Тема 2. Світові фінансові центри.
Світові фінансові центри розглядаються як ланки міжнародного ринку позичкових капіталів. Цьому ринк притаманна інтернаціоналізація національних ринків капіталу з одного боку; тенденція до самоізоляції та відокремлення внаслідок не збалансованості платіжних балансів, періодичності заборони чи обмеження вивозу чи ввозу капіталу, запровадження валютних і кредитних обмежень - з другого боку. Сучасні світові центри є двох видів:
1. Які виникли на базі національних ринків капіталів.
2. Які сформувалися на основі руху міжнародних капіталів (євро-капіталів).
У світі переважають фінансові центи на базі національних ринків капіталів - Нью- Йорк, Франкфурт-на-Майні, Токіо, Париж, Лондон два останніх відносять і до другої групи, порад із Люксембургом, Цюріхом. Міжнародні фінансові центри в країнах, що розвиваються Гонконг, Сінгапур, Бахрейн та інші виникли переважно в результаті швидкого господарського розвитку цих країн або на базі пільгового податкового і валютного режиму в податкових гаванях і центрах "офф-шор" - на Антильських, Багамських островах, в Макао та ін. Для міжнародних фінансових центрів характерна висока концентрація банків та інших кредитно-фінансових інструментів, тут, як правило, існують ліберальний податковий і валютний режим для фінансово-кредитних операцій, є потужні системи комп'ютерною зв'язку. (Наприклад, Париж, Франкфурт-на-Майні, Цюріх спеціалізуються на облігаційних позиках та операціях з акціями. Гонконг і Сінгапур на короткотермінових між банківських кредитах, Бахрейн на операціях з переказом нафтодоларів). Сучасні фінансові центри утворюються у місцях концентрації капіталу, на основі певних привабливих пільгових умов, зокрема: пільговий податковий режим; зняття чи відсутність обмежень на операції; розвинена банківська система; комп'ютерна комунікаційна сітка; транспортні зв'язки та ін. Це дає можливість зробити висновки про модифікацію причин утворення фінансових центрів та втрату на сучасному етапі світогосподарських зв'язків класичної першопричини вивозу "надлишку" капіталу для отримання великого "надприбутку".
Світові фінансові центри промислово розвинутих країн.
НЬЮ-ЙОРК - є фінансовим центром де домінує іноземний ринок капіталів, який є основним джерелом євродоларів. З усіх складових в Нью-Йорку основне місце посідає ринок банківських кредитів. Крім ринку банківських кредитів є інші ринки, але вони не відіграють значиму роль:
- Ринок золота (монетарно-товарний);
- Валютний ринок Хоча цей ринок розвинений слабо, його вважають найбільшим у світі центром по торгівлі валютою як з точки зору обороту, так і з точки зр у кількості валют, що обертаються.
У США відсутня валютна біржа, на якій щоденно встановлюється офіційне котирування. Торгівля валютою здійснюється виключно на міжбанківському ринку, де встановлюється середній курс, який служить основою для встановлення курсів продавця і покупця для банківських клієнтів.
ФРАНКФУРТ-НА-МАЙНІ - є один з молодих фінансових центрів. Домінує ринок національних капіталів які шукають застосування за межами Німеччини. Його називають ще фінансовим центром континенту, він є, як правило найвільнішим у світі (окрім1 Люксембургу й так званих "податкових гаваней" чи "фіскальних оазисів").
Досить активний ринок банківських кредитів, ця активність пояснюється тим, що промислові компанії традиційно мають досить тісні зв'язки з банками і завжди віддавали перевагу банківським кредитам. На ньому домінують середньо і довгострокові операції. Короткострокові кредити відносно менше розповсюдженні та базуються на міжбанківських операціях, операціях "відкритого" ринку, операціях з векселями, на русі "гарячих грошей". Діяльність банків у галузі середньо і довгострокового кредитування основана на довгострокових збереженнях населення. Зараз там представленні всі найбільші банки світу, понад 400 банків.
Для ринку фондових цінностей характерним є інтенсивний розвиток операцій з облігаціями і слабше з акціями.
У Німеччині діє 7 бірж - Франкфурт-на-Майні, Гамбург, Дюссельдорф, Мюнхен. На цих біржах офіційними маклерами щоденно встановлюються курси 14 валют. Ці курси є обов'язковими і лежать в основі розрахунків банків з їх клієнтами сьогодні.
ТОКІО - Токійський фінансовий центр дещо відстав від інших це пояснюється великою нестачею капіталу на внутрішньому ринку. У кінці 60-х років Японія офіційно проголосила політику загального стимулювання прямих капіталовкладень за кордоном. Проведення вказаної політики в життя стало можливим завдяки таким факторам: по- перше, широко розвинутій системі добровільного примусового збереження коштів; подруге, жорсткому раціонуванню видатків заощадженого капіталу у всіх секторах і галузях економіки; по-третє, специфіці діяльності японських закордонних банківських установ. Специфіка діяльності японських закордонних банківських установ полягає у тому що вони не тільки фінансують зовнішню торгівлю всієї країни і обслуговують експорт та імпорт капіталу, але є також ефективним інструментом з рециклювання іноземних капіталів.
