Тема 18. СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС І ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ГЛОБАЛІСТИКИ
Суспільний прогрес і глобальні проблеми людства.
Глобалізація світу та ідеологія глобалізму.
1. Суспільний прогрес і глобальні проблеми людства
Наприкінці ХХ ст. Людство стикнулося з низкою проблем, що мають глобальний (всепланетний) характер і загрожують самому існуванню людства в майбутньому. Гострота і складність цих проблем викликали появу нової галузі знання - глобалістику, теорію глобальних проблем, в розробці якої беруть участь представники не тільки суспільних і гуманітарних, але й природознавчих і технічних наук. Особлива роль в осмисленні глобальних проблем належить філософії, яка розкриває основоположні принципи життя людини в сучасному світі, міру гуманності тих змін, що відбуваються в ньому. Філософія дає можливість зрозуміти, якими повинні бути суспільство і людина, щоб не втратити свого людського характеру.
Виникнення глобальних проблем припадає на ХХ ст., хоча передумови цього були закладені всім розвитком техногенної цивілізації. Починаючи з ХVI ст. Набирає темпів науково-технічний прогрес, тобто процес поступального розвитку науки і техніки.
Перший його етап - поява мануфактурного виробництва в Європі ХVІ ст., коли наукові і технічні досягнення починають зближатися (до того ці дві гілки людської діяльності розвивалися відносно самостійно).
Другим етапом став промисловий переворот XVП-XVШ ст., виникає машинне виробництво, яке стало прямим результатом розвитку науки, відкрилися нові перспективи для технічного застосування наукового знання.
Третій етап пов'язаний з науково-технічною революцією (НТР), що розгортається після Другої світової війни. НТР - це світовий глобальний процес, що полягає у перетворенні науки на провідний фактор не тільки суспільного виробництва, але й всього суспільного життя. Вперше в історії наука і техніка зростаються в єдиний комплекс. Виникають цілі галузі виробництва на основі взаємного стимулювання науки і техніки (атомна енергетика, радіотехніка, кібернетика, біотехнологія).
Сьогодні людство вступило в четвертий період науково-технічного прогресу - здійснюється інформаційна революція, виникає технонаука (індустрія баз знань і надскладних інтелектуальних систем). Інформаційний прогрес мав свою історію: його першим досягненням було виникнення писемності, другим - друкарства, третім - сучасна інформаційна індустрія і комп'ютерне письмо.
Суспільний прогрес виявив таку рису, як темпоралізація, тобто різке прискорення темпів розвитку. Так, наприклад, від появи перших антропоїдів до писемності пройшло близько 3 млн. Років, перехід до друкарства зайняв 5 тис. Років, від друкарства до звукозапису і телебачення пройшло 500 років, поява нових поколінь комп'ютерів відбувається в межах десятків років. За ХХ століття зроблено більше наукових відкриттів і створено більше нових технічних приладів, ніж за всю попередню історію.
Антропогенний вплив (тобто такий, що викликаний людською діяльністю) на природу набув планетарних масштабів, як і проблеми, пов'язані з ним. Глобальні проблеми - це ті проблеми, що зачіпають інтереси людства в цілому, від яких залежить доля і саме виживання людства на планеті, а звідси - такі проблеми можна розв'язати тільки спільними і організованими зусиллями всього світового співтовариства.
Наприкінці 60-х рр. За ініціативою італійського економіста А.Печчеі виникла міжнародна суспільна організація Римський клуб. Сьогодні Римський клуб налічує біля ста дослідників із 30 країн світу. Представники Римського клубу стали активно досліджувати глобальну проблематику, складати прогнози і давати практичні рекомендації щодо стратегії діяльності людства. Перші доповіді Римського клубу викликали своєрідну сенсацію, оскільки зробили прогноз про неминучу катастрофу людства за умов збереження існуючих темпів і тенденцій розвитку. Були визначені «межі зростання» світової цивілізації, зумовлені обмеженістю природних ресурсів планети, руйнівним характером антропогенного втручання в природне середовище, зростанням народонаселення тощо. Основна ідея останніх доповідей Римського клубу - доля людства залежить від нових якостей самої людини, від формування нового світогляду, ядром якого буде глобальна свідомість людей, тобто усвідомлення ними своєї відповідальності за долю планети і людства.
Представники Римського клубу вперше зробили класифікацію глобальних проблем, що включають в себе міжсоціальні проблеми, проблеми природного середовища і проблеми індивіда.
