Розділ 6 МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ А. ПОСТАНОВКА МЕТИ НАВЧАННЯ

Метою вивчення цього розділу є з'ясування меха¬

нізму міжнародного переміщення фінансових вимог

між кредиторами і дебіторами різних країн. Головна

ідея полягає у доведенні ідентичності наслідків вільно¬

го міжнародного кредитування і лібералізації торгівлі.

Логіка вивчення розділу:

6.1. Сутність і форми міжнародного кредиту.

6.2. Міжчасові виробничі можливості та торгівля.

6.3. Економічні наслідки міжнародного кредитуван¬

ня.

6.4. Інституціональна структура міжнародного кре¬

дитування.

167 Розділ 6

Б. ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

6.1. Сутність і форми міжнародного кредиту

Міжнародний кредит —" це позика капіталу в то¬

варній або грошовій формі, яка надається кредитором

однієї країни дебітору іншої країни на умовах повер¬

нення, терміновості, сплати процентів і забезпеченості.

Сутність міжнародного кредитування розкривається

в його функціях та формах перерозподілу фінансових

і матеріальних ресурсів між країнами з метою:

— більш прибуткового використання;

— прискорення процесу реалізації у світовому мас¬

штабі;

— розширення відтворення.

Міжнародні кредити класифікуються за різноманіт¬

ними принципами, але загалом вони мають такі форми.

За цільовим призначенням розрізняють:

а) прив'язані кредити — кредити, що мають вира¬

жений цільовий характер (комерційні, інвестиційні

тощо);

б) фінансові кредити, або такі кредити, які викори¬

стовуються позичальниками на довільні цілі (облі¬

гаційні позики та ін.).

За загальними джерелами кредити поділяються:

а) на внутрішні кредити, або ті, що надаються націо¬

нальним дебітором для зовнішньоекономічної діяльності;

168 Міжнародний кредит

б) іноземні (зовнішні) кредити, які надаються іно¬

земними кредиторами національним дебіторам для

здійснення зовнішньоекономічних операцій;

в) змішані кредити, кредити як внутрішнього, так

і зовнішнього походження.

За статусом кредиторів кредити класифікують

так:

а) урядові (державні) кредити, або ті кредити, що

надаються урядом від імені держави іноземним дебіто¬

рам;

б) кредити міжнародних фінансово кредитних орга¬

нізацій;

в) приватні кредити, або ті кредити, що надаються

приватними фізичними та юридичними особами;

г) змішані кредити, або кредити як зовнішнього,

так і внутрішнього походження.

4) За формою надання кредити бувають:

а) товарні, що надаються експортерами своїм зару¬

біжним покупцям у товарній формі з умовою майбут¬

нього покриття (грошами чи товаром);

б) валютні (грошові), або ті, що надаються у націо¬

нальній та іноземній валюті (на євроринку у валюті

третьої країни).

За характером забезпечення розрізняють:

а) забезпечений кредит, або той, що забезпечується

нерухомістю, товарами, комерційними документами,

цінними паперами, цінностями (коштовностями) як

заставою;

б) бланковий кредит, або той, що надається під

зобов'язання боржника вчасно його погасити; докумен-

169 Розділ 6

том виступає соло-вексель з одним підписом позичаль¬

ника.

За термінами дії розрізнять кредити:

а) надкороткострокові;

б) короткосторокові (надаються терміном до 1 року);

в) середньострокові (надаються терміном від 1 до

5 років);

г) довгострокові (надаються терміном понад 7 років).

В сучасних умовах найпоширенішими є фірмові,

банківські та урядові кредити.

Фірмові кредити представляють позики, котрі на¬

даються експортером однієї країни імпортеру іншої

країни. Для їх реалізації використовується широке

коло інструментів: вексельні кредити, купівельні аван¬

си, кредити на відкритих рахунках тощо.

Банківські кредити з експорту та імпорту виступа¬

ють у вигляді позик під заставу товарів, товарних до¬

кументів, векселів, трат.

Міжнародні банківські кредити видаються у гро¬

шовій формі. Традиційні форми міжнародного банків¬

ського кредиту все більше заміщуються випуском

цінних паперів (акцій, облігацій). Цей процес нази¬

вається сек'юритизацією.

Урядові кредити надаються у вигляді урядових дер¬

жавних позик.

Характерною ознакою сучасного міжнародного кре¬

диту є поява і поширення таких нових форм кредиту¬

вання, як міжнародний лізинг, міжнародний факто¬

ринг, міжнародний франчайзинг, міжнародний фор-

файтинг.

Розглянемо їх детальніше.

Міжнародний лізинг — це складна фінансова опе¬

рація, у якій спеціалізована фірма (орендонадавач) за

170 Міжнародний кредит

домовленістю з офіційним орендарем купує у виробни¬

ка відповідне устаткування, обладнання, машини, най¬

має людей і передає на визначений час за встановлену

плату орендарю.

Міжнародний лізинг поділяється:

— на рейтинг — короткостроковий лізинг (1 година —

1 місяць);

— гайринг — середньостроковий лізинг (1 місяць —

1 рік);

— лізинг — довгостроковий лізинг (більше одного

року).

Міжнародний факторинг — це вид міжнародної

діяльності з надання послуг у сфері міжнародного

фінансування, при якому постачальник товарів віддає

короткотермінові вимоги за товарними угодами фак¬

торинговій компанії (фактор-фірмі, фактору) з метою

негайного отримання більшої частини платежу (як

правило 70—80 % платежу вже за 2—3 дні), гарантії

повного погашення заборгованості, зниження витрат

під час проведення розрахунків.

Міжнародний форфайтинг є таким видом діяль¬

ності з надання послуг у сфері міжнародного фінансу¬

вання, за якого експортер продає форфайтеру (форфай-

тинговій компанії) без права регресу боргове зобов'я¬

зання іноземного покупця, яке виступає у формі ко¬

мерційного переказного або простого векселя з авалем

(форма фінансової гарантії банку або іншої юридичної

особи).

