1. Поведінка змінних і постійних витрат при змінах обсягів діяльності підприємства.
Поведінка витрат – це характер реагування витрат на зміни у діяльності підприємства. Діяльність, що впливає на витрати – це фактор витрат.
Приклади факторів для різних сфер бізнесу: 1)виробництво – обсяг виробництва, кількість переналагоджень обладнання, осн. зарплата; 2)маркетинг – кількість рекламних об»яв, кількість продавців, виручка; 3)управління – кількість замовлень, кількість персоналу.
Змінні витрати (ЗВ) (прямі матеріальні витрати, відрядна зарплата) – змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності. Наприклад, збільшення кількості виробленої продукції у 10 разів призведе до збільшення загальних ЗВ теж у 10 р. Величина ЗВ на одиницю є постійною для всіх рівнів діяльності.
Постійні витрати(ПВ) (орендна плата, зарплата офісних працівників) – залишаються незмінними в разі зміни обсягу діяльності. Сума ПВ на од.продукції зменшується при збільшенні обсягу діяльності і збільшується при зменшенні обсягу діяльності.
2. Класифікація витрат в управлінському обліку та характеристика основних видів.
1) за оцінкою запасів та визначенням фін.результату:
- вичерпні і невичерпні;
- витрати на продукцію та витрати періоду;
- прямі та непрямі;
- основні та накладні.
2) залежно від прийняття рішень:
- релевантні та нерелевантні;
- постійні та змінні;
- маржинальні та середні;
- дійсні та альтернативні.
3) контроль виконання:
- контрольовані і неконтрольовані.
1) Вичерпні (спожиті)– збільшення зобов»язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду. Собівартість реалізов.товарів, амортизаційні відрахування. Невичерпні (неспожиті) – збільш зобов»язань або зменш активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або ін.вигоди в майбутніх періодах.
Зарплта, нарахована у січні, але виплачена в лютому.
Витрати на продукцію – пов»язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. Матеріали, зарплата, амортизація. Витрати періоду – не включаються у собівартість запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Управління, маркетинг, розробки.
Прямі витрати-можна віднести безпосередньо до певного об»єкта витрат економічно доцільним шляхом. Непрямі витрати- не можна віднести безпосередньо до певного об»єкта витрат економічно доцільним шляхом. Віднесення до пр.. чи непр. Залежить від характеру об»єкта витрат: опалення цеху є прямими витратами щодо цеху і непрямими щодо окремих видів продукції.
Основні – сукупність прямих витрат на виробництво прод-ії: прямі матеріальні, прямі на оплату праці та інші прямі витрати. Накладні (загальновиробничі) -пов»язані з процесом вироб-ва, які не можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом: оренда, комунальні послуги, непряма зарплата.
2) Релевантні-можуть бути змінені внаслідок прийняття рішень. Нерелевантні –не залежать від прийняття рішення. Якщо є вибір – викупити приміщення чи взяти в оренду, то вартість приміщення –релевантні, а вартість устаткування, що буде використовуватись –нерелевантні.
Дійсні –потребують сплати грошей чи витрачання ін..активів. Альтернативні- вигода, що втрачається внаслідок вибору одного рішення і відмови від іншого.
Постійні витрати(ПВ) (орендна плата, зарплата офісних працівників) – залишаються незмінними в разі зміни обсягу діяльності. Змінні витрати (ЗВ) (прямі матеріальні витрати, відрядна зарплата) – змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності.
Середні – витрати на од. прод-ії. Маржинальні- на вироб-во додаткової одиниці.
3. Функція витрат та методи її визначення.
Функція витрат – математ. опис взаємозв»язку між витратами та їх факторами. У=а+вх, У-заг. вирати, а – заг постійні витрати, в- змінні на одиницю, х –значення фактора.
Методи:
1) технологічний аналіз – визначення технологічного взаємозв»язку між витратами ресурсів та результатом діяльності.
2) аналізу розрахунків – розподіл витрат на змінні і постійні щодо певного чинника шляхом вивчення даних рахунків бух обліку.
3) метод вищої-нижчої точки – припущення , що змінні витрати є різницею між аг витратами за найвищого та найнижчого рівня діяльності.
4) візуального пристосування – графічний підхід, аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат.
5) регресійний аналіз – статист модель, визначення зміни сер значення залежної змінної величини під впливом зміни значення незалежних змінних величин.
6) спрощений статис аналіз – розподіл показників на 2 групи, виходячи із зростання х та розрахунок пост витрат на основі сер значень х і у.
4. Класифікація витрат з метою визначення фінансових результатів та оцінки запасів.
- вичерпні і невичерпні;
- витрати на продукцію та витрати періоду;
- прямі та непрямі;
- основні та накладні.
Вичерпні (спожиті)– збільшення зобов»язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду. Собівартість реалізов.товарів, амортизаційні відрахування. Невичерпні (неспожиті) – збільш зобов»язань або зменш активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або ін.вигоди в майбутніх періодах.
Зарплта, нарахована у січні, але виплачена в лютому.
Витрати на продукцію – пов»язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. Матеріали, зарплата, амортизація. Витрати періоду – не включаються у собівартість запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Управління, маркетинг, розробки.
Прямі витрати-можна віднести безпосередньо до певного об»єкта витрат економічно доцільним шляхом. Непрямі витрати- не можна віднести безпосередньо до певного об»єкта витрат економічно доцільним шляхом. Віднесення до пр.. чи непр. Залежить від характеру об»єкта витрат: опалення цеху є прямими витратами щодо цеху і непрямими щодо окремих видів продукції.
Основні – сукупність прямих витрат на виробництво прод-ії: прямі матеріальні, прямі на оплату праці та інші прямі витрати. Накладні (загальновиробничі) -пов»язані з процесом вироб-ва, які не можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом: оренда, комунальні послуги, непряма зарплата.