Л Е К Ц І Я

З курсу "Конституційне право України'

Тема: "Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої

Влади України."

Підготував: доцент кафедри, к.ю.н. Федоров М.П.

Тернопіль

План лекції

 

. Поняття виконавчої влади и система п органів

Однією з найбільш гострих для України проблем політико- організаційного характеру є проблема виконавчої влади.

Широко відомий у світі термін "виконавча влада" на протязі більш як 70-річної історії нашої держави був фактично вилучений з наукового, зокрема, конституційно-правового, обігу. Тоді домінувала теорія про поєднання у радах законодавчої й виконавчої влади.

Як відомо, в умовах дії принципу поєднання влад замість терміна "виконавча влада" використовувався термін "державне управління (виконавчо-розпорядча діяльність)". У зв'язку з цим виникає закономірне питання: як співвідносяться такі категорії, як державне управління і виконавча влада?

З позицій західної науки конституційного права виконавча влада - це система органів державного управління (уряд, міністерства тощо), тобто система виконавчо-розпорядчих органів.

Сутність виконавчої влади полягає в тому, що це "правозастосовна влада".

Держава реально сприймається через владні волевиявлення. Виразниками таких волевиявлень, згідно ст. 6 Конституції України, є органи різних гілок єдиної державної влади. Ці органи об'єднує саме влада, а в державно-правовому плані їх об'єднують державно-владні повноваження. Останні досить різнорідні, саме тому вони здійснюються не одним, а багатьма різними за своїм функціональним призначенням органами.

Законодавча влада в нашій державі ще тільки проходить процес становлення. Не склалася до цього часу й стала система судової влади. А от виконавча влада досить розвинута. Це пояснюється тим, що організація й діяльність цієї влади базуються на єдиних для будь-якої країни принципах соціального управління.

Які ж складові мають визначати сутність виконавчої влади на сучасному етапі розбудови Української держави? Для їх визначення необхідно:

-            З'ясувати питання про співвідношення представницької й виконавчої гілок у системі єдиної державної влади України;

-    Визначити місце виконавчої влади в цій системі та її мету;

-    Перелічити зміст функцій, притаманних даній формі влади;

-           Вирішити питання про суб'єктів виконавчої влади та їх компетенцію;

-       Розкрити зміст правової форми діяльності суб'єктів виконавчої влади;

-     З'ясувати особливості управління з боку суб'єктів виконавчої влади конкретними об'єктами.

У найбільш тісному зв'язку знаходяться законодавча й виконавча влади. Аналіз Конституції України дозволяє зробити висновок, що представницька влада може втручатися у сферу діяльності виконавчої, а остання - впливати на роботу Верховної Ради.

Очевидно, оптимальне співвідношення цих влад слід шукати у співвідношенні основних форм їх діяльності. Представницька влада приймає закони, а виконавча - виконує їх, тобто основні форми діяльності цих органів - законодавча й виконавча. Крім того кожна з гілок влади має й інші видові форми: установча і контрольна діяльність притаманні законодавчій владі, контрольна й правоохоронна форма роботи властиві владі виконавчій.

Що стосується місця виконавчої влади в системі єдиної державної влади, то воно визначається перш за все метою діяльності виконавчої влади. А нею є забезпечення реалізації прав і свобод людини й громадянина. Мета, в свою чергу, вимагає чіткого визначення суто виконавчих функцій, які притаманні лише виконавчій владі і які не співпадають із функціями інших гілок влади.

Межа між законодавчою і виконавчою владами знаходиться в площині двох складових: рішення й виконання. Представницька влада лише приймає закони, але не розробляє механізми їх реалізації. Деталізація закону шляхом визначення механізму його здійснення завжди покладається на органи виконавчої влади'. Механізм реалізації законів, фактично, і є механізмом самої виконавчої діяльності.

Відносна самостійність виконавчої влади знаходить свій безпосередній вираз у функціях, які покладені на суб'єктів виконавчої діяльності. Аналіз повноважень суб'єктів виконавчої влади дозволяє виділити такі основні функції цих суб'єктів: соціально-політичну, правозастосовну, правоохоронну, координації, регулювання, контролю й нагляду.

Державна влада нерозривно пов'язана з політичною владою. Конкретно цей зв'язок виявляється у соціально-політичній функції виконавчої влади, яка спрямовує владно-політичну та владно- адміністративну діяльність всієї системи виконавчих органів на чітке й неухильне виконання законів та інших нормативно-правових актів і безпосереднє керівництво об'єктами управління.

На підставі соціально-політичної функції розкривається зміст наступної важливої функції виконавчої влади - правозастосовної, яка являє собою систему дій, що мають яскраво виражений організаційний аспект. Правозастосовна діяльність полягає в розробці й фактичному здійсненні організаційних заходів, спрямованих на те, щоб забезпечити втілення приписів правових норм у життя.

Правоохоронна функція виконавчої влади забезпечує хід реалізації правозастосовної діяльності і належну поведінку всіх учасників керованих процесів.

У сучасний період особливого значення набуває функція координації виконавчої влади. Це пояснюється багатоукладністю сфери управління. При цьому в правовиконавстві центр ваги зміщується у бік співробітництва й погодженості дій учасників координації і суттєво зменшується сфера безпосереднього адміністративного розпорядництва.

