2.1. Зміст ефективності промислового виробництва

 

Під ефективністю промислового виробництва розуміють економічну та соціальну результативність його функціонування, або вплив на суспільство, співвідношення ефекту (результату) з затратами живої та суспільної праці.

Рівень ефективності визначається порівнянням двох величин – економічного ефекту та виробничих затрат і ресурсів. Показники економічної ефективності дають уявлення про те, ціною яких витрат і ресурсів досягається економічний ефект.

Економічний ефект може бути виражений системою показників, які характеризують об’ємні, кінцеві та соціально-економічні результати. Об’ємні показники відображають обсяг випуску продукції, виконаної роботи (валова, товарна продукція) обсяг ремонтних та будівельно-монтажних робіт. Показники, що характеризують кінцеві ре­зультати виробничої діяльності – національний прибуток, чиста продукція, валовий національний продукт, прибуток, показники якості про­дукції. Соціально-економічні результати: зростання реальних доходів, забезпечення ефективної зайнятості населення і раціонального викорис­тання трудових ресурсів, подолання розбіжностей між розумовою та фізичною працею.

При визначенні економічної ефективності виробництва економічні результати співвідносяться з затратами живої праці, матеріальними витратами, виробничими товарними фондами, фондами обертання, капітальними вкладеннями, природними ресурсами.

Витрати поділяються на поточні та одноразові. Поточні витрати здійснюються постійно протягом року, характеризують витрати вироб­ництва (собівартість та вартість продукції) і включають витрати на заробітну плату, паливо, енергію, основні та допоміжні матеріали, амор-тизацію основних фондів. Таким чином поточні витратиявляють собою величину затрат живої праці і використаних протягом року засобів виробництва.

Одноразові витрати – засоби на створення основних і приріст оборотних фондів у вигляді капітальних вкладень, які реалізуються одноразово, до початку вводу виробництва в експлуатацію. Економічний ефект капітальних вкладень реалізується не відразу, а через визначений періоду часу, після закінчення будівництва і введення в дію основ­них виробничих фондів.

До виробничих ресурсів належать матеріально-технічні засоби: основні та оборотні фонди. Виробничі фонди включають основні виробничі фонди у вигляді засобів праці, що використовуються, оборотні фонди – у вигляді запасів сировини, матеріалів, палива, матеріальних ресурсів у незавершеному виробництві. До ресурсів належать і потенційні елементи виробничих сил: трудові ресурси, природні, інформаційні.

Критерієм оцінки ефективності виступає розмір заощадження суспільної праці, зростання її продуктивності. У масштабі національної економіки єдиним критерієм економічної ефективності є максимізація росту національного доходу (чистої продукції) відносно затрат на виробництво або використаних у виробництві ресурсів. На рівні підприємств критерієм виступає зростання прибутку та рентабельності.

Розрізняють загальну і порівняльну ефективності.

Загальна (абсолютна) ефективність розраховується за певний проміжок часу (по національній економіці, галузі, підприємству) і характеризує загальну величину економічної ефективності у співвідношенні з розмірами затрат і ресурсів окремо і в сукупності.

Порівняльна ефективність обчислюється на основі порівняння техніко-економічних показників за двома або більше варіантами рішень будь-якого завдання і використовується для вибору оптимального варіанта.

При плануванні та аналізі загальної ефективності визначаються основні диференційні та узагальнюючі показники. Диференційні показ­ники – характеризують ефективність використання основних видів затрат і ресурсів окремо.

Трудомісткість – це відношення затрат живої праці (відпрацьовані години, дні, середньостатистична чисельність працівників) – ТЗ до обсягу виробництва продукції В, тобто:

 

ТМ = ТЗ / В.

 

Зворотне співвідношення величин дає показник продуктивності живої праці ПП:

 

ПП = В / ТЗ.

 

Матеріаломісткість – це величина спожитих предметів праці (сировини, основних та допоміжних матеріалів, палива та енергії) в розрахунку на одиницю виготовленої продукції. Вона розраховується як співвідношення матеріальних витрат М до загального обсягу виготовленої продукції за певний проміжок часу, тобто:

 

ММ = М / В.

 

Матеріаловіддача – випуск продукції з одиниці матеріальних затрат:

 

МВ = В / М.

 

Фондомісткість характеризує ефективність використання засобів виробництва, величину виробничих фондів у розрахунку на одиницю продукції і визначається як співвідношення середньорічної вартості виробничих фондів Ф до обсягу випуску продукції, тобто:

 

ФМ = Ф / В.

Зворотне співвідношення цих величин дає показник фондовіддачі ФВ.

Чим нижча трудомісткість, матеріаломісткість і фондомісткість або чим вище продуктивність праці, матеріаловіддача і фондовіддача, тим вище рівень ефективності використання відповідних видів затрат і ресурсів.

У національній економіці, галузі, економічному районі до числа узагальнюючих показників відносять:продуктивність суспільної праці – відношення національного доходу до чисельності працівників у сферіматеріального виробництва; виробництво національного доходу на 1 грн витрат – відношення національного доходу до витрат виробництва; коефіцієнт загальної ефективності – відношення національного доходу до середньорічної вартості виробничих фондів.

На рівні галузі промисловості, підприємства узагальнюючими показниками є: затрати на 1 грн товарної продукції – відношення собівартості до величини вартості товарної продукції; рентабельність виробництва – відношення суми прибутку від основної діяльності до середньорічної вартості основних виробничих фондів та вартості нормативного залишку оборотних коштів; рентабельність продукції – відношення прибутку з конкретного виду продукції (різниця між оптовою ціною та собівартістю) до собівартості продукції за мінусом матеріальних витрат.

До підсумкових показників ефективності відносять показники відносної економії живої праці, матеріальних витрат, виробничих фондів.

Відносна економія живої праці ЕП – це відносне звільнення чисельності працівників:

 

ЕП = ЧБ × КВ –Чо,

 

де ЧБ – чисельність промислово-виробничого персоналу в базисному періоді; КВ – індекс обсягу випуску продукції; Чо – чисельність промислово-виробничого персоналу в плановому або звітному періоді.

За такою самою методикою встановлюється і відносна економія матеріальних витрат та виробничих фондів.

Основним показником ефективності капітальних вкладень є капіталомісткість продукції КМ – відношення величини капітальних вкладень К до приросту випуску продукції DВ:

 

КМ = К / DВ.

 

Цей показник характеризує розмір капітальних вкладень у створення основних фондів на одиницю приросту випуску продукції.

Як узагальнюючий показник використовується коефіцієнт ефективності капітальних вкладень ЕК: у промисловості в цілому роз­раховується як відношення річного приросту обсягу виробленого націо­нального доходу в співвідносних цінах DД до капітальних вкладень:

 

ЕК = DД / К.

 

Розмір розрахованого коефіцієнта ЕК повинен порівнюватись з нормативом загальної ефективності ЕН, і, якщо ЕК > ЕН, то капітальні вкладення визнаються ефективними.

Зіставлення капітальних вкладень з річним приростом прибутку або економією від зниження собівартості дає показник терміну окупності капітальних вкладень:

 

ТОК = К / DП або ТОК = К / (С1 – С2).

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76  Наверх ↑