6. Типи боліт. Джерела живлення боліт

За характером живлення, формою поверхні і переважаючим складом рослинності болота поділяються на низинні (евтрофні), верхові (оліготрофні) і перехідні (мезотрофні).

Низинні (евтрофні) болота розташовуються у знижених частинах рельєфу на місцевих вододілах, на місці колишніх водойм, в заплавах річок. Поверхня цих боліт плоска або ввігнута. Живлення відбувається атмосферними опадами, поверхневими і ґрунтовими водами. Поверхневі і ґрунтові води відносно багаті на мінеральні солі, і тому тут росте багата евтрофна рослинність (чорна вільха, береза, осока, очерет, хвощ). Торф цих боліт багатий на мінеральні солі, (зольність 6-7 %), використовується як добриво. Низинні болота найбільш поширені в заплавах Дунаю, Дніпра, Волги, на Поліссі, в Західному Сибіру.

Верхові (оліготрофні) болота зустрічаються в районах з надлишковим зволоженням і розташовуються на плоских вододілах. Ці болота бідні на мінеральні солі, і тут ростуть невибагливі рослини (сфагновий мох, журавлина, пригнічена сосна та ін.) Наростання моху і накопичення торфу в центральній частині відбувається швидше ніж на краях, і тому ці болота мають опуклу форму поверхні. Зольність торфу становить близько 4 %, він використовується як паливо.

Перехідні болота за ступенем мінералізації вод, характером рослинності є проміжними між верховими і низинними.

Живлення боліт відбувається за рахунок поверхневих вод (під час розливу річок), грунтових вод і атмосферних опадів. Верхові болота живляться в основному за рахунок атмосферних опадів, тому ці болота бідні на мінеральні солі. У живленні низинних і перехідних боліт велике значення мають грунтові води, а також води поверхневих водотоків в період їх розливу. Живлення атмосферними опадами має меншу питому вагу. Співвідношення різних видів живлення істотно залежить від висотного положення болота по відношенню до рельєфу місцевості і від характеру гідрологічних умов заболоченої місцевості. Водний баланс боліт малодосліджений. Точних даних про співвідно­шення елементів водного балансу для боліт різного типу немає.

Для верхових боліт зони надмірного зволоження основну частку у прибутковій частині балансу складають атмосферні опади. У видатковій частині балансу значна частина припадає на сумарне випаровування, менша – на стік з боліт.

Дані спостережень показують, що за період травень-вересень випаровування з верхових боліт менше, ніж сума опадів, які випадають за той же час. Тому з верхових боліт навіть у літній період можливий стік від дощу. Випаровування з низинних боліт з природною луговою дерниною за вегетаційний період більше, ніж величина атмосферних опадів. Стік з боліт переважає в зимово-весняний період. Влітку він незначний і становить близько 7 % від величини випаровування. Стікання води з болотного масиву триває доти, поки не вичерпаються запаси вільної вологи у діяльному шарі. При зниженні рівнів грунтових вод стік з болота практично припиняється.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Озера, болота, штучні водойми є складовими гідросфери і поширені у межах нашої держави де більше, де менше. Озера і болота є природними водоймами. До штучних водойм відносяться ставки і водосховища. Основні морфометричні характеристики озер, боліт, штучних водойм (площа, довжина, ширина) визначаються однаковими методами. В залежності від характеру водообміну озера подідяються на стічні та безстічні. При “старінні” озеро переходить у болото. Болота також утворюються при заболочуванні суші. Штучні водойми створюються в основному на річках для перерозподілу річкового стоку на протязі року.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке питомий водозбір озера?

2. У чому різниця між ставком і водосховищем?

3. Види регулювання річкового стоку штучними водоймами.

4. Що є основною ознакою болота?

5. Джерела живлення боліт.