ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ТЕМИ

Існує зовсім небагато фірм, які можуть ефективно протистояти ринковим або економічним факторам. Лише досить великі підприємства можуть здійснювати істотний вплив на ринки, але сьогодні таких підприємств небагато. Найкращим виходом є пошук способів "виживання" в проблемному ринковому середовищі та використання ринкових факторів для отримання максимального прибутку.

Одні підприємства банкрутують, бо не можуть протистояти тиску конкурентів та зміні умов ринку, інші – через внутрішні протиріччя або недоліки керівництва. Основним завданням управління є пошук сприятливих можливостей, які дають змогу підприємству нормально функціонувати, а також координація та управління такою діяльністю найбільш ефективними способами. Для виконання такого завдання керівництву необхідна інформація не лише про поточну діяльність підприємства, але й про його можливості.

Усе сказане досить вдало сформульовано Райном у 1-му законі фінансового менеджменту:

Підприємство не виживає, якщо, використовуючи свій базовий потенціал та діючи найбільш ефективним способом, воно не може отримувати прибуток, достатній для покриття затрат на підтримання цього потенціалу.

Стратегія управління полягає у виборі та обгрунтуванні політики залучення та ефективного розміщення ресурсів (в тому числі фінансових засобів) підприємства, тактика управління – у конкретизації поставлених цілей у вигляді системи планів та їх ресурсного забезпечення за різноманітними параметрами (часовим, матеріально-технічним, кадровим). Роль фінансових ресурсів є важливою на усіх рівнях управління – стратегічному, тактичному та оперативному, але найбільше значеня вона має в плані стратегії розвитку підприємства.

Стратегічним обліком називається певний спосіб відображення фінансових та облікових проблем підприємства. Стратегічний облік фокусується на певних ключових елементах діяльності підприємства, яка дає можливість створювати економічні цінності і називається "С-циклом". Модель "С-цикл" концентрується на чотирьох основних елементах стратегічного обліку: зобов'язаннях, потенційних можливостях (потенціалі), витратах і контролі.

Стратегічний облік – цк фінансовий аналіз проблем, що пов'язані з чотирма факторами: зобов'язаннями, контролем, готівкою (витрати) та потенціалом (чотири "С" – commiment, control, cash (cost), capability).

Теорія стратегічного обліку зосереджує увагу на зобов'язаннях підприємства та альтернативних можливостях:

· підприємства беруть на себе ряд ділових зобов'язань, які призводять до обміну економічними цінностями в результаті господарських операцій. Досліджуючи вказані зобов'язання, можна встановити, яким чином змінювалися ціни на продукцію підприємства за певний проміжок часу та ступінь ризику підприємства. Проблема полягає в тому, щоб оцінити фінансові наслідки прийнятих зобов'язань;

· менеджери є агентами різноманітних зацікавлених груп (найчастіше власників підприємства). Право визначення зобов'язань розподіляється по різних рівнях менеджменту, і в деяких випадках зобов'язання делегуються окремим особам або організаціям за межами даної фірми. Це викликає необхідність взаємоконтролю як між посередниками (особами, що зацікавлені в роботі підприємства) та керівництвом, так і між керівниками різних рівнів (різними рівнями менеджменту);

· зобов'язання призводять до зміни цінностей підприємства, які реалізуються в матеріальній формі у вигляді грошових потоків. Готівка – "первинний ресурс" будь-якої організації. Готівка зазнає безпосередніх грошових змін та, за визначенням, є найбільш ліквідним фінансовим активом. Розуміння механізму руху готівки є ключем до вирішення проблеми добробуту підприємства та його подальшого існування;

· зобов'язання беруть керівники, що мають права на управління потенціалом підприємства. Завдання визначення цього потенціалу, підвищення його рівня та прийняття рішення щодо його найбільш ефективного використання є основною проблемою, яку вирішує керівництво підприємства.

В процесі управління перед менеджерами підприємства постійно виникають питання типу:

· Який обсяг діяльності забезпечить відшкодування усіх витрат?

· Яку кількість продукції слід реалізувати для одержання бажаного прибутку?

· Як вплине на прибуток зниження ціни на продукцію та збільшення обсягу реалізації?

Відповіді на такі та інші подібні запитання можна отримати за допомогою аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток".