До міжсоціальних проблем належать: проблема глобальної безпеки, збереження миру на планеті в умовах збільшення локальних конфліктів, встановлення справедливого економічного порядку (проблема багатих і бідних країн), проблема міжнародного глобального тероризму, підтримка і збереження мультикультуралізму (множинності етнічних культур) на планеті.
Глобальні проблеми взаємодії природи і суспільства включають в себе:
А) екологічні проблеми (охорона природи, розумне освоєння світового океану і космосу);
Б) сировинна проблема (за останні 40 років в світі використано мінеральної сировини стільки, скільки за всю попередню історію);
В) проблема енергетичних ресурсів (кожні десять років вироблення електроенергії подвоюється, хоча запасів джерел енергії - нафти, вугілля, торфу, сировини для атомної енергетики - вистачить при сучасній динаміці ще на декілька десятиріч).
Щодо екологічної проблематики, світовим науковим співтовариством були сформульовані три основних стратегічних підходи:
А) обмежувальна стратегія (або стратегія нульового зростання), пропозиція обмежити виробництво і споживання;
Б) стратегія оптимізації, «стійкого розвитку» (пошук такого оптимального рівня і якості виробництва, що забезпечує розвиток без катастроф);
В) стратегія замкнених циклів на основі біотехнологій і безвідходних виробничих процесів.
Глобальними проблемами взаємозв'язку індивіда і суспільства є проблеми забезпечення з боку суспільства умов для повноцінного розвитку індивіда (охорони здоров'я, освіти, контролю за кількістю народонаселення тощо). Сучасна екологічна ситуація на планеті веде до накопичення шкідливих мутацій в організмі людини, (загроза яких збільшується внаслідок біотехнологічних експериментів з генномодифікованими продуктами). Психофізіологічна структура людини не витримує сучасних темпів зростання, зазнає інформаційного перевантаження і стресів. Ріст наркоманії, алкоголізму, сніду руйнує генофонд людства. За оцінками сучасних дослідників, 50 % дітей народжуються сьогодні з певним вадами у фізичному стані і біля 10% мають певні психічні відхилення від норми. Руйнує індивіда і сучасне суспільство з його масовою культурою і засобами масової інформації.
Серед усіх глобальних проблем особливе місце посідає демографічна (проблема народонаселення), всі інші проблеми так чи інакше пов'язані зі зростанням кількості людей на Землі. Сьогодні на планеті 6 млрд. Чоловік, це складає рівно половину можливої кількості населення Землі (за іншими, більш оптимістичними підрахунками, - чверть можливостей планети). Уся попередня історія людства привела до появи першого мільярда населення в середині XIX ст. Сьогоднішня динаміка зростання - 1 млрд. За десять років. Зміна такої динаміки може залежати переважно від зміни економічного зростання (зони високої народжуваності співпадають із зонами низького економічного зростання). На динаміку зростання народонаселення впливає не тільки економічний фактор, але й культурно-національні і релігійні фактори. За прогнозами, у найближчому майбутньому особливо швидко буде зростати населення африканського континенту та !Ндії. В європейських країнах, в тому числі в Україні, спостерігається низька народжуваність.
2. Глобалізація світу та ідеологія глобалізму
Глобальні проблеми людства безпосередньо пов'язані з таким явищем XX століття, як глобалізація світу. Процес глобалізації - це становлення цивілізаційної єдності світу. У своїй сутності людство є єдиним цілим, хоча реальна історія - це історія окремих народів, племен, країн, держав, цивілізацій, достатньо віддалених одне від одного, зі своїми внутрішніми проблемами, традиціями, звичаями, вдачею, культурними цінностями. I тільки науково-технічний прогрес реально об'єднав людство одними господарськими зв'язками, єдиною торговельною системою і єдиним культурно-інформаційним простором. Взаємозв'язок різних народів, соціальних спільнот, держав стає все більш тісним. Усі ми стаємо все більш залежними один від одного не тільки економічно, але й політично, технологічно, інформаційно, культурно. Сьогодні навіть з'явився термін «світове село»: через засоби масової інформації створюється психологічна атмосфера реального і близького контакту з усім світом.