Поділ державної влади в Україні на гілки влади значно обмежив нормотворчість виконавчої влади. Головним засобом у її діяльності стало розпорядництво, що забезпечує здійснення практичних заходів по втіленню в життя законів та інших правових актів. В обмеженому обсязі виконавча нормотворчість зберігається, зокрема, при розробці і здійсненні Кабінетом Міністрів загальнодержавних програм економічного, науково- технічного, соціального й культурного розвитку України (ст. 116 Конституції України).

Розпорядництво не є жорстким засобом втручання в діяльність об'єктів, щодо яких здійснюється управління. Воно має координуючий, коригуючий, реєстраційний, наглядовий і правоохоронний характер.

В умовах впровадження ринкової економіки великого значення набуває функція державного регулювання, як одна з форм впливу, яка ґрунтується на нормативно-правовій базі і реалізується органами виконавчої влади шляхом встановлення й застосування правил, націлених на коригування економічної діяльності фізичних і юридичних осіб, державного та недержавного секторів економіки, і підтримується можливістю застосування правових санкцій у разі виявлення порушень.

Особливого значення набувають контроль і нагляд, які конкретизуються в таких основних формах: в забезпеченні податкової й митної політики держави, аудиті, наглядовій діяльності за функціонуванням конкретних об'єктів управління тощо.

Суб'єктами виконавчої влади в Україні, які здійснюють перелічені функції, є:

•                Органи загальної компетенції - вищі органи у системі органів виконавчої влади;

•                Органи спеціальної компетенції - центральні органи державної виконавчої влади; місцеві органи державної виконавчої влади.

Виконавчій владі та системі її органів присвячено розділ VI Конституції "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади".

У своїй сукупності суб'єкти виконавчої влади утворюють єдину систему органів. Єдність системи органів виконавчої влади обумовлена: єдністю всієї державної влади, яка випливає з державної цілісності України; розмежуванням компетенції органів виконавчої влади; їх спільною діяльністю.

У межах цієї системи визначається порядок формування окремих її елементів. Очолює систему Кабінет Міністрів України - вищий орган виконавчої влади.

Середньою ланкою цієї системи є центральні органи виконавчої влади, підпорядковані Кабінету Міністрів.

Органами виконавчої влади України місцевого або територіального рівня є, по-перше, органи виконавчої влади загальної компетенції - місцеві державні адміністрації в областях і районах, які підзвітні й підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. По-друге, до цього рівня відносяться також органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і перебувають у підпорядкуванні відповідних місцевих органів виконавчої влади.

Компетенція органів виконавчої влади визначається окремо для кожної ланки системи органів виконавчої влади.

Згідно з п. 12 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються організація й діяльність органів виконавчої влади.

Компетенція Кабінету Міністрів України визначена в ст. 116 Конституції України.

Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади сформульовані у відповідних Положеннях про ці органи.

Компетенція місцевих державних адміністрацій визначена ст. 119 Конституції України та Законом від 9 квітня 1999 р. "Про місцеві державні адміністрації".

У межах своєї компетенції вищий і центральні органи виконавчої влади організують реалізацію внутрішньої й зовнішньої політики Української держави; здійснюють керівництво і регулюють соціально- економічну сферу; забезпечують єдність системи виконавчої влади; спрямовують і контролюють діяльність підлеглих органів виконавчої влади; здійснюють управління власністю незалежно від її форми; розробляють і здійснюють загальнодержавні програми.

Найбільш чітко місце виконавчої влади в системі державної влади вимальовується в рамках відношення влада - конкретні об'єкти управління. Виконавча влада безпосередньо наближена до цих об'єктів, і вже через неї пов'язана з ними законодавча влада.

Конституція, законодавство про органи виконавчої влади визначають об'єкти управління лише відповідно до існуючих форм власності.

Але впровадження виконавчої влади в Україні неможливе без законодавчого визначення об'єктів управління в різних галузях. Наприклад, в галузі освіти створення все нових і нових вищих учбових закладів як державних, так і комерційних, при умові фактичної тотожності їх правового статусу, призводить, по-перше, до безконтрольності в їх діяльності, по-друге, до знецінення загальнодержавного диплому (далеко не всюди є науково-педагогічні кадри, здатні дати відповідний обсяг знань на належному рівні), і по-третє, до надмірної кількості фахівців із кваліфікацією, яка не відповідає вимогам сьогодення. Тому законодавче визначення об'єктів у даній галузі, як і в інших галузях управління, є одним із головних завдань Верховної Ради України, оскільки діяльність органів виконавчої влади є вторинною, похідною від конкретного об'єкта управління. Саме від об'єкта управління залежить ступінь державного впливу на нього, визначення відповідних форм і методів управлінської діяльності.

Отже, виконавча влада є відносно самостійною формою єдиної державної влади України, вона має притаманні лише їй функції, які здійснюються системою органів виконавчої влади на підставі певного правового механізму реалізації законів та інших нормативно-правових актів за допомогою державного управління з метою реалізації прав і свобод людини й громадянина.

2. Кабінет Міністрів України вищий орган

Виконавчої влади

Згідно з Конституцією, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні й місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх діяльність.

Визначення Кабінету Міністрів як вищого органу виконавчої влади відображає його роль і місце не лише у системі органів виконавчої влади, а й у системі державної влади України в цілому, характеризує його як орган, який здійснює виконання законів Верховної Ради України та нормативних актів Президента України.

Правове положення Кабінету Міністрів визначається Конституцією України; законами Верховної Ради України; нормативними актами Президента України й Кабінету Міністрів України.