Головні інструменти міжнародного позичання і кре¬

дитування, що знаходять відображення у платіжному

балансі такі.

1. Торговельні кредити, або вимоги і пасиви, що ви¬

никають в результаті прямого надання кредиту поста-

171 Розділ 6

чальникам і покупцям за угодами з товарами і послу¬

гами. Сюди ж відносять і авансові платежі, пов'язані з

реалізацією цих угод.

2. Позики, або фінансові активи, які виникають

внаслідок прямого позичання коштів кредитором де¬

бітору під боргові цінні папери.

3. Депозити, або деноміновані в національній чи іно¬

земній валюті переказні депозити, які на першу вимогу

перетворюються в готівку і можуть бути використані

для платежів. Депозити резидентів за кордоном — це

пасиви, а депозити нерезидентів у Вітчизні — це активи.

4. Валюта, або банкноти і монети, що перебувають в

обігу і використовуються для здійснення платежів ре¬

зидентами і нерезидентами. Іноземна валюта у рези¬

дентів — це активи, а національна валюта у нерези¬

дентів — це пасиви.

Все це залишкова категорія інвестицій, яка не вклю¬

чається в прямі, портфельні інвестиції і резервні акти¬

ви. Вони в платіжному балансі позначаються як "інші

інвестиції".

6.2. Міжчасові виробничі можливості

та торгівля

Рух кредитів, якого б вигляду він не мав, у міжна¬

родній економіці розглядається як специфічна форма

торгівлі. Розглянемо цю специфіку.

Боржник, отримуючи кредит, має можливість збіль¬

шити поточне споживання за рахунок скорочення спо¬

живання в майбутньому, коли йому доведеться повер¬

тати одержаний кредит з процентами.

Кредитор, надаючи позику, втрачає можливість тер¬

міново використати ці гроші на поточне споживання.

172 Міжнародний кредит

Тим самим кредитор віддає перевагу споживанню в

майбутньому.

В теорії міжнародної економіки це явище назива¬

ється міжчасовою торгівлею. Графічно воно зображе¬

но на рис. 6.1. На осях відкладено Со

 — поточне спо¬

живання; Сх

 — майбутнє споживання.

Країна споживає якийсь товар й існує в двох періо¬

дах: поточному і в майбутньому. Це дає змогу побуду¬

вати межу виробничих можливостей в часі. Конфігу¬

рація її для окремих країн різна і визначається харак¬

тером уподобань її жителів. Якщо населення віддає

перевагу поточному споживанню, то АВ буде витягну¬

та по горизонталі, а якщо майбутньому — то по верти¬

калі. Припустимо, що жителі країни вибрали точку Е,

тоді їх поточне споживання дорівнює Of, а майбутнє —

0£). Якщо країна буде втягнута в міжнародне кредиту-

173 Розділ 6

вання і скоротить поточне споживання до рівня 0G, то

вивільнене споживання в обсязі GF = LE може бути

надане в кредит іншим країнам в цьому обсязі. В ре¬

зультаті повернення кредиту разом з процентами май¬

бутнє споживання країни може зрости з 0D до ОН, а

HD = GF -(1 + r).

Система міжнародних позичок і кредитування, яка

нормально функціонує, дає змогу збільшити виробни¬

цтво національного і світового продукту. Але на прак¬

тиці все далеке від ідеалу. Про це свідчать кризи світо

вої заборгованості, що періодично виникають. Окремі

країни при цьому оголошують про неможливість ви¬

платити борги і анулюють їх. Причиною цього є не-

хватка коштів для обслуговування зовнішнього боргу.

В теорії і на практиці такий стан визначається сальдо

позичкових операцій або базового трансферту:

де D — акумульований борг;

d — зростання загальної суми боргу у процентах;

r — середня процентна ставка;

якщо d > r сальдо позичкових операцій буде до¬

датнім (тобто є чистий приплив грошей в країну);

якщо d < r сальдо позичкових операцій від'ємне,

відбувається відплив валюти із країни.

Причини цього стану такі:

а) погіршення умов торгівлі;

б) спад виробництва;

в) втрата довіри іноземних кредиторів;

г) відплив капіталу з країни внаслідок несприятли¬

вої економічної та політичної ситуації.

Отже, ми бачимо, що міжнародний кредит, як і рух

інших форм капіталу, пов'язаний з різницею у рівнях

174 Міжнародний кредит

процента і може бути пояснений наявністю міжчасових

порівняльних переваг. Якщо країна має більші потен¬

ційні можливості для виробництва споживацьких благ

у майбутньому, то вона буде мати низьку відносну ціну

майбутнього споживання і порівняно високу реальну про¬

центну ставку. В цьому випадку їй буде вигідно брати в

борг за кордоном у країнах, що мають гарні інвестиційні

можливості, в яких рівень процентної ставки низький

і висока відносна ціна майбутнього споживання.

6.3. Економічні наслідки міжнародного

кредитування

В умовах стабільного міжнародного середовища

міжнародне кредитування може бути ефективним і ви¬

гідним для всього світового господарства. Це не озна¬

чає, що всі суб'єкти міжнародних кредитних відносин

виграють, але це означає, що виграші окремих суб'єктів

будуть більшими, ніж втрати інших.

На рис. 6.2 показані наслідки вільного міжнародно¬

го кредитування з використанням моделі часткової рів¬

новаги.

По горизонталі відкладається величина багатства у

світі, який складається з двох країн — "Вітчизни" і

"Закордону". По вертикалі — норма доходу (норма

проценту), що одержується на одиницю товару.