Аналіз "витрати-обсяг-прибуток" – це метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації та прибутку підприємства заради визначення: обсягу реалізації, який забезпечує відшкодування усіх витрат та отримання бажаного прибутку; величини прибутку при певному обсязі реалізації; впливу змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства, оптимальної структури витрат.

Аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" носить також назву аналізу беззбитковості і будується на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також розрахунку точки беззбитковості.

Точка беззбитковості – це обсяг реалізації (діяльності), при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток відповідно дорівнює нулю.

Точка беззбитковості може бути виражена в натуральних одиницях (кількості продукції), грошових одиницях (обсягу виручки) або у відсотках до нормальної потужності. Точка беззбитковості розраховується наступним чином:

1. Розрахунок точки беззбитковості за допомогою рівняння

Точка беззбитковості у грошових одиницях може бути виведена на основі рівняння:

Дохід від реалізації = Змінні витрати + Постійні витрати + Прибуток

Оскільки прибуток в точці беззбитковості дорівнює нулю, то відповідно:

Точка беззбитковості (в грошових одиницях) = Змінні витрати + Постійні витрати

Виходячи з даного рівняння, можна визначити точку беззбитковості в натуральних одиницях:

Точка беззбитковості (в натуральних одиницях) =

= Точка беззбитковості (в грошових одиницях) : Ціна за одиницю

2. Розрахунок точки беззбитковості за допомогою показника маржинального доходу

Точка беззбитковості (в натуральних одиницях) =Постійні витрати :

: Маржинальний дохід на одиницю

Точка беззбитковості (в грошових одиницях) = Постійні витрати :

: Маржинальний дохід на одиницю х Ціна за одиницю

Або

Точка беззбитковості (в грошових одиницях) = Постійні витрати :

: Коефіцієнт маржинального доходу, де

Коефіцієнт маржинального доходу = Маржинальний дохід на одиницю :

: Ціна за одиницю

Розрахунок точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але на практиці менеджера більше цікавить обсяг та ціна реалізації, які забезпечать отримання бажаного прибутку.

Обсяг реалізації в грошових одиницях, необхідний для отримання бажаного прибутку, може бути розрахований за допомогою рівняння:

Дохід від реалізації = Змінні витрати + Постійні витрати +

+ Бажаний прибуток

Або 

Дохід від реалізації = (Постійні витрати + Бажаний прибуток) :

: Коефіцієнт маржинального доходу

Відповідно обсяг реалізації у натуральних одиницях:

Обсяг реалізації = (Постійні витрати + Бажаний прибуток) :

: Маржинальний дохід на одиницю

Для визначення прибутку при певному обсязі реалізації можна застосувати рівняння:

Прибуток = Дохід від реалізації – (Змінні витрати + Постійні витрати)

Або

Прибуток =(Дохід від реалізації х Коефіцієнт маржинального доходу) –

- Постійні витрати

Прибуток =(Обсяг реалізації х Маржинальний дохід на одиницю) –

- Постійні витрати

Для ілюстрації практичного застосування наведених вище формул розглянемо наступний приклад.

Приклад. Підприємство виготовляє один вид продукції – радіотелефони, з ціною реалізації 200 грн. за одиницю. Витрати підприємства на виробництво продукції складають: змінні витрати на одиницю – 140 грн., загальні постійні витрати – 2400 грн. Керівники підприємства бажають знати, який обсяг реалізації дозволить:

а) досягти беззбитковості;

б) отримати прибуток у розмірі 600 грн.

Крім того, необхідно визначити розмір прибутку, який буде отриманий у випадку реалізації 1300 телефонів.

Для розрахунку точки беззбитковості застосуємо формули:

Маржинальний дохід на одиницю = 200 – 140 = 60 грн.

Точка беззбитковості (в натуральних одиницях) = 2400 : 60 = 40 шт.

Коефіцієнт маржинального доходу = 60 : 200 = 0,3

Точка беззбитковості (в грошових одиницях) = 2400 : 0,3 = 8000 грн.

Обсяг реалізації для отримання прибутку у розмірі 600 грн. визначимо таким чином:

Дохід від реалізації = (2400 + 600) : 0,3 = 10000 грн.