Як вищий орган виконавчої влади Кабінет Міністрів очолює єдину систему виконавчої влади в Україні; забезпечує у відповідності з Конституцією здійснення функцій і повноважень виконавчої влади на території України; спрямовує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади; самостійно вирішує питання, які віднесені до його відання Конституцією України, законами Верховної Ради та указами Президента України.

У межах своєї компетенції Кабінет Міністрів організовує виконання нормативних актів, міжнародних договорів, конвенцій та угод, здійснює контроль за їх виконанням органами виконавчої влади та приймає відповідні заходи щодо усунення їх порушень.

Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України й у своїй діяльності керується його актами (ст. 113 Конституції України). Одночасно він підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, але у межах, визначених Конституцією України.

Так, Верховна Рада України, відповідно до п. 13 ст. 85 Конституції, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 4 ст. 85 Конституції, Верховна Рада здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, а також приймає рішення щодо звіту про його виконання.

Нарешті, представницький орган України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

При цьому питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України (ст. 87 Конституції України).

У відповідності з пп. 10 і 15 ст. 106 Конституції України Президент України одноособово призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади. Такі повноваження підтверджуються міжнародною практикою багатьох держав. Згадані повноваження Президента України по організації і діяльності виконавчої влади безпосередньо випливають із форми правління в Україні.

Згідно зі ст. 114 Конституції, до Кабінету Міністрів входять Прем'єр- міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, три віце-прем'єр- міністри, міністри.

За поданням Прем'єр-міністра України Президент України призначає міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також осіб, які не очолюють міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади.

Члени Кабінету Міністрів України є вищими посадовими особами виконавчої влади України, вони є політичними діячами і на них не поширюється дія закону про державну службу.

Слід зазначити, що більшість конституцій країн світу не визначають кількісний склад уряду: це питання регулюється актами глави держави про призначення уряду. Проте законодавство ряду країн встановлює як мінімальну, так і максимальну кількість членів уряду. До складу уряду Норвегії, наприклад, можуть входити прем'єр-міністр і не менше семи міністрів. До уряду Ірландії - від 7 до 15 міністрів. У складі Кабінету Міністрів України - 15 міністрів.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України (п. 12 ст. 85, п. 9 ст. 106 Конституції України).

Процес призначення Прем'єр-міністра України складається з таких стадій: визначення Президентом кандидатури на цю посаду; розгляд Верховною Радою України цієї кандидатури; у разі відхилення - наступне внесення та розгляд кандидатури на пропоновану посаду; призначення Прем'єр-міністра України.

Президент України не пізніше ніж на десятий день після вступу на посаду або припинення повноважень Кабінету Міністрів, після консультацій з Головою Верховної Ради України та уповноваженими представниками депутатських груп і фракцій вносить на розгляд Верховної Ради кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра.

Верховна Рада розглядає внесену Президентом України кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра не пізніше як у 10-денний строк із дня внесення на пленарному засіданні, на якому Президент представляє внесену ним кандидатуру.

Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України виступає з програмною заявою про основні напрями діяльності Уряду. Постанова Верховної Ради України про призначення кандидата на посаду Прем'єр- міністра України вважається прийнятою, якщо за неї проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради.

У разі відхилення Верховною Радою кандидатури, внесеної Президентом, Президент у 7-денний строк після консультацій з Головою Верховної Ради та уповноваженими представниками депутатських груп і фракцій, вносить на розгляд нову кандидатуру на цю посаду.

У разі повторного відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України кандидатуру, погоджену з депутатськими групами та фракціями, що спільно об'єднують більшість від конституційного складу Верховної Ради України. Про погодження кандидатури складається протокол, який скріплюється підписами Президента України та уповноважених представників відповідних депутатських груп і фракцій.

Кожний наступний розгляд Верховною Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України (за винятком першого) відбувається в тому ж порядку, але не пізніше як у семиденний строк.

Після одержання згоди Верховної Ради України Президент України в 3- денний термін видає Указ про призначення Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України протягом 14 днів із дня свого призначення на посаду вносить Президентові України пропозиції щодо структури та персонального складу Кабінету Міністрів України та інформує про них Верховну Раду України. На підставі подання Прем'єр-міністра Президент видає Указ про призначення членів Кабінету Міністрів України. Структура та загальна чисельність Кабінету Міністрів затверджується Указом Президента.

На підставі подання Прем'єр-міністра Президент після затвердження структури та загальної чисельності Кабінету Міністрів України, видає указ про призначення списком членів Кабінету Міністрів. У списку повинно бути не менше двох третин від загальної чисельності членів Кабінету Міністрів.

Новосформований Кабінет Міністрів України набуває повноважень із моменту складення присяги не менш ніж двома третинами від загальної чисельності Кабінету Міністрів на пленарному засіданні Верховної Ради України в присутності Президента України не пізніше ніж через 10 днів після сформування Кабінету Міністрів України. Відмова члена Кабінету Міністрів України скласти присягу має наслідком звільнення його з

Посади.

До складу Кабінету Міністрів можуть бути призначені громадяни України, які володіють державною мовою. Члени Кабінету Міністрів не можуть бути народними депутатами України або мати інший представницький мандат, не мають права поєднувати свою діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у неробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Новоутворений Кабінет Міністрів України не пізніше ніж у двомісячний строк після набуття повноважень подає на розгляд Верховної Ради України Програму діяльності на термін своїх повноважень, у якій міститься концептуальне викладення стратегії діяльності, засобів та строків виконання завдань Кабінету Міністрів України.

