Розділ 6 МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ А. ПОСТАНОВКА МЕТИ НАВЧАННЯ
Метою вивчення цього розділу є з'ясування меха¬
нізму міжнародного переміщення фінансових вимог
між кредиторами і дебіторами різних країн. Головна
ідея полягає у доведенні ідентичності наслідків вільно¬
го міжнародного кредитування і лібералізації торгівлі.
Логіка вивчення розділу:
6.1. Сутність і форми міжнародного кредиту.
6.2. Міжчасові виробничі можливості та торгівля.
6.3. Економічні наслідки міжнародного кредитуван¬
ня.
6.4. Інституціональна структура міжнародного кре¬
дитування.
167 Розділ 6
Б. ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
6.1. Сутність і форми міжнародного кредиту
Міжнародний кредит —" це позика капіталу в то¬
варній або грошовій формі, яка надається кредитором
однієї країни дебітору іншої країни на умовах повер¬
нення, терміновості, сплати процентів і забезпеченості.
Сутність міжнародного кредитування розкривається
в його функціях та формах перерозподілу фінансових
і матеріальних ресурсів між країнами з метою:
— більш прибуткового використання;
— прискорення процесу реалізації у світовому мас¬
штабі;
— розширення відтворення.
Міжнародні кредити класифікуються за різноманіт¬
ними принципами, але загалом вони мають такі форми.
За цільовим призначенням розрізняють:
а) прив'язані кредити — кредити, що мають вира¬
жений цільовий характер (комерційні, інвестиційні
тощо);
б) фінансові кредити, або такі кредити, які викори¬
стовуються позичальниками на довільні цілі (облі¬
гаційні позики та ін.).
За загальними джерелами кредити поділяються:
а) на внутрішні кредити, або ті, що надаються націо¬
нальним дебітором для зовнішньоекономічної діяльності;
168 Міжнародний кредит
б) іноземні (зовнішні) кредити, які надаються іно¬
земними кредиторами національним дебіторам для
здійснення зовнішньоекономічних операцій;
в) змішані кредити, кредити як внутрішнього, так
і зовнішнього походження.
За статусом кредиторів кредити класифікують
так:
а) урядові (державні) кредити, або ті кредити, що
надаються урядом від імені держави іноземним дебіто¬
рам;
б) кредити міжнародних фінансово кредитних орга¬
нізацій;
в) приватні кредити, або ті кредити, що надаються
приватними фізичними та юридичними особами;
г) змішані кредити, або кредити як зовнішнього,
так і внутрішнього походження.
4) За формою надання кредити бувають:
а) товарні, що надаються експортерами своїм зару¬
біжним покупцям у товарній формі з умовою майбут¬
нього покриття (грошами чи товаром);
б) валютні (грошові), або ті, що надаються у націо¬
нальній та іноземній валюті (на євроринку у валюті
третьої країни).
За характером забезпечення розрізняють:
а) забезпечений кредит, або той, що забезпечується
нерухомістю, товарами, комерційними документами,
цінними паперами, цінностями (коштовностями) як
заставою;
б) бланковий кредит, або той, що надається під
зобов'язання боржника вчасно його погасити; докумен-
169 Розділ 6
том виступає соло-вексель з одним підписом позичаль¬
ника.
За термінами дії розрізнять кредити:
а) надкороткострокові;
б) короткосторокові (надаються терміном до 1 року);
в) середньострокові (надаються терміном від 1 до
5 років);
г) довгострокові (надаються терміном понад 7 років).
В сучасних умовах найпоширенішими є фірмові,
банківські та урядові кредити.
Фірмові кредити представляють позики, котрі на¬
даються експортером однієї країни імпортеру іншої
країни. Для їх реалізації використовується широке
коло інструментів: вексельні кредити, купівельні аван¬
си, кредити на відкритих рахунках тощо.
Банківські кредити з експорту та імпорту виступа¬
ють у вигляді позик під заставу товарів, товарних до¬
кументів, векселів, трат.
Міжнародні банківські кредити видаються у гро¬
шовій формі. Традиційні форми міжнародного банків¬
ського кредиту все більше заміщуються випуском
цінних паперів (акцій, облігацій). Цей процес нази¬
вається сек'юритизацією.
Урядові кредити надаються у вигляді урядових дер¬
жавних позик.
Характерною ознакою сучасного міжнародного кре¬
диту є поява і поширення таких нових форм кредиту¬
вання, як міжнародний лізинг, міжнародний факто¬
ринг, міжнародний франчайзинг, міжнародний фор-
файтинг.
Розглянемо їх детальніше.
Міжнародний лізинг — це складна фінансова опе¬
рація, у якій спеціалізована фірма (орендонадавач) за
170 Міжнародний кредит
домовленістю з офіційним орендарем купує у виробни¬
ка відповідне устаткування, обладнання, машини, най¬
має людей і передає на визначений час за встановлену
плату орендарю.
Міжнародний лізинг поділяється:
— на рейтинг — короткостроковий лізинг (1 година —
1 місяць);
— гайринг — середньостроковий лізинг (1 місяць —
1 рік);
— лізинг — довгостроковий лізинг (більше одного
року).
Міжнародний факторинг — це вид міжнародної
діяльності з надання послуг у сфері міжнародного
фінансування, при якому постачальник товарів віддає
короткотермінові вимоги за товарними угодами фак¬
торинговій компанії (фактор-фірмі, фактору) з метою
негайного отримання більшої частини платежу (як
правило 70—80 % платежу вже за 2—3 дні), гарантії
повного погашення заборгованості, зниження витрат
під час проведення розрахунків.
Міжнародний форфайтинг є таким видом діяль¬
ності з надання послуг у сфері міжнародного фінансу¬
вання, за якого експортер продає форфайтеру (форфай-
тинговій компанії) без права регресу боргове зобов'я¬
зання іноземного покупця, яке виступає у формі ко¬
мерційного переказного або простого векселя з авалем
(форма фінансової гарантії банку або іншої юридичної
особи).