Спочатку уявимо собі ситуацію, коли міжнародні

фінансові операції повністю заборонено. Тоді кожна

країна має приводити свої фінанси у відповідність до

власного запасу реального капіталу. На рис. 6.2 пока¬

зані такі наслідки: країна "Закордон" має достатнє

фінансове багатство і порівняно малопривабливі умо¬

ви для внутрішніх інвестицій; країна "Вітчизна" має

обмежене багатство і гарні можливості для прибутко-

175 Розділ 6

"Закордон'  "Вітчизна"

вого вкладення капіталу (нові технології, прикордонні

райони з багатими природними ресурсами). Якщо все

кредитування здійснюється в національних кордонах,

кредитори в країні "Закордон" змушені погодитись на

низьку норму доходу, тому що пропозиція внутрішніх

реальних активів відображена спадною кривою гранич­

ної продуктивності капіталу МРКа

. При цьому конку­

ренція спонукає кредиторів у країні "Закордон" прий­

мати низький рівень норми доходу — 4 % річних (мож­

ливо, після інфляції) в точці А. Водночас в країні

"Вітчизна" недостатність коштів не дає змоги здійсню­

вати реальні капіталовкладення лівіше точки В. Кон­

куренція за право позичання підштовхує рівень реаль­

ного процента за кредитом до 8 % річних в точці В.

Світовий продукт обмежений кривими граничної про­

дуктивності капіталу PABG.

176 Міжнародний кредит

Тепер припустимо, що всі обмеження щодо міжна¬

родних фінансових потоків повністю ліквідовано. У

власників багатства країни "Закордон" боржників краї¬

ни "Вітчизна" з'являються спільні стимули. Оскільки

в країні "Закордон" кредитори мають можливість на¬

давати кредит лише за низькими ставками, то вони

прагнуть надавати його в країні "Вітчизна", де вища

норма доходу. Це веде, звичайно, до виникнення нової

рівноваги, за якої норма доходу буде знаходитись між 4

і 8 % . Припустимо, що вона встановлюється на рівні 6 %

в точці С. В цій ситуації багатство країни "Закордон"

перевищує обсяги її внутрішніх реальних активів на ту

саму величину, на яку країна "Вітчизна" взяла в борг

для покриття додаткових реальних активів (Кb

 - Ка).

В нових, більш вільних умовах відбувається мак-

сималізація світового продукту. Його величина скла¬

де всю область, обмежену кривими граничної продук¬

тивності, плюс область ABC = [(1,2 - 1,0)(0,8 - 0,4)] :

: 2 = 0,04 млн дол. Порівняно з варіантом повної забо¬

рони міжнародного руху кредиту тут спостерігається

явний приріст виробництва в розмірі області ABC.

Причина виникнення приросту в тому, що свобода

надає індивідуальним тримачам капіталу можливість

знайти найвищий рівень доходу для світу в цілому.

Виграші, отримані світом, розподіляються між дво¬

ма країнами. Національний продукт країни "Закордон"

дорівнює всій області під кривою МРКа

 до точки А плюс

область ACL, яка утворюється в результаті можливості

країни вкладати інвестиції за кордоном виходячи з 6 %

річних, замість того, щоб йти на менш прибуткові

внутрішні інвестиції від точки С до точки А. Приріст

продукту складе: ACL = [(1,2 - 1,0)(0,6 - 0,4)] : 2 =

= 0,02 млн дол. Так само для країни "Вітчизна" виграш

складає площу BCL, тому що у неї продуктивний ка¬

пітал розширився до точки С (зліва) за умови виплати

боргу іноземним кредиторам за інвестиції, отримані,

177 Розділ 6

виходячи з 6 % річних. Цей виграш дорівнює BCL =

= [(1,2 - 1,0)(0,8 - 0,6)] : 2 = 0,02 млн дол.

Всередині кожної країни є групи осіб, що виграли і

програли в нових умовах. Видно, що кредитори в країні

"Закордон" виграють за рахунок надання позик в 6 % ,

а не 2 % річних. Це завдає збитків боржникам у країні

"Закордон", оскільки конкуренція з боку іноземних

боржників змушує їх виплачувати такий самий висо¬

кий процент за всіма новими позиками. В країні

"Вітчизна" боржники виграють в результаті можли¬

вості отримувати кредити в 6 % , а не 8 % річних. Вод¬

ночас кредитори в країні "Вітчизна" програють по¬

рівняно з періодом ізоляції, коли боржник повинен був

платити їм по 8 % річних.

Висновок: структура виграшів і втрат тут виявля¬

ється ідентичною структурі втрат і виграшів від тор¬

гівлі. Ліквідація бар'єрів приносить вигоду світу в ціло¬

му і тим групам, для яких свобода означає додаткові

можливості, але завдає збитків групам, для яких сво¬

бода означає більш жорстоку конкуренцію.

6.4. Інституціональна структура

міжнародного кредитування

Інституціональна структура міжнародного кредиту¬

вання забезпечується особливою організаційною інсти-

туціональною структурою. До основних суб'єктів цієї

структури відносять, передусім, світові фінансово-кре¬

дитні установи: Міжнародний валютний фонд (МВФ),

Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і роз¬

витку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР),

Міжнародна фінансова компанія (МФК), Багатосто¬

роннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ), Євро-

178 Міжнародний кредит

пейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський

банк, Європейський банк реконструкції і розвитку

(ЄБРР), Європейський фонд валютного співробітництва

(ЄФВС).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжурядо¬

ва валютно-кредитна організація, основним призначен¬

ням якої є регулювання валютних відносин між краї-

нами-членами і організацією та надання їм середньо-

строкових і короткострокових кредитів для подолан¬

ня труднощів, пов'язаних з неврівноваженістю платіж¬

них балансів. З цього погляду МВФ — важливий еле¬

мент світової валютної системи.

Створений у 1944 р., сьогодні МВФ значно змінив

пріоритети своєї діяльності. За реалізації найважли¬

вішої статутної функції МВФ — наданні фінансової до¬

помоги з метою ліквідації тимчасових дефіцитів платіж¬

них балансів, на перше місце вийшли кредити і позики

для структурної перебудови економіки. Тому Фонд став

працювати як агентство розвитку, по суті дублюючи

діяльність групи Всесвітнього банку і регіональних

банків розвитку. На відміну від інших джерел зовніш¬

нього фінансування, кредити і позики МВФ і групи

Всесвітнього банку не підлягають пролонгуванню чи

реструктуризації. В міру послаблення валютної скла¬

дової діяльності МВФ, розвитку набуває фінансове

сприяння стабілізації світового ринку капіталів, при¬

чому не фінансування дефіцитів платіжних балансів,

а підтримка програм структурної перебудови економі¬

ки. Тому зараз регулююча функція МВФ стосується

практично тільки країн з економікою, що формується

як ринкова.