Глобалізація - не просто реальний емпіричний факт сучасного життя, якого не можна уникнути і з яким потрібно рахуватися, але й психологічно достатньо болісний процес. У ситуації надзвичайної соціальної мобільності і міжнародної міграції, інформаційних і культурних зв'язків, економічних контактів, світ, з одного боку, стає все більш тісним і взаємозалежним, а, з іншого, - зростає тенденція до спротиву культурній та етнічній уніфікації, нівелюванню ціннісних особливостей і національних традицій різних країн. Усі ми різні і , більше того, готові відстоювати своє право залишатися самими собою, але всі ми змушені жити в єдиному «світовому селі», де неможливо відокремитися від близькості іншого - чужої культури, мови, традицій, не можна ізолюватися від «сусідів», навіть якщо вони нам не до вподоби. Основна проблема глобалізації - це питання «як жити разом?», а основний її сенс - вміння прийняти ознаки іншої цивілізації, не втрачаючи своєрідності власної культури.
Процес глобалізації, надзвичайна мобільність сучасного суспільного життя вимагають від людини особливих якостей: не боятися змін, а пристосовувати їх до себе, вміння змінювати спосіб свого життя (бути здатним суміщати 3-4 функції в житті, кардинально міняти кар'єру), вміння йти на ризик, вміння толерантно приймати «іншого» - чужу культуру, традиції, цінності, неподібну до тебе особистість, врешті-решт - вміння жити у ситуації браку визначеності і певності, жити з незнанним.
Тривалий час світ XX століття був розколотий на два протидіючих угрупування: країни, орієнтовані на СРСР, з його суспільно-політичною системою, і країни, орієнтовані на США. Сьогодні на зміну двополюсному (біполярному) світу прийшов світ багатополюсний, але існує тенденція перетворення його на однополюсний світ (оскільки серед всіх країн за своєю могутністю і потужністю потенцій вирізняється така супердержава, як США). Тенденція соціального розвитку до однополюсного світу породила численні проблеми, а також таку небезпечну для людства ідеологію, як ідеологія глобалізму. Якщо під «глобалізацією» мається на увазі реальне явище суспільно-історичного життя, процес створення усепланетної єдності людства, то «глобалізм» - певне усвідомлення цього прогресу в суспільній свідомості (всі «ізми» позначають не явища самої реальності, а конструкти свідомості - образ мислення, ідеї, вчення, ідеології тощо). Ще недавно (60-80-ті рр. XX ст.) Ідея глобалізму розумілася як глобальна свідомість, як певна система мислення, стурбованого глобальними проблемами, як ідея планетарної єдності людства, єдності у вирішенні проблем сумісними зусиллями. Але наприкінці XX - на початку XXI ст. Ідея глобалізму зазнала значних трансформацій і метаморфоз, перетворившись на агресивну і антигуманну ідеологію (проблеми ідеології і політики глобалізму ґрунтовно досліджені російським політологом А.С.Панариним). Саме ця форма «нового глобалізму» викликала стурбованість всього світу і породила масовий антиглобалістський рух у світі. Сьогодні глобалізм - це ідеологія (і політика) світової еліти (фінансової олігархії і транснаціональних корпорацій), спрямована на утвердження тотальної економічної влади над всіма сферами соціального життя, на економічне і політичне панування у планетарному масштабі.
Основними ознаками і проявами глобалізму є:
А) економічний тоталітаризм;
Б) протидія традиційним формам національного самовизначення народів і збереження ними національного суверенітету;
В) виправдання мілітаризму як необхідного засобу збереження світового економічного порядку.
На планеті, як відомо, існують групи країн, які різко відрізняються за рівнем економічного розвитку (так звані країни першого, другого і третього світу). Переважна більшість населення планети - відсталі або середньо розвинені країни, але саме в них особливо гостро стоять глобальні проблеми, зокрема - екологічна. Тому в інтересах всього людства вирішити проблему встановлення справедливого світового економічного порядку. Реологія глобалізму спрямована на протилежне. В рамках глобалістської доктрини виникає ідея «золотого мільярда» як обраної, привілейованої частки людства, єдино достойної найкращим чином розпоряджатися ресурсами планети. Оскільки, як було засвідчено вченими, сучасні тенденції економічного розвитку ведуть до певних меж зростання (на всіх ресурсів не вистачить), то ці межі можна значно відсунути за рахунок «відлучення від прогресу» нездатних до нього - більшість населення планети (п'ять мільярдів). Тільки обрана меншість достойна кращого майбутнього.
