6. Формування річкових наносів і їх характеристики.

Річковими наносами називаються тверді частинки, які переносяться потоком і формують руслові і заплавні відклади. Річкові наноси утворюються з продуктів вивітрювання, денудації і водної ерозії гірських порід і ґрунтів. Водна ерозія – це руйнування земної поверхні під дією води, що тече.

Під дією сили тяжіння вода, що стікає по земній поверхні, здійснює певну роботу, величина якої залежить від маси води і падіння річки. Робота водного потоку (кг · м/с) визначається за формулою:

Де Q – витрата води, м³/с;

H – падіння річки, м.

Якщо мати на увазі, що 1 квт дорівнює 102 кг · м/с, то потужність потоку (квт) можна виразити у вигляді:

З наведених формул виходить, що чим більший похил річки, тим більшу енергію вона має при однаковій кількості води. Тому водна ерозія, при однаковій величині стоку, на крутих схилах більша, на пологих – менша. Інтенсивність водної ерозії залежить також від опору розмиву поверхні, по якій стікає вода. Опір поверхні залежить від властивостей ґрунтів і порід, рослинного покриву на цій поверхні. Різні види ґрунтів неоднаково піддаються розмиву. Наявність рослинного покриву зменшує інтенсивність ерозії. Діяльність людини (значне розорю­вання басейну, вирубка лісу) сприяє збільшенню інтенсивності ерозії.

В ерозійному процесі розрізняють схилову і руслову ерозію.

Схилова ерозія – це розмив і змив ґрунтів і гірських порід сніговими і дощовими водами, які стікають по схилах долини. Схилову ерозію поділяють на площинний змив і яркову ерозію. Площинний змив спостерігається у тому випадку, коли виникає тимчасова густа сітка малих струмків, яка здійснює руйнування і винос продуктів руйнування одночасно з усієї площі. До яркового типу схилової ерозії відносять лощини, утворені концентрованими потоками, які не можуть бути згладжені (зруйновані) в процесі звичайного обробітку ґрунту.

Руслова ерозія – це розмив водним потоком корінних порід дна і берегів русла. Руслову ерозію поділяють на бокову і глибинну. Бокова ерозія приводить до планового переміщення русла, а глибинна до зміни його (русла) висотного положення. Найнижча площина, до рівня якої потоком зносяться продукти руйнування, називається базисом ерозії. Базисом ерозії для річки є рівень водойми, в яку вона впадає. Продукти ерозії з поверхні басейну є основним джерелом формування річкових наносів; розмив дна і берегів русла становить незначну їх частину.

Господарська діяльність в межах басейну з порушенням природоохоронних вимог, призводить до підвищення інтенсивності ерозійних процесів, і як наслідок, до збільшення мутності води в річці і кількості наносів.

Річкові наноси, в залежності від характеру руху в потоці, поділяються на завислі і волочені. Такий поділ умовний, тому що в залежності від швидкості одні наноси можуть переходити в інші. Для рівнинних річок завислі наноси є більш вагомими у формуванні річкових відкладів. У річок гірських районів частка волочених наносів у загальному об’ємі твердого стоку значно збільшується.

Кількість завислих наносів, які утримуються в одиниці об’єму води, називається мутністю води (). Мутність води визначається на гідрологічних постах і вимірюється в г/м³. За даними спостережень складаються карти мутності води для певних територій. В межах Хмельницької області середньорічна мутність змінюється від 25-50 г/м³ в північних районах (басейн річки Горинь) до 500 г/м³ і більше – в південних (басейн Дністра). До кількісних характеристик твердого стоку, крім мутності води, відносяться: витрата наносів, об’єм стоку наносів, модуль стоку наносів.

Витрата наносів (R) – це кількість наносів (в кг), яку переносить річка через поперечний переріз за одиницю часу (за секунду), і визначається за формулою:

Де  – мутність води;

Q – витрата води .

Об’єм стоку наносів (W) – це сумарна кількість наносів, яку переносить річка за деякий проміжок часу (рік, сезон, місяць), і визначається у тоннах. Для визначення об’єму стоку наносів користуються формулою:

Де T – кількість діб в періоді, за який визначається об’єм стоку;

R – витрата наносів.

Модуль стоку наносів (M_R) – це стік наносів з 1 км² басейну (водозбору) за рік, (т/рік з 1км²)

Де F – площа басейну.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Водність річок коливається на протязі року і змінюються основні характеристики водного режиму: рівень води, середня швидкість водного потоку, а відповідно і витрати води. Спостереження за елементами водного режиму ведуться на гідрологічних постах. Висота рівня води визначається 2 рази на добу у 8 і 20 годин. У живлені річок приймають участь опади (дощ, сніг) підземні води, а також високогірні сніги і льодовики (гірські річки). У річному циклі водного режиму річок України виділяють основні фази: весняна повінь, літня межень, дощові паводки і зимова межень. Основними характеристиками стоку річок є: витрата води. Об’єм стоку, модуль стоку, шар стоку.

При знижені температури повітря нижче 0 ^ос річки переходять до зимового режиму, появляються перші льодові утворення, а потім і льодостав. Весною починається сресання річок.

Під дією води відбувається водна ерозія поверхні басейну і формування твердого стоку річок.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть елементи водного режиму.

2. До якого типу живлення відносяться річки Хмельницької області?

3. Що таке межень?

4. Назвіть льодові утворення на річках.

5. У чому різниця між схиловою і русловою ерозією?