Тема 4:Валютні ринки та валютні операції Валютні ринки, їх типи та особливості на сучасному етапі. Валютна позиція банків.

Способи платежу на валютному ринку. Види валютних операцій. Міжнародна

Торгівля золотом. Ринки золота.

Валютні ринки, їх типи та особливості на сучасному етапі.

Валютний ринок - система постійних економічних і організаційних відносин по операціях купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах. Валютні ринки є найбільш повною формою ринкових відносин у порівняні з валютними біржами і аукціонами. На валютних ринках проходить обмін однієї валюти на інші у формі купівлі-продажу. Основою для проведення валютних операційна валютних ринках є міжнародна торгівля і пов'язані з нею послуги, а також міжнародний рух капіталів і кредитів.

Валютні ринки - офіційні центри, де проводиться купівля-продаж валют, які обертаються на них.

В залежності від обсягу, характеру валютних операцій і набору валют, які використовуються, ці ринки поділяються на міжнародні, регіональні та національні.

Міжнародні валютні ринки - сконцентровані у найбільших світових фінансових центрах (Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Сінгапур, Гонконг). На таких ринках операції з валютами, які широко використовуються в міжнародному платіжному обороті.

Регіональні валютні ринки - тут банки проводять операції лише з обмеженою кількістю вільно конвертованих валют.

Національні валютні ринки - це ринки, де сукупність усіх операцій здійснюється банками, котрі розміщені на території даної крани, по обслуговуванню своїх клієнтів, у числі яких можуть бути компанії приватні особи, а також банки, які не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій; валютні операції які проводять окремі компанії між собою, а також операції, які здійснюються на валютних біржах.

Валютні операції здійснюються на валютних ринках переважно через комерційні банки, які на договірній основі виконують інкасові та інші платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів, та через спеціалізовані ринки, серед яких: Міжнародний валютний ринок в Чикаго, Лондонська міжнародна фінансова ф'ючерсна біржа, Фондова біржа у Філадельфії. 85-95% валютних угод, які проводяться на валютних ринках, припадає на банки та брокерські фірми.

Валютний ринок обслуговує переважно платіжний оборот, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань торгово-промислової клієнтури банків.

Усіх учасників ринку можна поділити на дві основні групи:

                           Пасивні учасники "market takers" - ті, у кого час від часу виникає необхідність у проведенні валютних операцій, і які у цьому випадку звертаються за цінами в інші банки;

                           Активні учасники "market makers" , тобто ті, хто ставить ціни тим банкам, які звертаються до них за котируванням. Серед них особливо виділяється вузьке коло гігантських банків, які мають розгалужену мережу відділень по усьому світу і великий штат ділерів (операції до 100 млн. Дол. США -"one shot" при тому, що стандартна сума, як правило, 5 або 10 млн. Дол. США).

Інструментами угод на валютних ринках є: кредитні кошти обігу і платежу (чеки, векселі) і банківські перекази (телеграфний, поштовий) в іноземній валюті; (наявна) готівкова іноземна валюта (банкноти, монети); банківські депозити в іноземній валюті.

Валютна біржа - організаційно оформлений регулярний ринок, на якому відбувається торгівля валютою на основі попиту та пропозиції. В сучасний період операції з іноземною валютою зосереджені переважно в великих банка. Лише в деяких країнах збеерглися валютні біржі як самостійні структури (наприклад, в Німеччині, Франції)). В усіх країнах Заходу біржі контролюються спеціальними державними органами.

В 1992 році було створено Українську міжбанківську валютну біржу /УМВБ/.

Валютна біржа України може здійснювати такі операції:

А) укладати угоди з своїми членами та організовувати двосторонні угоди між ними на купівлю і продаж іноземної валюти за ринковим курсом;

Б) організовувати розрахунки в іноземній і національній валюті по угодах, які укладені на біржі;

В)      визначати поточний ринковий курс іноземної валюти до національної;

Г)  організовувати операції Центрального банку по підтриманню ринкового курсу національної валюти.

Членами валютної біржі можуть бути комерційні банки, яким видані ліцензії на проведення валютних операцій, а також фінансові установи, яким діючим законодавством надане право на проведення валютних операцій. Куплена на біржі валюта зараховується на спеціальний рахунок покупця в уповноваженому банку і може бути використана тільки на певні цілі.

Валютна позиція банків.