Обсяг реалізації = (2400 + 600) : 60 = 50 шт.

Прибуток, що буде отриманий у випадку реалізації 1300 телефонів, знайдемо таким чином:

Прибуток = (1300 х 60) – 2400 = 75600 грн.

Або

Прибуток = (1300 х 200 х 0,3) – 2400 = 75600 грн.

На графіку беззбитковості по вісі абсцис відображають обсяг діяльності в натуральних одиницях або відсоток використання виробничої потужності. По вісі ординат відображають витрати (з розподілом на змінні та постійні) та дохід від реалізації. Точкою беззбитковості при цьому є точка перетину лінії загальних витрат та лінії доходу від реалізації (рис. 1).

Рис. 1. Графік беззбитковості

Графік взаємозв'язку "прибуток-обсяг" ілюструє залежність прибутку від обсягу реалізації в натуральних або грошових одиницях (рис. 2).

Рис. 2. Графік взаємозв'язку "прибуток-обсяг"

Аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" може бути здійсненим за допомогою графіків:

а) беззбитковості;

б) взаємозв'язку "прибутки-обсяг";

в) маржинального доходу.

На відміну від графіка беззбитковості, на графіку маржинального доходу спочатку проводиться лінія змінних витрат, а потім – лінія постійних витрат. Це забезпечує можливість ілюстрації величини маржинального доходу, зона якого знаходиться між лініями доходу від реалізації та змінних витрат (рис. 3).

Рис. 3. Графік маржинального доходу

Важливим напрямком аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" є передбачення реакції прибутку на зміни інших параметрів діяльності. Для визначення впливу на прибуток зниження обсягу реалізації продукції можна використати запас міцності.

Запас міцності – це величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг реалізації перевищує критичний обсяг реалізації.

Запас міцності = Дохід від реалізації – Точка беззбитковості

Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продаж без ризику зазнати збитків.

Показник запасу міцності може бути використаний також для визначення суми операційного прибутку:

Операційний прибуток = Запас міцності х Коефіцієнт маржинального доходу

Поряд з абсолютним значенням показника запасу міцності широко застосовується коефіцієнт запасу міцності.

Коефіцієнт запасу міцності (КЗМ) – це співвідношення запасу міцності та фактичного (або запланованого) обсягу реалізації.

КЗМ = Запас міцності : Дохід від реалізації

Значення КЗМ змінюється у межах:

-¥¬КЗМ®+1

Чим більше значення має коефіцієнт запасу міцності, тим менша ймовірність того, що підприємство понесе збитки при зменешенні обсягу реалізації.

Приклад. Підприємство бажає отримати прибуток у розмірі 2100 грн. і розглядає дві альтернативи досягнення поставленої мети.

Таблиця 1. Вихідні дані щодо альтернатив збільшення прибутку, грн.

Показники	Альтернатива 1	Альтернатива 2
	Зберегти існуючий виробничий потенціал	Використати більш продуктивне устаткування
Ціна	200	200
Змінні витрати на одиницю	140	100
Постійні витрати	2400	3000

Розрахуємо коефіцієнт запасу міцності для кожної альтернативи.

Альтернатива 1.

Позначимо необхідний обсяг реалізації в кількісному вираженні через Х.

Тоді:

200х = 140х + 2400 + 2100;

60х = 4500;

х = 75.

Виходячи з цього, для отримання бажаного прибутку дохід від реалізації повинен дорівнювати:

75 х 200 = 15000 грн.

Точка беззбитковості:

2400 : (200 – 140) х 200 = 8000 грн.

Запас міцності становить:

15000 – 8000 = 7000 грн.

І відповідно коефіцієнт запасу міцності:

КЗМ = 7000 : 15000 = 0,47.

Альтернатива 2.

200х = 100х + 3000 + 2100;

100х = 5100;

х=51;

51 х 200 = 10200 грн.;

Точка беззбитковості:

3000 : (200 – 100) х 200 = 6000 грн.

Запас міцності:

10200 – 6000 = 4200 грн.

КЗМ = 4200 : 10200 = 0,41.

Таким чином, хоча обидві альтернативи забезпечують отримання однакової суми прибутку, ризик зазнати збитків в умовах другої альтернативи вищий.