Тема 5: Світовий ринок та міжнародна торгівля.
План лекції.
1. Суть світового ринку та міжнародної торгівлі. Теорії міжнародної торгівлі.
2. Основні показники міжнародної торгівлі.
3. Форми світової торгівлі. Регулювання міжнародної торгівлі.
4. Динаміка міжнародної торгівлі. Показники динаміки міжнародної торгівлі.
Ключові питання.
Суть світового ринку. Міжнародна торгівля та її форми. Основні показники міжнародної торгівлі. Динаміка міжнародної торгівлі. Показники динаміки.
Світовий ринок – це система міжнародних товарно-грошових відносин, пов’язана з рухом факторів виробництва та з обміном результатами. Встановлення та розвиток світового ринку як системи, як результату могутнього і стійкого процесу інтернаціоналізації виробництва та обміну, пов’язаних з промисловим переворотом, з розвитком розширеного відтворення на індустріальній основі. Поглиблення міжнародного поділу праці веде до подальшого розвитку світового ринку та збільшення торгового товарообігу.
Особливістю сучасного світового ринку є світові ціни, які формуються на основі законів інтернаціональної вартості, попиту і пропозиції та закону конкуренції. Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) між продавцями і покупцями з різних країн.
Міжнародна торгівля представляє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн. При цьому зовнішня торгівля окремих держав, регіонів виступає складовою частиною міжнародної торгівлі.
Зовнішню торгівлю характеризують три важливих елементи:
- загальний об’єм (товарообіг);
- товарна структура;
- географічна структура.
Теорії світової торгівлі:
Меркантилізм (XV-XVII ст.) представники – Т. Мен, А. Монкретьєн вважали, що багатство країни – в примноженні золотих запасів. Експорт товарів країни повинен переважати над імпортом, щоб досягнути позитивного торгового балансу. Проголошувалось втручання держави в зовнішньоторговельну політику шляхом введення протекціонізму (більше вивозити товарів з країни, менше ввозити). Метрополії мали перевагу у торгівлі з своїми колоніями, і створювали бар’єри на торгівлю з цими колоніями інших країн.
Вчення про абсолютні та порівняльні переваги:
А.Сміта і Д. Рікардо виходили із переваг сфери виробництва, яке приносить багатство народам, забезпечує їм задоволення потреб у тих чи інших товарах та послугах.
Вони вважали, що можливості виробництва, сприятливі умови його ведення визначаються природними факторами.
Д. Рікардо у своїй “доктрині” порівняльних преваг сформулював ідею порівняльних преваг (які визначаються різницею витрат, а не абсолютною величиною). Тобто, кожна країна повинна виробляти і вивозити товари з відносно меншими затратами факторів виробництва, а використовуючи великий розрив у витратах, сторони можуть отримати необхідну вигоду.
Теорія факторів виробництва.
Основоположник вчення про фактори виробництва Ж. Б. Сей виділяв три фактори виробництва: працю, капітал і землю, ринковою ціною факторів є заробітна плата, процент на капітал і земельна рента. Шведські вчені Е. Хекшер і Б. Олін висунули теорему “вирівнювання цін на фактори виробництва”. Її суть полягає в тому, що виробнича різниця визначається різною забезпеченістю факторами виробництва – працею, капіталом та землею, а також різною внутрішньою потребою в тих, або інших факторах.
2. Основні показники міжнародної торгівлі.
Є чотири групи показників міжнародної торгівлі:
- показники об’єму міжнародного товарного обороту (МТО);
- показники по критеріях структури міжнародної торгівлі;
- показники динаміки міжнародної торгівлі;
- показники результативності міжнародної торгівлі;
Показники об’єму міжнародної торгівлі:
- експорт – вивіз товару із країни;
- імпорт – ввіз товару у країну;
- зовнішньоторговий оборот – сукупний об’єм експорту та імпорту за певний період часу;
- фізичний об’єм зовнішньої торгівлі – оцінка об’єму експорту та імпорту в постійних цінах в рамках певного періоду;
- реекспорт – вивіз раніше ввезеного товару, який не піддавався переробці;
- реімпорт – ввіз раніше вивезеного товару який не піддвався переробці.
Показники по критеріях структури міжнародної торгівлі:
1. товарний – це показник поділу експорту та імпорту по головних товарних позиціях;
2. географічна спрямованість – це показник розподілу міжнародної торгівлі по групах країн та регіонах;
Показники динаміки міжнародної торгівлі:
На динаміку міжнародної торгівлі впливають дві групи факторів:
до першої групи відносять ті, які вплинули на загальний стан міжнародної торгівлі:
1. високі темпи росту економіки (50 - 60 рр.);
2. не такі глибокі циклічні кризи;
3. НТР, яка вплинула на оновлення і розширення основного капіталу (корінні зміни структури виробництва, технічної реконструкції старих виробництв);
4. розвиток державного регулювання ринкової економіки, спрямований на збільшення державних інвестицій та нагромаджень капіталу;
5. збільшення ролі транснаціональних корпорацій (ТНК);
До другої групи факторів відносять:
зрушення у виробництві в умовах НТР (поглиблення МПП, міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва);
відмова від протекціоністських бар’єрів країн заходу.