Для виправдання такої позиції насаджується ідея природного ринкового добору з його основним критерієм - ринковою рентабельністю. Лише ті країни, які виявили свою життєздатність - за рентабельністю, за економічною ефективністю, екологічністю, - мають право користуватися дефіцитними планетарними ресурсами, розвивати свою промисловість, науки і культуру. Ті країни, що програли, непристосовані народи, не повинні чинити опору переходу національних ресурсів в руки тих, хто краще буде розпоряджатися ними. Фактично місце ідеї універсального прогресу людства посідає соціал-дарвіністський принцип економічного добору. Тим самим підривається основний принцип демократичного співтовариства - рівне достоїнство людей і рівне право на краще майбутнє. Крім того, глобалізм провокує тероризм, ставить людство перед загрозою громадянської війни в світі, поділеному на обраних і на приречену «расу історичних невдах».
Економічний тоталітаризм означає безроздільну владу грошей в сучасному світі. Центром постіндустріального суспільства став не університет, (як про те мріяла інтелектуальна еліта), а банк. Здійснилася своєрідна монетаристська революція, яка вивільнила процес самовідтворення грошей, позбавила гроші їх нормальних, економічно продуктивних функцій. Продуктивний прибуток поступився місцем прибутку виключно з обміну, а творці світових фінансових пірамід поставили світову економіку під свій контроль. Так, сьогодні річна торгівля валютою складає 400 трлн. Дол., тоді як торгівля товарами - тільки 5 трлн. Поряд з реальною економікою виникає віртуальна, а спекулятивне, віртуальне підприємництво бере верх над підприємництвом продуктивним.
Монетаризм став сьогодні не просто одною з економічних теорій, а своєрідною агресивною ідеологічною доктриною. Утверджується ідея, що для переливності грошей не повинно бути ніяких перепон (вони проголошуються перепонами прогресу). Гроші повинні повністю реалізувати свою спроможність купити абсолютно все, не тільки матеріальні, а й духовні цінності, в перспективі це означає вилучення всього багатства світу співтовариством глобальних фінансових гравців, (для яких не існує понять батьківщини, народу, нації: «гроші - батьківщина безродних»). Створилася глобальна фінансова олігархія, яка диктує не тільки правила економічного і політичного світового порядку, але й впливає на духовну атмосферу (девальвується все, що не можна продати за гроші, - сумлінність, безкорисливість, чесність, патріотизм, національні святині). Фінансові гравці можуть сьогодні безкарно розоряти цілі континенти, вивозити мільярди доларів із зруйнованих країн. Переливність грошей, які не мають кордонів, і єднає світ, і разом з тим стає загрозою для національних суверенітетів. Так, створений західним світом трикутник - МВФ, Світовий банк і Світова торговельна асоціація, диктує стандарти міжнародного поділу праці і фактично здійснює програму деіндустріалізації в країнах третього і колишнього другого світу, примушуючи їх відмовитися від права мати власну переробну і науковомістку промисловість і погодитися бути джерелом сировини і дешевої робочої сили. Спроби країн захистити свою національну промисловість проголошуються «неліберальною поведінкою», тягнуть за собою економічні репресії. Створюється глобальна система протекторату над національними економіками з метою їх демонтажа.
З завершенням біполярності світу ідеологія глобалізму є фактично породженням американської держави, що претендує на роль світового лідера і відверто проголошує свої претензії на безроздільне панування на планеті. Сучасний глобалізм під егідою влади фінансової олігархії у своїх культурних і ціннісних настановах виступає з позиції програми америконцентричності і америкоподібності. Єдино повноцінними проголошуються суто американські цінності, орієнтовані на економічний успіх. Глобалізм виявив свою ворожість щодо націольно-культурної спадщини народів світу, всі вони - як неамериканські - визнаються гуманістично неповноцінними, зараженими традиціоналізмом, авторитаризмом, тоталітаризмом. Сучасна комерціалізація культури, коли більш рентабельним вважається тиражування коміксів, астрономічних календарів, порнопродукції і, навпаки, дискредитуються позаекономічні цінності, - своїм коріннями відходить в глобальну програму американізації світу. Принцип економічної доцільності поширюється не тільки на економічну сферу. Ринковому добору прагнуть підкорити душу людини і народу. Фундаментальна наука, гуманітарне знання, універсальна теоретична освіта, літературна класика, високе мистецтво, духовна свобода, - все це девальвується в світі, в якому панує комерційна вигода і ринковий розрахунок.
Закони ринку не можна ігнорувати, але й абсолютизувати їх, поширювати на неекономічні сфери згубно і для суспільства, і для особистості. Так само, як не можна ігнорувати і реальні процеси глобалізації, але можна і треба чинити спротив ідеології і політиці глобалізму і відстоювати рівне право всіх народів на історичну перспективу.
