ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ТЕМИ

Значну частину робочого часу менеджери підприємств витрачають на прийняття різноманітних управлінських рішень. Вказані рішення можуть стосуватися як довгострокових перспектив розвитку підприємства, так і поточних проблем, що виникають у процесі господарської діяльності.

У більшості випадків прийняття рішення передбачає вибір із декількох можливих варіантів того варіанту, який найкращим чином дозволяє досягти необхідних результатів.

Отже, прийняття рішення – це цілеспрямований вибір із декількох альтернативних варіантів такої дії, яка забезпечує досягнення обраної мети або розв'язання певної проблеми.

Процес підготовки та прийняття управлінського рішення включає декілька етапів (рис. 1).

На етапі підготовки та аналізу даних здійснюється вибір мети або постановка проблеми. Для суб'єктів господарювання, що займаються комерційною діяльністю, такою метою може бути максимізація прибутку або майбутніх грошових надходжень, завоювання лідерства на ринку тощо. Метою некомерційних підприємств та організацій здебільшого є забезпечення споживачів власними послугами у межах наявних ресурсів та можливостей. Тому вибір конкретної мети залежить від сфери та умов діяльності компанії.

Рис.1. Процес підготовки та прийняття управлінських рішень

На другому етапі визначаються можливі варіанти дій. Суть даного етапу полягає у тому, що виявляються дії, які сприятимуть досягненню поставленої мети або розв'язанню певної проблеми. Це передбачає дослідження усіх можливих варіантів дій, які можуть бути при цьому обрані. Але на практиці, зазвичай, беруться до уваги лише декілька основних альтернатив.

Наприклад, для збільшення прибутку та зміцнення власних позицій на ринку суб'єкт господарювання може розглядати наступні альтернативи:

· розробити новий виріб для існуючих ринків;

· розробити новий виріб для нових ринків;

· шукати нових ринків збуту для існуючих виробів.

На третьому етапі здійснюється збір даних про альтернативи. Щоб зробити правилиний вибір, менеджер повинен мати всю необхідну інформацію щодо альтернативних варіантів дій. При цьому облікова інформація, що застосовується для прийняття управлінських рішень, мусить бути релевантною, своєчасною та достовірною.

Оскільки значна частина управлінських рішень пов'язана з аналізом витрат та доходів, то насамперед слід розглядати релевантні витрати та доходи.

Як зазначалося раніше, релевантними є витрати та доходи, що можуть бути змінені в результаті прийняття управлінського рішення. При цьому слід враховувати той момент, що вирішення будь-якої проблеми стосується лише майбутніх витрат та доходів, оскільки витрати і доходи, що уже мали місце в минулому, не можуть бути зміненими внаслідок прийняття рішення, варіанти якого розглядаються в теперішній час.

Наприклад, якщо розглядається можливість заміни застарілого комп'ютера новим, то вартість придбання старого комп'ютера не є релевантними витратами, оскільки кошти на його придбання уже витрачені. Але вартість нового комп'ютера та можливий дохід від реалізації (списання) старого комп'ютера є релевантними витратами та доходами відповідно, оскільки вони стосуються майбутніх господарських операцій.

Слід враховувати, що не всі майбутні витрати та доходи є релевантними. Наприклад, якщо розмір окремих видів майбутніх витрат та доходів є однаковим для усіх варіантів, що розглядаються, то такі витрати і доходи також можна не брати до уваги, оскільки вони не можуть бути змінені в результаті прийняття управлінського рішення.

Релевантні витрати та доходи складають кількісний елемент релевантної інформації. Але в процесі підготовки управлінського рішення необхідно враховувати і якісні фактори. Наприклад, розглядаючи витрати на відрядження для вибору виду транспорту, не слід обмежуватись лише порівнянням вартості квитків на поїзд та літак. Необхідно враховувати також тривалість поїздки та погодні умови.

На останньому етапі, як результат усієї попередньої роботи, приймається відповідне управлінське рішення.

 Оцінка витрат та побудова їх функції може бути здійснена на основі вивчення поведінки таких витрат.

Повед інка витрат - це характер реа гування витрат на зміни в діяльності п ідприємства. З міни у складі та величині витрат відбуваються під впливом певних подій та операцій, що мають місце в процесі господарської діяльності. Тому діяльність, яка впливає на витрати називают ь фактором ви трат.

Приклади факторів витрат наведено в табл. 1.

Розуміти взаємозв’язок між витратами та певними факторами дуже важливо, оскільки це дозволяє передбачити майбутні релевантні витрати, що конче необхідно для прийняття управлінсих рішень.

Вивчення поведінки витрат дозволяє зробити оцінку витрат і побудувати їхню функцію.

Оцінка витрат - це процес обрахунку поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними чинниками на основі дослідження минулої діяльності.