Головні інструменти міжнародного позичання і кре¬
дитування, що знаходять відображення у платіжному
балансі такі.
1. Торговельні кредити, або вимоги і пасиви, що ви¬
никають в результаті прямого надання кредиту поста-
171 Розділ 6
чальникам і покупцям за угодами з товарами і послу¬
гами. Сюди ж відносять і авансові платежі, пов'язані з
реалізацією цих угод.
2. Позики, або фінансові активи, які виникають
внаслідок прямого позичання коштів кредитором де¬
бітору під боргові цінні папери.
3. Депозити, або деноміновані в національній чи іно¬
земній валюті переказні депозити, які на першу вимогу
перетворюються в готівку і можуть бути використані
для платежів. Депозити резидентів за кордоном — це
пасиви, а депозити нерезидентів у Вітчизні — це активи.
4. Валюта, або банкноти і монети, що перебувають в
обігу і використовуються для здійснення платежів ре¬
зидентами і нерезидентами. Іноземна валюта у рези¬
дентів — це активи, а національна валюта у нерези¬
дентів — це пасиви.
Все це залишкова категорія інвестицій, яка не вклю¬
чається в прямі, портфельні інвестиції і резервні акти¬
ви. Вони в платіжному балансі позначаються як "інші
інвестиції".
6.2. Міжчасові виробничі можливості
та торгівля
Рух кредитів, якого б вигляду він не мав, у міжна¬
родній економіці розглядається як специфічна форма
торгівлі. Розглянемо цю специфіку.
Боржник, отримуючи кредит, має можливість збіль¬
шити поточне споживання за рахунок скорочення спо¬
живання в майбутньому, коли йому доведеться повер¬
тати одержаний кредит з процентами.
Кредитор, надаючи позику, втрачає можливість тер¬
міново використати ці гроші на поточне споживання.
172 Міжнародний кредит
Тим самим кредитор віддає перевагу споживанню в
майбутньому.
В теорії міжнародної економіки це явище назива¬
ється міжчасовою торгівлею. Графічно воно зображе¬
но на рис. 6.1. На осях відкладено Со
— поточне спо¬
живання; Сх
— майбутнє споживання.
Країна споживає якийсь товар й існує в двох періо¬
дах: поточному і в майбутньому. Це дає змогу побуду¬
вати межу виробничих можливостей в часі. Конфігу¬
рація її для окремих країн різна і визначається харак¬
тером уподобань її жителів. Якщо населення віддає
перевагу поточному споживанню, то АВ буде витягну¬
та по горизонталі, а якщо майбутньому — то по верти¬
калі. Припустимо, що жителі країни вибрали точку Е,
тоді їх поточне споживання дорівнює Of, а майбутнє —
0£). Якщо країна буде втягнута в міжнародне кредиту-
173 Розділ 6
вання і скоротить поточне споживання до рівня 0G, то
вивільнене споживання в обсязі GF = LE може бути
надане в кредит іншим країнам в цьому обсязі. В ре¬
зультаті повернення кредиту разом з процентами май¬
бутнє споживання країни може зрости з 0D до ОН, а
HD = GF -(1 + r).
Система міжнародних позичок і кредитування, яка
нормально функціонує, дає змогу збільшити виробни¬
цтво національного і світового продукту. Але на прак¬
тиці все далеке від ідеалу. Про це свідчать кризи світо
вої заборгованості, що періодично виникають. Окремі
країни при цьому оголошують про неможливість ви¬
платити борги і анулюють їх. Причиною цього є не-
хватка коштів для обслуговування зовнішнього боргу.
В теорії і на практиці такий стан визначається сальдо
позичкових операцій або базового трансферту:
де D — акумульований борг;
d — зростання загальної суми боргу у процентах;
r — середня процентна ставка;
якщо d > r сальдо позичкових операцій буде до¬
датнім (тобто є чистий приплив грошей в країну);
якщо d < r сальдо позичкових операцій від'ємне,
відбувається відплив валюти із країни.
Причини цього стану такі:
а) погіршення умов торгівлі;
б) спад виробництва;
в) втрата довіри іноземних кредиторів;
г) відплив капіталу з країни внаслідок несприятли¬
вої економічної та політичної ситуації.
Отже, ми бачимо, що міжнародний кредит, як і рух
інших форм капіталу, пов'язаний з різницею у рівнях
174 Міжнародний кредит
процента і може бути пояснений наявністю міжчасових
порівняльних переваг. Якщо країна має більші потен¬
ційні можливості для виробництва споживацьких благ
у майбутньому, то вона буде мати низьку відносну ціну
майбутнього споживання і порівняно високу реальну про¬
центну ставку. В цьому випадку їй буде вигідно брати в
борг за кордоном у країнах, що мають гарні інвестиційні
можливості, в яких рівень процентної ставки низький
і висока відносна ціна майбутнього споживання.
6.3. Економічні наслідки міжнародного
кредитування
В умовах стабільного міжнародного середовища
міжнародне кредитування може бути ефективним і ви¬
гідним для всього світового господарства. Це не озна¬
чає, що всі суб'єкти міжнародних кредитних відносин
виграють, але це означає, що виграші окремих суб'єктів
будуть більшими, ніж втрати інших.
На рис. 6.2 показані наслідки вільного міжнародно¬
го кредитування з використанням моделі часткової рів¬
новаги.
По горизонталі відкладається величина багатства у
світі, який складається з двох країн — "Вітчизни" і
"Закордону". По вертикалі — норма доходу (норма
проценту), що одержується на одиницю товару.
