Тема 7. Організація контролю якості продукції.

 Завдання та значення контролю якості продукції

Організація технічного контролю

Концепція загального управління якістю

 

7.1. Завдання та значення контролю якості продукції

 

У сучасних умовах переходу до ринкової економіки серед без­лічі проблем, пов’язаних із забезпеченням, виживанням і наступним нормальним розвитком підприємства та організації, головною і вирі­шальною є проблема якості продукції, робіт і послуг. Найближчими роками в найкращому становищі опиняться ті підприємства, що змо­жуть забезпечити не тільки найвищу продуктивність праці, а й високу якість, новизну та конкурентоспроможність продукції.

Нині поняття “якість продукції” є об’єктом численних дис­кусій. Ще в кінці 60-х років ХХ ст. у одній із праць, присвячених ана­лізу цієї категорії, було наведено близько 200 різних визначень якості продукції, але більшість авторів дотримуються визначення поняття якості, а саме: “якість – це сукупність характеристик об’єкта щодойого спроможності задовольняти встановлені і передбачувані потреби”.

Властивість продукції – ще об’єктивна її особливість, яка ви­являється при створенні, експлуатації або споживанні цієї продукції, наприклад, продукція однієї назви, але різного призначення може мати різні властивості. Радіоприймач у побуті повинен бути естетично оформлений, мати багато діапазонів радіохвиль для прийому передач, широку смугу звукового каналу. Радіоприймач у літаку повинен бути надійним, економічним, не боятись перевантаження, він може бути на­строєний на одну чи декілька радіохвиль.

Якщо всі властивості позитивні або знаходяться в узгоджених межах – то така продукція називається доброякісною. Кожна окрема невідповідність продукції встановленим вимогам утворює дефект. Така продукція вважається бракованою і не може бути передана споживачу.

За нашого часу якість продукції розглядається як економічна категорія, як мірило суспільного визнання праці, матеріалізованої у продукції. Суспільство визнає тільки ті витрати всіх видів ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових, енергетичних), які йдуть на ви­готовлення виробів, технічний рівень і якість яких повністю відповідає рівню суспільних потреб. Кількісна оцінка властивостей виробів здійс­нюється за допомогою показників якості. Так, виробничо-технічні показ­ники характеризують виріб у процесі виготовлення і тому особливо важливі для виробництва. До них належать:

- трудомісткість – витрати робочого часу на виготовлення продукції;

- матеріаломісткість – витрати всіх видів матеріалів на виго­товлення продукції;

- рівень уніфікації і стандартизації – питома вага стандартних деталей у загальній кількості найменувань деталей;

- технологічність – можливість виготовити цей виріб у конк­ретних умовах виробництва.

Експлуатаційні показники характеризують виріб у процесі експлуатації і тому особливо важливі для споживача. До них належать:

- призначення – визначають головні функції для здійснення яких виготовляється цей виріб;

- надійність – властивість продукції зберігати працездатність в умовах дотримування заданих режимів і умов експлуатації;

- естетичність – виразність продукції, цілісність композиції;

- ергономічність – відповідність продукції фізіологічним та психологічним властивостям людини;

- транспортабельність – можливість перевозити продукцію визначеним видом транспорту.

Вартісні показники – характеризують витрати на виготовлення та експлуатацію продукції, а тому важливі як для виробника, так і для споживача. До них належать: ціна; собівартість; експлуатаційні ви­трати (на ремонт, обслуговування, амортизацію тощо).

Правильній вибір показників – важливий етап у процесі проек­тування нової техніки. Підвищуючи показники, ми будемо поліпшу­вати якість продукції. Але треба пам’ятати, що за підвищення якості потрібно платити. Економічно виправданим та доцільним буде таке підвищення якості, при якому цей виріб буде задовольняти суспільні потреби при суспільно необхідному рівні витрат на його виробництво та експлуатацію.

 

7.2. Організація технічного контролю

 

Якість продукції залежить від багатьох факторів, які можна об’єднати в такі групи:

- якість вихідної сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо;

- рівень організації виробництва, праці і кваліфікації робітників;

- рівень технологічного обладнання і технологій виготовлення продукції.

Звідси випливає, що об’єктами технічного контролю на під­приємствах є сировина, матеріали, запасні частини, вузли, деталі, які надходять на підприємство зі сторони, а також продукція і роботи, які виконуються на підприємстві, технологічні процеси, знаряддя праці, технологічна дисципліна та загальна культура виробництва.

Технічний контроль – це перевірка відповідності технологіч­них процесів і їх результатів технічним вимогам, передбачених у стан­дартах, технічних умовах та договорах на постачання. Головні функції технічного контролю: вибір об’єктів, видів і методів контролю; орга­нізація забезпечення; облік і аналіз браку; вибір способів впливу на хід виробничого процесу.

Раціональна організація технологічного контролю на підпри­ємствах повинна бути заснована на таких принципах:

- технічний контроль повинен здійснюватись на всіх стадіях виробництва, починаючи від контролю сировини, матеріалів, запасних частин, комплектуючих, напівфабрикатів, що надходять на підпри­ємство, і закінчуючи випробуванням готової продукції;

- технічні засоби контролю та методи і форми його організації повинні відповідати особливостям техніки, технології і організації ви­робництва;

- організаційна система контролю повинна передбачати чітке розподілення обов’язків і відповідальності між окремими виконавцями за якість виробленої продукції.