МВФ зазвичай надавав короткострокові кредити, а

група Всесвітнього банку — довгострокові. Однак з

2000 р. їхні функції стали дублюватися, що (на тлі

світових фінансових криз) підняло питання про не¬

обхідність зміцнення світової фінансової системи і ре-

179 Розділ 6

формування провідних міжнародних організацій у

зв'язку з прорахунками і невдачами в реалізації роз¬

робленої ними політики. Вироблення нових механізмів

та інструментів фінансової системи регулювання, на¬

гляду, прийняття стандартів життєво необхідне.

У 1999—2000 pp. публічні дебати про нову роль

міжнародних фінансових інститутів у мінливій сві¬

товій економіці загострилися. На ювілейне засідання

до Праги керівництво МВФ приїхало з новими кре¬

дитними правилами, що були обговорені й схвалені

на спільному засіданні МВФ і групи Всесвітнього бан¬

ку. До них відносять, насамперед, відхід від витрат¬

них методів і індивідуальний підхід. За словами аме¬

риканського міністра фінансів Л. Саммерса, ці кроки

будуть сприяти розбудові більш сучасного і селектив¬

ного МВФ і краще підходять на випадок фінансових

криз.

Група Всесвітнього банку складається з п'яти юри¬

дично відособлених підрозділів:

— Міжнародного банку реконструкції і розвитку

(МБРР), що надає позики безпосередньо країнам-чле-

нам чи іншим позичальникам під запоруку чи гаран¬

тію держави-члена;

— Міжнародної асоціації розвитку (МАР), що надає,

головним чином, кредити розвитку найбіднішим дер-

жавам-членам;

— Міжнародної фінансової корпорації (МФК), що

сприяє розвитку і забезпечує фінансування приватних

підприємств у країнах з ринковою економікою, що

формується на основі надання позик і випуску нових

акцій;

— Міжнародного центру врегулювання інвестицій¬

них суперечок (МЦУІС) — арбітражного інституту, де

слухаються справи іноземних інвесторів і країн-ре-

ципієнтів;

180 Міжнародний кредит

— Багатобічного інвестиційно-гарантійного агент¬

ства (БІГА), що страхує іноземних інвесторів некомер-

ційних ризиків від визначених категорій і сприяє одер¬

жанню іноземних інвестицій країнами-членами.

МБРР спочатку був створений з метою надання до¬

помоги в реконструкції зруйнованою війною Європи і

заохочення розвитку продуктивних сил країн, що роз¬

виваються. Пізніше він став всесвітньою банківською

групою і тепер доповнюється Міжнародною асоціацією

розвитку (МАР), що працює в тісному контакті з при¬

ватними інвесторами з фінансування інфраструктури

в країнах з ринковою економікою, що формується.

МБРР, МАР, МФК і БІГА забезпечують технічне спри¬

яння державам-членам, а МБРР і БІГА фінансують

проекти і програми розвитку, що задовольняють їхні

стандарти розвитку і кредитоспроможності.

МБРР, створений у грудні 1945 р. на основі Брет-

тон-Вудських угод, є міжнародною урядовою організа¬

цію для довгострокового кредитування економіки

країн-учасниць. З 1947 р. разом із МВФ здобуває ста¬

тус спеціалізованої організації ООН. Відповідно до ста¬

туту Банку, його членами можуть бути тільки країни-

члени МВФ. МБРР — окремий від МВФ інститут, що

доповнює приватний інвестиційний капітал. Кожна

країна-член МВФ зобов'язана вступити до МБРР, що

дає їй право запозичення з фондів, одержання допомо¬

ги з метою розвитку від Банку й участі в справах Бан¬

ку і конкурсах на одержання контрактів за всіма про¬

ектами, що фінансує Банк. Основні завдання роботи

Банку — сприяти розвитку приватних капіталовкла¬

день і їх припливу до країн-членів. МБРР досягає цьо¬

го шляхом надання чи гарантій через пряму участь в

інвестиціях у приватний сектор економіки. Поряд з

цими функціями Банк може фінансувати урядові про¬

грами чи надавати кредити для підтримки рівноваги

181 Розділ 6

платіжного балансу країн-членів. Через кредитування

для подолання труднощів, які виникають з платіжним

балансом, Банк дублює частину функцій МВФ. З цьо¬

го приводу часто ведуться дискусії щодо координації

функцій двох світових фінансових інституцій. МБРР

має:

— заохочувати "розвиток виробничих умов і ре¬

сурсів у менш розвинених країнах";

— "доповнювати приватні інвестиції, забезпечуючи

фінансові засоби для продуктивних задач", коли недо¬

ступний приватний капітал;

— сприяти міжнародній торгівлі й підтримці рівно¬

ваги платіжного балансу, а через заохочення інвести¬

цій — "підвищенню продуктивності, рівня життя й

умов праці" в країнах-членах;

— надавати позики під "найбільш корисні й не¬

відкладні проекти";

— здійснювати свої операції "з урахуванням впливу

міжнародних інвестицій на умови ділової активності

на території країн-членів".

МБРР надає позики тільки якщо позичальник не

може одержати приватне фінансування, беручи до ува¬

ги (при прийнятті рішень про надання позик) імо¬

вірність повернення боргу і вплив операцій Банку на

розвиток країни, з огляду на інтереси як країни, що

позичає, так і всіх членів Банку.