Спочатку уявимо собі ситуацію, коли міжнародні
фінансові операції повністю заборонено. Тоді кожна
країна має приводити свої фінанси у відповідність до
власного запасу реального капіталу. На рис. 6.2 пока¬
зані такі наслідки: країна "Закордон" має достатнє
фінансове багатство і порівняно малопривабливі умо¬
ви для внутрішніх інвестицій; країна "Вітчизна" має
обмежене багатство і гарні можливості для прибутко-
175 Розділ 6
"Закордон' "Вітчизна"
вого вкладення капіталу (нові технології, прикордонні
райони з багатими природними ресурсами). Якщо все
кредитування здійснюється в національних кордонах,
кредитори в країні "Закордон" змушені погодитись на
низьку норму доходу, тому що пропозиція внутрішніх
реальних активів відображена спадною кривою гранич
ної продуктивності капіталу МРКа
. При цьому конку
ренція спонукає кредиторів у країні "Закордон" прий
мати низький рівень норми доходу — 4 % річних (мож
ливо, після інфляції) в точці А. Водночас в країні
"Вітчизна" недостатність коштів не дає змоги здійсню
вати реальні капіталовкладення лівіше точки В. Кон
куренція за право позичання підштовхує рівень реаль
ного процента за кредитом до 8 % річних в точці В.
Світовий продукт обмежений кривими граничної про
дуктивності капіталу PABG.
176 Міжнародний кредит
Тепер припустимо, що всі обмеження щодо міжна¬
родних фінансових потоків повністю ліквідовано. У
власників багатства країни "Закордон" боржників краї¬
ни "Вітчизна" з'являються спільні стимули. Оскільки
в країні "Закордон" кредитори мають можливість на¬
давати кредит лише за низькими ставками, то вони
прагнуть надавати його в країні "Вітчизна", де вища
норма доходу. Це веде, звичайно, до виникнення нової
рівноваги, за якої норма доходу буде знаходитись між 4
і 8 % . Припустимо, що вона встановлюється на рівні 6 %
в точці С. В цій ситуації багатство країни "Закордон"
перевищує обсяги її внутрішніх реальних активів на ту
саму величину, на яку країна "Вітчизна" взяла в борг
для покриття додаткових реальних активів (Кb
- Ка).
В нових, більш вільних умовах відбувається мак-
сималізація світового продукту. Його величина скла¬
де всю область, обмежену кривими граничної продук¬
тивності, плюс область ABC = [(1,2 - 1,0)(0,8 - 0,4)] :
: 2 = 0,04 млн дол. Порівняно з варіантом повної забо¬
рони міжнародного руху кредиту тут спостерігається
явний приріст виробництва в розмірі області ABC.
Причина виникнення приросту в тому, що свобода
надає індивідуальним тримачам капіталу можливість
знайти найвищий рівень доходу для світу в цілому.
Виграші, отримані світом, розподіляються між дво¬
ма країнами. Національний продукт країни "Закордон"
дорівнює всій області під кривою МРКа
до точки А плюс
область ACL, яка утворюється в результаті можливості
країни вкладати інвестиції за кордоном виходячи з 6 %
річних, замість того, щоб йти на менш прибуткові
внутрішні інвестиції від точки С до точки А. Приріст
продукту складе: ACL = [(1,2 - 1,0)(0,6 - 0,4)] : 2 =
= 0,02 млн дол. Так само для країни "Вітчизна" виграш
складає площу BCL, тому що у неї продуктивний ка¬
пітал розширився до точки С (зліва) за умови виплати
боргу іноземним кредиторам за інвестиції, отримані,
177 Розділ 6
виходячи з 6 % річних. Цей виграш дорівнює BCL =
= [(1,2 - 1,0)(0,8 - 0,6)] : 2 = 0,02 млн дол.
Всередині кожної країни є групи осіб, що виграли і
програли в нових умовах. Видно, що кредитори в країні
"Закордон" виграють за рахунок надання позик в 6 % ,
а не 2 % річних. Це завдає збитків боржникам у країні
"Закордон", оскільки конкуренція з боку іноземних
боржників змушує їх виплачувати такий самий висо¬
кий процент за всіма новими позиками. В країні
"Вітчизна" боржники виграють в результаті можли¬
вості отримувати кредити в 6 % , а не 8 % річних. Вод¬
ночас кредитори в країні "Вітчизна" програють по¬
рівняно з періодом ізоляції, коли боржник повинен був
платити їм по 8 % річних.
Висновок: структура виграшів і втрат тут виявля¬
ється ідентичною структурі втрат і виграшів від тор¬
гівлі. Ліквідація бар'єрів приносить вигоду світу в ціло¬
му і тим групам, для яких свобода означає додаткові
можливості, але завдає збитків групам, для яких сво¬
бода означає більш жорстоку конкуренцію.
6.4. Інституціональна структура
міжнародного кредитування
Інституціональна структура міжнародного кредиту¬
вання забезпечується особливою організаційною інсти-
туціональною структурою. До основних суб'єктів цієї
структури відносять, передусім, світові фінансово-кре¬
дитні установи: Міжнародний валютний фонд (МВФ),
Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і роз¬
витку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР),
Міжнародна фінансова компанія (МФК), Багатосто¬
роннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ), Євро-
178 Міжнародний кредит
пейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський
банк, Європейський банк реконструкції і розвитку
(ЄБРР), Європейський фонд валютного співробітництва
(ЄФВС).
Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжурядо¬
ва валютно-кредитна організація, основним призначен¬
ням якої є регулювання валютних відносин між краї-
нами-членами і організацією та надання їм середньо-
строкових і короткострокових кредитів для подолан¬
ня труднощів, пов'язаних з неврівноваженістю платіж¬
них балансів. З цього погляду МВФ — важливий еле¬
мент світової валютної системи.
Створений у 1944 р., сьогодні МВФ значно змінив
пріоритети своєї діяльності. За реалізації найважли¬
вішої статутної функції МВФ — наданні фінансової до¬
помоги з метою ліквідації тимчасових дефіцитів платіж¬
них балансів, на перше місце вийшли кредити і позики
для структурної перебудови економіки. Тому Фонд став
працювати як агентство розвитку, по суті дублюючи
діяльність групи Всесвітнього банку і регіональних
банків розвитку. На відміну від інших джерел зовніш¬
нього фінансування, кредити і позики МВФ і групи
Всесвітнього банку не підлягають пролонгуванню чи
реструктуризації. В міру послаблення валютної скла¬
дової діяльності МВФ, розвитку набуває фінансове
сприяння стабілізації світового ринку капіталів, при¬
чому не фінансування дефіцитів платіжних балансів,
а підтримка програм структурної перебудови економі¬
ки. Тому зараз регулююча функція МВФ стосується
практично тільки країн з економікою, що формується
як ринкова.
