Тема 10. Організація енергетичного господарства.
Значення та завдання енергетичного господарства
Планування потреби підприємства в енергоресурсах
10.1. Завдання та значення енергетичного господарства
Виробництво багатьох видів продукції пов’язане із значним споживанням енергії.
Основними носіями енергії, що споживається на підприємстві, є електроенергія, пара, гаряча вода, стиснуте повітря, газ та різні види твердого і рідкого палива.
Електрична енергія використовується в основному для приведення в рух машин та механізмів, для освітлення виробничих приміщень та їх вентиляції. Частина електроенергії використовується на технологічні потреби. Джерелом постачання промислових підприємств електроенергією є міські або районі електростанції.
Пара та гаряча вода використовуються у великій кількості на технологічні потреби, а також на опалення приміщень, санітарні та побутові потреби. Джерелом теплопостачання підприємств є районні (міські) теплоелектроцентралі (ТЕЦ), районі групові котельні або власні котельні установки.
Стиснуте повітря використовується для технологічних цілей та приведення у рух деяких видів обладнання, наприклад, машин на пневматичному ході. Постачання підприємств стиснутим повітрям здійснюється звичайно від власних компресорних установок.
Енергетичне господарство виконує ряд важливих для виробничої діяльності функцій: виробництво деяких видів енергії та її перетворення, передавання та розподіл енергії мережами підприємства й доведення її до споживача; організація зв’язку; нагляд за всіма енергоустановками, їх обслуговування та ремонт; організація зберігання палива. Значну частину енергоресурсів промислові підприємства отримують через централізоване постачання, що суттєво зменшує витрати порівняно з власним виробництвом окремих видів енергії. Обсяг та структура споживаних енергоресурсів залежить від виробничої потужності підприємства, виду продукції, характеру технологічних процесів та інших факторів.
У склад енергетичного господарства підприємства входять дільниці: електро- та теплосилова, газова, електромеханічна та низькострумова. Електросилова дільниця забезпечує виробництво електричної енергії. До її складу входять: знижувальна трансформаторна підстанція, генераторні та трансформаторні установки, всі види приймачів електроенергії.
Теплосилова дільниця забезпечує постачання підприємства парою, водою, стиснутим повітрям. До її складу входять: заводська котельна, теплова мережа, компресорні установки, система водопостачання.
Газова дільниця забезпечує виробництво природним газом зі сторони або через свої газові установки; постачає підприємство також киснем, ацетиленом, азотом та іншими газами. В складі цієї дільниці знаходяться газові вводи або газогенераторні станції, кисневі станції, газові мережі.
Електромеханічна дільниця проводить ремонт електрообладнання та електроапаратури. Електродільниця забезпечується відповідним приміщенням і обладнанням та необхідним складом робочих бригад і виконавців.
Низькострумова дільниця забезпечує роботу заводської телефонної станції та радіозв’язок, а також нормальну роботу акумуляторних установок.
Енергогосподарство підприємства поділяється на дві частини: загальнозаводську та цехову. До загальнозаводської відносяться електро-, теплосилова, газова, електромеханічна та низькострумова дільниці. Цехову частину енергогосподарства утворюють первинні споживачі енергії: печі, верстати, підйомно-транспортне обладнання тощо, цехові перетворювальні установки та внутрішньоцехові розподільні мережі.
Основними задачами енергетичного господарства є:
- безперебійне забезпечення виробничого процесу всіма видами енергії, необхідної для його функціонування;
- додержання режиму економії енергоресурсів;
- підвищення енергоозброєності праці;
- контроль за правильністю експлуатації обладнання з метою усунення зайвих витрат енергетичних ресурсів;
- застосування найбільш раціональних та економних видів енергоресурсів;
- зниження витрат на утримання енергетичного господарства;
- визначення потреби підприємства в енергоресурсах.
Енергетичне господарство промислового підприємства, як правило, підпорядковане відділу головного механіка. На великих підприємствах може бути спеціальний відділ головного енергетика. Основними функціями працівників енергогосподарства є: регулювання навантаження відповідно з заданими графіками і вимогами максимальної економічності; постійний нагляд за станом енергетичного обладнання та ходом енергетичного процесу; постійний контроль параметрів роботи енергоустановок та періодичний запис контрольно-вимірювальних приладів; періодична перевірка дії захисного обладнання; щоденний догляд та організація проведення ремонтів на основі системи планово-попереджувальних ремонтів. Персонал енергетичних цехів і цехових енергетичних господарств поділяється на черговий, який забезпечує безперебійність енергопостачання, та персонал, зайнятий виконанням планово-попереджувальних ремонтів та монтажних робіт.
Особливістю використання енергетичних ресурсів є одночасність виробництва та споживання енергії, практична неможливість виробництва її у запас. Споживання енергії у виробництві (попит) відбувається нерівномірно протягом зміни, доби, місяця та року. Тому для забезпечення нормальної роботи підприємств протягом доби та всього року енергетичні потужності повинні проектуватися на періоди максимальної потреби в енергії.
10.2. Планування потреби підприємства в енергоресурсах
Енергія, що споживається на підприємстві, поділяється на технологічну, рухову (силову), опалювальну та освітлювальну.
