3. Гідрологія – наука про гідросферу, її складові і зв’язок з іншими науками

Слово “гідрологія” походить від сполучення двох грецьких слів: гідро – вода, логос – наука. у перекладі на українську мову воно означає “наука про воду”. Гідрологія – наука, яка вивчає гідросферу, її властивості, процеси і явища, що відбуваються в ній, у взаємо­зв’язку з атмосферою, літосферою і біосферою. Предметом вивчення загальної гідрології є водні об’єкти – океани, моря, річки, озера, болота, льодовики тощо.

Сучасна гідрологія об’єднує в собі цілу систему наук про складові гідросфери. Основна маса природних вод зосереджена в океанах і морях, значно менша – на суші. Процеси і явища, які відбуваються в океанах і морях дуже відрізняються від процесів та явищ, що відбуваються у водних об’єктах суші; різні і методи їх вивчення. Виходячи з цього, гідрологія поділяється на дві частини: гідрологію моря (океанологію) і гідрологію суші.

Гідрологія моря (океанологія) вивчає загальні властивості океанів, морів, процеси, які в них відбуваються. Описом окремих морів і океанів займається океанографія.

Гідрологія суші вивчає загальні типові властивості водних об’єктів суші, взаємодію вод з навколишнім середовищем, а також конкретні водні об’єкти. Залежно від об’єкта вивчення її поділяють на гідрологію річок (потамологію), гідрологію озер (лімнологію), гідрологію боліт (болотознавство), гідрологію підземних вод (гідрогеологію), гідрологію льодовиків (гляціологію).

В гідрології суші виділяють такі розділи: гідрографію, гідро­метрію, загальну гідрологію та інженерну гідрологію.

Зміст гідрографії становить опис водних об’єктів певних територій і виявлення закономірностей географічного їх розподілу.

Гідрометрія розглядає методи та прилади для вимірювання і спостережень, які провадяться з метою вивчення гідрологічного режиму вод. Основним завданням гідрометрії є облік кількості та визначення якості природних вод з метою використання їх для різних потреб.

В завдання загальної гідрології суші входить визначення загальних закономірностей, що керують процесами формування і дією вод суші.

Інженерна гідрологія розглядає методи розрахунку і прогнозу характеристик гідрологічного режиму, які забезпечують запити практики водогосподарського та гідротехнічного будівництва.

Гідрологія – наука комплексна і відноситься до циклу геогра­фічних наук. Вона тісно пов’язана з такими науками, як метеорологія, геологія, ґрунтознавство, біологія, хімія, фізика та іншими природ­ничими науками. В гідрології використовуються різні методи досліджень, основними з яких є експедиційний, стаціонарний і лабораторний.

Експедиційний метод полягає в збиранні матеріалів про водні об’єкти шляхом короткочасного обстеження території по спеціально розробленій програмі. При цьому виконуються окремі вимірювання, які дають можливість робити висновки про гідрологічні процеси, їх структуру і визначити загальні зв’язки. Цей метод дозволяє обстежити ті явища, які різняться в просторі і повільно змінюються в часі.

Метод стаціонарних досліджень використовують для вивчення динаміки елементів гідрологічного режиму водних об’єктів в часі. Він полягає у проведенні в певних пунктах спостережень за рівнями води, швидкостями течії, хвилюванням, льодовими явищами тощо. Пункти спостережень за водними об’єктами називаються гідрологічними постами. Спостереження ведуться по єдиній програмі в один і той самий час.

Лабораторний (експериментальний) метод дозволяє визначити фізичні і хімічні властивості води, моделювати гідродинамічні процеси. В штучних умовах на моделях вивчають окремі гідрологічні явища і вплив на них різних сил. В лабораторних умовах вивчається вплив течій, витрат води, складу донних відкладів на руслові процеси тощо.

Гідрологія в наш час має особливо широке практичне зна­чення. Відомості про водні об’єкти, їх режим, гідрологічні розрахунки і прогнози елементів водного режиму необхідні для будівництва гідротехнічних споруд, населених пунктів, промислових підприємств, для потреб річкового флоту, гідроенергетики, сільського і рибного господарства тощо.