МВФ зазвичай надавав короткострокові кредити, а
група Всесвітнього банку — довгострокові. Однак з
2000 р. їхні функції стали дублюватися, що (на тлі
світових фінансових криз) підняло питання про не¬
обхідність зміцнення світової фінансової системи і ре-
179 Розділ 6
формування провідних міжнародних організацій у
зв'язку з прорахунками і невдачами в реалізації роз¬
робленої ними політики. Вироблення нових механізмів
та інструментів фінансової системи регулювання, на¬
гляду, прийняття стандартів життєво необхідне.
У 1999—2000 pp. публічні дебати про нову роль
міжнародних фінансових інститутів у мінливій сві¬
товій економіці загострилися. На ювілейне засідання
до Праги керівництво МВФ приїхало з новими кре¬
дитними правилами, що були обговорені й схвалені
на спільному засіданні МВФ і групи Всесвітнього бан¬
ку. До них відносять, насамперед, відхід від витрат¬
них методів і індивідуальний підхід. За словами аме¬
риканського міністра фінансів Л. Саммерса, ці кроки
будуть сприяти розбудові більш сучасного і селектив¬
ного МВФ і краще підходять на випадок фінансових
криз.
Група Всесвітнього банку складається з п'яти юри¬
дично відособлених підрозділів:
— Міжнародного банку реконструкції і розвитку
(МБРР), що надає позики безпосередньо країнам-чле-
нам чи іншим позичальникам під запоруку чи гаран¬
тію держави-члена;
— Міжнародної асоціації розвитку (МАР), що надає,
головним чином, кредити розвитку найбіднішим дер-
жавам-членам;
— Міжнародної фінансової корпорації (МФК), що
сприяє розвитку і забезпечує фінансування приватних
підприємств у країнах з ринковою економікою, що
формується на основі надання позик і випуску нових
акцій;
— Міжнародного центру врегулювання інвестицій¬
них суперечок (МЦУІС) — арбітражного інституту, де
слухаються справи іноземних інвесторів і країн-ре-
ципієнтів;
180 Міжнародний кредит
— Багатобічного інвестиційно-гарантійного агент¬
ства (БІГА), що страхує іноземних інвесторів некомер-
ційних ризиків від визначених категорій і сприяє одер¬
жанню іноземних інвестицій країнами-членами.
МБРР спочатку був створений з метою надання до¬
помоги в реконструкції зруйнованою війною Європи і
заохочення розвитку продуктивних сил країн, що роз¬
виваються. Пізніше він став всесвітньою банківською
групою і тепер доповнюється Міжнародною асоціацією
розвитку (МАР), що працює в тісному контакті з при¬
ватними інвесторами з фінансування інфраструктури
в країнах з ринковою економікою, що формується.
МБРР, МАР, МФК і БІГА забезпечують технічне спри¬
яння державам-членам, а МБРР і БІГА фінансують
проекти і програми розвитку, що задовольняють їхні
стандарти розвитку і кредитоспроможності.
МБРР, створений у грудні 1945 р. на основі Брет-
тон-Вудських угод, є міжнародною урядовою організа¬
цію для довгострокового кредитування економіки
країн-учасниць. З 1947 р. разом із МВФ здобуває ста¬
тус спеціалізованої організації ООН. Відповідно до ста¬
туту Банку, його членами можуть бути тільки країни-
члени МВФ. МБРР — окремий від МВФ інститут, що
доповнює приватний інвестиційний капітал. Кожна
країна-член МВФ зобов'язана вступити до МБРР, що
дає їй право запозичення з фондів, одержання допомо¬
ги з метою розвитку від Банку й участі в справах Бан¬
ку і конкурсах на одержання контрактів за всіма про¬
ектами, що фінансує Банк. Основні завдання роботи
Банку — сприяти розвитку приватних капіталовкла¬
день і їх припливу до країн-членів. МБРР досягає цьо¬
го шляхом надання чи гарантій через пряму участь в
інвестиціях у приватний сектор економіки. Поряд з
цими функціями Банк може фінансувати урядові про¬
грами чи надавати кредити для підтримки рівноваги
181 Розділ 6
платіжного балансу країн-членів. Через кредитування
для подолання труднощів, які виникають з платіжним
балансом, Банк дублює частину функцій МВФ. З цьо¬
го приводу часто ведуться дискусії щодо координації
функцій двох світових фінансових інституцій. МБРР
має:
— заохочувати "розвиток виробничих умов і ре¬
сурсів у менш розвинених країнах";
— "доповнювати приватні інвестиції, забезпечуючи
фінансові засоби для продуктивних задач", коли недо¬
ступний приватний капітал;
— сприяти міжнародній торгівлі й підтримці рівно¬
ваги платіжного балансу, а через заохочення інвести¬
цій — "підвищенню продуктивності, рівня життя й
умов праці" в країнах-членах;
— надавати позики під "найбільш корисні й не¬
відкладні проекти";
— здійснювати свої операції "з урахуванням впливу
міжнародних інвестицій на умови ділової активності
на території країн-членів".
МБРР надає позики тільки якщо позичальник не
може одержати приватне фінансування, беручи до ува¬
ги (при прийнятті рішень про надання позик) імо¬
вірність повернення боргу і вплив операцій Банку на
розвиток країни, з огляду на інтереси як країни, що
позичає, так і всіх членів Банку.