Загальні витрати енергії на підприємстві умовно поділяються на дві частини: залежну (змінну) і не залежну (постійну) від обсягів виробленої продукції. Змінну частину складають витрати всіх видів енергії на виконання основних технологічних операцій; постійну – витрати на освітлення, на привід вентиляційного обладнання, опалення, кондиціонування повітря. У промисловості кількість спожитої рухової енергії збільшується із збільшенням кількості та потужності робочих машин, верстатів, агрегатів та із зростанням їх екстенсивного та інтенсивного навантаження. Всякі перебої у забезпеченні виробництва енергією призводять до зупинок у виробництві, простою обладнання, а іноді – до браку, втрат сировини та поломок обладнання.
Визначення потреби підприємства в енергії та паливі базується на складанні енергетичних та паливних балансів. Балансовий метод планування дозволяє розрахувати потребу підприємства у різних видах палива та енергії, виходячи із обсягу виробництва продукції та прогресивних норм витрат енергоресурсів, а також визначити найбільш раціональні джерела покриття цієї потреби за рахунок отримання енергії зі сторони та власного виробництва її на підприємстві.
Норми енергоспоживання поділяються на прямі (на одиницю продукції чи обсягу робіт, на деталь, операцію або окремий процес) та непрямі – на одиницю часу роботи обладнання. Ці норми розробляють за допомогою випробувань та вивчення фактичних даних, враховуючи прогресивні режими експлуатації обладнання.
Потреба в різних видах енергії We розраховується за формулою:
(10.1)
де Wтех – витрати енергії на технологічні потреби; Wгосп – витрати енергії на господарчі потреби; Wст – відпуск енергії на сторону; Wв.м. – втрати енергії у мережах.
Потребу в електроенергії або парі на технологічні цілі Wтех визначають як суму потреб на окремі технологічні операції, виходячи із норм витрат на одиницю продукції та планового чи прогнозованого обсягу виробництва цих видів продукції:
(10.2)
де qei – норма витрат енергії на одиницю і-ї продукції за кожним видом обладнання; Qпл.і – плановий обсяг виробництва і-ї продукції; n – кількість найменувань продукції.
Потребу в силовій (руховій) електроенергії (кВт×год) розраховують за формулою:
(10.3)
де Nвс.п. – сумарна встановлена потужність електродвигунів за кожним видом обладнання, кВт;
Fеф – плановий ефективний фонд роботи обладнання за рік, год;
Кз – плановий коефіцієнт завантаження даного виду обладнання;
Кпоп. – коефіцієнт попиту, якій враховує одночасність роботи електродвигунів;
Кв.м. – коефіцієнт, який враховує втрати електроенергії у мережі [(100 – втрати в %)/100];
КККД – коефіцієнт корисної дії електродвигунів або інших споживачів електроенергії.
Планову потребу в електроенергії на освітлення Wосв (у кВт×год) виробничих, службових, підсобних приміщень визначають за наступною формулою:
(10.4)
де S – площа приміщення, м2;
Nосв. – норма витрати електроенергії на освітлювання 1 м2 приміщення протягом 1 год (25 Вт/м2);
Тосв. – кількість годин електричного освітлювання протягом року (год);
Ко.осв. – коефіцієнт одночасної роботи освітлювальних приладів;
Кв.м. – коефіцієнт, що враховує витрати енергії в електричній мережі.
На підприємстві повинні розроблятись та впроваджуватись заходи, направлені на зниження витрат електроенергії.
До таких заходів належать:
- обґрунтований вибір потужності двигунів, заміна недовантажених двигунів двигунами меншої потужності для підвищення cosj;
- застосування раціональних режимів експлуатації обладнання та технологічних методів, що забезпечують економне витрачання електроенергії;
- використання світильних приладів раціонального типу, тобто економічних щодо витрат енергії, правильне поєднання загального та місцевого освітлення;
- застосування регуляторів часу вмикання та вимикання цих приладів;
- застосування компенсуючих пристроїв для підвищення cosj;
- контроль за станом електрообладнання;
- матеріальне стимулювання за економію електроенергії.
Для визначення річної потреби у паливі Кп необхідно одержану потребу у теплі розділити на теплоту згорання відповідного палива:
(10.5)
де Qоп – загальна кількість теплоти для опалення приміщень та на інші цілі, МДж; qзг. – теплотвірна здатність умовного палива, МДж; DВп – витрати палива при постачанні та зберіганні.
Кількість води для побутових потреб визначають із розрахунку 24 м3 на одного робітника в рік.
Витрати електроенергії на вентиляцію розраховують за потужністю вентиляційних установок та тривалості їх роботи протягом року, а на господарсько-побутові потреби – за нормами на одного робітника і їх кількості.
Після визначення потреби в енергоресурсах складають енергетичний баланс на кожний вид енергії. У прибутковій частині балансу враховується надходження енергії із всіх можливих джерел, а у видатковій частині показують напрями її використання: на технологічні потреби на освітлення, опалення, на інші господарсько-побутові потреби, відпуск на сторону, втрати та інші. Порівняльний аналіз цих двох частин дає змогу здійснювати заходи, спрямовані на раціональне споживання палива і енергії. Такий аналіз є основою для виявлення та використання резервів підвищення економічності енергетичного господарства.
Питання для самоконтролю
1. Які види енергії споживаються на підприємстві?
2. Перерахуйте основні завдання енергетичного господарства.
3. Охарактеризуйте складові загальних витрат енергії на підприємстві.
4. Як визначається потреба в різних видах енергії?
5. Перерахуйте основні заходи щодо зниження витрат енергії.