Тема 8 : Міжнародні інвестиційні процеси. Міжнародний рух капіталу, його форми. Суть інвестиції!, та їх класифікація.
Розрахунок ефективності інвестицій.
Міжнародний рух капіталу, його форми. Капітал є одним з факторів виробництва - ресурсом, який необхідно затратити, щоб виробити товар, і являє собою весь накопичений запас засобів у виробничій, грошовій і товарній формах, котрі необхідні для створення матеріальних благ. Міжнародний рух капіталу основано на його міжнародному розподілі. Наявність достатніх збережень (капіталу в грошовій формі)) є найважливішою передумовою для інвестицій і розширення виробництва.
Міжнародний рух капіталу, як фактор виробництва має різні форми. По джерелах походження капітал на світовому ринку, ділиться на: а) офіційний (державний) капітал - засоби з державного бюджету, котрі переміщаються за кордон, або отримуються з-за кордону по рішенню уряду, а також по рішенню міждержавних організацій (всі держанні кредити, позики, допомоги інших країн, а також капітал, котрим розпоряджаються міжнародні міждержавні організації від особи своїх членів (кредит МВФ, Світовою банку та ін.));
6) Приватний (недержавний) капітал - засоби приватних фірм, банків і інших недержавних організацій, котрі переміщаються за кордон, або з-за кордону (інвестиції капіталу за кордон приватними фірмами, торгові кредити, міжбанківське кредитування).
По характер) використання капітал поділяється на: а) підприємницький капітал - засоби, котрі безпосередньо або непрямо вкладаються у виробництво з ціллю отримання прибутку (приватний капітал, капітал державних підприємств);
Б) позиковий капітал - засоби, котрі даються в кредит з ціллю отримання відсотку (в міжнародних масштабах використовується офіційний капітал з державних джерел і частково і приватних).
По строку вкладення капітал поділяється на:
А) довгостроковий і середньостроковий капітал - вкладення капіталу строком більше, ніж на один рік (вкладення підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій, так і позичковою капіталу у вигляді державних кредитів));
Б) короткостроковий капітал - вкладення капіталу, строком менше, ніж на один рік (позичковий капі та в формі торгових кредитів).
По цілі вкладення капітал поділяється на:
А) прямі інвестиції - вкладення капі тау з ціллю отримання довгострокового економічного інтересу в країні вкладення, що забезпечує контроль інвестора над об'єктом розміщення капіталу (приватний підприємницький капітал);
Б) портфельні інвестиції - вкладення капіталу в іноземні цінні папери, котрі не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування (державний і приватний підприємницький капітал).
Суть інвестиції!, та їх класифікація.
Інвестиції - сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капі тау в різні галузі економіки.
Мета інвестування - одержання підприємницького доходу, прибутку, проценту-
Розрізняють фінансові, реальні інвестиці'їта інтелектуальні.
1. Фінансові інвестиції - вкладення в акції облігації та інші цінні напери, що випускаються приватними компаніями або державою, а також об'єкти тезаврації, банківські депозити. Інвестиції лише часткою направляються на збільшення реального капіталу, а більша їх частина є непродуктивним вкладенням капіталу.
2. Реальні інвестиції (довгострокові вклади коштів у галузі матеріального виробництва; капітальні вкладення) - вкладення в основний капітал та на приріст матеріально-виробничих запасів.
3. Інтелектуальні інвестиції - вкладення в розвиток духовних продуктивних сил, що стає найбільш активним елементом виробництва; ноу-хау, спільних наукових розробок та ін.
Реальні інвестиції характеризуються галузевою та технологічною структурами, пропорції яких здебільшого визначають ефективність нагромадження.
Вважається, що інвестування здійснюється лише у тому випадку, якщо сума чистих прибутків, котрі вони очікують отримати від використання машинного парку протягом усього періоду його припущеного функціонування, забезпечить норму прибутку, у крайньому разі рівну тому, котра ж думають економічні агенти, буде досягнена в усій економічній системі в цілому.
Для характеристики реальних інвестицій використовують такі поняття: обсяг - це вартісний вира капіталу, що вкладається, а норма інвестицій, являє собою співвідношення обсягу інвестицій до валового національного продукту.
Для економічного аналізу використовується також термін "валові" інвестиції до складу яких входять ресурси фонду чистого нагромадження національного доходу (інвестиційне розширення) та витрати із фонду відшкодування (інвестиційне оновлення).
Джерелом інвестиційного розширення є знову створена вартість (частка чистого доходу, що зберігається). Підприємці мобілізують її за рахунок власного прибутку (самофінансування) та на ринку позичкових капіталів (заучені кошти).
Джерелом інвестицій на оновлення основного капіталу є амортизаційні відрахування.
Загаом виділяють два різновиди підприємницького капіталу - прямі і портфельні вклади.
Прямими називають вклади, що забезпечують контроль над іноземними підприємствами, портфельними - вклади, формально недостатні для цього.
Прямі інвестиції - це одна із основних форм експорту капіталу, яка проявляється у промислових, торгових та інших підприємствах.
Портфельні інвестиції - у вигляді іноземних облігацій і інших цінних паперів, а також інвестицій, які складають менше вкааної частки капіталу (10; 25%) закордонного підприємства, (але у даному випадку немає різкої межі між прямим і портфельними інвестиціями).
Для виявлення суті інвестицій важливим є три елементи: доходи, витрати і сподівання.
