92. Хеджування ризику як інструмент його нейтралізації.

Хеджування хар-є процес використання будь-яких мех-в зменшення ризику можливих фін втрат як для внутр (здійс-ся самими під-ми), так і зовн (передачу ризиків інш господар суб’єктам -страховикам) у вузькому значенні хеджування хар-є внутр мех-м нейтраліз-ї фін ризиків, який оснований на викор-ні відповід видів фін інструментів. Хеджування фін ризиків шляхом здійснення відповід операцій з похідними цінними паперами є високоефект мех-мом зменшення можливих фін втрат при настанні ризикованої події. Однак воно вомагає окремих затрат на виплату комісійної винагороди брокерам і т.д в залеж від викор окремих видів похідних цінних паперів розрізняють такі мех-ми хеджування фін ризиків: 1) хеджування з викор-ням ф’ючерсних контрактів. Воно хар-є мех-м нейтраліз фін ризиків по операціям на тов або фондовій біржах шляхом проведення протилеж угод з різними видами біржевих контрактів; 2) хеджування з викор-ням опціонів. Воно хар-є мех-м нейтраліз фін ризиків по операціям з цінними паперами, валютою, реальними активами та інш. 3) хеджування з викор-ням операцій “Свот”. Воно хар-є мех-м нейтраліз фін ризиків по операціям з цінними паперами, валютою, борговими фін забов’язаннями під-ва.

Фін. інстр-т викор-ся як хедж-ня, якщо: точно визн-на позиція активів, за якою існує ризик втрат від зміни ціни; фін. інстр-т точно визн-ний як хедж у момент його придбання або продажу; існує зворотня залеж-ть між зміною ціни на актив і зміною ціни на інстр-т, визн-ний як хедж. Якщо не задовільняє вимогам, він визн-ся як спекулятивний

93. Механізм диверсифікації фінансових ризиків Диверсифікація – один із способів зниження ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об’єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо. Розрізняють диверсифікацію інвестицій, активів, продукції та виробництва. Законодавством встановлені вимоги щодо диверсифікації активів та їх ліквідності у разі, якщо суб’єкти господарювання здійснюють свою діяльність у сфері банківської чи страхової справи, фінансового посередництва та в ряді інших випадків. Диверсифікація активів може здійснюватися шляхом розподілу значної їх частини між найліквіднішими, безпечнішими і прибутковішими категоріями, наприклад: кошти на розрахунковому рахунку; банківські вклади (депозити); нерухоме майно; цінні папери, що передбачають одержання прибутків; цінні папери, емітуються державою; готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси. При розробці політики диверсифікації активів слід враховувати принцип обмеженого обсягу окремих їх категорій та необхідність їх диверсифікації. Так, банківські вклади (депозити) повинні бути розміщені не в одному банку, а кількох. У нерухоме майно рекомендується інвестувати також обмежену сум коштів. Якщо кошти вкладаються у прибуткові цінні папери, то слід дотримуватися принципу диверсифікації видів цінних паперів (акції, облігації) та їх емітентів. У разі збереження значної суми коштів в іноземній валюті їх також слід диверсифікувати.