65. Американський неолиберализм. Монетаризм.

Монетаризм як варіант неолиберализма в 40-50 розробила Милтон Фридман ("чикагська школа"), р 1912, Ноб лауреат: капіталізм як саморегульована система, доктрина-антипод кейнсианской сист. гос. втручання в эк. Психологічні фактори - рівноправні складові зрівноважування эк. системи. Загальний принцип аналізу - кількісна теорія грошей. Гос. утручання блокує дія стихійних регуляторів. Основний принцип: альтернативи ринковому механізму не існує. Циклічність эк. розвитку має грошову природу: ріст ден. маси в обороті провокує інфляцію. Тому, вважає Фридмен, основний фактор эк. рівноваги в суспільстві - стабільна, контрольована динаміка пропозиції як осн. об'єкт гос.

контролю й основа внутреннеэк. політики. Інфляція - прийнятна плата за зайнятість. Спровоциро ванна емісією, вона навіть необхідна як

додатковий генератор ефективного попиту. Але вона народжує проблеми, кот. розкладають рын механізм, і гос-ву вже приходиться застосовувати чрезвы чайні міри. "Грошове правило" збалансованої довгострокової монетарної політики: увел. ден. маси повинне бути систематичний, стабільний, плановим, незав від кон'юнктури і циклічних коливань: наявні 3% у рік; строкові вклади й облігації - 1% у рік; у цілому не більш 4-5% у рік. При наростанні кризи Центрбанк збільшує денпредложение і знижує ставку відсотка, стимулюючи інвестування. Ріст інвестицій збільшує зайнятість, ВВП і доходи, однак ув попит на гроші - це недолік Кейнс моделі: таким чином, гос. змушене саме робити інфляцію. Замість цього Фридмен: гос. повинно регулювати не попит на гроші, а пропозиція їх, тоді ринок сам установить ставку відсотка і стимуклирует механізми саморегулювання эк. Інфляція ж не забезпечує ріст зайнятості. Повинна бути об'єктивне, природне безробіття 4-5%: ринок праці як стабілізатор кон'юнктури і рівня зарплати, безробіттю теж свій ственна циклічність. Психолог фактори провокують імпорт інфляції - передачу шокового сост. із країни в країну. Тому Ф пропонує змінний курс.

 66. Теорія "эк. пропозиції" і "раціональних чекань". Якщо Фридмен у 1976 одержав свою Ноб. премію за спростування Кейнса і свій монетаризм, те в 1995 її одержав Лукас за спростування їх обох. Його напрямок наз. "нова класична школа экономикс". Фридмен вважав, що суб'єкти економіки, напр, фірми, пристосовуються до эк. ситуації, спираючи на минулий досвід: це "адекватні чекання". Наслідок: при швидкій адаптації рын-

ков поводження, викликане цими чеканнями, швидко нейтралізують кожну гос. політику стабілізації. Але неокласичний принцип адекватної реакції невірний, тому що інформація суб'єкта про події в эк. завжди неповна. Лукас побудував мат. модель, що враховує як вплив на чекання всієї наявної інформації, так і зворотний зв'язок: вплив чекань на майбутні эк. події. Формалізував важливу в класичній теорії ідею оптимального эк. поводження суб'єкта. Теорія раціональних чекань заперечує політику госрегулирования:

1)     усе нівелюється поводженням эк. агентів;

2)      народжує результати, зворотні прогнозованим;

3)     Гос. рішення стосуються макрорівня, ігноруючи мікро, а саме там приймаються рішення обэк. поводженні в конкр ситуації Економіка пропозиції: в основі не підприємство, а індивідуум: індивідуальний капітал і інд праця, що вкладають з визначеною метою. Основне в теорії "економіки пропозиції": маніпуляції фіскальною політикою, сист прогресивного оподатковування не стим заощаджень і інвестицій, перерозподіляє нацдоход на користь споживання і стають причиною приховування доходів, тіньовий эк, бартеру, схованої зайнятості, тому негативна.

