоплює будь-який стан
світового господарства і, відповідно, світового ринку
та всіх економічних зв'язків, що охоплені ними.
Дослідження закономірностей формування зв'язків і
перспектив їх розвитку показує, що генеральною тенден¬
цією світового економічного розвитку є рух до створення
єдиного планетарного ринку товарів і послуг, капіталів,
ресурсів тощо, економічного зближення та об'єднання
окремих країн в єдиний світовий господарський ком¬
плекс. Спробуємо далі розкрити цю тенденцію.
1.2. Світове господарство
З курсу основ економіки ми знаємо, що люди —
знедолені створіння, адже вони обтяжені безмежними
потребами. Мало того, для задоволення цих потреб
бракує не тільки матеріальних благ, а й матеріальних
ресурсів. Спроби зняти напругу невідповідності запитів
засобам їх задоволення спонукають людину до діяль¬
ної поведінки та спілкування із собі подібними. Спо¬
чатку ця взаємодія формує соціальний організм, який
можна назвати національною економікою.
Національна економіка — це система пов'язаних
між собою продуктивних сил, виробничих, товарно-
грошових, торгово-економічних, кредитно-фінансових,
науково-технічних та ресурсно-кадрових відносин все¬
редині окремої країни, яка функціонує на основі внут-
13 Розділ 1
рішніх національних стандартів. Щоб мати можливість
проаналізувати національну економіку та керувати
нею, її, як будь-який об'єкт чи явище, потрібно вимі¬
ряти. Порядок вимірювання та облік його результатів
можуть бути різними, але найбільше визнання отри¬
мала розроблена міжнародними організаціями так зва¬
на система національних рахунків (СНР), що вміщує
широкий спектр економічних параметрів. Спираючись
на неї, можна звести всю національну економіку до
ключових секторів економічної діяльності та взає¬
мозв'язків між ними. Таких секторів є п'ять, але для
спрощення ми зведемо їх до чотирьох.
Реальний або приватний нефінансовий сектор за¬
безпечує виробництво (пропозицію) благ країни на
внутрішній та зовнішній ринки, а також пред'являє
попит на матеріальні блага вітчизняного та зарубіж¬
ного виробництва з метою особистого та виробничого
споживання. До цього сектору відносять сімейні гос¬
подарства і недержавні нефінансові підприємства.
В рамках СНР сформовані в реальному секторі про¬
позицію та попит можна записати так:
де (') — позначено належність показників до реально¬
го сектору;
Υ — дохід реального сектору;
С'
а
— сума видатків на споживання вітчизняними
споживачами іноземних благ;
C'
h
— сумарна пропозиція вітчизняних благ за кордон;
C'
d
— сума видатків на споживання вітчизняними
споживачами національних благ;
Ґа
— обсяг інвестиційних видатків на іноземні бла¬
га, що споживаються національними виробниками;
14 Інтернаціоналізація економічного розвитку
I'
d
— обсяг інвестиційних видатків на національні
блага, що споживаються національними виробниками;
I'
h
— обсяг інвестиційних видатків під виробництво
вітчизняних благ, що пропонуються за кордон.
Виходячи з того, що реальний сектор має перебува¬
ти в стані рівноваги, прирівняємо праві частини двох
попередніх рівнянь і, зробивши перестановки їх скла¬
дових, отримаємо таке рівняння:
(Y-C'
d)-I'
d=(C'
h+I'
h)-(C'
a-I'
a). (1.1)
Вираз у дужках лівої частини рівняння описує внут¬
рішні заощадження реального сектору S'.
Права частина рівняння — це чистий експорт із ре¬
ального сектору NX'. Таким чином, маємо:
(1.2)
Отже, нагромадження для фінансування реального
сектору можуть бути тісно пов'язані з зовнішньою діяль¬
ністю суб'єктів, що представляють цей сектор. З рівнян¬
ня (1.2) зрозуміло, що надлишок заощаджень відпові¬
дає додатному значенню чистого експорту з реального
сектору. У цьому випадку надлишок заощаджень може
бути позичений закордонним суб'єктам. Але коли
I'
d-S' = -NX',
то це означає, що власних заощаджень в реальному
секторі бракує, тобто є дефіцит. Його можна покрити
за рахунок зовнішніх джерел.
Бюджетний (урядовий) або фіскальний сектор ста¬
новить державний бюджет і виконує роль перерозпо-
дільника доходів. Тут формуються доходи бюджету
15 Розділ 1
від податків та інших надходжень (Т), а також части¬
на агрегованого попиту, яку можна описати рівнянням
G = С
'
d+С'
а+Іd+I'
а
, (1.3)
де (') — позначено належність показників до фінансо¬
вого сектору;
G — бюджетні видатки.
