5. Фази льодового режиму. Льодові утворення на річках

Із зниженням температури повітря нижче 0 ^ос річки переходять до зимового режиму. Початком зимового періоду умовно вважають сталу появу від’ємних значень температур повітря, які супроводжуються виникненням на річці льодових явищ. У зимовому режимі річок можна виділити три фази: замерзання річки, льодостав і скресання річки.

З настанням від’ємних температур повітря починається процес охолодження води і з’являються перші льодові утворення. До них належить сало – тонка льодова плівка, яка пливе по поверхні води і нагадує пляму жиру. Одночасно починається льодоутворення біля берегів, яке називається заберегами (забережнями), тобто нерухомий лід біля берегів. Внаслідок росту кристалів льоду і сполучення їх в загальну масу утворюється так званий внутрішньоводний лід губчастої структури. Він являє собою непрозору масу. Внутрішньоводний лід спливає на поверхню води і утворює шугу. Остання, змерзаючись, утворює крижини, які пливуть і утворюють льодохід. Повороти річки можуть затримати крижини, які змерзаються і утворюють ніби льодову греблю, що перегороджує все русло. Так утворюються затори, які спричиняють підтоплення прилеглих територій. При подальшому зниженні температур утворюється суцільний льодостав. Товщина льоду може досягати одного метра і більше. Деякі ділянки річки, з різних причин, можуть не замерзати, утворюючи ополонки. В цих місцях виникають сприятливі умови утворення внутрішньоводного льоду і шуги. Рухаючись під льодом, шуга утворює зажор, тобто закупорку живого перерізу русла річки в період льодоставу. Це небезпечне явище викликає значне підняття рівнів води, руйнування льодового покриву і затоплення навколишніх земель.

Весною, з підвищенням температури повітря, починається танення льоду. Більш інтенсивно лід тане біля берегів. Внаслідок цього уздовж берегів утворюються смуги вільної від льоду води – закраїни. Рівень води в цей час зростає, льодовий покрив руйнується, і завдяки течії лід починає рухатись. Настає весняний льодохід або скрес річки.