ТЕМА 7.5. Сутність та порядок застосування спрощеної системи оподаткування (єдиного податку)

Основні терміни та поняття:  єдиний податок; фіксований  сільськогосподарський податок.

З метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999 р. Застосовується спроще­на система оподаткування, обліку та звітності таких суб'єктів малого під­приємництва.

Спрощена система оподаткування передбачає введення єдиного пода­тку для суб'єктів підприємницької діяльності, які мають відповідні розмі­ри їх параметрів.

Єдиний податок - це податок, який вводиться замість декількох ви­дів діючих прямих і непрямих податків і розраховується у встановленому розмірі від відповідних доходів його платників.

У відповідності до Наказу Президента України від 28.06.99 р. Спро­щену систему оподаткування та сплату єдиного податку можуть застосо­вувати юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньо-облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг не перевищує 1 млн грн.

Спрощену систему оподаткування можуть застосовувати також фізи­чні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, і кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг не перевищує 500 тис. Грн.

При цьому виручкою від реалізації товарів, робіт, послуг вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточ­ний рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

Юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розраху­нків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розра­хунків коштами.

Не поширюється спрощена система оподаткування на:

• суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Зако­ну України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», в частині придбання спеціального торгового патенту;

• фізичних осіб, які відповідно до законодавства України сплачують
відповідний фіксований податок;

• довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

• суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки,
що належать юридичним особам - учасникам і засновникам даних
суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують
25%;

• фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються
підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійс­нюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського
харчування).

Спрощена система оподаткування суб'єктами підприємницької діяль­ності обирається самостійно.

Для переходу до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітнос­ті суб'єкт підприємництва подає письмову заяву встановленого зразка до органу Державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) пері­оду за умови сплати всіх встановлених податків і обов'язкових платежів у поточному періоді.

Податковий орган після перевірки правильності заповнення наданої заяви, виконання умов переходу на спрощену систему оподаткування за­явника та сплату ним відповідних податків і платежів у поточному році вирішує питання щодо переведення цього суб'єкта підприємницької діяль­ності на спрощену систему оподаткування. У випадку виконання суб'єктом підприємницької діяльності всіх умов йому протягом 10 днів з дня подання заяви податковий орган зобов'язаний видати безкоштовно свідоцтво на право сплати єдиного податку встановленої форми.

Свідоцтво видається суб'єкту малого підприємництва терміном на один рік і є документом суворої звітності. Після закінчення терміну дії свідоцтва на право сплати єдиного податку воно підлягає поверненню до органу Державної податкової служби, який його видав.

Отримане суб'єктом підприємницької діяльності свідоцтво є основою для сплати ним єдиного податку.

Об'єктом оподаткування є виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

Розрахунок податку проводиться за однією з наступних ставок, яка самостійно обирається платником цього податку:

• 6% суми виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг без урахування акцизного збору у випадку сплати податку на додану вар­тість у відповідності до чинного законодавства;

• 10% суми виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг без урахування акцизного збору у випадку включення податку на додану
вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

• податку на додану вартість, крім випадку, коли платник обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6%;

• податку на прибуток підприємств;

• плати (податку) за землю;

• збору на спеціальне використання природних ресурсів;

• збору на обов'язкове соціальне страхування;

• комунального податку;

• податку на промисел;

• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• збору на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

• внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

• внесків до Державного Фонду сприяння зайнятості населення;

• плати за патент та ін.

За результатами господарської діяльності за звітний період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу Державної податкової служби до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору та податку на додану вартість у разі застосування ставки 6%, а також платіжні дору­чення про сплату цього податку з відміткою банку про зарахування кош­тів. Розрахунок суми податку здійснюють платники кожного місяця мно­женням встановленої ставки на суму виручки, отриманої від продажу про­дукції, товарів, робіт, послуг (без сум акцизів) за звітний період (місяць).

Нараховану суму податку юридичні особи - суб'єкти підприємниць­кої діяльності перераховують кожного місяця до 20 числа місяця, наступ­ного за тим, в якому отримана виручка на окремий рахунок відділень Дер­жавного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження цих коштів перераховують суми єдиного податку за такими напрямками в розмірах:

• до Державного бюджету України - 20%;

• до місцевого бюджету - 23%;

• до Пенсійного фонду України - 42%;

• на обов'язкове соціальне страхування - 15%.

Відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування, об­ліку та звітності та повернутися до загальної системи оподаткування суб'єкт малого підприємництва може з початку наступного звітного (пода­ткового) періоду (кварталу) за умови подання заяви до відповідного органу Державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення по­переднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Відповідальність суб'єктів малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюється, згідно з законодавством України.

Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи зобов'язані вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього порядку, та порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

У разі порушення вимог по сплаті єдиного податку його платник по­винен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

За правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати єдиного податку суб'єкти малого підприємництва несуть відпові­дальність, згідно з законодавством України.

Ще одним представником спрощеної системи оподаткування є фіксований сільськогосподарський податок. Фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного законодавством терміну й справляється з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок та­ких податків і зборів (обов'язкових платежів):

• податку на прибуток підприємств;

• плати (податку) за землю;

• податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• комунального податку;

• збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державно­го бюджету;

• збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

• збору на обов'язкове соціальне страхування;

• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної
діяльності;

• збору на спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом Укра­їни «Про систему оподаткування», сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку й розмірах, визначених законодавчими ак­тами України.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільсь­когосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, перед­бачених законами України, селянські й інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподар­ської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітній (податковий) рік, перевищує 50% загальної суми валового доходу підприємства.