Різниця між надходженнями та видатками бюдже¬
ту складає бюджетний надлишок (заощадження):
BS=T-G. (1.4)
Сальдо надходжень і видатків бюджету може бути
дефіцитним. В такому випадку виникає необхідність
його фінансування за рахунок і внутрішніх, і пере¬
дусім, зовнішніх позик.
Грошовий (фінансовий) або монетарний сектор —
це грошові потоки, які проходять через центральні та
комерційні банківські установи. Цей сектор обслуго¬
вує два перших. У результаті виникають ліквідні ви¬
моги певної країни до вітчизняних та іноземних еко¬
номічних суб'єктів та до урядових установ. Вони скла¬
дають активи. Одночасно виникають зобов'язання
банківської системи країни перед приватними еконо¬
мічними суб'єктами та урядовими інституціями як
вітчизняними, так і закордонними. Сукупність цих
зобов'язань являє собою всю грошову масу країни. Ці
гроші в СНР отримали назву пасивів.
Виходячи з умови рівноважного стану грошового
сектору та взаємопогашення вимог і зобов'язань, фор¬
малізуємо відповідність активів пасивам:
Μ = NFA + NDA,
16 де Μ — пасиви (грошова маса);
NFA — чисті іноземні активи;
NDA — чисті внутрішні активи.
Чисті іноземні активи грошового сектору як голов
ного державного банку, так і підконтрольних йому
комерційних банків є чистими міжнародними резер
вами країни (-R). Вони є головним джерелом фінансу
вання дефіцитів реального та державного секторів, але
не єдиним. Оскільки в СНР рахунок зовнішньоеконо
мічної діяльності відображає трансакції, пов'язані
лише із створенням і використанням національного
доходу, і не включає трансакції, пов'язані з передачею
права власності, можна стверджувати, що таким дже
релом є також імпорт іноземного капіталу (Кіт).
Безумовно, одночасно можливий і експорт капіталу
з країни (Кех), тому, напевно, слід говорити про чи
стий експорт капіталу (КА) як джерело фінансування
дефіцитів у внутрішній економіці. Це може бути ви
ражено такою формулою:
Між потребою в припливі іноземного капіталу для
фінансування дефіцитів реального і бюджетного сек
торів змінною офіційних резервних активів є обер
нена залежність. Приріст чистих іноземних інвестицій
буде дорівнювати перевищенню інвестиційних ви
датків над заощадженнями:
(1.5)
Зовнішньоекономічний сектор включає операції
кожного з попередніх секторів із закордонними су
б'єктами та іншими країнами. Цей сектор можна вва
жати концентрованим втіленням макроекономічних
процесів, які виникають в результаті взаємодії націо-
. . . . І
42 υ
17 Розділ 1
нальної економіки з економіками інших країн. Звівши
доходи та видатки реального і бюджетного секторів, а
також скориставшись рівняннями (1.1; 1.2; 1.3; 1.4),
які включають зовнішньоекономічні елементи, скла¬
демо рівняння, що відображає потоки капіталів і то¬
варів у зовнішньоекономічному секторі:
(1.6)
Прирівнявши ліву частину рівняння (1.6) з рівнян¬
ням (1.5), побачимо, що вони відображають рух коштів
у протилежних напрямках, а тому можемо записати:
(1.7)
Це означає, що за від'ємного значення чистого екс¬
порту спостерігається приплив до країни іноземних
інвестицій. Тим самим досягається рівновага зовніш¬
ньоекономічного сектору.
Отже, найбільш суттєвими є міжнародний рух по¬
токів благ (товарів, послуг, ресурсів) та капіталів при
здійсненні певних операцій через посередництво їх
зовнішніх секторів. Механізм такої взаємодії — це,
передусім, ринковий механізм.
1.3. Світовий ринок
Світовий ринок можна визначити як механізм міжна¬
родного переміщення товарів, послуг, факторів виробни¬
цтва та фінансових засобів під дією не тільки внутрішніх,
але і зовнішніх попиту і пропозиції. Виходячи з цент¬
рального неокласичного принципу про економічну рівно¬
вагу, можна стверджувати: основним елементом світово¬
го ринку є загальна міжнародна рівновага, тобто одно¬
часне урівноваження попиту і пропозиції на внутрішніх
18 і зовнішніх ринках. Для досягнення рівноваги має до
тримуватися умова, описана такою системою рівнянь:
Ця система рівнянь показує, що міжнародний по
пит на благо х, або його ввезення (Dim), тобто імпорт,
дорівнює різниці між внутрішнім (вітчизняним) попи
том та внутрішньою (вітчизняною) пропозицією. Вод
ночас, вивезення блага х, або його експорт (Sex), дорів
нює різниці між закордонним його виробництвом (про
позицією) та закордонним попитом;
б) міжнародна рівновага на ринку блага у дорівнює:
З цієї системи рівнянь видно, що попит на благо у,
чи його імпорт (Djm), дорівнює різниці між закордон
ним попитом та закордонною пропозицією. Щодо ек-
19
З цієї системи випливає:
а) міжнародна рівновага на ринку блага χ дорівнює: спорту блага у (Sex), він дорівнює різниці між вітчиз
няною пропозицією його та вітчизняним попитом на ньо
го.
Отже, країна, яку ми назвемо "Вітчизна", спеціалі
зується на продукуванні блага у (причини цього поки
що нам невідомі) і, маючи його надлишок, вивозить до
інших країн. А країна, яку ми назвемо "Закордон",
спеціалізується на продукуванні блага χ (причини цієї
спеціалізації поки що нам також невідомі) і вивозить
його до "Вітчизни". Тоді загальна міжнародна рівно
вага може бути формально відображена таким чином:
Тобто, експортно-імпортні потоки урівноважуються.
Рівноважне співвідношення між експортом та імпор
том встановиться тоді, коли вартісний обсяг виробни
цтва дорівнюватиме вартісному обсягу споживання.
Адже країна не може витрачати більше, ніж заробляє.
Цю рівновагу опишемо рівнянням:
тоді:
(1.8)
2 0
де Ρ — відносна ціна блага.
Таким чином, закордонний імпорт блага у є функ
цією від експорту блага χ країною "Закордон" з поправ
к ою на коефіцієнт відносних цін
яким буде дане у наступному розділі.
визначення Інтернаціоналізація економічного розвитку
За попитом і пропозицією завжди стоять певні еко¬
номічні суб'єкти зі своїми інтересами і мотивами діяль¬
ності. Узагальнено їх можна іменувати споживачами і
виробниками.
1.4. Міжнародна економічна діяльність
та її суб'єкти
Міжнародна економічна діяльність — це дії з
міжнародного переміщення товарів, факторів вироб¬
ництва та фінансових засобів, що проявляються у
здійсненні операцій, тобто угод, за якими передається
право власності на матеріальні та фінансові активи або
надаються послуги. Всі операції відображені в СНР і
поділяються на реальні (нефінансові) та фінансові.
Перші пов'язані з виробництвом і придбанням товарів
(послуг). Другі — зі змінами в активах і пасивах, а
також з обміном одних фінансових активів на інші.
Угоди є основною інституціональною одиницею у
сфері обміну й укладаються між агентами (економіч¬
ними суб'єктами), їх результатом є досягнення певних
конкурентних переваг.
Економічні суб'єкти, або інституційні одиниці, мо¬
жуть володіти товарами й активами, мають економічні
зобов'язання і від своєї особи здійснюють угоди з інши¬
ми інституційними одиницями. В СНР виділяють два
основні типи інституційних одиниць: сімейні господар¬
ства (фізичні особи) і підприємства — фірми (юридичні
особи). Всі вони взаємодіють один з одним як всередині
країни, так і за її межами. Якщо операції здійснюються
між інституційними одиницями всередині однієї країни,
то вони вважаються внутрішніми, а якщо між інститу¬
ційними одиницями декількох країн, то міжнародними.
З метою подібної класифікації операцій всі інституційні
одиниці поділяються на резидентів і нерезидентів.
21 Ill
Розділ 1
Резиденти — це інституційні одиниці, що постійно
знаходяться на території даної країни, незалежно від
їх громадянства або належності капіталу.
Нерезиденти — це ті інституційні одиниці, що по¬
стійно знаходяться на території іноземних держав.
СНР фіксує всі економічні операції резидентів з
нерезидентами на окремих рахунках, що об'єднуються
в платіжний баланс. Він відображає функціональні
взаємозв'язки в міжнародній економіці, які за своїм
характером є результатом впливу ендогенних факторів.
Крім того на економічну діяльність впливають і екзо¬
генні фактори. Це передусім фактори зовнішнього се¬
редовища.