Програма діяльності Кабінету Міністрів розглядається Верховною Радою України на пленарному засіданні не пізніше як у 10-денний строк із дня її подання і вважається схваленою, якщо за Постанову Верховної Ради України про Програму діяльності Кабінету Міністрів проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради.

Верховна Рада може надати Кабінетові Міністрів можливість протягом тридцяти днів доопрацювати Програму діяльності Кабінету Міністрів України на основі вивчення пропозицій і зауважень, висловлених при обговоренні у комітетах та на пленарному засіданні Верховної Ради.

У разі відхилення Верховною Радою України Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Верховна Рада розглядає питання про недовіру Кабінету Міністрів відповідно до Конституції України.

Кожен член Кабінету Міністрів України може бути звільнений з посади Президентом України за власною ініціативою або за поданням Прем'єр-міністра України. У свою чергу, кожен член Кабінету Міністрів України з політичних чи особистих мотивів вправі заявити Президентові України про свою відставку. Про намір подати заяву про відставку член Кабінету Міністрів попередньо повідомляє Прем'єр-міністра України.

З питань припинення повноважень, прийняття чи неприйняття відставки членів Кабінету Міністрів України Президент України видає відповідні укази.

Члени Кабінету Міністрів, відставка яких прийнята Президентом, за його дорученням продовжують виконувати свої повноваження до набуття повноважень новими членами Кабінету Міністрів України, але не довше ніж 30 днів.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції й законів України, актів Президента

України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів України. Він також входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів (ст. 114 Конституції України).

Перший віце-прем'єр-міністр та віце-прем'єр-міністри згідно з розподілом повноважень забезпечують виконання Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, координують виконання заходів із відповідних питань міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, не здійснюючи при цьому безпосереднього керівництва їх роботою.

Посади Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр- міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів за характером повноважень, порядком призначення на посади та звільнення з посад належать до політичних і не відносяться до категорій посад державних службовців, визначених Законом України "Про державну службу".

Кабінет Міністрів утворюється на строк повноважень Президента України.

Повноваження Кабінету Міністрів України припиняються у випадках: обрання нового Президента України; прийняття Президентом рішення про припинення повноважень Прем'єр-міністра України; прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України; відставки або смерті Прем'єр-міністра України (ст. 115 Конституції України).

У випадку обрання нового Президента України Прем'єр-міністр подає йому заяву про відставку Уряду на церемонії вступу Президента на посаду (інаугурації) після складення Президентом присяги.

Повноваження Кабінету Міністрів можуть бути припинені за рішенням Президента України. У зв'язку з цим Президент видає Указ, а Прем'єр-міністр невідкладно подає Президентові заяву про відставку Кабінету Міністрів, яка приймається главою держави.

Згідно зі ст. 87 Конституції України, Верховна Рада України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри.

Прем'єр-міністр України, отримавши постанову Верховної Ради України про недовіру Кабінету Міністрів України, невідкладно вручає Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів, яка приймається Президентом.

Припинення повноважень Кабінету Міністрів можливе також у зв'язку з відставкою або смертю Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр вправі заявити Президентові України про свою відставку. Президент протягом 10 днів із дня отримання заяви приймає

Рішення про відставку Прем'єр-міністра або про неприйняття відставки.

Кабінет Міністрів, відставку якого прийнято Президентом, за дорученням Президента продовжує виконувати свої повноваження до складення присяги новосформованим Кабінетом Міністрів, але не довше ніж шістдесят днів (ст. 115 Конституції України). Таке доручення дається у формі указу Президента.

Підстави припинення повноважень Уряду у зв'язку з відставкою або смертю Прем'єр-міністра України є проблематичними.

Указом Президента України від 29 травня 2001 року, № 345/2001 "Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні" введений інститут державних секретарів у вищому й центральних органах виконавчої влади.

Згідно з цим Указом, організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України та міністерств організовується відповідно Державним секретарем Кабінету Міністрів України та державними секретарями міністерств.

Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечується Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Секретаріат очолює Державний секретар Кабінету Міністрів України, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняє з посади Президент України.

Державний секретар Кабінету Міністрів України очолює Секретаріат Кабінету Міністрів України, організовує забезпечення діяльності Прем'єр- міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра та віце-прем'єр-міністрів, затверджує за погодженням із Прем'єр-міністром України та Міністерством фінансів України штатний розпис та кошторис видатків Секретаріату, відповідно до законодавства призначає на посади та звільняє з посад його працівників.

Державного секретаря Кабінету Міністрів України, державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посади Президент України.

Державний секретар Кабінету Міністрів України, державні секретарі міністерств призначаються на посади на строк повноважень Президента України.

Державний секретар Кабінету Міністрів України, державні секретарі міністерств, їх перші заступники та заступники можуть бути звільнені з посад лише в разі неналежного виконання обов'язків, неможливості виконувати свої обов'язки за станом здоров'я, набрання чинності обвинувальним вироком суду щодо них та в інших випадках, передбачених Законом України "Про державну службу".

Припинення повноважень Кабінету Міністрів України, зміни в його складі не можуть бути підставою для звільнення з посад Державного секретаря Кабінету Міністрів України, державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників. Звільнення з посад керівників інших центральних органів виконавчої влади також не тягне за собою звільнення з посад їх перших заступників та заступників.

Для організації державної виконавчої влади принципове значення має законодавче закріплення функцій і повноважень Кабінету Міністрів України.

Зміст функцій і компетенції Кабінету Міністрів закладено у ст. 116 Конституції України.