У наслідок здійснення валютних операцій в банках постійно змінюється співвідношення балансових і позабалансових вимог і зобов'язань із кожної іноземної валюти. Це співвідношення називають валютною позицією.

Валютну позицію вважають закритою, якщо сума купівлі валюти збігається з сумою проданої валюти. Коли сума вимог і зобов'язань не збігається, позиція вважається відкритою.

Валютна позиція може бути: 1) довгою, коли вимоги в іноземній валюті перевищують зобов'язання у відповідній валюті (куплено більше ніж продано); 2) короткою, коли зобов'язання перевищують вимоги у відповідній іноземній валюті (продано більше ніж куплено).

Залежно від того, за якими курсами буде здійснено ці операції, банк може одержати прибуток або зазнати збитків.

Сума довгої відкритої валютної позиції вказується зі знаком плюс, короткої - зі знаком мінус.

До операцій. Що впливають на відкриту позицію банку, належать:

-             Купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні і строкові операції (на умовах "своп", "форвард", "опціон" та ін.), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів і форм розрахунків за ними;

-             Купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

-    Одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат;

-           Надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду за умови, що банк несе зобов'язання перед засновниками-нерезидентами в іноземній валюті;

-    Погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

-           Інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті у разі розрахунків за ними в іншій валюті, що приводять до зміни активів за незмінності пасивів, і навпаки).

Загальна величина відкритої валютної позиції банку дорівнює сумі абсолютних величин довгої та короткої відкритих валютних позицій банку з кожної іноземної валюти.

Способи платежу на валютному ринку.

В умовах вільного валютного ринку курси будь-якої іноземної валюти на різних валютних ринках в один і той же час можуть бути різними. Це викликає необхідність вибору платником (боржником) чи одержувачем валюти (кредитором) тою способу платежу чи стягування боргу, який при певній кон'юнктурі даного валютного ринку виявився б для нього найбільш вигідним. При цьому саме право вибору платником способу платежу, а одержувачем валюти - способу стягування боргу залежить від валюти платника (боржника), то право вибору способу стягування (оплати) боргу належить одержувачу валюти (кредитору). Якщо ж угода заключена у валюті одержувача (кредитора), то право вибору способу платежу належить платнику (боржнику).

Традиційно склалося два основних способи сплати чи отримання боргу.

1.          Ремітування. При ремітуванні платник (боржник) може купити тратту, чек чи телеграфний переказ у валюті кредитора (одержувача валюти) на своєму валютному ринку і переслати їх йому в оплату (погашення) свого боргу.

2.     Трасування. При трасуванні кредитор (одержувач валют) має право виставити на боржника тратту чи дати наказ платнику (боржнику) сплатити (погасити) борг у валюті платника. Сторона, яка вибирає спосіб погашення чи сплати боргу, завжди зацікавлена у тому, щоб вибрати такий спосіб платежу, при якому вона сплатила б менше чи відповідно - отримала б більше своєї національної валюти за еквівалент іноземної валюти.

Види валютних операцій.

Купівля-продаж іноземної валюти на валютних ринках відбувається у формі касової (готівкової') угоди (операції) або термінової валютної угоди. Поряд із вищезазначеними основними валютними угодами слід назвати своп, аутрайт, форвард, не комбіновані строкові угоди, опціон і ф 'ючерсні контракти.

Касова угода здійснюється на умовах „спот" і застосовується переважно з метою негайно отримати іноземну валюту для зовнішньоторгових розрахунків, а також з метою уникнення можливих валютних втрат від зміни курсів. Типовим для касової операції є те, що момент укладення угоди практично співпадає з моментом її виконання. Валюта постачається покупцю зразу ж після заключення угоди, не пізніше ніж через 2 робочих дні. Термін поставки валюти носить назву "дата валютування".

Спот-курс - ціна валюти однієї крани, встановлена на момент укладення угоди, при умові обміну валютами банками - контрагентами на другий робочий день з дня заключення угоди. Це дає можливість максимально уникати ризику зміни валютою курсу і можливість швидкого отримання коштів.

Термінова або форвардна валютна угода (операція) застосовується для страхування платежів у зовнішній торгівлі, прямих чи портфельних капіталовкладень за кордоном і в інших цілях. Угоди здійснюються шляхом підписання контракту між продавцем і покупцем валюти про поставку її покупцю через певний термін після укладення угоди і за курсом, зафіксованим у момент й укладення (на основі валютного ф'ючерсу).

