Тема 9. Міжнародні науково-технічні відносини.

План

1. Суть міжнародних науково-технічних відносин.

2. Форми міжнародних науково-технічних відносин.

3. Міжнародна передача технологій.

Ключові питання

Суть міжнародних науково-технічних відносин. Що відображають сучасні науково-технічні відносини. Які є форми міжнародних науково-технічних відносин? Міжнародний ринок технології. Комерційна та некомерційна форма передачі технологій. Міжнародні науково-технічні програми. Міжнародні науково-технічні організації.

1. Міжнародні науково-технічні відносини – це відносини між суб’єктами світового господарства, пов’язані з розвитком і використанням світових досягнень науки та техніки.

Міжнародні науково-технічні відносини відображають зв’язки по:

- спільному проведенню науково-дослідних робіт;

- спільній розробці і використанню науково-технічних нормативів і стандартів;

- обміну результатами наукових робіт;

- проведенню спільних досліджень (НД, ДКР);

- впровадженню та використанню спільних науково-технічних програм.

В організаційно-виробничому аспекті міжнародні науково-технічні відносини можна класифікувати на:

- обмін загальною науково-технічною інформацією;

- укладання та реалізацію контрактних угод щодо проведення НД ДКР;

- здійснення міжнародних науково-технічних програм по спеціальних проблемах (біотехнологія, генна інженерія і т.д.);

- спеціалізація в галузі науково-технічних робіт;

- кооперування в галузі науково-технічних робіт (об’єднання зусиль партнерів з метою спеціального розв’язання науково-технічних задач);

- міжнародні науково-виробничі об’єднання:  

- міжнародні науково-дослідні організації;

- міжнародні науково-дослідні інститути (МАГАТЕ інститут ядерних досліджень в Дубліні);

- міжнародні науково-технічні лабораторії (лабораторія сильних полів у Варшаві);

- міжнародні науково-технічні центри (центр по електрозварюванню – інститут ім. Патона);

2. Форми міжнародних науково-технічних відносин:  

- обмін ліцензіями, патентами (ринок ліцензій патентів);

- “ноу-хау” – надання технічного досвіду, новинок і секретів виробництва;

- інжиніринг – надання технологічних знань необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин та обладнання;

- міжнародні виставки та ярмарки;

- міжнародні зв’язки між науковими установами;

- підготовка та перепідготовка кадрів;

3. Міжнародна передача технологій – це не просто переміщення науково-технічних знань, а й обов’язковість їх використання у будь-якій діяльності.

Міжнародна передача технологій включає:

- вибір і придбання технології;

- адаптацію і освоєння нової технології;

- розвиток місцевих можливостей по вдосконаленню технології з врахуванням потреб національної економіки;

Причини швидкого розвитку міжнародного обміну технологіями:

- зростання швидкими темпами НТП;

- посилення нерівномірності економічного розвитку держав;

- закупівля передових іноземних технологій для країн, що розвиваються є важливим засобом подолання технічної відсталості;

- монополізація НТП крупними фірмами;

- загострення конкурентної боротьби між товаровиробниками на світовому ринку.

Основні канали передачі технологій:  

- внутріфірмовий – дочірні підприємства ТНК (припадає 2/3 світової торгівлі ліцензіями);

- міжфірмовий – по ліцензійних, коопераційних, управлінських, та інших угодах з іноземними фірмами;

- зовнішньоторговий – нові технології поставляються разом з експортними поставками машин, обладнання та іншої промислової продукції.

Головні форми передачі технологій відбуваються як на комерційній так і на некомерційній основі, в залежності від того чи ведуться грошові розрахунки між покупцями і продавцями технологій.

Технології є результати інтелектуальної діяльності в уречевленій (обладнання, агрегати, інструменти, технологічні лінії і т.д.) і не уречевленій формі (різного роду технічна документація, знання, досвід і т.д.).

Суб’єктами світового ринку технологій є: держава, університети, фірми (ТНК), науково-дослідні центри, фізичні особи – вчені, спеціалісти.

Форми передачі технологій на некомерційній основі:

- інформаційні масиви спеціальної літератури, комп’ютерні банки даних, патенти, довідники і т.д;

- конференції, виставки, симпозіуми, семінари;

- навчання, стажування, практика студентів, вчених, спеціалістів, які здійснюються на паритетних основах університетами, фірмами;

- міграція вчених і спеціалістів “відплив мозку” з наукових структур;

Головний потік передачі технологій в некомерційній формі припадає на непатентносопроможну інформацію НД ДКР, ділові ігри, наукові відкриття.

Головні форми комерційної передачі технологій:

- продаж технологій в матеріальній формі – танків, агрегатів, обладнання, технологічних ліній, і т.д;

- іноземні інвестиції, якщо вони супроводжуються притоком інвестиційних товарів, а також лізингом;

- продажа патентів;

- продажа ліцензій, на всі види запатентованої власності;

- продажа “ноу – хау”;

- спільне проведення НД ДКР, науково-виробнича кооперація;

- інжиніринг.

Весь об’єм передачі технологій у комерційній формі супроводжується, або оформляється ліцензійним договором.

Основні категорії теми.

Ліцензійні відносини, патентні відносини, “ноу – хау”, інженірінг, НД ДКР, міжнародний трансферт.

Література

1. Киреев И.П. Мировая экономика. Ч – 1. М.: 1997.

2. Кредисов А.И. Управление внешнеэкономической деятельностью. Учебное пособие. 1996.

3. Спиридонов И.А. Мировая экономика. М.: 1998.

4. Международные экономические отношения./ Под ред. Сутырина. Санкт-Петербург. 1996.

5. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини. К.: 1994.