Банк міжнародних розрахунків, відомий як Ба-

зельський банк, — найстаріший серед існуючих міжна¬

родних фінансових організацій — створений у 1930 р. із

штаб-квартирою у швейцарському місті Базелі. Спо¬

чатку статут Банку ратифікували шість країн — Анг¬

лія, Бельгія, Німеччина, Італія, Франція, Японія і

група комерційних банків США. Ідея створення Банку

виникла у зв'язку з вирішенням проблеми репарацій-

182 Міжнародний кредит

них платежів Німеччини країнам-переможцям у Пер¬

шій світовій війні. Базельський банк організований під

егідою "плану Юнга". Відповідно до цього плану Німеч¬

чина була зобов'язана укласти позику на ринку при¬

ватних кредитів США, а доходи від цієї позики при¬

значалися для погашення репараційних зобов'язань.

Отриманими сумами країни-переможниці погашали

свої військові борги перед США. У цьому процесі Банк

відігравав роль механізму емісії німецького боргу на

приватному ринку. Базельський банк робив розрахун¬

ки за боргом і конвертував доходи від боргу у форму

репараційних платежів.

У проекті створення Банку виникли ідеї розширен¬

ня його повноважень за межі "плану Юнга" і перетво¬

рення його в центр співробітництва між емісійними

банками. Ця ідея виявилася прийнятною в умовах роз¬

паду і відмови від золотого стандарту. За своїм стату¬

том Банк міжнародних розрахунків зобов'язаний спри¬

яти розширенню співробітництва між центральними

банками і забезпечувати умови для здійснення міжна¬

родних фінансових розрахунків. Після Другої світової

війни цей інститут провів багатосторонні розрахунки

між країнами — учасниками "плану Маршалла" (пла¬

ну розвитку післявоєнної Європи). У період дії Євро¬

пейського платіжного союзу Банк здійснював розра¬

хунки між країнами-учасницями й операції за дору¬

ченням Організації економічного співробітництва і

розвитку. Згідно зі своїм статутом Банк проводить

широке коло фінансових операцій, купуючи чи прода¬

ючи золото в злитках за свій рахунок чи за рахунок

центральних банків, приймаючи на збереження золо¬

то центральних банків, надаючи й одержуючи позики

від центральних банків, купуючи і продаючи іноземну

валюту і державні цінні папери, приймаючи депозити

центральних банків і депонуючи свої кошти в централь¬

них банках.

183 Розділ 6

Взаємини Базельського банку з комерційними бан¬

ками обмежені й залежать від згоди центрального бан¬

ку відповідної країни. Операції Банку строго конфі¬

денційні. Це ще одна причина попиту на його послуги

з боку центральних банків ряду країн. Послуги Банку

використовувалися після відновлення конвертованості

валют країн Західної Європи (у 1958 p.). Зараз Банк

міжнародних розрахунків веде дослідження з важли¬

вих проблем міжнародних фінансів. Банк має відно¬

шення до Європейської валютної системи як агента

Європейського валютного фонду, що згодом перетво¬

рився в Європейський центральний банк.

Банк міжнародних розрахунків побудований за ак¬

ціонерним принципом. Вищий орган керування Бан¬

ку — Загальні збори керівників (голів) центральних

банків країн-засновниць, по одному представнику від

економічних кіл країн-засновників і не більш дев'я¬

ти представників інших країн-членів Банку. Усі рі¬

шення Рада директорів приймає простою більшістю

голосів. Рада директорів вибирає президента Банку, що

одночасно виступає і його головою. Для оперативного

керування адміністративним апаратом виконавчий

орган Банку вибирає Генерального керуючого. При го¬

лосуванні в процесі ухвалення рішення кожна країна

має кількість голосів, що відповідають числу її акцій.

Ідея створення міжурядової організації для сприян¬

ня розвитку країнам Південно-Східної Азії належить

Японії, що у 1957 р. звернулася до уряду США з про¬

ханням про створення "Фонду розвитку Південно-

Східної Азії" для фінансування країн регіону. Кон¬

кретну пропозицію про створення регіонального між¬

урядового банку представлено в доповіді групи експертів

з регіонального економічного співробітництва з метою

розвитку промисловості й торгівлі Економічної комісії

Азії і Далекого Сходу. У грудні 1963 р. на конференції

міністрів з азіатського економічного співробітництва в

184 Міжнародний кредит

Манілі була досягнута згода щодо створення Азіат¬

ського банку розвитку. У наступні два роки проводи¬

лися переговори і консультації між зацікавленими сто¬

ронами щодо прискорення процесу створення Банку.

Зрештою, у серпні 1966 р. набрала чинності угода про

створення Азіатського банку розвитку.

Основна мета роботи Банку — сприяння прискоре¬

ному розвитку країн регіону (Східної Азії і Далекого

Сходу). Банк вирішує такі завдання:

— стимулювання інвестицій і розвиток потоків при¬

ватного капіталу;

— фінансування країн регіону, що розвиваються,

приділяючи при цьому особливу увагу найменшим і

найменш розвиненим державам;

— фінансування проектів, що найбільш ефективно

сприяють економічному розвитку регіону;

— координація економічної політики країн-членів

і сприяння розвитку торгівлі в регіоні;

— надання технічної допомоги в розробці, фінансу¬

ванні й реалізації програм у регіоні.

На відміну від Африканського банку розвитку, ка¬

пітал Азіатського банку відкритий для країн, що не

належать до цього регіону. Після створення Банку його

членами стають промислово розвинені держави —

США, Велика Британія, Канада, Бельгія та ін. Шля¬

хом залучення могутніх партнерів країни регіону праг¬

нуть збільшити можливості Банку щодо забезпечення

необхідних коштів.

Спочатку обсяг статутного капіталу Азіатського бан¬

ку розвитку становив 1 млрд дол. Участь країн регіону

Східної Азії і Далекого Сходу в капіталі Банку має бути

не меншою 60 % його валового обсягу. Внесок кожної

держави регіону в капітал не повинен перевищувати

0,5 % його валового національного продукту.