Банк міжнародних розрахунків, відомий як Ба-
зельський банк, — найстаріший серед існуючих міжна¬
родних фінансових організацій — створений у 1930 р. із
штаб-квартирою у швейцарському місті Базелі. Спо¬
чатку статут Банку ратифікували шість країн — Анг¬
лія, Бельгія, Німеччина, Італія, Франція, Японія і
група комерційних банків США. Ідея створення Банку
виникла у зв'язку з вирішенням проблеми репарацій-
182 Міжнародний кредит
них платежів Німеччини країнам-переможцям у Пер¬
шій світовій війні. Базельський банк організований під
егідою "плану Юнга". Відповідно до цього плану Німеч¬
чина була зобов'язана укласти позику на ринку при¬
ватних кредитів США, а доходи від цієї позики при¬
значалися для погашення репараційних зобов'язань.
Отриманими сумами країни-переможниці погашали
свої військові борги перед США. У цьому процесі Банк
відігравав роль механізму емісії німецького боргу на
приватному ринку. Базельський банк робив розрахун¬
ки за боргом і конвертував доходи від боргу у форму
репараційних платежів.
У проекті створення Банку виникли ідеї розширен¬
ня його повноважень за межі "плану Юнга" і перетво¬
рення його в центр співробітництва між емісійними
банками. Ця ідея виявилася прийнятною в умовах роз¬
паду і відмови від золотого стандарту. За своїм стату¬
том Банк міжнародних розрахунків зобов'язаний спри¬
яти розширенню співробітництва між центральними
банками і забезпечувати умови для здійснення міжна¬
родних фінансових розрахунків. Після Другої світової
війни цей інститут провів багатосторонні розрахунки
між країнами — учасниками "плану Маршалла" (пла¬
ну розвитку післявоєнної Європи). У період дії Євро¬
пейського платіжного союзу Банк здійснював розра¬
хунки між країнами-учасницями й операції за дору¬
ченням Організації економічного співробітництва і
розвитку. Згідно зі своїм статутом Банк проводить
широке коло фінансових операцій, купуючи чи прода¬
ючи золото в злитках за свій рахунок чи за рахунок
центральних банків, приймаючи на збереження золо¬
то центральних банків, надаючи й одержуючи позики
від центральних банків, купуючи і продаючи іноземну
валюту і державні цінні папери, приймаючи депозити
центральних банків і депонуючи свої кошти в централь¬
них банках.
183 Розділ 6
Взаємини Базельського банку з комерційними бан¬
ками обмежені й залежать від згоди центрального бан¬
ку відповідної країни. Операції Банку строго конфі¬
денційні. Це ще одна причина попиту на його послуги
з боку центральних банків ряду країн. Послуги Банку
використовувалися після відновлення конвертованості
валют країн Західної Європи (у 1958 p.). Зараз Банк
міжнародних розрахунків веде дослідження з важли¬
вих проблем міжнародних фінансів. Банк має відно¬
шення до Європейської валютної системи як агента
Європейського валютного фонду, що згодом перетво¬
рився в Європейський центральний банк.
Банк міжнародних розрахунків побудований за ак¬
ціонерним принципом. Вищий орган керування Бан¬
ку — Загальні збори керівників (голів) центральних
банків країн-засновниць, по одному представнику від
економічних кіл країн-засновників і не більш дев'я¬
ти представників інших країн-членів Банку. Усі рі¬
шення Рада директорів приймає простою більшістю
голосів. Рада директорів вибирає президента Банку, що
одночасно виступає і його головою. Для оперативного
керування адміністративним апаратом виконавчий
орган Банку вибирає Генерального керуючого. При го¬
лосуванні в процесі ухвалення рішення кожна країна
має кількість голосів, що відповідають числу її акцій.
Ідея створення міжурядової організації для сприян¬
ня розвитку країнам Південно-Східної Азії належить
Японії, що у 1957 р. звернулася до уряду США з про¬
ханням про створення "Фонду розвитку Південно-
Східної Азії" для фінансування країн регіону. Кон¬
кретну пропозицію про створення регіонального між¬
урядового банку представлено в доповіді групи експертів
з регіонального економічного співробітництва з метою
розвитку промисловості й торгівлі Економічної комісії
Азії і Далекого Сходу. У грудні 1963 р. на конференції
міністрів з азіатського економічного співробітництва в
184 Міжнародний кредит
Манілі була досягнута згода щодо створення Азіат¬
ського банку розвитку. У наступні два роки проводи¬
лися переговори і консультації між зацікавленими сто¬
ронами щодо прискорення процесу створення Банку.
Зрештою, у серпні 1966 р. набрала чинності угода про
створення Азіатського банку розвитку.
Основна мета роботи Банку — сприяння прискоре¬
ному розвитку країн регіону (Східної Азії і Далекого
Сходу). Банк вирішує такі завдання:
— стимулювання інвестицій і розвиток потоків при¬
ватного капіталу;
— фінансування країн регіону, що розвиваються,
приділяючи при цьому особливу увагу найменшим і
найменш розвиненим державам;
— фінансування проектів, що найбільш ефективно
сприяють економічному розвитку регіону;
— координація економічної політики країн-членів
і сприяння розвитку торгівлі в регіоні;
— надання технічної допомоги в розробці, фінансу¬
ванні й реалізації програм у регіоні.
На відміну від Африканського банку розвитку, ка¬
пітал Азіатського банку відкритий для країн, що не
належать до цього регіону. Після створення Банку його
членами стають промислово розвинені держави —
США, Велика Британія, Канада, Бельгія та ін. Шля¬
хом залучення могутніх партнерів країни регіону праг¬
нуть збільшити можливості Банку щодо забезпечення
необхідних коштів.
Спочатку обсяг статутного капіталу Азіатського бан¬
ку розвитку становив 1 млрд дол. Участь країн регіону
Східної Азії і Далекого Сходу в капіталі Банку має бути
не меншою 60 % його валового обсягу. Внесок кожної
держави регіону в капітал не повинен перевищувати
0,5 % його валового національного продукту.
