Тема 3: Міжнародний поділ праці.
План лекції
1. Суть, фактори та форми міжнародного поділу праці.
2. Міжнародна спеціалізація: міжнародна спеціалізована галузь та міжнародно спеціалізована продукція.
1. Міжнародне кооперування виробництва, форми та методи.
Ключові питання.
Суть міжнародного поділу праці, фактори що впливають на міжнародний поділ праці та форми міжнародного поділу праці, міжнародна спеціалізована галузь та міжнародно спеціалізована продукція, міжнародне кооперування виробництва його форми та методи за допомогою яких воно здійснюється.
1. Суть, фактори та форми МПП.
Міжнародний поділ праці – економічна основа сучасного світового господарства, тому що він представляє обмін між країнами, результатами та факторами виробництва у певних кількісних та якісних співвідношеннях. Передумовою МПП є суспільний поділ праці. Спільний поділ праці – це поділ окремих товаровиробників за окремими видами діяльності. За родом діяльності суспільний поділ праці поділяється на:
- загальний;
- частковий;
- одиничний.
Національний поділ праці – це поділ економіки на окремі сфери виробництва.
Частковий поділ праці – це поділ сфер виробництва на галузі, підгалузі та підприємства.
Одиничний поділ праці – це поділ за просторовою диференціацією.
Міжнародний поділ праці – це вища форма суспільного, територіального поділу праці, яка характеризується міжнародною спеціалізацією та міжнародним кооперуванням виробництва. На формування МПП впливають наступні фактори:
Природно-географічні: (відмінності у кліматичних у мовах, території, чисельності населення, економічно-географічному положенні, наявності природних ресурсів).
Соціально-економічні: (трудовий потенціал, наявність робочої сили, науково-технічний потенціал, економічний потенціал: рівень розвитку продуктивних сил, масштаби і серійність виробництва, масштаби виробничої і соціальної інфраструктури, соціально-економічний тип національного виробництва і наявність зовнішньоекономічних зв’язків).
НТП (науково-технічний прогрес): НДДКР (науково-дослідних та дослідно конструкторських розробок, прискорення темпів морального зносу, технологічна диверсифікація – це швидке проникнення нових технологій у всі галузі виробництва).
2. Міжнародна спеціалізація.
Міжнародна спеціалізація – це форма розподілу між країнами, при якій зростання концентрації однорідного виробництва проходить на основі процесу концентрації національного виробництва. З іншої сторони на основі виділення окремих виробництв в самостійні технологічні процеси: окремі галузі та підгалузі.
В процесі міжнародної спеціалізації відбувається обмін товарами, послугами, науково-технічними знаннями.
Міжнародна спеціалізація розвивається по двох напрямах:
- виробничому;
- територіальному;
Виробничий напрям поділяється на міжгалузеву та внутрігалузеву спеціалізацію окремих підприємств, окремих компаній.
Територіальний напрям поділяється на спеціалізацію окремих груп країн, та окремих регіонів по виробництву певної продукції.
Основними видами міжнародної виробничої спеціалізації є:
предметна;
подетальна;
технологічна;
Предметна спеціалізація означає, що деякі країни, або фірми спеціалізуються на експорті певного виду товару або продукції (вона є ж частковою спеціалізацією).
Подетальна – це спеціалізація окремих фірм (внутрігалузева спеціалізація між окремими підприємствами) по виготовленню запчастин та деталей.
Технологічна – у такій спеціалізації задіяні дрібні та середні підприємства, які обслуговують крупні транснаціональні корпорації, на цих фірмах здійснюється завершення технологічного процесу.
В проблематиці міжнародної спеціалізації існують такі поняття:
Ø міжнародно спеціалізована галузь;
Ø міжнародно спеціалізована продукція.
Міжнародно спеціалізована галузь – це сукупність галузей сфери матеріального виробництва любої країни, яка найбільш активно бере участь у міжнародному поділі праці. Особливість цієї галузі:
Ø Висока частка експорту порівняно з іншими галузями (у виробництві товарів);
Ø Високий рівень внутрігалузевої спеціалізації та кооперації (існує коефіцієнт еластичності міжнародної спеціалізованої галузі – КВЕС – коефіцієнт відносної експортної спеціалізації галузі:
КВЕС = Ео/Ем*100%
Ео – питома вага певної галузі в експорті товарів;
Ем – питома вага товарів – аналогів на світовому ринку.
КВЕС показує у якій степені національна промисловість, або її окремі галузі орієнтуються на зовнішній ринок, або те наскільки національна промисловість та її окремі галузі відірвані від світового ринку.
Всі держави стимулюють міжнародну спеціалізовану галузь шляхом пільгового оподаткування, кредитування, та шляхом страхування цих галузей.
Міжнародно спеціалізована продукція означає, що спеціалізованими є ті товари, які виготовляються за світовими стандартами, світовою якістю і відповідно є конкурентноспроможними на світовому ринку. Це продукція ТНК, спільних підприємств. Для того, щоб виготовляти товари на світовий ринок, держави складають спільні програми по випуску та асортименту продукції. Це робиться з метою уникнення дубляжу у випуску товарів та зменшення світової конкуренції.
3. Міжнародне кооперування виробництва, форми та методи.
Міжнародне кооперування виробництва характеризується: зростанням рівня розвитку продуктивних сил. Воно сприяє поділу виробництва на галузі та підгалузі, та поділу галузей на окремі підприємства. Головними функціями кооперування виробництва є збільшення виробництва матеріальних благ та послуг за рахунок підвищення продуктивності праці в умовах НТП.
Головні ознаки міжнародного кооперування виробництва:
- попередня домовленість сторін про умови спільної діяльності;
- координація господарської діяльності підприємств, партнерів з різних сторін у різних галузях;
- закріплення у договірному порядку асортименту продукції чи готових виробів як об’єктів кооперування;
- виробниче кооперування промисловців з різних країн як головних суб’єктів кооперування;
- складання спільних програм у договірному порядку про випуск та реалізацію продукції в рамках самого кооперування;
методи кооперування виробництва:
До головних методів кооперування виробництва відносять:
· впровадження спільних програм у договірному порядку про випуск та реалізацію продукції в рамках самого кооперування. Цей метод кооперування відбувається у двох формах:
· підрядне кооперування;
· спільне виробництво;
В умовах підрядного кооперування замовник замовляє певний вид продукції, а підрядник виконує завдання у вказані терміни. Два товаровиробники, об’єднуючи свої капітали кооперуються у спільне виробництво;
· спеціалізація у договірному порядку. Означає що дві сторони розподіляють обов’язки по випуску тієї чи іншої продукції, щоб уникнути дублювання та конкуренції;
· створення інтегрованих спільних підприємств. Це виробничі спільні підприємства, які створюються шляхом інтегрованого кооперування, коли при єдиній організаційній формі об’єднуються капітали двох або декількох учасників з різних країн для спільного виробництва продукції або товарів.
Основні категорії теми:
Суспільний поділ праці; міжнародний поділ праці; спеціалізація; кооперування; коефіцієнт відносно-експортної спеціалізації галузі.
Література:.
1. Авдокушин З. Ф., Международные экономические отношения М., 1996.
2. Киреев А. Международная экономика. Учебник ч. I М., 1998.
3. Рокоча В. В., Міжнародна економіка – К., 2000.
4. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б., Міжнародні економічні відносини: навчальний посібник – К., 2001.
5. Семенов К.А., Международные экономические отношения. М. 1998.
6. Філіпенко А. С., Світова економіка – К., 2000.