185 Розділ 6

Азіатський банк розвитку побудований за акціонер¬

ним принципом. Його органи і виконувані ним функції

ідентичні органам і функціям інших банків розвитку.

Рада керуючих — вищий керівний орган — щорічно

збирається для вирішення питань за участю представ¬

ників усіх країн-членів. Рада вирішує тільки найбільш

важливі проблеми, що стосуються майбутнього розвит¬

ку кредитного інституту, прийняття нових членів,

зміни капіталу, взаємовідносин з іншими організація¬

ми. Участь кожної країни під час ухвалення рішень

відповідає її частці в капіталі інституту. 20 % голосів

розподіляються між країнами-членами, а інші зале¬

жать від кількості належних їм акцій. Тому кожна

країна розпоряджається 800 первинними голосами.

Розподіл голосів здійснюється з метою зменшення (до

відомого ступеня) нерівності країн з різним економіч¬

ним потенціалом, щоб підсилити позиції найбільш сла-

борозвинених. Виконавчий орган Банку — Директо¬

рат — складається з 12 директорів; вісім з них обов'яз¬

ково мають бути представниками країн регіону. На чолі

Банку — президент, обраний Директоратом. Він керує

поточними справами Банку.

У 1999 р. на щорічній зустрічі країн-членів АСЕАН

і Азіатського банку розвитку Японія запропонувала

створити Азіатський валютний фонд. У 2000 р. на

саміть АСЕАН у Брунеї країни АСЕАН, Японія, Китай

і Південна Корея домовилися координувати діяльність

своїх центральних банків і використовувати частину

резервів національних банків для надання допомоги

державам під час кризи платіжних балансів і за загаль¬

ної неплатоспроможності. У травні 2001 р. у Гонолулу

на сесії Азіатського банку розвитку Японія, Таїланд,

Південна Корея і Малайзія оголосили про створення

спільних двосторонніх грошових фондів обсягом від

1 до 3 млрд дол. для утворення мережі фінансової без-

186 Міжнародний кредит

пеки від валютних спекуляцій і короткострокового

дефіциту платіжних балансів.

Африканський банк розвитку створений 31 грудня

1963 р. на конференції міністрів фінансів 33 афри¬

канських країн у Хартумі. Створення Банку — це одна

з перших спроб спільної роботи і самостійного розвит¬

ку країн африканського континенту. Низький рівень

валового внутрішнього продукту і заощаджень у цих

країнах зумовлює необхідність співробітництва й

об'єднання засобів для прискорення економічного роз¬

витку і внутрішнього товарообміну. Засновниками бан¬

ку стали 20 держав. Основна мета роботи Африкан¬

ського банку розвитку — сприяти економічному і со¬

ціальному розвитку кожної країни-члена й усього за¬

галу. Банк надає країнам-членам довгострокові (на тер¬

мін 10—18 років) кредити для фінансування капіта¬

ловкладень у промисловість, енергетику, транспорт і

сільське господарство. У єдності з завданнями Банку

перебуває фінансування проектів у різних державах,

що взаємно доповнюються. Таким чином досягається

більш високий ступінь співробітництва і взаємозалеж¬

ності економік африканських країн. Останнє можна

розглядати як фактор, що прискорює розвиток країн

регіону і додає їм самостійності.

Є деякі особливості діяльності Африканського бан¬

ку розвитку, що відрізняють його від інших регіональ¬

них фінансових організацій. Так, відповідно до Угоди

про його створення членами Банку можуть бути тільки

держави африканського континенту. При організації

Банку акції розподілялися тільки між країнами кон¬

тиненту.

Статутний капітал Банку спочатку був визначений

у розмірі 250 млн розрахункових одиниць (приймала¬

ся рівність — одна розрахункова одиниця = один аме¬

риканський долар), що відповідає 0,5 % валового на¬

ціонального продукту країн-членів. У процесі органі-

187 Розділ 6

зації Банку прийнята умова неперевищення обсягу

участі будь-якої країни в статутному капіталі суми в

ЗО млн дол. Мета цього обмеження — запобігти нерівно¬

му становищу найбідніших країн, особливо в керуванні

Банку. Африканський банк розвитку може забезпечи¬

ти необхідні йому фінансові засоби шляхом одержан¬

ня позик від урядів країн континенту, а також на при¬

ватному кредитному ринку. Органами керування Бан¬

ку виступають Рада керуючих, Директорат і Прези¬

дент.

Рада керуючих із представників країн-членів засі¬

дає раз на рік, до сфери її компетенції належить:

— ухвалення рішення щодо зміни обсягу статутно¬

го капіталу;

— визначення майбутньої кредитної політики Банку;

— ухвалення рішення про співробітництво Банку з

урядами африканських країн чи іншими міжнародни¬

ми інститутами;

— затвердження доповіді Директорату про діяль¬

ність Банку;

— прийняття фінансових звітів Банку.

Директорат Африканського банку розвитку — по¬

стійно діючий виконавчий орган; йому належать пра¬

ва, пов'язані з оперативним керівництвом. Під час го¬

лосування кожна країна має 625 голосів плюс 1 голос

додатково за кожну акцію, що належить країні. Після

внесення виправлень до основного документу Банку в

1978 р. право членства в ньому можуть одержати краї¬

ни, що не належать до регіону. Тому в Директораті

беруть участь і представники нерегіональних країн-

членів. їхня участь у голосуванні обмежена 1,3 % за¬

гальної кількості голосів.

Президентом банку може бути тільки африканець,

обраний із членів Директорату. Президент очолює ви-

188 Міжнародний кредит

конавчий орган Африканського банку розвитку. Його

обов'язки пов'язані з керуванням поточними операці¬

ями й адмініструванням. Він звітує про свою діяльність

перед Директоратом.