Компетенція Кабінету Міністрів України спрямована на організацію виконання Конституції й законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів, Програми його діяльності у сферах економіки, соціального й культурного розвитку, забезпечення прав і свобод людини, науково-технічної діяльності, фінансів і оподаткування, зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення національної безпеки й обороноздатності країни, здійснення постійного контролю за виконанням органами виконавчої впади Конституції та актів законодавства України, прийняття заходів по усуненню недоліків у роботі цих органів.

Основний прояв компетенції - це, як відомо, повноваження, які визначені у сферах: економіки та фінансів; соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, охорони навколишнього природного середовища; правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини і громадянина; зовнішньої політики; національної безпеки й обороноздатності; охорони природи, екологічної безпеки й природокористування; зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності.

Кабінет Міністрів України організовує проведення єдиної політики у сфері державної служби, вживає заходів щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади, управління державними підприємствами, установами та організаціями, підготовки й підвищення професійного рівня кадрів державних службовців.

З власної ініціативи або за дорученням Верховної Ради України він розробляє й подає на розгляд Верховної Ради України плани організаційних, фінансових, матеріально-технічних інформаційних заходів для впровадження законів у життя.

Кабінет Міністрів здійснює інші функції та повноваження, які визначаються Конституцією й законами України, та функції, що визначаються актами Президента.

У разі необхідності він може передавати для тимчасового чи безстрокового виконання окремі функції та повноваження міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, якщо інше не передбачено законом, з одночасною передачею їм фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для належного виконання цих функцій та повноважень.

Уряд України також забезпечує нагляд і контроль за виконанням делегованих ним функцій і повноважень, несе відповідальність за результати їх виконання.

Кабінет Міністрів України здійснює повноваження з керівництва системою органів виконавчої влади та сприянню місцевому самоврядуванню. До них, зокрема, відносяться повноваження Кабінету Міністрів у відносинах: з міністерствами, державними комітетами та іншими центральними органами виконавчої влади і з Радою міністрів Автономної Республіки Крим і підвідомчими їй органами; із місцевими державними адміністраціями; підвідомчими йому державними організаціями; а також повноваження у зв'язку із сприянням місцевому самоврядуванню.

Досить важливими є повноваження Уряду у відносинах із Президентом України та створюваними при ньому органами.

До групи цих повноважень відносяться: участь Кабінету Міністрів у виконанні повноважень Президента України; підготовка Урядом пропозицій з питань повноважень Президента; відносини з Адміністрацією Президента України; відносини з Радою національної безпеки і оборони України; відносини з консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами й службами при Президентові України.

Повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах із Верховною Радою України та її органами включають: здійснення Урядом права законодавчої ініціативи у Верховній Раді; участь Кабінету Міністрів у процесі розгляду питань Верховної Ради; повноваження у зв'язку із затвердженням і контролем за виконанням Державного бюджету України, підготовкою, затвердженням і виконанням загальнодержавних програм; звітування перед Верховною Радою про свою діяльність; відносини Уряду з Рахунковою палатою; повноваження, пов'язані з підконтрольністю Кабінету Міністрів України Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; відповіді Уряду та його членів на депутатські звернення та залити; розгляд Кабінетом Міністрів звернень комітетів і комісій парламенту; регулярне інформування народних депутатів України про результати роботи Кабінету Міністрів.

До повноважень Кабінету Міністрів України у відносинах з іншими державними органами та організаціями, об'єднаннями громадян належать такі права і обов'язки: право звернення Кабінету Міністрів до Конституційного Суду України та участь у його формуванні; взаємодія з Національним банком України; взаємодія Уряду з Антимонопольним комітетом України та Фондом державного майна України; відносини Кабінету Міністрів України з органами місцевого самоврядування; повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах з об'єднаннями громадян.

Узагалі ж, що стосується повноважень Кабінету Міністрів України, уявляється, що навряд чи доцільно викладати перелік всіх повноважень Уряду України в різних сферах, оскільки діяльність цього органу пов'язана, насамперед, з оперативним управлінням, яке здійснюється не лише в правовій формі, а й організаційній. Зазначимо, що законодавство більшості країн світу не містить розгорнутих положень щодо компетенції уряду. Як правило, до основних повноважень уряду відноситься, звичайно, здійснення загального керівництва й управління справами держави, виконання законів, які стосуються Уряду, складання й реалізація Державного бюджету, координація діяльності окремих міністерств і відомств.

Організовує всю роботу по виконанню покладених на Кабінет Міністрів України повноважень Прем'єр-міністр України.

Прем'єр-міністр України як глава Кабінету Міністрів України: керує роботою Кабінету Міністрів України та його Секретаріату, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою України та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів; спрямовує, координує та контролює діяльність віце- прем'єр-міністрів і міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, республіканських державних адміністрацій, дає доручення та вказівки, обов'язкові до виконання цими посадовими особами; входить із поданням до Президента України про створення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; представляє Президентові України кандидатури до складу Кабінету Міністрів та подає пропозиції про звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України; вносить на розгляд Кабінету Міністрів України кандидатури на посади керівників центральних органів виконавчої влади (крім міністерств), голів місцевих державних адміністрацій і вносить пропозиції щодо звільнення з цих посад; організовує роботу Кабінету Міністрів України та головує на його засіданнях; вступає в зносини з урядами інших держав, веде переговори і підписує договори України відповідно до закону; у випадках, передбачених статтею 106 Конституції України, скріплює підписами укази Президента України; підписує акти Кабінету Міністрів України та видає розпорядження Прем'єр-міністра України; бере за посадою участь у роботі Ради національної безпеки і оборони України; визначає повноваження та забезпечує взаємодію членів Кабінету Міністрів України; вживає заходів дисциплінарної відповідальності, крім звільнення з посади, до членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників; у випадках і в межах, визначених Конституцією України, виконує обов'язки Президента України у разі дострокового припинення його повноважень; виконує інші повноваження, передбачені законами України.