67. Неокласичний синтез + (68. Неокласична теорія і эк. політика). Наприкінці 70-х різниця між кейнсианством і неокласичною школою стала більш історичної, чим фактом, тому що жодне не зустрічалося в чистому виді, і держави прибігали до конкр рецептів те одного, те іншого. У эк. вихованні синтез відбувся ще раьше, тому що з 1948 кращим підручником стала книга "Экономикс" Ноб. лаур. 1970, нині живучого (р. 1915) Підлоги Самуэльсона, теж фактично Чикагська школа, багаторічний консультант Конгресу і Президента США. Він прагнув об'єднати всі досягнення эк. думки, починаючи від Адама

Смита, включаючи марксизм. Книга грає особливо важливу роль, тому що кожне з 12 видань (останнє в 1885) включає більш сучасні погляди і приклади і більш широкий огляд усіх сторін громадського життя і всіх причин, що впливають на вибір. А проблема вибору в його інтерпретації і визначає предмет економічної теорії: як раціонально використовувати обмежені фактори виробництва і при цьому забезпечити потреби суспільства й індивідуума. Зі зміною суспільства змінюється і роль капіталу. Він стає не тільки продуктом праці і складової процесу виробництва, а стає основою стихійного розвитку в условияй приватної власності і утрачає властивість стимулювати розвиток при суспільній власності. Самуэльсон формулює теорію споживчого поводження і робить висновок: мало користі від законодавчої боротьби гос. з монополіями, треба використовувати эк. важелі. Внутрішні обмежники політики эк. росту: 1) соціальні умови - ріст продукту може не знижувати цін і не зменшувати безробіття; 2) екологічні фактори.

68. Неокласична теорія і эк. політика. Попередній відповідь +. Англія і США з 70-80-х м. оздоравливали економіку по Фридмену. Тетчер: Огр. бюджетні витрати, що народжують дефіцит; адм реформа, контроль місцевих податків, сокр. жил. будівництво, перепідготовка безробітних, денаціоналізація промисловості (як у нас, пром. стала нерентабельної, дотації на неї сост 50% асигнувань на здравохранение). Приватизація пром. дала значні доходи (от чому ми 2 роки тому вирішили продавати! але нічого не одержали).

Створено зони св. підприємництва, оподатковування, що сприяє предпр, програма заохочення конкуренції, що створило масу дрібних і середніх підприємств, уряд у жорстокій боротьбі перемогло профспілки. У США монетаристская доктрина стала "Рейганомикой". оподатковування в США з частиною доходів найбіднішим перетворилася в сист загального перерозподілу з про безліч чиновників. Треба було: побороти інфляцію, тому що до неї навчилися пристосовуватися; змінити характер раціональних чекань; здолати споживчу психологію, кот. склалася в період стимулювання попиту; перестати жити в кредит; дати зрозуміти, що огр. витрат необхідно. План на 5 років з 1981. Стимулювалися заощадження = інвестиції. Сокр. бюджетні витрати (крім оборони, соц. страхування, медицини). У 1983 почалося эк. пожвавлення, інфляція упала, стабілізувався і росте долар. Спростився вивіз і ввіз інвестицій, завоювання міжнародних ринків. Масові банкрутства незабаром пройшли, безробіття здолали, відновили довіра народу уряду.

 Однак ці доктрини розроблені в умовах визначених країн, і саме там дають успіх, в інших умовах (наприклад, у нас) його не дадуть.

69. Теоретичний-ідейно-теоретичні основи институционализма й етапи його розвитку. +( див 70 ранній институционализм і 71) неоинст.) Загальні ознаки:

1) критичний аналіз ортодоквальных теорій, побудований на розробці альтернативних програм;

2) спроба інтегрувати эк. теорію з іншими общ. науками - соціологією, антропологією, психологією, юриспруденцією;

3) прагнення вивчати не стільки функціонування системи, скільки її розвиток (трансформацію капіталізму);

4) аналіз эк. відносин не з позицій суб'єкта эк, розрізнених дій людини, а з позицій організації о-ва;

5) прагнення підсилити суспільний контроль над бізнесом. Виник у США наприкінці 19 (ранній імперіалізм) як опозиція дрібної і середній бурж. монополістичному кап. Виділяються етапи: ранній і непро. У ранньому напрямки: 1) психологічні-психологічну-психологічне-психологічна-соціально-псиАИлогіний, 2) правовою-правовій-правовий-правової-соціально-правовий; 3) емпіричний (статистичні-статистичну-статистичне-статистична-кон'юнктурно-статАИтичнй). Відродився після 2 світові війни з появою нових об'єктів дослідження: науч-техн прогрес, інформація, влада, політика і т.д. як неоинституционализм.