Курс форвард - ціна, за якою дана валюта продається або купується при умовах поставки її на певну дату у майбутньому.

Операція своп - одночасна купівля і продаж іноземної валюти на приблизно рівні суми при умовах розрахунку по них на різні дати. "Своп" - це продаж іноземної валюти і супроводжуючий цю операцію договір викупити її в призначений день у майбутньому, або навпаки - купівля валюти, котра супроводжується зобов'язанням продати її у майбутньому. В реальному житті свопи проводяться лише тоді, коли ділер бачить, що немає іншої можливості покрити угоду спот.

Курс валют по форвардних угодах на термін відрізняється від (касового) курсу по операціях "спот".

Форвардний курс встановлюється шляхом додавання до касового премії (репорту)) або вирахування із нього дисконту (депорту).

Форвардні курси оголошуються комерційними банками і публікуються в котирувальних таблицях. У бюлетені вказується або тільки розміри премій і дисконтів або курс по терміновій угоді.

Приклад : ЦКР/ШБ Курс "спот" - 1,5162-1,5178

Дисконт (3 місяці)) - 94 89 Курс "форвард" - 1,5068 - 1,5089

По курсу "спот" маржа дорівнює 0.0016, чи 16 пунктів, - по курсу "форвард" - 0,0021 чи 21 пункт. Різниця між ціною купівлі і ціною продажу називається с пред. Слід відзначити, що курс продавця завжди вищий курсу покупця при прямому котирувані. При форвардних операціях ця різниця більша ніж при операціях "спот", це досягається шляхом встановлення більших чисел під курсом покупця і менших під курсом продавця у випадку дисконту і навпаки у випадку премії. Розповсюдженою в міжнародній практиці стала орієнтація на ставку "ЛІБОР" - процент по міжбанківських депозитах у Лондоні.

Розрахунок преми/дисконту до форвардного кусу здійснюється за формулою:

„ . , БК * (%В -%А)*Т Премія/дисконт = ----------------

360*100

Де, 8К - курс валюти, що котирується; - ставка по депозита у валюті А (базова валюта); - ставка по депозитах У валюті В; Т - строк форварда.

Також загальноприйнятим є те, що коли форвардна маржа при продажі чи купівлі починається з великою числа, вона повинна бути вирахувана з курсу спот, щоб був простий форвардний курс.

Існує два методи котирування форвардного курсу метод "аутрайт" і метод „своп- ставок".

Курси валют по термінових угодах, з котируванням за методом скидки чи премії, називаються курсами "аутрайт", а скидки і премії, які застосовуються „Ставками своп".

Особливим видом угод на валютному ринку є угоди з нестандартними строками. Терміни, які не є стандартними при форвардних угодах, можуть завдати клопоту як самим маркет-мейкерам, так і їх клієнтам, особливо якщо на відкритому ринку неможливо знайти відповідних курсових співвідношень. Маркет-мейкер при цьому повинен враховувати, що з угодами на стандартні терміни особливих проблем не буде, чого не можна сказати про деякі угоди на нестандартний період, так як, щоб здійснити просту операцію з терміном поставки доларів через 2,5 місяця, він вимушений купити долари на умовах угоди з терміном у 2 чи 3 місяці. Або ж (укласти) підписати контракт про купівлю частини суми з доставкою валюти через 2 місяці і другий контракт відносно частини, яка залишилась. Якщо перша частина операції буде невдалою, то по другому контракту ділер отримає дохід. Якщо ж він впевнений у визначеному ним напрямку руху відсоткових ставок, то він може спеціально залишити відкриту позицію по форвардній угоді.

Ділери (спекулянти) які грають на пониження курсу називаються „ведмедями", а які на підвищення „биками". При понижені курсу "ведмеді' продають валюту, а при підвищені курсу "бики" купляють валюту.

Валютний опціон - угода між покупцем і продавцем валют, яка дає право покупцю опціону купувати чи і продавати за визначеним курсом певну суму валюти протягом (певного) визначеного часу за винагороду.

Основною характерною рисою опціону є те, що держателю опціону надається вибір реалізувати опціон по раніше фіксованій ціні, або відмовитися від його виконання.