Доходи. Інвестиції залежать від загального виробництва чи ВНП, тобто від рівня доходів, котрі будуть генеруватися загальною економічною активністю.
Витрати. Ставка проценту грає важливу роль в економіці: вона впливає на видатки, на інвестиції і як результат стає важливим визначником їх самих, і сукупного попиту.
Другою активною силою, яка впливає на вартісний бік інвестицій є податки.
Обсяг інвестицій на кожному етапі є функція різниці між бажаним і дійсно існуючим капіталом.
Капіталовкладення на кожному даному етапі являють собою різницю між двома капітаами.
І = X * (К"-К) ;
Де, І - інвестиції;
К"- бажаний розмір капіталу;
К - існуючий капітал;
X - частка розриву, яку підприємець може ліквідувати шляхом здійснення інвестицій у час 1.
Співвідношення між інвестиціями і величиною розриву пояснюється так званим принципом регулювання величини капіталу. Цілком зрозумілим є той факт, що процес інвестування має і свої певні критерії ефективності і обмежувальні обсяги вкладення для цього. Вперше до цієї проблематики звернувся англійський економіст джм.Кейнс, якого справедливо вважають батьком теорії інвестицій. Основним положенням його вчення про інвестиції є визначення їх ролі, як компенсатора недостатності споживчого попиту та аналізу ефекту мультиплікатора. Раом з тим Кейнс підкреслював, що ріст інвестицій означає залучення у виробництво додаткових працівників, що веде до збільшення зайнятості національного доходу і споживання.
Але інвестування здійснюється з метою отримання доходів, тому рішення про інвестування заежить від:
А) попиту на продукцію, яка виробляється завдяки новим інвестиціям;
Б) процентної ставки і податків, котрі впливають на інвестиції і сподівання промисловців, які формуються на основі прогнозних оцінок економіки.
Розрахунок ефективності інвестиції!.
Після проведення більшістю країн лібераьної грошово-валютної політики для стимулювання інвестицій та нарощування виробництва природно виникла необхідність у розрахунках ефективності вкладених коштів, процентного доходу за певний період. В залежності від класифікації трансакції на період більше одного року як довгострокової операції механізм розрахунку є дещо відмінним, ніж розрахунок простих процентів. Окрім того, при ставках річних більше 10% виникає необхідність корегування сум виплат чи нарахування процентів. При цьому є особливість у виплатах процентів піврічно, щоквартально та щомісячно.
Як правило, розрахунок ефективності вкладених коштів на певний період здійснюється з використанням механізму складного проценту.
По суті складний процент показує скільки буде вартувати проведене (здійснене) вкладення коштів через 1 рік.
Де, В - вартість вкладу через 1 рік, або п - кількість років;
В - сума вкладу;
Г - річна % ставка;
П - кількість виплат (періодів нарахування відсотків).
Формула складного проценту за повні роки не викликає ніяких проблем. Однак заслуговують уваги, на нашу думку, періоди понад 1 рік, періоди менше одного року, корекція процентів більших 10% та механізм одноденних позик.
Періоди понад 1 рік.
Стосовно періодів, понад 1 рік, доходи необхідно коректувати з врахуванням високосних років. І окрім того, прийдеться ввести корективи, якщо тривалість процентною року не дорівнює 365 днів.
Наприклад: оскільки розрахунки на Євроринках за механізмом подібні/ідентичні до американської системи за якою календарний рік рівний 365 днів, а процентний (розрахунковий) 360 [365/360], то формула матиме такий вигляд:
Періоди менше 1 року.
Якщо та чи інша сума береться в якості позики на 1 рік і процент повинен виплачуватися кожні 3 місяці, то для того, щоб прийти до квартальної ставки, треба лише розділити річну ставку на 4. При річній ставці у 3%, показник ставки в рівнянні стане рівним 3%: 4 = 0,75 % у кварта. Тут можливі невеликі відхилення, оскільки трьохмісячні періоди можуть відрізнятися за кількістю днів.
На Євроринках трьохмісячні періоди можуть складати менше 90 днів, особливо у тих випадках, коли дати по угодах спот потрапляють ближче до кінця місяця, а в іншому випадку тривалість цього періоду може бути у 92 дні або й більше. Це є менш важливим при ставках менших або рівних 10%, але при ставках більших або рівних 20% є свої особливості. У кранах, де ставки є набагато вищі від 20% річних, може бути необхідним визначення точної величини проценту і вартості пролонгації кредиту за весь період, перш ніж зупинити свій вибір на тій чи іншій угоді.
Формула складною проценту з період менше 1 року.
Де, Т - період проведення операцій (у днях).
Це рівняння стосовно до Євроринку необхідно - скоректувати на 5 додаткових дні, коли процентні ставки досягають високого рівня. Питання при цьому зводиться лише до зміни показника ставки з врахуванням елементу кількості днів, і таким чином, розрахунок 3-х% річних при щоквартальній виплаті як 3%: 4, необхідно змінити на:
-------------------------------------- = 0,76% у квартал
Додаткових 0,01%, котрі будуть одержані, практично ніяк не відобразиться на кінцевому результаті, однак коли процентні ставки досягають рівня 20% річних, результат ви глада є вагомо.
Принцип складного проценту полягає у тому, що яким не був би процентний період, зично 1 рік у процентах річних цю ставку вартує ділити на більш короткі періоди, які будуть використовуватися для врегулювання платежів по позиках чи доходів по інвестиціях.