Новий етап еволюції міжнародних фінансових інсти¬

тутів пов'язаний зі змінами в країнах з ринковою еко¬

номікою, що формується у тому числі з появою зовсім

нового міжнародного фінансового інституту — Євро

пейського банку реконструкції і розвитку (ЕБРР),

створеного в 1991 р. спеціально для надання допомоги

країнам Центральної і Східної Європи на етапі перехо¬

ду від командно-адміністративної системи господарю¬

вання до ринкової економіки, для розвитку якісно

нових відносин між Західною і Східною Європою і для

сприяння розвитку приватної підприємницької ініціа¬

тиви в країнах Співдружності незалежних держав.

Принципова новизна цього міжнародного фінансо¬

вого інституту полягає в комплексному підході до про¬

блем реформування, у сполученні елементів комерцій¬

ного банку, банку розвитку і політичних структур.

Ухвалюючи рішення про надання допомоги банк оці¬

нює економічну ефективність проекту — як комерцій¬

ний банк, необхідність і актуальність проекту — як

банк розвитку, а остаточне рішення залежить від інтен¬

сивності політичних і економічних перетворень. ЕБРР

прагне допомогти країнам з перехідною економікою

здійснити структурні й галузеві економічні реформи,

розвиваючи конкуренцію, приватизацію і підприєм¬

ництво з урахуванням конкретних потреб країн, що

знаходяться на різних етапах переходу до ринкової

економіки. Банк сприяє розвитку приватного сектору,

зміцненню фінансових установ і правових систем, а

також створенню інфраструктури, необхідної для під¬

тримки приватного сектору. Виконуючи роль каталі¬

затора змін, ЕБРР заохочує спільне фінансування

(співфінансування) і прямі іноземні капіталовкладен-

189 Розділ 6

ня з приватних і державних джерел, допомагає мобі¬

лізувати вітчизняний капітал, забезпечує технічне

співробітництво у відповідних областях. Банк тісно

співпрацює з міжнародними фінансовими установами

(наприклад, з групою Всесвітнього банку) та іншими

міжнародними і національними організаціями. ЕБРР

сприяє екологічно здоровому і стійкому розвитку в

цілому.

20 травня 1990 р. 40 держав, а також Європейський

інвестиційний банк (ЄІБ) і Європейське економічне

співтовариство (ЄЕС) підписали Угоду, що засновує

Європейський банк реконструкції і розвитку. Одночас¬

но учасники розподілили між собою капітал у 10 млрд

ЕКЮ, зобов'язавшись протягом декількох років опла¬

тити свої акції. Банк був заснований у квітні 1991 р.

У 1993 р. до ЄБРР приєдналася Албанія. На 1 січня

1996 р. кількість учасників склала 57 країн, включа¬

ючи країни — члени Європейського інвестиційного

банку Європейського Союзу, а обсяг капіталу переви¬

щив 10 млрд ЕКЮ. Найбільш значні вкладники —

країни Європейського Союзу (53,7 %), США (10 %) і

Японія (8,5 %). Також ЄБРР поповнює свої засоби:

— за рахунок доходів від банківської діяльності;

— надає кредити;

— робить портфельні інвестиції;

— надає боргові гарантії;

— здійснює комерційне фінансування і "фінансуван¬

ня з метою розвитку" (яке не будується на принципі

комерційного добору);

— займається консультуванням.

Кошти Банку направляються винятково в країни

Центральної і Східної Європи з метою прискорення

переходу до відкритої ринково орієнтованої економіки

і розвитку приватної підприємницької ініціативи.

190 Міжнародний кредит

Установа нового фінансового інституту необхідна не

тільки для надання допомоги, але й для прискорення

процесів інтеграції по всій Європі. Створення ЄБРР мало

стати основою для будівництва європейської структу¬

ри, що переросла б у конфедерацію. Довгострокове зав¬

дання ЄБРР полягає не тільки в допомозі, а й у налаго¬

дженні роботи з країнами Заходу з метою інтеграції за¬

гального економічного простору за допомогою фінансо¬

вих і культурних інфраструктур. Основні пріоритети

ЄБРР у країнах Центральної і Східної Європи такі:

— екологія;

— розвиток енергетики;

— розвиток телекомунікацій.

Кожен проект ЄБРР на ранній стадії розробки роз¬

глядається з позиції його впливу на навколишнє сере¬

довище. Інвестори проекту повинні надати інформацію

у формі екологічної оцінки, що включається Банком в

угоду про надання кредиту як одна з основних умов.

На весь період використання кредитів ЄБРР вимагає

гарантії, що зазначені в угоді екологічні заходи вико¬

нуються.

Література

1. КиреевА.П. Международная зкономика: В 2 ч. —

Ч. І: Международная микрозкономика: движение то-

варов и факторов производства: Учеб. пособие для ву-

зов. — М.: Международньїе отношения, 1997. —

С. 312—320.

2. КиреевАЛ. Международная зкономика: В 2 ч. —

Ч. II: Международная макрозкономика: открьітая зко¬

номика и макрозкономическое программирование:

191 Розділ 6

Учеб. пособие для вузов. — М.: Международньїе отно-

шения, 1999. — С. 167—175.

3. Линдерт П.Х. Зкономика мирохозяйственньїх

связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О .В. Ивано-

вой. — М.: Прогресе, 1992. — С. 443—460.

4. Міжнародна економіка: Навч. посіб. / За ред.

Ю.Г. Козака, В.М. Новацького. — К.: Центр навч. літе¬

ратури: АртЕк, 2002. — С. 113—140.

5. Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румян-

цев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та ін.; За ред. А.П. Ру-

мянцева. — К.: Знання-Прес, 2004. — С. 138—146.

6. Нікбахт Е., ГропелліА. Фінанси / Пер. з англ.

В.Ф. Овсієнка та В.Я. Мусієнка. — К.: Основи, 1993. —

С. 323—339.

В. АНАЛІТИЧНО-ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Основні терміни

Міжнародне позичання та кре¬

дитування

International borrowing and

lending

Кредити  Credits

Торговельні кредити  Trade credits

Позики  Loans

Міжчасова торгівля  Inter-temporal trade

Депозити  Deposits

Інші активи і пасиви  Other assets and liabilities

Зворотне викуплення боргових

зобов'язань

Buy-back

192 Міжнародний кредит

Програмований матричний контроль

Вибрати три правильні відповіді на кожне з постав¬

лених питань:

1. До реструктуризації боргу належить: ...