185 Розділ 6
Азіатський банк розвитку побудований за акціонер¬
ним принципом. Його органи і виконувані ним функції
ідентичні органам і функціям інших банків розвитку.
Рада керуючих — вищий керівний орган — щорічно
збирається для вирішення питань за участю представ¬
ників усіх країн-членів. Рада вирішує тільки найбільш
важливі проблеми, що стосуються майбутнього розвит¬
ку кредитного інституту, прийняття нових членів,
зміни капіталу, взаємовідносин з іншими організація¬
ми. Участь кожної країни під час ухвалення рішень
відповідає її частці в капіталі інституту. 20 % голосів
розподіляються між країнами-членами, а інші зале¬
жать від кількості належних їм акцій. Тому кожна
країна розпоряджається 800 первинними голосами.
Розподіл голосів здійснюється з метою зменшення (до
відомого ступеня) нерівності країн з різним економіч¬
ним потенціалом, щоб підсилити позиції найбільш сла-
борозвинених. Виконавчий орган Банку — Директо¬
рат — складається з 12 директорів; вісім з них обов'яз¬
ково мають бути представниками країн регіону. На чолі
Банку — президент, обраний Директоратом. Він керує
поточними справами Банку.
У 1999 р. на щорічній зустрічі країн-членів АСЕАН
і Азіатського банку розвитку Японія запропонувала
створити Азіатський валютний фонд. У 2000 р. на
саміть АСЕАН у Брунеї країни АСЕАН, Японія, Китай
і Південна Корея домовилися координувати діяльність
своїх центральних банків і використовувати частину
резервів національних банків для надання допомоги
державам під час кризи платіжних балансів і за загаль¬
ної неплатоспроможності. У травні 2001 р. у Гонолулу
на сесії Азіатського банку розвитку Японія, Таїланд,
Південна Корея і Малайзія оголосили про створення
спільних двосторонніх грошових фондів обсягом від
1 до 3 млрд дол. для утворення мережі фінансової без-
186 Міжнародний кредит
пеки від валютних спекуляцій і короткострокового
дефіциту платіжних балансів.
Африканський банк розвитку створений 31 грудня
1963 р. на конференції міністрів фінансів 33 афри¬
канських країн у Хартумі. Створення Банку — це одна
з перших спроб спільної роботи і самостійного розвит¬
ку країн африканського континенту. Низький рівень
валового внутрішнього продукту і заощаджень у цих
країнах зумовлює необхідність співробітництва й
об'єднання засобів для прискорення економічного роз¬
витку і внутрішнього товарообміну. Засновниками бан¬
ку стали 20 держав. Основна мета роботи Африкан¬
ського банку розвитку — сприяти економічному і со¬
ціальному розвитку кожної країни-члена й усього за¬
галу. Банк надає країнам-членам довгострокові (на тер¬
мін 10—18 років) кредити для фінансування капіта¬
ловкладень у промисловість, енергетику, транспорт і
сільське господарство. У єдності з завданнями Банку
перебуває фінансування проектів у різних державах,
що взаємно доповнюються. Таким чином досягається
більш високий ступінь співробітництва і взаємозалеж¬
ності економік африканських країн. Останнє можна
розглядати як фактор, що прискорює розвиток країн
регіону і додає їм самостійності.
Є деякі особливості діяльності Африканського бан¬
ку розвитку, що відрізняють його від інших регіональ¬
них фінансових організацій. Так, відповідно до Угоди
про його створення членами Банку можуть бути тільки
держави африканського континенту. При організації
Банку акції розподілялися тільки між країнами кон¬
тиненту.
Статутний капітал Банку спочатку був визначений
у розмірі 250 млн розрахункових одиниць (приймала¬
ся рівність — одна розрахункова одиниця = один аме¬
риканський долар), що відповідає 0,5 % валового на¬
ціонального продукту країн-членів. У процесі органі-
187 Розділ 6
зації Банку прийнята умова неперевищення обсягу
участі будь-якої країни в статутному капіталі суми в
ЗО млн дол. Мета цього обмеження — запобігти нерівно¬
му становищу найбідніших країн, особливо в керуванні
Банку. Африканський банк розвитку може забезпечи¬
ти необхідні йому фінансові засоби шляхом одержан¬
ня позик від урядів країн континенту, а також на при¬
ватному кредитному ринку. Органами керування Бан¬
ку виступають Рада керуючих, Директорат і Прези¬
дент.
Рада керуючих із представників країн-членів засі¬
дає раз на рік, до сфери її компетенції належить:
— ухвалення рішення щодо зміни обсягу статутно¬
го капіталу;
— визначення майбутньої кредитної політики Банку;
— ухвалення рішення про співробітництво Банку з
урядами африканських країн чи іншими міжнародни¬
ми інститутами;
— затвердження доповіді Директорату про діяль¬
ність Банку;
— прийняття фінансових звітів Банку.
Директорат Африканського банку розвитку — по¬
стійно діючий виконавчий орган; йому належать пра¬
ва, пов'язані з оперативним керівництвом. Під час го¬
лосування кожна країна має 625 голосів плюс 1 голос
додатково за кожну акцію, що належить країні. Після
внесення виправлень до основного документу Банку в
1978 р. право членства в ньому можуть одержати краї¬
ни, що не належать до регіону. Тому в Директораті
беруть участь і представники нерегіональних країн-
членів. їхня участь у голосуванні обмежена 1,3 % за¬
гальної кількості голосів.
Президентом банку може бути тільки африканець,
обраний із членів Директорату. Президент очолює ви-
188 Міжнародний кредит
конавчий орган Африканського банку розвитку. Його
обов'язки пов'язані з керуванням поточними операці¬
ями й адмініструванням. Він звітує про свою діяльність
перед Директоратом.