Перший віце-прем'єр-міністр України та віце-прем'єр-міністр України як заступники Прем'єр-міністра України: визначають шляхи забезпечення реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України у закріплених за ними напрямах і сферах діяльності; згідно з розподілом повноважень спрямовують, координують та контролюють роботу міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади для виконання завдань, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, дають в оперативному порядку доручення та вказівки, обов'язкові до виконання цими органами; попередньо розглядають і погоджують проекти законів України, актів Президента України, що готуються Кабінетом Міністрів України, та проекти відповідних актів Кабінету Міністрів, вживають заходів для усунення розбіжностей щодо них серед членів Кабінету Міністрів; забезпечують згідно з розподілом повноважень взаємодію Кабінету Міністрів з Президентом та Верховною Радою в процесі підготовки, прийняття і реалізації нормативних актів, а також поточної діяльності Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади; керують за дорученням Президента України відповідними колегіальними консультативно-дорадчими органами (радами, комісіями тощо); за дорученням Прем'єр-міністра представляють Кабінет Міністрів у відносинах з іншими органами, організаціями в Україні та за її межами; за повноваженнями, наданими актами Кабінету Міністрів, ведуть переговори і підписують від імені Кабінету Міністрів України міжурядові договори; заміщають Прем'єр-міністра України у разі його відсутності, діючи в межах, визначених Прем'єр-міністром України, виконують інші повноваження, передбачені законами України, а також функції, визначені актами Кабінету Міністрів, розпорядженнями Прем'єр-міністра.

Міністри України як члени Кабінету Міністрів України: забезпечують розробку та реалізацію державної політики у доручених їм сферах; здійснюють керівництво відповідними міністерствами та сферами державного управління; за власною ініціативою чи за дорученням Кабінету Міністрів, Прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністра готують питання на розгляд Кабінету Міністрів; беруть участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів та вносять пропозиції щодо порядку денного цих засідань; за дорученням Прем'єр-міністра представляють Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами, організаціями в Україні та за її межами; за повноваженнями, наданими актами Кабінету Міністрів України або за його дорученням ведуть переговори та підписують від імені Кабінету Міністрів України міжурядові договори; виконують інші повноваження, передбачені законами, та інші функції, визначені актами Президента України і Кабінету Міністрів України, розпорядженнями Прем'єр-міністра України та дорученнями віце-прем'єр- міністрів України.

Кабінет Міністрів України є колегіальним органом виконавчої влади. Тому основною організаційно-правовою формою його діяльності є засідання, які скликаються Прем'єр-міністром. Періодичність проведення засідань Кабінету Міністрів визначається Прем'єр-міністром з урахуванням пропозицій інших членів Кабінету Міністрів України.

Засідання Кабінету Міністрів скликаються Прем'єр-міністром також за ініціативою Президента України або не менше однієї п'ятої від загальної чисельності Кабінету Міністрів. Засідання є повноважним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини від загальної чисельності Кабінету Міністрів України.

У разі неможливості міністра взяти участь у засіданні Кабінету Міністрів його заміщає з правом дорадчого голосу перший заступник міністра, а у виняткових випадках - один із заступників міністра.

Кабінет Міністрів України за пропозиціями членів Кабінету Міністрів затверджує перелік осіб, які мають право постійно брати участь у його засіданнях із правом дорадчого голосу.

На засіданнях Кабінету Міністрів головує Прем'єр-міністр або Президент, якщо засідання проводиться за його ініціативою.

На засіданні Кабінету Міністрів може бути розглянуто будь-яке питання повноважень Уряду.

Порядок денний засідання Кабінету Міністрів затверджує Кабінет Міністрів України. Проект порядку денного вноситься Прем'єр-міністром України з урахуванням пропозицій інших членів Кабінету Міністрів України.

На основі розгляду питань порядку денного засідання Кабінету Міністрів здійснюється підготовка проектів актів Уряду, проводиться їх експертиза, обговорення та розгляд, після чого нормативні акти Кабінетом Міністрів приймаються й оприлюднюються у формі постанов.

Для здійснення кваліфікованої допомоги Кабінету Міністрів Прем'єр-міністр своїм розпорядженням може утворювати постійні або тимчасові робочі та консультативні органи Кабінету Міністрів у формі рад, комітетів чи комісій.

До участі в робочих та консультативних органах Кабінету Міністрів залучаються народні депутати України, державні службовці, науковці та інші фахівці на громадських засадах. Працівники непідвідомчих Кабінету Міністрів органів та організацій залучаються за їх згодою.

Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечується Секретаріатом Кабінету Міністрів. Очолює Секретаріат Державний Секретар, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за поданням Прем'єр-міністра. Основними завданнями Секретаріату є організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально- технічне та інше забезпечення діяльності Кабінету Міністрів. До складу

Секретаріату входять патронажні служби членів Кабінету Міністрів, а також структурні підрозділи з питань: юридичного забезпечення; інформаційно-аналітичного забезпечення; зв'язків з Верховною Радою та Президентом; регіональної політики та місцевого самоврядування; зв'язків із засобами масової інформації; забезпечення дипломатичного протоколу; кадрового забезпечення; організації діловодства; матеріально-технічного, транспортного та соціально-побутового забезпечення.