2. Визначаючи вартість кредиту на світовому ринку

позичкових капіталів банки вимагають: ...

3. До функцій міжнародних кредитних інституцій

відносять: ...

4. Формами міжнародного банківського кредиту є: ...

Відповіді:

1) емісія акцій і облігацій;

2) визначення ставки за ролловерними кредитами;

3) акумуляція грошових заощаджень офіційних інс¬

титуцій міжнародного бізнесу;

4) списання боргу;

5) встановлення премії за банківські послуги ("спред");

6) надання кредитів суб'єктам міжнародної діяль¬

ності;

7) викуплення боргових зобов'язань;

8) кредитування резидентів-експортерів;

9) стягнення процентної ставки за єврокредитами на

базі прайм-рейтс;

10) позичання під заставу іноземних активів;

11) конверсія боргу в активи;

12) кредитування нерезидентів-імпортерів.

193 Розділ 6

Приклади вирішення типових задач

Задача 1. Країна "Вітчизна" володіє 4,5 млрд дол.

капіталу, країна "Закордон" — 2 млрд дол. У країнах

встановились процентні ставки відповідно на рівні З

та 8 % . З'ясуйте напрямок руху капіталу після зняття

обмежень? Розрахуйте економічні ефекти від міграції

капіталу, якщо величина капіталу вкладеного в країні

"Вітчизна", зменшилась на 1млрд дол., рівноважна

процентна ставка встановилась на рівні 5 % .

Розв'язок. За умови відсутності обмежень на рух ка¬

піталу між країнами відбувається переміщення капіта¬

лу з країни з меншою процентною ставкою до країни з

більш високою процентною ставкою. Таким чином, у

наведеній задачі капітал почне рухатись з країни "Віт¬

чизна" до країни "Закордон". Для розрахунку еко¬

номічних ефектів від міграції капіталу необхідно побу¬

дувати графічну модель ринку капіталів для двох країн,

що розглядаються в задачі (див. рис. 6.3).

Розглянемо ситуацію в двох країнах: "Вітчизні" та

"Закордоні" до міграції капіталу між країнами.

194 Міжнародний кредит

Рис. 6.3. Економічні наслідки прямих іноземних

інвестицій

Внаслідок міграції капіталу між країнами в дохо¬

дах різних верств населення виникають деякі зміни.

Ситуація після міграції капіталу така.

Показник  "Вітчизна"  "Закордон"

1  2  3

Кількість капіталу, яким країна володіє  0K1  К1К2

195 Розділ 6

Таким чином від міграції капіталу виграють обидві

країни, які вступають у відносини. Виграш світового

суспільства складається з виграшу обох країн й розра¬

ховується як площа двох трикутників: MLP + MLE.

Зміни в доходах країн та усіх верств населення у

кожній країні розраховують за формулами площі три¬

кутника та площі трапеції.

У наведеному прикладі виграш країни "Вітчизна"

від міграції капіталу складе:

MLP = 0,5 (0,05 - 0,03)1,0 = 10 млн дол.

(в країні виграють власники капіталу).

Виграш країни "Закордон":

MLE = 0,5 (0,08 - 0,05)1,0 = 15 млн дол.

(в країні виграють власники інших факторів вироб¬

ництва).

196 Виграш світового суспільства:

MLP + MLE = 10 + 15 = 25 млн дол.

Задача 2. Припустимо, що між країнами "Вітчиз¬

на" і "Закордон" здійснюється вільна міграція капіта¬

лу. Номінальна процентна ставка за внутрішніми кре¬

дитами у "Вітчизні" складе 14 %, а в "Закордоні" —

9 %. Рівень інфляції відповідно дорівнює 8 і 3 %. В

якому напрямку буде мігрувати капітал? Як зміняться

напрямки руху капіталу, якщо рівень інфляції у

"Вітчизні" зменшиться до 5 % ?

Розв'язок. Мінімальний рівень процентної ставки

дорівнює сумі реального рівня процентної ставки та

рівня інфляції (і = r + π). Визначаємо реальні рівні

норми проценту в обох країнах для першого випад¬

ку:

rh

 = 14 - 8 = 6 % ;

 = 9 - 3 = 6 % .

Визначаємо реальні рівні норми проценту в обох

країнах для другого випадку:

r'h  = 1 4 - 5 =  9 %;

r ' a = 6 % .

Висновок, а) У першому випадку капітал буде по¬

вністю інвестуватись в національних межах;

б) у другому випадку капітал буде мігрувати з "За¬

кордону" до "Вітчизни", оскільки там реальна ставка

норми процента вища.

197 Розділ 6

Γ. ТВОРЧИЙ БЛОК

1. Поясніть з точки зору міжчасової торгівлі чому

нафтодобувні країни Перської затоки є експортерами

капіталу, а нові індустріальні країни (Південна Корея,

Бразилія, Туреччина та ін.) переважно імпортерами?

2. Криза світової заборгованості спричинює депре¬

сивний стан економіки більшості країн-боржників. Які

є реальні можливості для цих країн запобігти власно¬

му банкрутству?

3. Країни з перехідною економікою часто є такими,

які дійшли критичного рівня заборгованості (коли ча¬

стка боргу у ВВП складає 60 %). Міжнародними про¬

грамами пропонується у такому випадку проведення ста¬

білізаційної політики. Як має реагувати суспільство цих

країн на принизливість процедур стабілізації, з одного

боку, і на імовірність оздоровлення, — з іншого?

4. Для України частка боргу у ВВП сьогодні поки

що не перевищує 50 % . Але спостерігається стійка тен¬

денція до її зростання. Визначте, виходячи з цього, яку

з програм подолання кризи заборгованості доцільніше

проводити українському уряду?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12  Наверх ↑