Новий етап еволюції міжнародних фінансових інсти¬
тутів пов'язаний зі змінами в країнах з ринковою еко¬
номікою, що формується у тому числі з появою зовсім
нового міжнародного фінансового інституту — Євро
пейського банку реконструкції і розвитку (ЕБРР),
створеного в 1991 р. спеціально для надання допомоги
країнам Центральної і Східної Європи на етапі перехо¬
ду від командно-адміністративної системи господарю¬
вання до ринкової економіки, для розвитку якісно
нових відносин між Західною і Східною Європою і для
сприяння розвитку приватної підприємницької ініціа¬
тиви в країнах Співдружності незалежних держав.
Принципова новизна цього міжнародного фінансо¬
вого інституту полягає в комплексному підході до про¬
блем реформування, у сполученні елементів комерцій¬
ного банку, банку розвитку і політичних структур.
Ухвалюючи рішення про надання допомоги банк оці¬
нює економічну ефективність проекту — як комерцій¬
ний банк, необхідність і актуальність проекту — як
банк розвитку, а остаточне рішення залежить від інтен¬
сивності політичних і економічних перетворень. ЕБРР
прагне допомогти країнам з перехідною економікою
здійснити структурні й галузеві економічні реформи,
розвиваючи конкуренцію, приватизацію і підприєм¬
ництво з урахуванням конкретних потреб країн, що
знаходяться на різних етапах переходу до ринкової
економіки. Банк сприяє розвитку приватного сектору,
зміцненню фінансових установ і правових систем, а
також створенню інфраструктури, необхідної для під¬
тримки приватного сектору. Виконуючи роль каталі¬
затора змін, ЕБРР заохочує спільне фінансування
(співфінансування) і прямі іноземні капіталовкладен-
189 Розділ 6
ня з приватних і державних джерел, допомагає мобі¬
лізувати вітчизняний капітал, забезпечує технічне
співробітництво у відповідних областях. Банк тісно
співпрацює з міжнародними фінансовими установами
(наприклад, з групою Всесвітнього банку) та іншими
міжнародними і національними організаціями. ЕБРР
сприяє екологічно здоровому і стійкому розвитку в
цілому.
20 травня 1990 р. 40 держав, а також Європейський
інвестиційний банк (ЄІБ) і Європейське економічне
співтовариство (ЄЕС) підписали Угоду, що засновує
Європейський банк реконструкції і розвитку. Одночас¬
но учасники розподілили між собою капітал у 10 млрд
ЕКЮ, зобов'язавшись протягом декількох років опла¬
тити свої акції. Банк був заснований у квітні 1991 р.
У 1993 р. до ЄБРР приєдналася Албанія. На 1 січня
1996 р. кількість учасників склала 57 країн, включа¬
ючи країни — члени Європейського інвестиційного
банку Європейського Союзу, а обсяг капіталу переви¬
щив 10 млрд ЕКЮ. Найбільш значні вкладники —
країни Європейського Союзу (53,7 %), США (10 %) і
Японія (8,5 %). Також ЄБРР поповнює свої засоби:
— за рахунок доходів від банківської діяльності;
— надає кредити;
— робить портфельні інвестиції;
— надає боргові гарантії;
— здійснює комерційне фінансування і "фінансуван¬
ня з метою розвитку" (яке не будується на принципі
комерційного добору);
— займається консультуванням.
Кошти Банку направляються винятково в країни
Центральної і Східної Європи з метою прискорення
переходу до відкритої ринково орієнтованої економіки
і розвитку приватної підприємницької ініціативи.
190 Міжнародний кредит
Установа нового фінансового інституту необхідна не
тільки для надання допомоги, але й для прискорення
процесів інтеграції по всій Європі. Створення ЄБРР мало
стати основою для будівництва європейської структу¬
ри, що переросла б у конфедерацію. Довгострокове зав¬
дання ЄБРР полягає не тільки в допомозі, а й у налаго¬
дженні роботи з країнами Заходу з метою інтеграції за¬
гального економічного простору за допомогою фінансо¬
вих і культурних інфраструктур. Основні пріоритети
ЄБРР у країнах Центральної і Східної Європи такі:
— екологія;
— розвиток енергетики;
— розвиток телекомунікацій.
Кожен проект ЄБРР на ранній стадії розробки роз¬
глядається з позиції його впливу на навколишнє сере¬
довище. Інвестори проекту повинні надати інформацію
у формі екологічної оцінки, що включається Банком в
угоду про надання кредиту як одна з основних умов.
На весь період використання кредитів ЄБРР вимагає
гарантії, що зазначені в угоді екологічні заходи вико¬
нуються.
Література
1. КиреевА.П. Международная зкономика: В 2 ч. —
Ч. І: Международная микрозкономика: движение то-
варов и факторов производства: Учеб. пособие для ву-
зов. — М.: Международньїе отношения, 1997. —
С. 312—320.
2. КиреевАЛ. Международная зкономика: В 2 ч. —
Ч. II: Международная макрозкономика: открьітая зко¬
номика и макрозкономическое программирование:
191 Розділ 6
Учеб. пособие для вузов. — М.: Международньїе отно-
шения, 1999. — С. 167—175.
3. Линдерт П.Х. Зкономика мирохозяйственньїх
связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О .В. Ивано-
вой. — М.: Прогресе, 1992. — С. 443—460.
4. Міжнародна економіка: Навч. посіб. / За ред.
Ю.Г. Козака, В.М. Новацького. — К.: Центр навч. літе¬
ратури: АртЕк, 2002. — С. 113—140.
5. Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румян-
цев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та ін.; За ред. А.П. Ру-
мянцева. — К.: Знання-Прес, 2004. — С. 138—146.
6. Нікбахт Е., ГропелліА. Фінанси / Пер. з англ.
В.Ф. Овсієнка та В.Я. Мусієнка. — К.: Основи, 1993. —
С. 323—339.
В. АНАЛІТИЧНО-ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Основні терміни
Міжнародне позичання та кре¬
дитування
International borrowing and
lending
Кредити Credits
Торговельні кредити Trade credits
Позики Loans
Міжчасова торгівля Inter-temporal trade
Депозити Deposits
Інші активи і пасиви Other assets and liabilities
Зворотне викуплення боргових
зобов'язань
Buy-back
192 Міжнародний кредит
Програмований матричний контроль
Вибрати три правильні відповіді на кожне з постав¬
лених питань:
1. До реструктуризації боргу належить: ...