Функція бізнесу	Фактори ви трат
Дослідження і розробки	Кі л ькість проект і в Техн і ч на складність проект і в
Проект ування продукц ії, по слуг і процес і в	Кі лькість виробів Кількість складових частин виробу
Виробниц тво	Обсяг виробництва Кількість переналадок устаткування Основна зарплата
Маркетинг	Кількість рекламних оголошень Кількість продавц і в Ви ручка
Доставка	Кількість за мовників Вага вантажів Відстань перевезень
Обслуговування клаєнтів	Кількість замовлень Час обслу говування
Управл іння	Кількість за мовлень Чисельність персонал у

На практи ці витрати мають декілька факторів витрат, але для побудови функції витрат, здебільшого, обирають один або два найвпливовіші фактори.

Функція ви трат полегшує передбачення витрат. Передбачення витрат – це прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів (умов діяльності).

Напри клад , бухгалтер-аналітик торговельн ого п ідприємства визначив , щ о пост ійні ви трати крамниці с тановлять 50000 грн., а середні змінні витрати на одиницю товару – 100 грн.

Звідси функція витрат підприємства матиме вигляд:

Y = 50000 + 100Х.

Отже, якщо підприємство планує реалізувати 600 одиниць товару, то загальні витрати становитимуть:

Y = 50 000 + (100 х 600) = 50 000 + 60 000 = 110 000 грн .

Для визначення функції витрат застосовують різні методи:

- технологіч ний анал і з;

- анал із рахунків;

- метод в ищої-нижчої точки;

- метод в ізуального прис тосування;

- регрес ійний аналіз;

- с прощен ий статистич ний аналіз.

Розглянемо процес побудови функції витрат за допомогою методів аналізу рахунків та вищої-нижчої точки.

Даний метод передбачає розподіл витрат на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку.

Наприклад, крамниця за звітний період реалізувала 2000 годинників. Аналіз витрат крамниці, відображених на рахунках бухгалтерського обліку, наведено у таблиці 2.

За результатами наведеного аналізу функція витрат даної крамниці може бути описана наступним чином:

Y = 116000 + 129x.

Таким чином, якщо у наступному періоді керівництво крамниці передбачає збільшити обсяг продаж до 3000 годинників, а витрати на оренду приміщень при цьому зростуть на 10000 грн., то загальні витрати крамниці складуть:

(116000 + 10000) + (129 х 3000) = 126000 + 387000 = 513000 грн.

Таблиця 2. Аналіз витрат крамниці, грн.

Види витрат	Загальні витрати	Постійні витрати	Змінні витрати	Змінні витрати на одиницю товару
Собівартість реалізованих товарів	240000	-	240000	120
Зарплата менеджера	30000	30000	-	-
Зарплата касира	10000	10000	-	-
Витрати на оренду, амортизацію та страхування майна	60000	60000	-	-
Зарплата продавців	24000	14000	10000	5
Витрати на рекламу та збут	10000	2000	8000	4
Разом	374000	116000	258000	129

 Для розгляду вказаного методу використаємо вихідні дані, наведені у таблиці 3, що є результатами спостережень взаємозв'язку між тривалістю роботи устаткування тв витратами на його утримання на протязі 12 тижнів.

Таблиця 3. Результати спостережень взаємозв'язку між тривалістю роботи устаткування тв витратами на його утримання

Тиждень	Машино-години	Витрати на обслуговування, грн.
1	102	17850
2	132	18165
3	93	15060
4	108	15755
5	90	11550
6	144	21840
7	117	17700
8	69	10650
9	123	15740
10	141	19480
11	102	17280
12	72	11445

Метод вищої-нижчої точки передбачає побудову функції витрат на основі припущення, що змінні витрати – це різниця між загальними витратами при найвищому та найнижчому рівнях діяльності.

Дані таблиці 3. свідчать про те, що найвищий обсяг діяльності становить 144 машино-години, а найнижчий – 69 машино-годин. Перенесемо вказані дані у таблицю 4 та розрахуємо різницю між витратами у вищій та нижчій точках діяльності.

Таблиця 4. Розрахунок різниці між витратами у вищій та нижчій точках діяльності

Результат спостережень	Фактор витрат, машино-години	Витрати на обслуговування устаткування, грн.
Найвище значення фактору витрат	144	21840
Найнижче значення фактору витрат	69	10650
Різниця	75	11190

Отже, при зростанні обсягу діяльності на 75 маш.-год. загальні витрати збільшились на 11190 грн. Таким чином, змінні витрати на 1 маш.-год. складають:

11190 : 75 = 149,2 (грн.).

Виходячи з цього, постійні витрати становлять:

 21840 – (144 х 149,2) = 21840 – 21485 = 355 (грн.),

або 10650 – (69 х 149,2) = 10650 – 10295 = 355 (грн.).

Отже, функція витрат у даному випадку має вигляд:

 Y = 355 + 149,2х.