1.5. Середовище діяльності суб'єктів
міжнародної економіки
Середовище діяльності суб'єктів міжнародної еко¬
номіки може бути визначене як система умов і фак¬
торів існування міжнародних економічних зв'язків.
Можна виділити внутрішнє та зовнішнє середовище.
Внутрішнє середовище — це внутрішня будова си¬
стем міжнародної економіки з її внутрішніми закона¬
ми існування, функціонування і розвитку. Якщо ми
говоримо про систему, то це, передусім, система функ¬
ціональних економічних зв'язків. Вона може бути опи¬
сана математично. Найбільш спрощеним записом може
бути рівняння:
де Y(x) — бажаний результат (сумарне значення);
x — результат дії внутрішніх факторів;
22 а — коефіцієнт впливу факторів на загальний ре
зультат.
У короткостроковому періоді а = const, це означає,
що цей фактор керований або формується за чіткими
параметрами.
Зовнішнє середовище — це зовнішні щодо суб'єктів
міжнародної економіки умови і фактори їх взаємодії.
До зовнішнього середовища відносять такі фактори:
— зовнішньоекономічну діяльність країн та їх су
б'єктів;
— регулювання міжнародних економічних процесів
та його інструменти;
— форми і види міжнародної економічної діяльності;
— причинно-наслідкові зв'язки в міжнародних еко
номічних процесах.
Тим самим визначається й економічна політика
країни щодо її міжнародної і внутрішньої діяльності у
їх взаємозв'язку. З урахуванням цих факторів розроб
ляється міжнародна стратегія держав і їх суб'єктів.
Зовнішнє середовище можна поділити на чотири
основні групи умов: правові, політичні, соціально-еко
номічні, культурно-психологічні.
Всі ці умови та фактори, як правило, некеровані.
Тому міжнародна економіка може бути описана стоха-
стичною моделлю:
2 3
де Y(z) — сподіваний результат;
а — ймовірність кожного результату;
z 1
— результат від дії факторів.
Якщо ситуація має імовірнісний характер, то це
означає, що результати будуть мінливими. Причому Розділ 1
чим більшою буде мінливість, тим вищий ступінь не¬
визначеності. Чим більша різниця між сподіваним і
дійсним результатом, тим більшим буде економічний
ризик. Для визначення ступеня ризику використову¬
ють ряд показників і характеристик:
1) взаємопов'язаність факторів зовнішнього середо¬
вища, тобто якою мірою зміна одного фактора впливає
на інший (усвідомлення цієї міри суттєво впливає на
виживання суб'єктів міжнародної економіки);
2) складність зовнішнього середовища, або кількість
факторів зовнішнього впливу та варіативності (змін¬
ності) кожного фактору (в такому середовищі потрібно
більше зусиль для того, щоб справжній результат мав
менші відхилення);
3) рухомість середовища, або швидкість, з якою відбу¬
ваються зміни в оточуючому суб'єктів середовищі (сьогодні
спостерігається тенденція до зміни цього середовища);
4) невизначеність зовнішнього середовища, або фун¬
кція відносної кількості інформації про це середовище
та ступінь впевненості в її точності.
Сьогодні всі, хто пов'язаний з міжнародною еконо¬
мічною діяльністю, все частіше звертаються до глобаль¬
них моделей оцінки ризиків. Крім того, аналіз міжна¬
родного середовища дає змогу визначити умови виходу
на світовий ринок та перепони, що заважають цьому.
24 Інтернаціоналізація економічного розвитку
1.6. Поняття міжнародної економіки
З викладеного вище можна дати визначення понят¬
тю міжнародної економіки, тобто типологізувати її.
Очевидно, що її не слід ідентифікувати зі світовим гос¬
подарством, це поняття включає більше зв'язків і про¬
цесів. Міжнародна економіка охоплює передусім пото¬
ки товарів, послуг, капіталів, інших факторів вироб¬
ництва та фінансів між країнами. Міжнародна еконо¬
міка як дисципліна вивчає причини руху цих потоків,
взаємопов'язаність, операції, що фіксують ці потоки,
та ефективність здійснення таких операцій.
Не ідентична міжнародна економіка і світовому
ринку. Останній являє собою механізм урівноваження
попиту і пропозиції на внутрішніх і зовнішніх ринках
через систему цін. Але він не включає фактори попиту
і пропозиції, які впливають на конкурентоспромож¬
ність як об'єктів, так і суб'єктів торгу. Не враховує це
поняття і фактори ризику, що випливають із мінли¬
вості міжнародного середовища. Міжнародна економі¬
ка включає всі ці фактори, і це відображається в по¬
няттях і категоріях економічної науки.