У цілому Токійський фінансовий центр виконує, як правило, два завдання: балансує внутрішній ринок капіталу і згладжує неврівноваженість зовнішніх платіжних відносин країни.
На ньому оперують уповноваженні японські банки, які інколи називають валютними та іноземні банки. Іноземні банки в Токіо займаються кредитуванням промисловості і торгівлі в ієнах та іноземній валюті, наданням кредитів закордонним японським підприємствам через свої батьківські банки, обліком експортних векселів, підтвердженням акредитивів та ін.
ЛОНДОН як фінансовий центр очолює другу групу фінансових центрів промислово розвинених країн, для яких характерним є домінування власне міжнародних елементів над національними. Основою Лондонського фінансового центру є банки, біржі та біллерброкери (вексельні маклери).
Дуже добре розвинений ринок золота. До 1968 року Лондонський ринок золота був найбільшим у світі. На ньому переважно здійснювалися операції з золотом офіційних резервів центральних банків розвинутих країн. Це ринок монетного золота.
Валютний ринок у Лондоні є найбільшим у світі. Через Лондонську валютну біржу проходить третина усіх контрактів по валюті. Основою фінансової могутності Лондона є не національний, а міжнародний валютний ринок і ринок позичкового капіталу, тому він не є монополістом в усіх операціях. Даний ринок контролюється не банками, а брокерськими фірмами, через які ці банки здійснюють певні операції. Ринок банківських кредитів займає ведуче місце у світі, дякуючи широкій сітці закордонних філіалів англійських банків і наявності великої кількості іноземних банків у самому Лондоні. Саме тут такі позичальники, як міжнародні корпорації і центральні банки, можуть отримати практично будь-які суми.
Фондова біржа Лондона відіграє у міжнародній сфері головним чином роль котирувального центру. Більше ЗО великих банків світу мають котирування своїх паперів на Лондонській біржі.
Лондонська фондова біржа має декілька ринків: ринок урядових цінних паперів; ринок акцій і облігацій місцевих фірм і компаній; ринок іноземних паперів; ринок південноафриканських золотопромислових компаній та ін.
3 вересня 1982 року в Лондоні функціонує Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів (LIFFЕ) - ринок контрактів по процентних активах і по валютах, конкурент американських ринків. В травні 1985 року було створено ринок валютних опціонів, який тісно співпрацює із спеціалізованим ринком у Філадельфії.
Лондонський ринок страхових операцій є світовим монополістом.
ПАРИЖ. Починаючи з 60-х років нашого сторіччя французький ринок капіталів відновив свою діяльність і міжнародний рейтинг. Цьому сприяли стійкі темпи економічного росту Франції, високий рівень нагромадження капіталу, стабілізація франка на валютних ринках.
Розвиток паризького ринку капіталів здійснювався за певних обмежувальних умов, а саме: обмеження прямих капіталовкладень у французьку економіку, контроль за емісією іноземних цінних паперів і одержання місцевими компаніями позик за кордоном, жорстке регулювання валютного ринку та грошового ринку, які обмежували розширення міжнародних фінансових операцій у Парижі.
У Парижі значний обсяг цінних паперів. Паризька фондова біржа - найбільша в Європі після Лондонської. Вона переважає усі інші європейські біржі за ринковою вартістю цінних паперів, хоча і поступається перед Цюріхом за обсягом обігу. Тут функціонує ринок опціонів.
Великою популярністю користується Париж як другий після Лондона ринок Євровалют. Французькі банки на ринку Євровалют використовують ресурси для проведення своїх міжнародних операцій, а особливо для надання середньо та довгострокових позик. За чисельністю іноземних кредитних установ Париж займає третє місце в світі після Лондона і Нью-Йорка. У Парижі функціонує один із найбільших у Західній Європі після Лондона і Цюріха ринок золота, на якому здійснюються операції із золотими монетами.
ЛЮКСЕМБУРГ типовий приклад світового фінансового центру нового часу. Це маленька країна з промисловістю в основному з видобутком залізної руди і виплавкою чавуну та сталі. Вона немає свого центральною банку, а її національна грошова одиниця, люксембурзький франк, випускається приватним банком. Люксембург - єдина розвинена країна ринкового простору, де емісія банкнот знаходиться у приватних руках. Незважаючи на це, про Люксембург говорять як про великий фінансовий центр. За обсягом фінансового бізнесу він у 4 рази менше Лондона, у нього розвинений ринок довгострокового капіталу. У Люксембурзі цілком сприятливий податковий режим - не сплачується податок на доходи за процентами і дивідендами; усі види руху капіталу, його експорт та імпорт повністю звільнені від національного контролю; не стягуються податки з доходу по єврооблігаціях. Окрім того, люксембурзькі банки не зобов'язані мати мінімальні резерви по операціях на Євроринку.
