4. Температурний режим річок

Термічний режим річок формується в результаті теплообміну між водною масою і навколишнім середовищем (атмосферою й ложем русла). Теплообмін відбувається по-різному при відкритій водній поверхні і при льодовому покриві. Складовими теплообміну є поглинання прямої і розсіяної сонячної радіації, обмін з атмосферою, втрати тепла на випаровування або надходження тепла при конденсації. У літній період головним є обмін з атмосферою, взимку при наявності льодового покриву інтенсивність теплообміну між атмосферою і водною масою стрімко знижується. Якщо лід досягає товщини 10-20 см, припиняється доступ до води променевої енергії і головним чинником залишається обмін теплом з ложем русла річки.

Співвідношення між елементами теплового балансу змінюється разом з метеорологічними умовами. Весною і літом надходження тепла перевищує його втрати, і вода нагрівається. Максимум темпе­ратури води настає серед літа, коли утворюється рівновага між надходженням і втратами тепла. Вода стає тепліша від порід, які складають ложе русла, і віддає частину тепла ложу. Восени вода, а через неї і русло, починають віддавати тепло в атмосферу. Взимку під льодом температура води більш-менш постійна і близька до 0 ^ос.

Турбулентний характер течії води в річках сприяє вирівню­ванню температури води по живому перерізу річки, або однорідності у її розподілі (гомотермія). Проте в окремі сезони спостерігаються деякі особливості в розподілі температури води як по ширині, так і по глибині. Температура води біля берега більшості річок в періоди нагрівання вища, ніж на стрижені, а в періоди охолодження – навпаки, хоча різниця температур незначна, в межах 1^ос.

Найбільші зміни температури в поперечному перерізі (до 8-9 ^ос) спостерігаються на річках під впливом припливності, коли вода приток тепліша або холодніша води головної річки.

Зміна температури води річок по довжині залежить від умов живлення, припливності, теплового режиму ландшафтних зон, по яких протікає річка.

Температура води річок льодовикового живлення спочатку визначається температурою води, яка в них надходить. В міру віддалення від основного джерела живлення ця вода зазнає впливу кліматичних умов, і її температура вже мало залежить від джерела живлення.

Зміна температури води по довжині рівнинних річок, які мають меридіональний напрямок, залежить від багатьох факторів: джерел живлення, пори року, припливності, кліматичних умов території, по якій вона протікає. На річках, які впадають в північні моря, у період нагрівання найменша температура спостерігається на верхній і нижній ділянках. У період охолодження температура води по довжині річки вирівнюється. Інколи в нижній течії температура води може бути вища, ніж у верхній. Це пояснюється більшою водністю річки в нижній течії та більшою тепловою енергією.

Температура води річок, які течуть з півночі на південь, звичайно підвищується вниз по течії до самого гирла.

Температура води озерних річок тісно пов’язана з темпера­турою води того озера, з якого вона бере початок. В міру віддалення від витоку температура води змінюється за загальними законами.