І, насамкінець, міжнародна економіка персоніфі¬
кується в суб'єктах міжнародної економічної діяль¬
ності, які мають відмінну від національної ідентифі¬
кацію, оскільки поле її функціонування — це еконо¬
міки відкритого типу. Та все ж відкритість не завжди
повна, наявні певні, інколи й суттєві, перепони на кор¬
донах (національні обмеження для іноземних товарів
тощо), різні валюти і різні правові норми. Наявний ши¬
рокий спектр політичних режимів. За інтересами різ¬
них суб'єктів стоїть неоднакова економічна політика.
Враховуючи названі аспекти світового економічно¬
го життя, наука про міжнародну економіку визначає
25 Розділ 1
Останній показник інколи називають індексом від
критості національної економіки. Нормою вважа
ється, коли нижня його межа дорівнює 10 % .
2 6 Інтернаціоналізація економічного розвитку
По-друге, міжнародна економіка відрізняється ру¬
хом (мобільністю) товарів, послуг, факторів виробни¬
цтва і фінансових засобів. їх потоки показують взає¬
модію національних економік. Причому мобільність,
формуючись на основі відносних переваг, робить їх
плинними і підсилює суперництво за них, а отже — і
отримання певних доходів (ренти, квазіренти тощо).
Ступенем мобільності визначається динамізм конку¬
рентоспроможності. Здатність країн пристосуватися до
цього динамізму — це проблема економічного вижи¬
вання суб'єктів міжнародної економіки. Отже, міжна¬
родна економіка — динамічна сукупність національ¬
них економік.
По-третє, міжнародна економіка — це ринкова еко¬
номіка з її всеохоплюючим механізмом балансування
міжнародного попиту та міжнародної пропозиції. У
цьому аспекті її можна розглядати як органічну єдність
міжнародних ринків, але ринків, що доповнені меха¬
нізмами неринкового регулювання.
Якщо говорити про міжнародну економіку як на¬
уку, то це, очевидно, має бути теорія основних взає¬
мозв'язків у відкритій економіці, доповнена вивчен¬
ням взаємних впливів (мультиплікаційних ефектів) на¬
ціональних економік та дії коригуючих механізмів
міжнародної економічної діяльності з використанням
інструментів макроекономічної політики.
Література
1. Авдокушин Е.Ф. Международньїе зкономические
отношения: Учеб. пособие. — М.: ИВЦ "Маркетинг",
1996. — С. 4—19.
27 Розділ 1
2. КиреевАЛ. Международная акономика: В 2 ч. —
Ч. 1: Международная микрозкономика: движение това-
ров и факторов производства: Учеб. пособие для вузов. —
М.: Международньїе отношения, 1997. — С. 46—76.
3. КругманП.Р., Обстфельд М. Международная ако-
номика. Теория и политика: Учеб. для вузов / Пер. с англ.
под ред. В.П. Колесова, М.В. Кулакова. — М.: Зкон. фа¬
культет МГУ: ЮНИТИ, 1997. — С. 3—8, 301—333.
4. МиклашевскаяНА., Холопов А.В. Международ¬
ная акономика: Учебник. — М.: МГУ им. М.В. Ломо-
носова: Дело и Сервис, 2000. — С. 122—148.
В. АНАЛІТИЧНО-ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Основні терміни
Міжнародна економіка International economics
Світовий ринок World market
Світове господарство World economy
Сукупний попит Aggregate demand (AD)
Сукупна пропозиція Aggregate supply (AS)
Міжнародний поділ праці International division of Labour
Міжнародна кооперація праці International cooperation of Labour
Міжнародний поділ факторів
виробництва
International division of factors
of production
Міжнародна торгівля International trade
Експорт Export
28 Інтернаціоналізація економічного розвитку
Імпорт Import
Торговельне сальдо Trade balance
Торговельний оборот Trade turnover
Міжнародне право International law
Політична система Political system
Економічна система Economic system
Ринкова економіка Market economy
Командна економіка Command economy
Програмований матричний самоконтроль
Вибрати три правильні відповіді на кожне з постав¬
лених питань:
1. Реальний сектор може бути профінансований за
рахунок: ...
2. Співвідношення між експортом і імпортом вста¬
новлюється виходячи з рівності: ...
3. Зовнішньоекономічне середовище складається з:
4. Міжнародна економіка — це теорія: ...
