10. Порядок обліку та розподілу непрямих (накладних) виробничих витрат.

 Такі витрати розподіляють найчастіше між підрозділами, виробами пропорційно до певної бази розподілу (обсяг вироб-ва, площа, заробітна плата, балансова вартість устаткування). Виходячи з бази, обчислюють ставку розподілу – відношення суми непрямих витрат до заг величини бази розподілу.

Приклад: загальна площа будівлі – 240 м. кв, цех 1 -180 м.кв, цех 2 – 60 м.кв, втрати на утримання будівлі – 12000 грн. Розподілимо витрати між цехами пропорційно площі: 180\240*12000=9000 грн; 60/240*12000=3000 грн.

 У разі наявності у підприємства допоміжних підрозділів, витрати допоміжних підрозділів розподіляють між основними підрозділами. Розподіл витрат обслуговуючих підрозділів ускладнюються, якщо вони надають взаємні послуги один одному. Тоді застосовують такі методи розподілу:

-         Прямого розподілу – витрати допоміжних підрозділів (ДП) безпосередньо списують на витрати осн підрозділів;

-         Послідовного розподілу – витрати кожного ДП розподіляють послідовно щодо виробничих підрозділів.

-         Розподілу взаємних послуг – витрати кожного ДП розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг.

-         Одночасного розподілу – розподіл взаємних послуг шляхом розв»язання системи рівнянь.

На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, де ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов’язаних з утримуванням та експлуатацією машин та обладнання.

Загальновиробничі витрати в кінці місяця списуються на 23 рахунок “Виробництво” за видами витрат і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів вважаються розподіленими і списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво”. Інші витрати є нерозподіленими і списуються в дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”.

На рах 91 “Загальновиробничі витрати” виробничі підприємства обліковують протягом місяця виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. За дебетом 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне за відповідним розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.

11. Залежність організації управл.обліку від принципів побудови плану рахунків.

Важливим методологічним питанням орг-ції управл.обліку є його місце в системі рахунків бух.обліку. У різних країнах цю проблему розв,язують по-різному. Аналіз рахунків зарубіж.країнсвідчить,що попри багатомвїття їх міжнародна практика виробила два осн.підходи до структури пл..рахунків: 1.Двоколовий принцип – виокремлення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фін.та управл. обліку(більшість країн-членів ЄС); 2.Інтегрований принцип за яким рахунки управл.обл кореспондують з рах.фін обліку в межах єдиної системи рахунків(країни англо-саксонської групи). Розглянемо підхід до організації обліку у країнах англосаксонської груи. Для цих країн притамання відсутність жорсткого регулювання обліку з боку держави. Б/о є само регульованою системою,оскільки його правила.принципи і концепції розробл.і приймаються проф. організаціями облікових працівників.Отже, відсутній єдиний національний план рах.Системи рахунків обираються компаніями самостійно,виходячи з характеру діяльності. Виокремились такі основні системи рахунків: загальна, інтегрована та переплетена система обліку.

12. Сутність, функції та основні завдання управлінського обліку.

Виникнення управл.обліку як системи знань та навчальної дисципліни зумовлено такими причинами: 1.Наявність різних форм власності,що веде до появи різних груп і рівнів користувачів управл.інформації; 2.Загострення конкуренції на внутр.та зовн.ринках збуту вітчизняної продукції,що потребує своєчасної ін форм.про їх кон,юк туру; 3.Інтеграція економіки України у світову економіку,що призводить до переорієнтації практики і теорії облікових знань. Слід зверн.увагу.що система управл.обл.виходить за рамки б/о і вкл.в себе елементи планування, контролю, аналізу, оцінки.

Отже,осн.завданням УО є надання неупередженої ін форм., необхідної для прийняття управл.рішень відповідними управл.ланками підприємства. Ін форм.базою для УО є б\о, оперативний та статистичний облік. Функції: 1.Іформаційна-забезпечення керівників ін форм.,нобх.для поточного планування,контролю прийняття управл. рішень; 2. Комунікаційна-формування інформ.для внутр.комуніквційного зв.язку між різними рівнями управління 3. Контрольна- забезп.оперативний контроль та оцінку результатів діял.внутр.підрозділів і підприємства вцілому. 4. Прогнозна-дає можл.здійсн.перспективне планування та координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу й оцінки фактичних результатів діяльності.

13. Взаємозв`язок і відмінності фінансового і управлінського обліку.

Відмінність між ФО і УО була закріплена у 1972р. НАБ у США. Управлінський облік – це інформаційна система, що забезпечує збір, вимірювання, систематизацію, аналіз, передачу даних необхідних для управління підрозділами під-ва, прийняття тактичних, систематичних та стратегічних рішень. Управлінський облік ведеться для задоволення внутрішньо-інформаційних потреб під-ва, але ведення цього обліку неможливе без ФО, тобто ФО є основою УО.

Відмінності:

ознака	ФО	УО
1. Головні користувачі інф.	Зовнішні користувачі	Внутрішні керівники різних рівней управління
2. Обмеження	Загальноприйняті принципи, законодавчі акти, стандарти обліку	Ніяких обмежень
3. Вимірювання обліку	Єдиний грошовий	Різноманітні(натуральні, грошові)
4. Спрямованість інф.	Оцінка минулого	Прогнозування майбутнього
5. Періодичність складання звітів	Періодичність визнач-ся зак-вом (річні, квартальні)	Періодичність визначається керівником
6. Відкритість інф.	Повністю відкрита	Комерційна таємниця
7. Критерії точності	Абсолютна точність	Можливі відхилення, безліч приблизних оцінок
8. Ступінь відповідальності	Адміністративна відповідальність	Дисциплінарна відповідальність

 

14.Схема організації управлінського обліку при різних системах обліку.

Існування двох підходів до побудови планів рахунків призвело до застосування 3 систем обліку витрат(загальна, інтегрована, переплетена).

Загальну систему обліку застосовують під-ва невиробничої сфери і невеликі виробничі під-ва з однорідною продукцією, для даної системи характерний однорядний принцип побудови пл. рах. Облік витрат ведеться за елементами, к-сть і склад яких визначається самим під-вом. Наприкінці зв. періоду всі рахунки витрат і доходів закрив-ся через списання сальдо на рах «Фін. Рез.».

Інтегрована базується на однорядному плані рах, але з автономним існуванням УО та ФО. Характерний безперервний облік запасів, тобто всі поточні зміни запасів, сировини та витрат відображаються на рах відповідних запасів протягом року. За даною системою рах УО включені у загальну систему рахунків в результаті чого вони і кореспондують з рах ФО.

Переплетена базується на 2-х рядному плані рах. Дана сис-ма передбачає окреме ведення рах ФО та УО, які не кореспондують між собою. У сис-мі рах УО ведеться облік запасів, облік витрат на вир-во та збут продукції, здійснюється калькуляція с/в і визначається фін. рез основної діяльності вир-ва. У сис-мі рах ФО відображаються витрати за елементами, доходи за їх видами, розрах. З дебіторами та кредиторами, визнач-ся загальний фін рез діяльності під-ва.