ЦЮРІХ як фінансовий центр займає ведуче положення в світі в якості валютного ринку і джерела .міжнародних капіталів для довгострокових вкладень. Як ринок золота він ділить свою першість з Лондоном. Ринок приватного золота. Тут розвинений також національний ринок капіталу, який експортується у багато країн світу. Цюріх - найбільший у світі фінансовий центр по реекспорту капіталу. Близько 40% усіх євродоларових позик здійснюється через швейцарські банки.
Як джерело вкладень у довгострокові облігації Швейцарія взагалі не має собі рівних (близько 30% нових випущених єврооблігацій підписуються швейцарськими банками). Швейцарські банки здійснюють операції з банкнотами 140-150 країн, навіть неконвертовані валюти мають у них банківське котирування.
Світові фінансові центри країн нової індустріальної хвилі.
На сьогоднішній день налічується велика кількість фінансових центрів країн, що розвиваються. Це Багамські, Бермудські острови, острови Нові Гебріди (Вануату), острів Мен, Сінгапур, Сянган (Гонконг), Панама, Бахрейн, Абу-Дабі та ін.
СІНГАПУР як світовий фінансовий центр почав формуватися у 1965 році, після отримання країною незалежності. Фактори, що сприяли цьому: вигідне географічне положення на шляхах регіональної і світової торгівлі; хороший телефонно-телетайпний зв'язок з Лондоном та іншими містами; пільговий податковий режим. Сінгапур став фінансовим центром найбільших найсильніших банків світу, які захопили в них ключові позиції. Друга особливість Сінгапуру - це те, що він є єдиним фінансовим центром країн, що розвиваються з майже повним набором всіх необхідних складових, тобто: ринком золота; валютним ринком; ринком банківських кредитів з фондовим ринком.
Ринок золота у Сінгапурі створено у 1969 році. На нього мають вільний доступ як резиденти, так і нерезиденти. І ті й ті можуть імпортувати і експортувати золото.
Сінгапур є четвертим за величиною центром торгівлі валютами після Лондона, Нью- Йорка і Токіо. Валютний ринок (як і більшість валютних ринків країн, що розвиваються)) поділений на дві частини відповідно до двох типів рахунків з яких проводяться валютні операції. Це внутрішні рахунки для резидентів та зовнішні для нерезидентів. Основою фінансової індустрії Сінгапуру є міжнародна банківська справа. Ринок банківсьтх кедитів у Сінгапурі переважно короткостроковий, хоча угоди середньо і довгострокового характеру набувають останнім часом все більшого значення.
ГОНКОНГ (СЯНГАН) Гонконг є одним із торговельних фінансових центрів цілого Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР), який тісно пов'язаний з Китаєм. Це в свою чергу сприяє переливу банківського та інвестиційного капіталів Китаю через фінансові установи Гонконгу, зумовлюючи, до певної міри, їх пільговий статус, коли мова йде про їх задовільненість традиційними формами банківської діяльності (кредитуванням та інвестиціями) і не змушує розвивати альтернативні фінансові послуги (страхування, наприклад).
У Гонконгові немає центрального банку. По банківських рахунках нерезидентів знімається 15%-ний податок і багато банків Гонконгу відкривають своїм клієнтам
Мультивалютні рахунки. Гонконг гарантує фінансові обмінні курси національної валюти значними валютними резервами. Макроекономічні показники Гонконгу гідні наслідування: країна практично не має чистого державного боргу. Має значні валютні резерви близько 60 млрд. Дол., грошова одиниця - гонконгський долар - є однією із найстійкіших валют світу.
АРАБСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ ЦЕНТР. Говорити про цей центр як про такий, що уже сформувався ще зарано. Стрімке зростання доходів нафтодобувних країн перетворило Арабський Схід лише у джерело капіталів, які не знаходять свого застосування в самих арабських країнах, а також повернений у бік міжнародних ринків, інших фінансових центрів світу. Зараз арабський світ репрезентують такі центри: Кувейт, Бахрейн, ОАЕ. Їх можна назвати фінансовими центрами з певною низкою умовностей: по-перше, там ще недостатньо розвинена інфраструктура, інституційна основа; по-друге, велика частина коштів цих країн відноситься до коштів керівництва і не потрапляє на ринок; по-третє, структура цих центрів ще й досі зберігає риси, які необхідні для обслуговування чисто колоніальних економічних відносин, тобто вивозу нафти і ввозу переважно споживчих товарів. Арабський фінансовий центр є основним джерелом нафтодоларів.