Патронажні служби членів Кабінету Міністрів України формуються самими членами Уряду і підпорядковані їм. Інші підрозділи Секретаріату Кабінету Міністрів України підпорядковуються Міністру Кабінету Міністрів України.

Секретаріат діє на підставі Положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Центральні й місцеві органи виконавчої влади

Центральні органи виконавчої влади

Центральними органами виконавчої влади в Україні є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Міністерство чи інший центральний орган державної виконавчої влади очолює міністр або керівник, якого призначає за поданням Прем'єр-міністра України Президент України.

Спрямовує й координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади Прем'єр-міністр (п. 10 ст. 106, п. 5 ст. 114 і п. 9 ст. 116 Конституції України).

Конституція України окремо не закріплює правовий статус вищезазначених посадових осіб центральних органів виконавчої влади, і це цілком закономірно, оскільки їх діяльність нерозривно пов'язана з роботою Кабінету Міністрів.

Більш конкретно це питання висвітлюється у "Загальному положенні про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади", затвердженому Указом Президента України від 12 березня 1996 р., а також в окремих Положеннях про відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

На жаль, у зазначених актах давалося лише родове поняття органу виконавчої влади. Тому досить важко було з'ясувати функціональне призначення окремих видів органів цієї Влади, а також визначити їх систему.

Ця прогалина була усунута указом Президента України від 15 грудня 1999 р. "Про систему центральних органів виконавчої влади". До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом центральної виконавчої влади у забезпеченні реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розробку й впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує й координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до його відання.

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності міністерств організовується державними секретарями міністерств.

Державний секретар міністерства організовує забезпечення діяльності міністра та поточну роботу з виконання покладених на міністерство завдань, подає міністрові пропозиції щодо розподілу відповідних бюджетних коштів, координує роботу територіальних органів міністерства, підприємств, установ та організацій, що входять до сфери його управління, очолює апарат міністерства.

Державний секретар міністерства за посадою є членом колегії, затверджує за погодженням з міністром структуру міністерства, а також за погодженням із Міністерством фінансів України - штатний розпис та кошторис видатків міністерства, призначає на посади та звільняє з посад відповідно до законодавства працівників центрального апарату міністерства та керівників територіальних підрозділів міністерства, а також підприємств, установ та організацій, що входять до сфери його управління.

Державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посади Президент України.

Державні секретарі міністерств призначаються на посади на строк повноважень Президента України.

Державні секретарі міністерств, їх перші заступники та заступники можуть бути звільнені з посад лише в разі неналежного виконання обов'язків, неможливості виконувати свої обов'язки за станом здоров'я, набрання чинності обвинувальним вироком суду щодо них та в інших випадках, передбачених Законом України "Про державну службу".

Припинення повноважень Кабінету Міністрів України, зміни в його складі не можуть бути підставою для звільнення з посад державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників. Звільнення з посад керівників інших центральних органів виконавчої влади також не тягне за собою звільнення з посад їх перших заступників та заступників.

Державні секретарі міністерств, їх перші заступники та заступники належать до числа керівників відповідних міністерств.

У зв'язку із введенням посад державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників ліквідовано інститут перших заступників та заступників міністрів.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади. Його діяльність спрямовує й координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет очолює його голова.

До Державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України, відносяться:

Державний комітет архівів України,

Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України,

Державний комітет України по водному господарству, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет зв'язку та інформатизації України, Державний комітет України з енергозбереження, Державний комітет України у справах релігій,

Державний комітет інформаційної політики, телебачення й радіомовлення України,

Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет молодіжної політики, спорту й туризму України, Державний комітет промислової політики України, Державний комітет України у справах ветеранів, Державний комітет у справах охорони державного кордону України, Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України,

Державний комітет статистики України, Вища атестаційна комісія України, Національне космічне агентство України, Пенсійний фонд України, Головне контрольно-ревізійне управління, Державне казначейство України.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення й звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

До Центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом відносяться:

Антимонопольний комітет України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України,

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва,

Національна комісія регулювання електроенергетики України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України, Державний департамент України з питань виконання покарань, Фонд державного майна України,

Служба безпеки України,

Управління державної охорони України,

Головне управління державної служби України.

До цієї групи органів також відносяться:

Державна авіаційна адміністрація України,

Державна адміністрація залізничного транспорту України,

Державна адміністрація морського й річкового транспорту України,

Державна адміністрація автомобільного транспорту України,

Державна адміністрація ядерного регулювання України.

У системі центральних органів виконавчої влади, діяльність деяких комітетів спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, зокрема,:

Через Міністра екології та природних ресурсів України: Державний комітет України по водному господарству, Державний комітет України по земельних ресурсах; Державний комітет лісового господарства України;

Через Міністра економіки України:

Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України,

Державний комітет України з енергозбереження, Державний комітет промислової політики України, Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України;

Через Міністра праці та соціальної політики України:

Державний комітет України у справах ветеранів; через Міністра фінансів України: Головне контрольно-ревізійне управління, Державне казначейство України;

Через Міністра юстиції України: Державний комітет України у справах релігій.

Кабінет Міністрів України вносить подання стосовно створення центральних органів виконавчої влади.

