55. Особливості аналізу „витрати-обсяг-прибуток” в умовах багатопродуктових виробництв.

В умовах багатопродуктового виробництва аналіз дозволяє вирішити такі основні проблеми:

1) визначення точки беззбитк кожного продукту в icнуючій комбінації продажу.

2) встановлення оптимальної комбінації продажу для досягнення порога рентабельності підства в цілому.

Такий аналіз не можливий без показника середньозваженого марж доходу. Цей показник є важливим інструментом аналізу «витрати — обсяг діяльності — прибуток», оскільки дозволяє представляти багатопродуктове підство як госп. суб'єкт, що виробляє один вид продукції. Середньозважений марж дохід являє собою суму добутків марж доходу на одиницю кожного виду продукції та комбінації продажу відповідного виду продукції. Комбінація продажу — це співвідношення різних видів продукції в загальному обсязі продажу.

Для визначення точки беззбитк кожного виду продукції загальний поріг рентабельності підства коригують на комбінацію його продажу.

Якщо комбінація продажу зміниться, то необхідно визначити нове значення точки беззбитк як у цілому по підству, так i стосовно окремих видів продукції.

Зіставляти ПВ з конкретним видом продукту можна лише за умови, що вони є прямими стосовно відповідної продукції, тобто їx виникнення безпосередньо пов'язано з її виготовленням чи реалізацією.

Комбінація продажу має надзвичайно важливе значення для підства, оскільки дозволяє впливати на точку беззбитк. Чим більшим є МаржДохід продукту, тим меншим буде критичний обсяг діяльності при незмінному рівні ПВ. Знизити точку беззбитк можна не тільки за допомогою скорочення витрат, але й змінюючи структуру продукції, що реалізується. Крім того, продаж більш рентабельних, з точки зору величини марждоходу, продуктів може підвищити величину прибутку госп суб'єкта навіть при деякому зменшенні обсягу продажу.

56. Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.

Запас міцності (ЗМ)– це рівень поточної діяльності підства, що перевищує точку беззбитковості.

ЗМ=Факт.обсяг продажу-точка беззбитк.

Показник завжди показує максимально припустимий розмір зниження виручки підства без загрози одержання збитків або необхідну величину збільшення обсягу продажу для досягнення беззбиткового рівня роботи. Чим більше ЗМ, тим надійніше становище госп. суб'єкта на ринку i тим менші негативні наслідки для нього матимуть такі несприятливі тенденції, як зниження попиту на продукцію, зростання витрат діяльності тощо.

ЗМ можна розраховувати як у грошовому, так i в натуральному вимірнику.

KoeфiцieнтЗМ— не відносне зниження обсягів реалізації, яке може дозволити co6i підство до досягнення точки беззбитк. Чим менша точка беззбитк, тим більше зона безпеки діяльності підства. Розрахунок ЗМ проводиться за формулою:

Коеф ЗМ=ЗМ : факт.обсяг продажу

ЗМ та коефЗМ змінюються залежно від коливань обсягу продажу, значення коеф МаржДох й рівня ПостВитр, оскільки останні визначають критичний рівень діяльності.

ЗМ можна застосовувати для визначення операційного прибутку, оскільки він показує обсяг продажу понад точкою беззбитковості, в якій ПВ вже відшкодовані за рахунок доходу, а загальний МаржДох від цього «надлишкового» продажу безпосередньо збільшує прибуток:

ОперПриб=ЗМ*коефМаржДох

57.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.

Після досягнення точки беззбитковості підприємство має відповісти на питання: які темпи зростання прибутку слід очікувати в майбутньому за існуючих рівнів ціни та величини витрат. Це можна визначити за допомогою показника, що називається операційним важелем. Він являє собою механізм управління прибутком в умовах зміни обсягу реалізації продукції на основі оптимізації співвідношення постійних та змінних витрат. Сутність цього показника: чим нижча питома вага постійних витрат в загальній сумі витрат підприємства, тим менша величина маржинального доходу, необхідна для їх покриття.Отже, нижча питома вага постійних витрат створює нижчий операційнийважіль,це зумовлює меншу зміну величини прибутку за зміни виручки від реалізації.

Спрогнозувати зміну величини прибутку можна також за допомогою коефіціента операційного важеля. Його розраховуємо за такою формулою: Коеф. Опер. Важ= Заг. Маржин. Дохід Прибуток Або Коеф. Опер. Важ= 1+ постійні витрати прибуток

Коефіціент операційного важеля показує, наскільки відсотків зміниться прибуток зі зміною обсягу реалізації на один відсоток. Вплив зміни виручки на величину прибутку можна відобразити так: %зміни приб= коеф опер. Важ * %Зміни виручки від реаліз.

Операційний важіль дозволяє цілеспрямовано управляти співвідношенням постійних та змінних витрат для підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності при різних тенденціях кон’юктури ринку й стадій життжвого циклу товару.

В управліні постійними витратами слід пам’ятати, що їх рівень значною мірою визначається галузевими особливостям, які зумовлюють різний рівень фондомісткості продукції, автоматизації праці.Тому, більшість витрат неможливо перевести зі складу постійних до складу змінних, і навпаки. Крім того, постійні витрати швидко змінити неможливо. Тому підприємства з високим операційним важелем втрачають гнучкість в управлінні своїми витратами.

58.Особливості графічного методу аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».

Оскільки аналіз витрати-обсяг-прибуток, охоплює різні зв’язки, то для їх відображення застосовують кілька графіків:

-графік безбитковості;

- Графік марж доходу;

- графік прибутку.

Графік беззбитковості демонструє рівень постійних та змінних витрат і величину доходу від продажу за різних обсягів діяльності підприємства і відповідно динаміку зміни величини прибутку.за допомогою цього графіка можна одержати повне уявлення про залежність між доходами й витратами господарюючого суб’єкта.Для його формування необхідно послідовновідобразити три лінії:

-          лінію постійних витрат;

-          лінію загальних витрат;

-          лінію доходу від реалізації.

Перевагою цього графіка є той факт,що він характеризує динаміку витрат і виручку за різних о бсягів реалізації. Недолік- це неможливість безпосередньо показати значення змінних витра, марж. Доходу й прибутку за різних обсягів діяльності.

Для побудови графіка маржинального доходу спочатку відображають лінію змінних витрат, потім – паралельно до неї лінію заг. Витрат і лінію доходу від реалізації. При цьому марж. Дохід визн. Вертикальною відстанню між лініями виручки від реалізації та змінних витрат. Він має такі переваги:

1.      він є простішим і зрозумілішим.

2.      Цей графік дає можливість наочно продемонструвати сутність порога рентабельності.

Проте графік маржинального доходу, як і графікбеззбитковості не дозволяють прямо визначити величину прибутку.

Графік прибутку показує очікуваний зв’язок між загальною сумою витрат та виручкою за різних обсягів продажу. Він складається лише з однієї лінії – лінії прибутку, що будується на підставі значень прибутку за двох обсягів діяльності.