Валовий дохід визначається як загальна сума доходу платника подат­ку від усіх видів його діяльності, отриманого (нарахованого) протягом зві­тного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У валовий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції влас­ного виробництва включається:

• вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного
виробництва;

• вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої з
сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних переробних підприємствах;

• вартість реалізованої продукції, виробленої з власної сировини на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства;

• вартість наданих послуг (послуги машинно-тракторного парку, будівельних і ремонтних бригад, інші послуги), пов'язаних з сільськогосподарським виробництвом.

У разі, коли у звітному періоді валовий дохід від операції з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її пе­реробки становить менш як 50% загального обсягу реалізації, підприємст­во сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

До платників фіксованого сільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі оре­ндарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім вла­сників і землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення осо­бистого підсобного господарства, будівництва й обслуговування житлово­го будинку, господарських будівель (присадибної ділянки), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Якщо у сільськогосподарських товаровиробників нарахована у 1997 р. Сума раніше сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) перевищує суму фіксованого податку більш як у три рази, то до суми фіксованого податку застосовуються такі коефіцієнти:

• у разі перевищення у три-чотири рази - 1,5;

• у разі перевищення більш як у чотири рази – 2..

Платники фіксованого сільськогосподарського податку мають право на вибір форми сплати фіксованого сільськогосподарського податку в грошовій формі або (та) у вигляді поставок сільськогосподарської продук­ції.

Кількість сільськогосподарської продукції, що поставляється в раху­нок фіксованого сільськогосподарського податку, визначається відповідно до нарахованої до сплати у звітному податковому році суми фіксованого сільськогосподарського податку та договірної ціни (але не нижче біржової ціни за вирахуванням витрат, пов'язаних з прийманням продукції) на про­дукцію, яка поставляється в рахунок сплати податку на дату проведення сплати.

Зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) про­тягом звітного (податкового) року не допускається.

Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, пе­реданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому в користування, в тому числі на умовах оренди.

У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільсько­господарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або земле­користувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року й протягом місяця надати розрахунки до органів Держа­вної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника по­датку.

У разі коли платник фіксованого сільськогосподарського податку здає сільськогосподарські угіддя в оренду, орендовані площі не можуть вклю­чатися до розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку орендаря.

У разі коли сільськогосподарські угіддя здаються в оренду неплатни­ком фіксованого сільськогосподарського податку, орендовані площі вклю­чаються до розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку орендаря.

В обох випадках орендарем вноситься передбачена договором оренд­на плата за землю.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до її грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,5%;

• для багаторічних насаджень - 0,3%.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі необхідності може уточнюватися, згідно з законодавством.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського пода­тку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсот­ках до їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., відповід­но до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких роз­мірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ-0,3;

• для багаторічних насаджень -0,1.

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік визначається платником податку відповідно до площі сільськогосподарсь­ких угідь та їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., від­повідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213, і ставки фіксованого сільськогосподарського пода­тку.

Розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснюєть­ся за формою, затвердженою Державною податковою адміністрацією, і подається органу Державної податкової служби за місцем знаходження платника податку щороку до 1 лютого поточного року (табл. 4.15).

Сплата податку проводиться щомісячно до ЗО числа наступного міся­ця в розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річ­ної суми податку, у таких розмірах: у І кварталі - 10; у II - 10; у III - 50; у IV - 30%.

Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського подат­ку здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками у визначені ними за погодженням з районною державною адміністрацією строки, але не пізніше 15 жовтня - з продукції ранніх зернових культур, до 1 грудня -з продукції пізніх зернових і технічних культур, а поставка продукції тва­ринництва - щомісяця, але не пізніше останнього дня поточного місяця.

У разі поставки сільськогосподарської продукції в рахунок фіксовано­го сільськогосподарського податку за еквівалент береться одна тонна пше­ниці м'якої третього класу, що відповідає міждержавному стандарту ГОСТ 9353-90, за ціною, яка щорічно встановлюється Кабінетом Міністрів Укра­їни.

Відповідно до Закону України «Про фіксований сільськогосподарсь­кий податок» кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь, яка має поставлятися в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, визначається як співвідношення вартості однієї тонни пшениці, зазначеної у вищеназваному пункті, до вартості од­нієї тонни відповідної продукції.

Таке співвідношення встановлюється щороку Верховною Радою Ав­тономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами до затвердження відповідного бюджету, але не пізніше 1 січня року, що настає за звітним бюджетним роком, відповідно до устано­вленої Кабінетом Міністрів України ціни однієї тонни пшениці.

У разі сплати фіксованого сільськогосподарського податку в грошовій формі платники фіксованого сільськогосподарського податку, а у разі сплати в натуральній формі - заготівельні (переробні) підприємства, орга­нізації - перераховують кошти на окремий рахунок відділення Державного казначейства в районі.

Відділення Державного казначейства України у районах наступного дня після надходження коштів перераховують суми фіксованого сільсько­господарського податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 30%; на обов'язкове державне пенсійне страхування - 68%; на обов'язкове соціа­льне страхування - 2%.

Зазначені відділення повідомляють відповідний орган Державної податкової служби про загальну суму податку та її розмежування. Суми нарахованого (внесеного) фіксованого сільськогосподарського податку включаються до складу валових витрат платника фіксованого сільськогосподарського податку. Контроль за своєчасним і повним надходженням сум фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється органом Державної подат­кової служби.

Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислен­ня, своєчасність подання розрахунків та сплати сум фіксованого сільсько­господарського податку, згідно з законодавчими актами України.

У разі реорганізації колективного сільськогосподарського підприємс­тва - платника фіксованого сільськогосподарського податку створені на його основі суб'єкти господарювання різних організаційно-правових форм, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збу­том сільськогосподарської продукції, також є платниками цього податку.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте сферу застосування спрощеної системи оподаткування.

2. Дайте визначення єдиного податку та охарактеризуйте його застосування.

3. Хто є платниками фіксованого сільськогосподарського податку?

4. Охарактеризуйте об’єкт оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку.