2. Основні етапи розвитку знань про гідросферу

Становленню гідрології як науки передував довгий період накопичення знань про воду, водні об’єкти і спостереження за ними. розвиток знань про воду започаткували древньогрецькі філософи. Мислитель античної епохи Фалес Мілетський (624-547 р. До н.е.) В своїх працях доводив, “що світ утворився з води”. Платон (427-347 р. До н.е.) Першим висунув ідею про круговорот води в природі, а його учень Арістотель (384-322 р. До н.е.) Розкрив зміст круговороту як процесу випаровування з морів і океанів під впливом сонячної радіації з наступною конденсацією вологи і випадання опадів, які живлять річки.

Розвиток мореплавства спонукав до проведення спостережень на морях і річках. Перші відомості про річки та озера на території СНД належать до першого тисячоліття до нашої ери, коли велись водомірні спостереження на річках Середньої Азії (Зеравшан, Аму-Дар’я) в районах зрошення.

Князь Гліб Святославович зимою 1068 року організував промір по льоду ширини Керченської протоки, яка склала 29850 м. Починаючи з XII ст., описи водних шляхів давалися в давньоруських літописах. По берегах річок встановлювалися знаки з надписами, які повідомляли про мілини, перекати, коси.

В історії досліджень водних об’єктів Росії значне місце займає епоха Петра І, коли почалося більш-менш систематичне їх вивчення. У цей період було зроблено описи найбільших річок з метою їх вико­ристання для судноплавства. В 1700 році вперше в Росії було виконано виміряння витрати води р. Волги біля Камишина, а в 1715 р. Відкрито перший водомірний пост на р. Неві біля Петропавловської фортеці. У вивчення природних вод значний внесок зробив великий російський вчений М.В. Ломоносов. За його ініціативою було проведено обсте­ження весняних повеней, скресання і замерзання річок.

Значну роботу по вивченню річок проводила Російська Академія наук. В 1768-1774 рр. Вона організувала ряд експедицій, якими було зібрано багато матеріалу з гідрографії Поволжя, Півден­ного Уралу, Західного і Східного Сибіру, Криму, Північного Кавказу. В 1773 році була видана “Древняя Российская гидрография”, в якій було “описание Московского государства рек, протоков, кладезей и какие по ним городы и урочища и на каком оные расстоянии”.

В 1767 році в Росії утворюється головне управління водних комунікацій, яке з 1811 року почало вести систематичні спостере­ження за рівнями води і відмічати дати скресання і замерзання річок, озер. В 1858 році була видана перша “Инструкция для производства наблюдений за измерениями горизонта и ложа в реках”, яка впорядко­вувала водомірні спостереження.

Численні водні дослідження в Росії почалися в 70-х роках XIX ст., коли для перевезення вантажів виникла потреба поряд із залізничними і ґрунтовими дорогами розвивати водні шляхи. Значний вклад у цю справу внесло Міністерство шляхів сполучення. Його Навігаційно-описова комісія за 20 років своєї діяльності (1875 – 1894 рр.) Виконала велику роботу по дослідженню вод країни. Було складено і видано навігаційні атласи, а також створено водомірну сітку на судноплавних річках, закладено основи методики водних досліджень, видано монографії по великих річках.

Наукові дослідження гідрологічних процесів відбувалися спочатку в надрах фізичної географії, геології і гідротехніки. Для розвитку гідрології важливе значення мали роботи О.І. Воєйкова, М.С. Лелявського, В.М. Лохтіна, Є.В. Оппокова та ін. В кінці XIX ст. Гідрологія виділяється як самостійна наука. Її виділення в самостійну галузь знань було зумовлене практичними запитами щодо викорис­тання вод. Особливо широкого розвитку вона набула в XX ст. Велике значення в організації планомірних досліджень водних об’єктів і розвитку гідрології як науки в Росії мав план ГОЕЛРО, яким передбачалось всебічне вивчення природного режиму водних об’єктів й оцінка майбутнього, штучно зміненого їх режиму. Для наукового керівництва роботами з вивчення водних ресурсів в 1919 році у Петербурзі був утворений Російський гідрологічний інститут (з 1926 року Державний гідрологічний інститут – ДГІ), який став провідною науковою організацією в галузі гідрології. Таким він залишається і сьогодні. В ДГІ вирішуються найважливіші проблеми гідрології, узагальнюються і публікуються результати гідрологічних спосте­режень і досліджень, видаються методичні інструкції і рекомендації для проведення гідрологічних робіт. Аналогічні функції в Україні виконує Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут (укрнді Гідромет).