3. Філософія і майбутнє людства
Що ж саме очікує людство в майбутньому? У ХХ столітті виникає особлива наука про майбутнє - футурологія, яка створює певні моделі майбутньої цивілізації, визначає її характеристики.
Майбутнє суспільство, до якого прямує людство, називають інформаційним. Найбільш розвинені країни вже вступили в період розвитку інформаційної цивілізації. Незважаючи на те, що залишаються ще технократичні сподівання на вирішальне значення техніки і науки, пріоритетними стають Інші варіанти розвитку майбутнього суспільства. Які ж основні контури нової цивілізації?
По-перше, очевидним стає принципово інший тип детермінації нової цивілізації. Це будуть вже не соціально-економічні і техніко-технологічні чинники, а фактори людської самодетермінації - свідомості, вільного вибору, соціально-культурних пріоритетів.
По-друге, така цивілізація буде ґрунтуватися на іншій, ніж техногенна, системі культурних цінностей: на етиці ненасильства, на відмові від культу сили і панування, на толерантному ставленні до різних культурних традицій, на принципово інших засадах ставлення до природи. Зростаюча цілісність і єдність людства буде супроводжуватися зростанням багатоварі-антності і різноманітності культурного розвитку.
По-третє, нове суспільство буде засноване на розвитку нового типу соціальних зв'язків людей. Суспільство розрізнених, атомізованих індивідів зміниться на суспільство вільних соціальних спільнот, де людина стане будувати свої зв'язки, виходячи з міркувань вільного вибору, орієнтуючись на власні смаки і потреби.
По-четверте, технологічною основою майбутньої цивілізації будуть принципово нові процеси і об'єкти, які набули назви «синергетичних», тобто таких, що здатні до саморозвитку (комп'ютерні системи, біотехнологічні комплекси). Століттями головним ресурсом народів були їх життєвий простір і золото. Сьогодні визначальним ресурсом стає інформація. Інформаційний продукт недостатньо купити, його треба вміти використовувати. Тому надзвичайно підвищується роль освіти, яка має бути безперервною протягом життя.
Інформаційне суспільство не буде суспільством безпроблемним, воно формується не як період всезагального миру і благоденства, а як найбільш насичений протиріччями етап соціального прогресу. Імовірним є активний спротив в майбутньому розвиткові нової цивілізації. Можлива різка поляризація світу завдяки різним рівням освоєння і доступу до засобів інформаційного простору. Глобальна економіка в ХХІ столітті буде збільшувати потужності телекомунікації та комп'ютерної обробки інформації, але робитиме свою справу вибірково, (нехтуючи сегментами, що вичерпали свій потенціал або не є перспективним в даний момент). Інформаційні технології, зв'язуючи людей земної кулі, водночас будуть не доступними в своїх найбільш розвинених варіантах для багатьох територій і народів, які не стануть об'єктами інтересу для глобальної економіки. Тому дослідники прогнозують появу так званого четвертого світу (поза межами процесів глобалізації) і його природну реакцію - виникнення глобального кримінального механізму, зростання різного роду фундаменталізмів (з можливою інформаційною війною) та новими варіантами тероризму.
Ще наприкінці 70-х рр. ХХ ст. Філософи застерігали щодо можливості появи інформаційного імперіалізму, при якому інформація стане засобом тиску і панування над людьми. Вже сьогодні, коли в інформаційному просторі збільшується кількість псевдоінформації, у людей виникає бажання не мати інформації, звільнити себе від інформаційного тиску задля збереження власної духовної свободи.
Згідно з концепцією американського вченого С.Хантингтона, що викладена в його творі «Зіткнення цивілізацій», джерелом конфліктів між народами в найближчому майбутньому будуть вже не економічні чи політичні проблеми, а протиріччя між цінностями різних культур і намагання відстояти їх. Вже в наш час зростає конфлікт західних і незахідних цінностей (зростає популярність ідей «повернення Японії в Азію», «індуізації Індії», «реісламізації Сходу» тощо).
Сьогодні все більш зрозумілою стає думка, що ніякий інший розвиток - економічний, науково- технічний чи технологічний - не зможе вивести людство з історичної безвиходності, якщо він не буде підкріплений гуманітарною революцією, перебудовою свідомості, людських якостей і цінностей. Чи може безмежне споживацтво бути сенсом людського життя? Філософія наполягає на тому, що глобальні проблеми в своїй сутності є проблемами духовно-моральними. Для збереження майбутнього потрібний новий тип особистості, яка би прокинулася для планетарні відповідальності і яка б усвідомила безперспективність існування, не осяяного світлом великих моральних ідей.