Показники динаміки міжнародної торгівлі:
1. експортна квота:
Е кв. = Е /ВВП *100%;
Показує частку експорту у ВВП;
Темпи росту експорту:
2. імпортна квота:
І кв. = І /ВВП - 100% ;
Показує частку імпорту у ВВП;
Темпи росту імпорту:
3. зовнішньоторговельна квота:
ЗТ кв. = ЗТО /ВВП * 100%;
Показує частку зовнішньоторговельного обороту у ВВП;
Темпи росту зовнішньоторговельного обороту:
Показники результативності міжнародної торгівлі:
- сальдо торговельного балансу - різниця між вартісним об’ємом експорту та імпорту товарів окремої країни (Е>І - сальдо позитивне);
- сальдо балансу послуг - різниця між вартістю послуг які надає країна і які вона отримує;
- сальдо некомерційних операцій це різниця між доходами від інвестицій;
- сальдо балансу поточних операцій - сума всіх сальдо.
Форми міжнародної торгівлі.
По критеріях об’єкту міжнародна торгівля поділяється на:
· торгівля сировиною;
· торгівля паливом;
· торгівля сільськогосподарською продукцією та продуктами харчування;
· торгівля послугами;
Форми міжнародної торгівлі міжнародної поділяються на:
· контрактну торгівлю;
· біржову торгівлю;
· міжнародні аукціони;
· міжнародні торги.
Контрактна торгівля:
Предметом контрактує певний вид договору, у якому дається коротке описання товару, базується назва фірми, або організацій, які є продавцями, або покупцями.
У контрактній застосовують наступні умови платежу:
· акредитивна форма;
· підрядний контракт;
· контракт на оренду;
· бартерний контракт.
Біржова торгівля:
Міжнародні біржі бувають:
Публічні, у яких беруть участь всі бажаючі юридичні і фізичні особи;
Приватні – акціонерні товариства, у яких здійснюють торгівельні операції тільки їх члени.
Міжнародні товарні біржі – це такі торгівельні установи, у яких здійснюється продаж товару крупними партіями. На сучасній біржі не продають товар а укладають плани-контракти на поставку продукції у перспективі, виходячи з прогнозованого попиту і пропозиції.
Міжнародні аукціони:
Аукціони поділяються на аукціони де продавці відкрито називають ціну на свій товар та аукціони, де покупці дають умовний сигнал про намір купити товар. На аукціонах товари продаються по лотах. А угоди здійснюються шляхом торгів які поводяться в ході підвищення цін внаслідок суперництва покупців, або в ході зниження цін, що проводиться аукціоністом. Міжнародні торги(тендери).
Міжнародні торги – це організаційна система просування на ринок переважно нових товарних форм. Торги – це, насамперед, метод укладання договорів купівлі-продажу, або підряду, згідно з яким покупець(замовник) оголошує конкурс для продавців(постачальників) на товар-об’єкт(із заздалегідь визначеними характеристиками) і після порівняння отриманих пропозицій підписує контракт з продавцем (постачальником) на найбільш вигідних для покупця умовах. Нині міжнародні торги - це найбільш поширений спосіб розміщення замовлень на поставки машин, устаткування, виконання наукових, проектних та дослідницьких робіт, спорудження промислових і культурних об’єктів, тобто того що входить в поняття “нові товарні форми”.
Міжнародні торги бувають відкриті і закриті:
Відкриті – ті, на яких беруть участь всі фізичні і юридичні особи і є об’яви в засобах масової інформації.
Закриті – ті, в яких беруть участь конкретні юридичні особи (найбільш престижні фірми, які є продавцями, або покупцями певних товарів).
Регулювання міжнародної торгівлі.
Головними принципами регулювання міжнародної торгівлі є:
1. Протекціонізм – державна політика захисту вітчизняного товаровиробника від іноземної конкуренції, шляхом збільшення обмежень у торгівлі.
Види протекціонізму:
Ø селективний – передбачає захист від іноземної конкуренції не всього національного виробництва, а лише окремих його галузей;
Ø колективний – це політика захисту товарного виробництва групами країн;
Ø прихований – це тимчасове підвищення митних зборів від 1 – 4 % від вартості товару;
Ø монопольний – це державна політика одноособового здійснення регулювання зовнішньоторговельних відносин. Він властивий для країн з адмістративно-командною системою.
Фритредерство – це політика спрямована на відкриття внутрішнього ринку для іноземних конкурентів, або товаровиробників шляхом кількісних обмежень у торгівлі.
Рівень регулювання міжнародної торгівлі:
· на рівні підприємств та фірм;
· національний рівень;
· міжнародний рівень;
· міжнаціональний рівень;
Міжнародні торгівельні відносини регулюються за допомогою двох груп інструментів:
До першої групи інструментів відносять:
· тарифне регулювання;
· нетарифне регулювання;
До другої групи інструментів відносять:
· заходи спрямовані на обмеження експортно-імпортних операцій з метою захисту національного виробника;
· заходи по стимулюванню експорту.
Література:
1. Буглай В.Г., Ливенцев Н.Н. Международние экономичиские отношения. – М., 1996.
2. Ігор Бураковський, Теорії міжнародної торгівлі. – Київ 1996.
3. Киреев А.П. Международная экономика. – М.МОЛ. 1993.
4. Кредисов А.И., Управление внешнеэкономической деятельностю. – К., 1997.
5. Левшин Ф.М., Мировой рынок: коньюктура, цены и маркетинг. – М., МОЛ. 1993.
6. Международные экономические отношения: / Под ред. В.Е. Рыбалкина. М. 1999.
7. Международная торговля: финансовые операции, страхование и другие услуги:./ Под ред. Гольцберга. Пер. с англ. – К., 1994.
8. Філіпенко А., Франклін Р. Рут. Міжнародна торгівля та інвестиції. ( пер. з англ. – К., 1998.)
9. Хасбулатов Р.И., Мировая экономика. Т2. М. 2001.
10. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В., Міжнародна торгівля. Навчальний посібник. К. 2001.