Тема 12. 5. Закінчення іменників 2 відміни

чоловічого роду в родовому відмінку множини.

У множині іменники другої відміни (твердої групи) в називному відмінку мають закінчення -И: прадід-и, сват-и, плуг-и, сніг-и, прапор-и, завод-и, бригадир-и, муляр-и та флексію -І (-Ї) для іменників чоловічого роду м’якої й мішаної груп: ле-бед-і, звича-ї, ячмен-і, профіл-і, лікар-і, вівчар-і, крамар-і, ру-ча-ї. Іменники середнього роду всіх трьох груп закінчуються на -а (-я): болот-а, озер-а, серц-я, кільц-я, вікн-а, дзеркал-а, багатт-я, грищ-а.

При творенні називного відмінка множини деякі іменники втрачають суфікси -ин, -анин (-янин), -чанин: селянин — селян-и, вірменин — вірмен-и, киянин — киян-и, болгарин — болгар-и, але грузин — грузин-и, осетин — осети-н-и, лезгин — лезгин-и, мордвин — мордвин-и.

Окремі іменники чоловічого роду твердої групи мають паралельні закінчення -й, -а: рукави й рукава, вуси й вуса, хліби й хліба, ґрунти й ґрунта.

 У деяких іменниках твердої групи спостерігається закінчення -І та чергування приголосних: ок-о — оч-і, вух-о — уш-і (частіше вуха).

Іменник друг у називному відмінку множини приймає закінчення -і з чергуванням приголосних [г] із [з] друг — друз-і і відмінюється у всіх відмінках мно­жини за зразком іменників м’якої групи: друз-ів, друз-ям, дру-з-ів, друз-ями, при друз-ях.

 Деякі іменники середнього роду, що мають омонімічні закінчення у називному й знахідному відмінках однини та множини, для підкреслення множинності дістають наголошені закінчення: весілл-я′, свят-а′ і паралельно вес′ілл-я, свя′т-а.

У родовому відмінку множини вживаються закінчення -ів (-їв): мост-ів, закон-ів, друкар-ів, звича-їв, кра-їв, автомобіл-ів, атом-ів, корабл-ів, повір ‘-їв, мор-ів, житт-ів, почутт-ів. Багатьом іменникам властиве нульове закінчення: киян, християн

парафіян, озер, коліс, сіл, жал, слів, чудес, небес, вікон, весел, перевесел. І тільки окремі іменники чоловічого та середнього роду мають закінчення -ей: кон-ей, грош-ей, гост-ей, оч-ей, плеч-ей (па­ралельно пліч).

Давальний відмінок характеризується уніфікованим закінченням -ам (-ям): лікар-ям, студент-ам, шлях-ам, океан-ам, знанн-ям, завданн-ям, прислів’-ям, міст-ам, комп’ютер-ам, дере-в-ам, селищ-ам.

У знахідному відмінку множини, як і в однині, розрізняються закінчення, омонімічні з називним відмінком для назв неістот: берег-и, га-ї, дерев-а, океан-и, струмк-и, слов-а, серц-я, плеч-і та з родовим для назв істот: лірник-ів, політик-ів, хлопча-к-ів, священик-ів, начальник-ів, співробітник-ів, знавц-ів. Проте у мовній практиці спостерігаються хитання: напоїти кон-ей і кон-і, запрягати вол-ів і вол-и.

Одноманітним закінченням характеризується орудний відмінок: -ами для іменників твердої і мішаної груп: протес-т-ами, кущ-ами, но.ж-ами, лез-ами, двор-ами, закон-ами, слов-ами, жал-ами і -ями для іменників м’якої групи: корен-ями, красе-н-ями, хлопц-ями, подвір’-ями, кобзар-ями. Окремі іменники мають паралельні закінчення: -ами (-ями) і (-ми): крил-ами — криль-ми, чобот-ами — чобіть-ми, колін-ами, колінь-ми. Закінчення -има властиве іменникам очі, уші, плечі: оч-има, плеч-има, уш-има (і вух-ами).

Уніфікованим закінченням відзначається й місцевий відмінок множини: для нього характерне закінчення -ах (-ях) для всіх груп і родів іменників другої відміни: на шлях-ах, прапор-ах, чагарник-ах, тротуар-ах, переход-ах, тролейбус-ах, слю-сар-ях, календар-ях, провалл-ях, су зір ‘-ях.