При здійсненні опціонної операції приймає участь продавець опціону і його покупець. Держатель(покупець) опціону має право купити або продати певний актив у майбутньому по ціні фіксованій в момент заключення операції. Продавець опціону приймає на себе зобов'язання купити або продати актив, який лежить в основі опціонної угоди по раніше домовленій ціні. Так, як ризик втрат у продавця значно більший ніж у держателя(покупця) опціону, в якості плати за ризик держатель(покупець) опціону в момент заключення угоди виплачує премію продавцю опціону. Премія не повертається держателю(покупцю) опціону навіть у випадку його відказу від реалізації прав по опціону. При цьому під строком опціону розуміється момент часу по закінченню якою покупець опціону втрачає право на купівлю - продаж валюти, а продавець опціону звільняється від своїх зобов'язань по умовах контракту.

Опціонна премі - це грошова сума яку покупець опціону платить за його придбання.

Валютні опціони обертаються на біржах Всі ринки опціонів різні але мають загальні риси: такі як стандартизація контрактів і наявність системи щоденного розрахунку, "ніякої заборгованості".

Розрізняють європейські і американські опціони.

Європейський опціон - може бути виконаний тільки в день закінчення строку дії контракту.

Американський опціон дає право купити або продати актив в будь-який час до дня закінчення строку контракту.

У відмінності від форвардних і ф'ючерсних контрактів валютні опціони дають можливість обмежити ризик, пов'язаний з несприятливим розвитком курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на отримання прибутку у випадку його несприятливого розвитку.

Отже, валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне застрахувати себе від ризику зміни курсу валюти у певному напрямку.

Ф'ючерсна операція - це строкова господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання-продаж ф'ючерсної угоди, тобто зобов'язання на купівлю-продаж сировинних товарів, золота, валюти, фінансових та кредитних інструментів у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни реалізації на момент здійснення реалізації. При цьому покупець-продавець ф'ючерсної угоди має право на відмову від її виконання виключно за наявності згоди іншої сторони даної угоди. Розрахунки за ф'ючерсними операціями здійснюються на дату реалізації сезонного виробництва, цінних паперів та валютних цінностей.

Ф'ючерсні операції є подібними до форвардних операцій, але мають деякі відмінності.

1.          Ф'ючерсні операції здійснюються в основному на біржовому ринку, а форвардні на міжбанківському. Це призводить до того, що ф'ючерсні контракти в строках виконання прив'язані до певної дати і стандартизовані по строках, обсягах і умовах поставки. В форвардних операціях строк і об'єм операцій здійснюється по взаємній домовленості сторін.

2.          Ф'ючерсні операції здійснюються з обмеженим колом валют (долар США, німецька марка, французький франк, японська ієна, фунт стерлінгів і деякі інші). При форвардних контрактах круг валют значно ширший.

3.      Ф'ючерсний ринок доступний як для крупних інвесторів так і для малих. Доступ ж на форвардний ринок для невеликих фірм обмежено(мінімальний форвардний контракт дорівнює 500,000 дол. США).

4.           Ф'ючерсні операції на 95% закінчуються заключенням зворотної операції при якій реальна поставка не здійснюються, а учасники отримують лише різницю між початковою ціною заключеного контракту і ціною яка буде в день здійснення зворотної операції. При форвардних операціях 95% операцій закінчується поставкою валюти по контракту.

5.   Стандартизація контрактів означає, що ф'ючерсні операції можуть здійснюватися більш дешевше ніж індивідуально заключені між клієнтом і банком форвардні операції. Тому форвардні операції дорожчі, так як вони супроводжуються великим "спредом" на купівлю/продаж.

Ф'ючерсні операції порівняно з форвардними мають такі недоліки: так, якщо стандартна сума ф'ючерсних контрактів не дорівнює сумі яку потрібно проходжувати, то різниця повинна бути або незакритою або прохеджованою на форвардному ринку. І якщо бажаний період хеджування не співпадає з періодом обігу ф'ючерсу то ф'ючерсний оператор несе баовий ризик, так як форвардні курси для обох дат можуть мінятися по різному.

При ф'ючерсній операції партнером клієнта виступає клірингова палата ф'ючерсної біржі.

Основними біржами на яких здійснюються валютні ф'ючерсні контракти є: Чикагська товарна біржа, Філадельфійська торгова біржа, Міжнародна грошова біржа Сінгапуру.

До завершення ф'ючерсної угоди, вноситься невелика сума (гарантійний внесок) або система маржі, яка забезпечує покриття будь-яких втрат, які утворюються при переоцінці за рахунок гарантійного внеску який повинен бути внесеним до здійснення угоди. Розрахунки здійснюються через клірингову палату - спеціальну міжбанківську організацію, що здійснює безготівкові розрахунки на підставі розрахункових документів шляхом зарахування взаємних вимог і котра стає посередником між покупцем і продавцем, а також гарантує виконання зобов'язань.

