Тема 2.5. Суб’єкти бухгалтерського обліку, їх характеристика

Бухгалтерський облік здійснюється за суб’єктами, тобто відповідно до кожної самостійно функціонуючої одиниці – підприємства, організації, установи (далі – підприємство), що є суб’єктом бухгалтерського обліку. Визначення суб’єктів обліку дає можливість встановити межі, в яких бухгалтерський облік відображає свої об’єкти [35, с.65].

Визначивши в якості суб’єктів обліку господарюючі суб’єкти – самостійно функціонуючі господарюючі одиниці (підприємства), можна розглянути, що підприємства, як суб’єкти обліку класифікуються за:

- формою власності;

- видами діяльності;

- розміром.

За формою власності - це одноосібне володіння, товариство і корпорація. За видами діяльності підприємства поділяються на виробничі, торгові і підприємства сфери послуг. За розміром – це великі і малі.

Види підприємств, на яких здійснюється бухгалтерський облік, відповідно до форм власності (приватна, колективна, державна), встановлених Законом України „Про підприємництво в Україні” від 27 березня 1991 р. № 887-Х11, із подальшими змінами та доповненнями, можуть бути різноманітними [35, с.65].

Серед них - приватне підприємство, засноване на власності як фізичної особи, так і об’єднання громадян; господарське товариство; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу, чи комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади. Залишається поширеним видом державне підприємство, що засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство – таке державне підприємство, що за чинним законодавством не підлягає приватизації.

Перспективним вважається спільне підприємство, засноване на базі об’єднання майна різних власників (змішана форма власності), засновниками якого можуть бути громадяни і юридичні особи України та особи інших держав;

Подекуди збереглися, як вид, орендні підприємства – самостійні юридичні одиниці, утворені орендарями на основі орендного договору про майновий найом у тимчасове володіння й користування на визначений строк, у визначених умовах та за визначену оплату майна орендодавця для самостійного здійснення підприємницької діяльності або для іншої мети.

Підприємства на території України можуть об’єднуватися в:

- асоціації – договірні об’єднання, створені задля постійної координації господарської діяльності без права втручання у виробничу, комерційну діяльність будь-якого з учасників;

- корпорації - договірні об’єднання, що створюються на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням деяких повноважень кожного з учасників централізованому регулюванню діяльності;

- концерни – статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, банків, торгівлі, транспорту тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств;

- консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

- інші об’єднання за галузями, територіальними та іншими принципами.

П(С)БО вносять нові ознаки щодо групування підприємств як суб’єктів бухгалтерського обліку. Так, за П(С)БО 19 „Об’єднання підприємств” виділяється [30]:

- дочірнє підприємство - підприємство, яке перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства;

- материнське (холдингове) підприємство - підприємство, яке контролює дочірні підприємства. При цьому під контролем розуміють вирішальний вплив на фінансову, господарську й комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності.

Діяльність підприємства підпорядкована меті, зміст якої для кожного підприємства, за міжнародною практикою, – здатність створювати (отримувати) прибуток та спроможність оплатити всі борги у визначений строк [35, с.67].

У фінансовій звітності відображаються обидві групи показників досягнення поставленої мети діяльності підприємства як суб’єкта обліку:

- стан зобов’язань - у Балансі,

- фінансові результати - у Звіті про фінансові результати.

Таким чином, бухгалтерський облік виділяється з навколишнього середовища підприємства на основі певної процедури, що передбачає визнання:

- предмета спостереження, що є предметом бухгалтерського обліку, - діяльності підприємства;

- мети спостереження, яка відповідає меті ведення бухгалтерського обліку – надання інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства для прийняття рішень;

- об’єктів спостереження, які є об’єктами бухгалтерського обліку для формування інформації про діяльність підприємства відповідно до мети ведення обліку: активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів, витрат;

спостерігача, що є суб’єктом обліку, – господарюючого суб’єкта (окреме підприємство).