Відповіді:
1) імпорту іноземного капіталу;
2) взаємозв'язків у відкритій економіці;
3) вартісного обсягу виробництва і споживання;
4) зовнішньоекономічної діяльності країн та їх суб'єктів;
5) міжнародних валютних резервів країни;
6) форм і видів міжнародної економічної діяльності;
7) надлишку внутрішнього попиту над внутрішньою
пропозицією і надлишку закордонної пропозиції над
закордонним попитом;
29 Розділ 1
8) міжнародних ринків;
9) надлишку чистого експорту;
10) дефіциту внутрішнього попиту і дефіциту закор¬
донної пропозиції;
11) інструментів регулювання міжнародних еконо¬
мічних процесів;
12) коригуючих механізмів міжнародної економічної
діяльності.
Приклади вирішення типових задач
Задача 1. Визначити обсяг рівноважної пропозиції
у вітчизняному реальному секторі та чистий експорт з
реального сектору, якщо відомо, що:
а) дохід реального сектору складає 31,5 млрд грн, а
сума видатків на споживання вітчизняними спожива¬
чами іноземних благ становить 2 млрд грн;
б) сума видатків на споживання вітчизняними спо¬
живачами національних благ становить 20 млрд грн;
в) сумарна пропозиція вітчизняних благ за кордон
становить 2,5 млрд грн;
г) обсяги інвестиційних видатків на національні бла¬
га, що споживаються національними виробниками —
12 млрд грн;
д) обсяги інвестиційних видатків на іноземні блага,
що споживаються національними виробниками —
1,5 млрд грн;
є) обсяги інвестиційних видатків на виробництво
вітчизняних благ, що пропонуються за кордон —
0,5 млрд грн.
Розв'язок. Рівноважна пропозиція реального секто¬
ру буде дорівнювати сумі споживчих та інвестиційних
благ національного виробництва:
30 Інтернаціоналізація економічного розвитку
AS'= 20 + 2,5 + 12 + 0,5 = 35 млрд грн.
Чистий експорт складе різницю між експортовани¬
ми та імпортованими споживчими й інвестиційними
благами:
NX = (2,5 - 2) + (0,5 - 1,5) = -0,5 млрд грн.
Висновок. Отриманий результат, за умови досягнен¬
ня рівноваги між попитом і пропозицією, означає, що
внутрішніх заощаджень в реальному секторі бракує і
їх треба позичати в іншій країні.
Задача 2. Обсяг вітчизняного експорту складає
20,0 млрд грн, обсяг імпорту — 25,0 млрд грн. Обсяг
експорту всіх зарубіжних країн складає 5550 млрд грн,
обсяг імпорту — 5650 млрд грн. Розрахуйте світовий
торговельний оборот, торговельний оборот кожного з
регіонів та їх частку у світовому торговельному обо¬
роті, а також сальдо торговельного балансу кожної з
країн.
Розв'язок. Торговельний оборот є сумою вартісних
обсягів експорту та імпорту країни за певний період
часу. Отже:
ТОв
= ЕХв
+ ІМв
= 20,0 + 25,0 = 45,0 млрд грн.
ТО3
= ЕХ3
+ ІМ3
= 5550 + 5560 = 11 200 млрд грн.
Світовий торговельний оборот є сумою обсягів екс¬
порту всіх країн:
ТХС
= ЕХв
+ ЕХ3
= 20,0 + 5550 - 5570 млрд грн.
Частка кожної країни у світовому торговельному
обороті визначається як співвідношення експорту кож¬
ної з країн і світового торговельного обороту:
31 Γ. ТВОРЧИЙ БЛОК
1. Вітчизняні резиденти продали закордонні об'єкти
нерухомості, власниками яких вони були до передавання
права власності іноземним резидентам. Чи можна ствер
джувати, що чисті міжнародні резерви країни зросли?
2. Чи охоплює поняття "міжнародна економіка" і
внутрішній, і зовнішній сегменти реального сектору
національної економіки?
3. Визначте ступінь ризику національного економіч
ного суб'єкта, який воліє вийти на міжнародний ринок,
якщо він має 40 % достовірної інформації про умови
вступу на конкретний цільовий сегмент цього ринку.
4. У якому функціональному співвідношенні пере
буває світове господарство і світовий ринок?
32
Висновок. "Вітчизна" є досить малою країною, щоб
впливати на світову торгівлю; світовий обсяг імпорту
перевищує світовий обсяг експорту тому, що в імпорті
врахована доставка товарів до споживача і витрати на
страхування від ризику.