Міжнародна торгівля золотом. Ринки золота.

Ринки золота - спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється їх регулярна купівля-продаж з метою промислово-побутовою споживання, приватної тезаврації, спекуляції придбання необхідної валюти для міжнародних розрахунків.

Основним джерелом (близько 80%) пропозиції золота на ринку виступає його новий видобуток. За 6 тисячну історію виробництва золота видобуто близько 100 тис. Тонн лише у високорозвинених країнах. Джерелом пропозицій золота на ринку служать також державні і приватні резерви золота, продажі інвесторів, тезавраторів, спекулянтів.

З економічної точки зору розрізняють такі джерела попиту на ринку золота: промислово-побутове споживання у ювелірному виробництві, галузях промисловості, радіоелектроніці, атомноракетній техніці, зубопротезній галузі та інших.

На ринках золота здійснюється купівля-продаж стандартних злитків - великих і малих, так званий золотий лінгтон.

У їх числі: а)злитки міжнародного стандарту у 400 троїцьких унцій (12,5кг) з високою чистотою сплаву (не нижче 995-ї проби); б) великі злитки з пробою від 900 до 916,6 г чистого золота на кілограм; в) малі злитки вагою від 100г. До 990г. Вага злитків зменшується до 1-10 г. Для задоволення тезавраційного попиту. Особливим попитом на ринку користуються монети старої (періоду золотомонетного стандарту) і нової чеканки.

Організаційно ринки золота, як правило, репрезентують собою консорціуми кількох банків, які уповноважені здійснювати операції (угоди) з золотом. Вони здійснюють посередництво між покупцями і продавцями, концентрують у себе заявки на купівлю і продаж, співставляючи їх і за взаємною домовленістю фіксують середній ринковий рівень цін (щоденно, а іноді і кілька раів у день). Порад із цим спеціальні фірми займаються очищенням і зберіганням золота, виготовленням злитків.

У залежності від режиму, встановленого державою і визначення характеру торгівлі і складу клієнтури розрізняють такі ринки золота (у високорозвинених країнах налічується 52 ринки золота):

-             Вільні міжнародні - Лондон, Цюріх, Нью-Йорк, Сянган (Гонконг)), Дубай;

-            Вільні місцеві (внутрішні)) - Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро;

-            Контрольовані місцеві - Афіни, Каір;

-             "чорні" ринки - Бомбей, Тайбей.

„Чорні" ринки золота виникають як реакція на валютні обмеження, що вводяться державою і які поширюються на операції з золотом.

Новою формою міжнародної торгівлі золотом є злоті аукціони. Це не що інше як

Продаж золота публічно.

В залежності від способу методу встановлення цін золоті аукціони проводяться за "голландським" методом (продавець встановлює єдину ціну, за якою задовольняються усі заявки з більш високими цінами) або за "класичним" методом (покупці, в чиїх заявках ціни вищі рівня, встановленого продавцями, отримує золото за ціною, вказаною в їх заявці).

Розрізняють офіційну і ринкову ціни золота. При перевищенні ринковою ціною офіційної ціни стихійно виникав ЛАЖ (надбавка до офіційної ціни золота, вираженої в кредитних грошах).

Першим досвідом міждержавного регулювання ціни золота була діяльність золотого пулу (осінь 1961 - березень 1968рр.) - спеціальної міждержавної організації створеної США і сімома західноєвропейськими державами для проведення спільних операцій на лондонському ринку золота з метою стабілізації ринкової ціни золота на рівні його офіційної ціни.

1968-1973рр. Замість єдиного ринку злота склався подвійний ринок і подвійна ціна металу. На офіційному ринку здійснювалися операції з золотом центральних банків за зниженою офіційною ціною для підтримки видимості стабільності долара. Тим самим міждержавна торгівля золотом була штучно ізольована від приватних золотих ринків, де ціна коливалась в залежності від попиту і пропозиції.

Подвійна ціна золота - ціна, яка склалася в результаті поділу ринку золота на офіційний і вільний (1968-1971).

На сьогоднішній день - ціна на золото є ринковою.

Отже, формування ринкової ціни золота - багатофакторний процес: він коливається в залежності від економічних політичних і спекулятивних факторів.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12  Наверх ↑