За методами проведення технічний контроль може бути попе­реднім, проміжним та кінцевим. При попередньому контролі перевіря­ються матеріали, заготовки, напівфабрикати, деталі, запасні частини до початку обробки або складання. Проміжний контроль здійснюється на різних стадіях виробничого процесу. Основною задачею його є пере­вірка якості виконання кожної виробничої операції за технологічним процесом і таким чином попередження браку на наступних операціях. Кінцевому контролю підлягає вся готова продукція після заключних операцій виробничого процесу.

Технічний контроль за якістю продукції здійснюють праців­ники відділу технічного контролю (ВТК) – самостійного структурного підрозділу підприємства, який безпосередньо підпорядковується ди­ректору.

За виконавцями контрольних операцій, технічний контроль по­діляється на контроль, який виконується виробничим персоналом та виконавчим контрольним персоналом. Контроль може здійснюватися самими робітниками, а також спеціальним контрольним персоналом – бракувальниками, контролерами, контрольними майстрами.

7.3. Концепція загального управління якістю

 

Концепція загального управління якістю (TQM) – це концеп­ція, що передбачає всебічне цілеспрямоване скоординоване застосу­вання систем та методів управління якістю в усіх сферах діяльності від досліджень і розробок до обслуговування після продажу за участю ке­рівництва і службовців усіх рівнів за умов раціонального використання технічних можливостей. Концепція TQM має міждисциплінарний ха­рактер. Це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління якістю з метою підвищення ефективності і конкурентоспроможності організації. Система TQM включає:

- контроль у процесі розробки нової продукції;

- оцінку якості дослідного зразка, планування якості продук­ції і виробничого процесу, контроль, оцінку і планування якості мате­ріалів, що поставляються;

- вхідний контроль матеріалів;

- контроль готової продукції;

- оцінку якості продукції;

- оцінку якості виробничого процесу;

- контроль якості продукції і виробничого процесу;

- аналіз спеціальних процесів (спеціальні дослідження у сфері якості продукції);

- використання інформації про якість продукції;

- контроль апаратури, що дає інформацію про якість продукції;

- навчання методам забезпечення якості, підвищення кваліфі­кації персоналу;

- гарантійне обслуговування;

- координацію робіт у сфері якості;

- спільну роботу з якості з постачальниками;

- роботу гуртків якості;

- управління людським чинником шляхом створення атмос­фери задоволеності, зацікавленої участі, благополуччя і процвітання на фірмі, фірмах-постачальниках, у збутових і обслуговуючих організаціях, в акціонерів і споживачів;

- роботу у сфері якості щодо методу міжфункціонального уп­равління;

- участь у національних кампаніях з якості;

- розробку політики у сфері якості;

- участь службовців у фінансовій діяльності, виховання свідо­мого ставлення до якості, почуття партнерства, удосконалення соціаль­ної атмосфери та інформованість службовців;

- проведення заходів для формування культури якості;

- підготовку управлінських кадрів для керівництва діяльністю у сфері якості;

- покладання відповідальності за діяльність у сфері якості на вище керівництво.

Загальне управління якістю – це технологія керівництва про­цесом підвищення якості. Вона має три частини, а саме, систему: ба­зову, технічного забезпечення, вдосконалення і розвитку загального управління якістю.

Базова система – засоби, що застосовуються для аналізу і до­слідження та ґрунтується на використанні загальноприйнятого мате­матичного апарату і статистичних методів контролю.

Система технічного забезпечення – це прийоми і програми, що дають змогу навчити персонал володінню цими засобами та правиль­ному їх застосуванню.

Система вдосконалення і розвитку принципів і змісту TQM пе­редбачає адаптацію наукових підходів, економічних законів функціо­нування ринкових відносин, законів організації, структури і принципів управління якістю до конкретних вимог і умов ринку.

Концепція TQM дає змогу подати широке розуміння якості. Ефективність TQM залежить від таких основних умов:

- вища посадова особа на підприємстві енергійно виступає за підвищення якості;

- інвестиції здійснюються не в устаткування, а в людей;

- організаційні структури перетворюються або створюються спеціально під TQM.

Якість залежить від численних і різноманітних чинників тех­нічного, економічного, соціально-психологічного характеру. Підпри­ємства, що ведуть цілеспрямовану, продуману політику підвищення якості продукції і послуг, використовують для досягнення поставлених цілей значний арсенал методів, інструментів і засобів. Умовно вони можуть бути згруповані в три блоки – це методи: забезпечення якості, стимулювання якості, контролю результатів щодо підвищення якості.

До методів забезпечення якості належать, насамперед, інже­нерно-математичні методи, використовувані для аналізу, планування і регулювання процесів на всіх стадіях життєвого циклу продукції. Ме­тоди стимулювання включають як звичайні методи мотивації, так і спеціально розроблені для поліпшення якості. До методів контролю належать методи оцінки якості продукції.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що ви розумієте під якістю продукції?

2. Назвіть показники, що входять до складу якості продукції.

3. Перерахуйте принципи організації технічного контролю.

4. Що таке концепція загального управління якістю? Які її ха­рактерні риси?