2. Визначаючи вартість кредиту на світовому ринку
позичкових капіталів банки вимагають: ...
3. До функцій міжнародних кредитних інституцій
відносять: ...
4. Формами міжнародного банківського кредиту є: ...
Відповіді:
1) емісія акцій і облігацій;
2) визначення ставки за ролловерними кредитами;
3) акумуляція грошових заощаджень офіційних інс¬
титуцій міжнародного бізнесу;
4) списання боргу;
5) встановлення премії за банківські послуги ("спред");
6) надання кредитів суб'єктам міжнародної діяль¬
ності;
7) викуплення боргових зобов'язань;
8) кредитування резидентів-експортерів;
9) стягнення процентної ставки за єврокредитами на
базі прайм-рейтс;
10) позичання під заставу іноземних активів;
11) конверсія боргу в активи;
12) кредитування нерезидентів-імпортерів.
193 Розділ 6
Приклади вирішення типових задач
Задача 1. Країна "Вітчизна" володіє 4,5 млрд дол.
капіталу, країна "Закордон" — 2 млрд дол. У країнах
встановились процентні ставки відповідно на рівні З
та 8 % . З'ясуйте напрямок руху капіталу після зняття
обмежень? Розрахуйте економічні ефекти від міграції
капіталу, якщо величина капіталу вкладеного в країні
"Вітчизна", зменшилась на 1млрд дол., рівноважна
процентна ставка встановилась на рівні 5 % .
Розв'язок. За умови відсутності обмежень на рух ка¬
піталу між країнами відбувається переміщення капіта¬
лу з країни з меншою процентною ставкою до країни з
більш високою процентною ставкою. Таким чином, у
наведеній задачі капітал почне рухатись з країни "Віт¬
чизна" до країни "Закордон". Для розрахунку еко¬
номічних ефектів від міграції капіталу необхідно побу¬
дувати графічну модель ринку капіталів для двох країн,
що розглядаються в задачі (див. рис. 6.3).
Розглянемо ситуацію в двох країнах: "Вітчизні" та
"Закордоні" до міграції капіталу між країнами.
194 Міжнародний кредит
Рис. 6.3. Економічні наслідки прямих іноземних
інвестицій
Внаслідок міграції капіталу між країнами в дохо¬
дах різних верств населення виникають деякі зміни.
Ситуація після міграції капіталу така.
Показник "Вітчизна" "Закордон"
1 2 3
Кількість капіталу, яким країна володіє 0K1 К1К2
195 Розділ 6
Таким чином від міграції капіталу виграють обидві
країни, які вступають у відносини. Виграш світового
суспільства складається з виграшу обох країн й розра¬
ховується як площа двох трикутників: MLP + MLE.
Зміни в доходах країн та усіх верств населення у
кожній країні розраховують за формулами площі три¬
кутника та площі трапеції.
У наведеному прикладі виграш країни "Вітчизна"
від міграції капіталу складе:
MLP = 0,5 (0,05 - 0,03)1,0 = 10 млн дол.
(в країні виграють власники капіталу).
Виграш країни "Закордон":
MLE = 0,5 (0,08 - 0,05)1,0 = 15 млн дол.
(в країні виграють власники інших факторів вироб¬
ництва).
196 Виграш світового суспільства:
MLP + MLE = 10 + 15 = 25 млн дол.
Задача 2. Припустимо, що між країнами "Вітчиз¬
на" і "Закордон" здійснюється вільна міграція капіта¬
лу. Номінальна процентна ставка за внутрішніми кре¬
дитами у "Вітчизні" складе 14 %, а в "Закордоні" —
9 %. Рівень інфляції відповідно дорівнює 8 і 3 %. В
якому напрямку буде мігрувати капітал? Як зміняться
напрямки руху капіталу, якщо рівень інфляції у
"Вітчизні" зменшиться до 5 % ?
Розв'язок. Мінімальний рівень процентної ставки
дорівнює сумі реального рівня процентної ставки та
рівня інфляції (і = r + π). Визначаємо реальні рівні
норми проценту в обох країнах для першого випад¬
ку:
rh
= 14 - 8 = 6 % ;
rа
= 9 - 3 = 6 % .
Визначаємо реальні рівні норми проценту в обох
країнах для другого випадку:
r'h = 1 4 - 5 = 9 %;
r ' a = 6 % .
Висновок, а) У першому випадку капітал буде по¬
вністю інвестуватись в національних межах;
б) у другому випадку капітал буде мігрувати з "За¬
кордону" до "Вітчизни", оскільки там реальна ставка
норми процента вища.
197 Розділ 6
Γ. ТВОРЧИЙ БЛОК
1. Поясніть з точки зору міжчасової торгівлі чому
нафтодобувні країни Перської затоки є експортерами
капіталу, а нові індустріальні країни (Південна Корея,
Бразилія, Туреччина та ін.) переважно імпортерами?
2. Криза світової заборгованості спричинює депре¬
сивний стан економіки більшості країн-боржників. Які
є реальні можливості для цих країн запобігти власно¬
му банкрутству?
3. Країни з перехідною економікою часто є такими,
які дійшли критичного рівня заборгованості (коли ча¬
стка боргу у ВВП складає 60 %). Міжнародними про¬
грамами пропонується у такому випадку проведення ста¬
білізаційної політики. Як має реагувати суспільство цих
країн на принизливість процедур стабілізації, з одного
боку, і на імовірність оздоровлення, — з іншого?
4. Для України частка боргу у ВВП сьогодні поки
що не перевищує 50 % . Але спостерігається стійка тен¬
денція до її зростання. Визначте, виходячи з цього, яку
з програм подолання кризи заборгованості доцільніше
проводити українському уряду?