Центральні органи виконавчої влади діють на підставі положень, які затверджує Президент України.

Статус керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників встановлюється положеннями про ці органи. Не допускається прирівняння будь-яких посад в органах виконавчої влади за статусом до членів Кабінету Міністрів України.

Керівника центрального органу виконавчої влади, державного секретаря міністерства та його заступників призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра. Повноваження керівника та його

Заступників припиняє Президент України.

Фінансування видатків на забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади здійснюється за рахунок, коштів Державного бюджету України.

Гранична чисельність працівників центральних органів виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Структуру центрального органу виконавчої влади затверджує керівник відповідного центрального органу виконавчої влади.

Штатний розпис, кошторис видатків центрального органі виконавчої влади затверджує керівник відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням із Міністерством фінансів України.

Спрямування й координація діяльності інших центральних органів виконавчої влади здійснюється міністром шляхом визначення у спеціальному директивному наказі стратегії діяльності й основних завдань цих органів та одержання від них щорічних звітів щодо результатів їх діяльності в межах, визначених спеціальним директивним наказом міністра.

Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються й ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Призначення на посаду й звільнення з посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади здійснює у встановленому порядку керівник центрального органу виконавчої влади.

Кабінет міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції), Ці органи утворюються й діють у складі відповідного центрального органу виконавчої влади.

Урядові органи державного управління здійснюють:

Управління окремими підгалузями або сферами діяльності;

Контрольно-наглядові функції;

Регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб.

Керівники урядових органів державного управління призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів за поданням керівника відповідного центрального органу виконавчої влади.

Положення про урядовий орган державного управління затверджується Кабінетом Міністрів України.

У своїй діяльності центральні органи виконавчої влади реалізують державну політику у внутрішній галузі або сфері, керуючись Конституцією України, законами, постановами Верховної Ради України і розпорядженнями Президента України, постановами й розпорядженнями

Кабінету Міністрів України, а також Положеннями про відповідні Міністерства та Державні комітети, спеціальні відомства.

Центральні органи виконавчої влади узагальнюють практику застосування законодавства з питань, що належать до їх компетенції, розробляють пропозиції про вдосконалення законодавства та у встановленому порядку вносять їх на розгляд Президентові України, Кабінетові Міністрів України.

У межах своїх повноважень вони організують виконання відповідних нормативних актів, здійснюють контроль за їх реалізацією.

Міністри та Голови Державних комітетів України забезпечують формування й проведення в життя державної політики у доручених їм галузях та сферах; здійснюють керівництво відповідними міністерствами та галузями, сферами управління; за власною ініціативою чи за дорученням Кабінету Міністрів, Прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністра України готують питання на розгляд Кабінету Міністрів; беруть участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів та вносять пропозиції Прем'єр-міністрові щодо порядку денного цих засідань; за дорученням Прем'єр-міністра представляють Кабінет Міністрів у відносинах з іншими органами, організаціями в Україні та за її межами; здійснюють керівництво визначеним для них міністерством, іншим центральним органом виконавчої впади; затверджують структуру, штатний розклад, положення про структурні підрозділи очолюваних ними міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також положення (статути) про підвідомчі міністерству, державному комітету органи та організації; призначають на посаду та звільняють з посади працівників очолюваних ними центральних органів виконавчої впади, керівників, заступників керівників підвідомчих їм органів та організацій.

Компетенція центральних органів виконавчої влади визначена у відповідних Положеннях про ці органи.

Загальними для всіх їх правами і обов'язками є: участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, створення механізму її реалізації; розробка проектів Державної програми економічного й соціального розвитку України, Державного бюджету країни; прогнозування розвитку економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах; розробка цільових перспективних програм, спрямованих на поглиблення економічної реформи; реалізація державної стратегії розвитку відповідних галузей; здійснення, у межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підприємств, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; розробка внутрішніх фінансово-економічних та інших нормативів, механізмів їх впровадження; формування та реалізації інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки тощо.

Більш конкретні повноваження, властиві певному центральному органу виконавчої влади, закладені у відповідному Положенні про цей орган.

Так, основними повноваженнями Міністерства юстиції України є: забезпечення реалізації державної правової політики, підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи; підготовка разом із відповідними державними органами та науковими установами проектів концепцій напрямів розвитку законодавства та їх наукового обґрунтування із врахуванням світового досвіду; розробка за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України і з власної ініціативи проектів законів та інших нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституційного устрою, повноважень і взаємовідносин органів державної влади тощо.

Специфічними повноваженнями наділене й Міністерство внутрішніх справ України. Зокрема, Міністерство здійснює такі права й має обов'язки: забезпечує реалізацію державної політики щодо боротьби зі злочинністю; визначає основні напрями діяльності органів внутрішніх справ; організує роботу органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку; безпосередньо проводить роботу по виявленню, розкриттю й розслідуванню злочинів, що мають міжрегіональний міжнародний характер; веде боротьбу з організованою злочинністю та наркобізнесом і злочинами у сфері економіки; забезпечує профілактику правопорушень; бере участь у наукових кримінологічних і соціологічних дослідженнях, у розробках на їх основі державних програм боротьби із злочинністю і охорони правопорядку; організує інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ тощо.

Міністерство, Державний комітет, інші центральні органи виконавчої влади у процесі вирішення покладених на них завдань взаємодіють з місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, а також із відповідними органами інших держав.

У процесі реалізації своїх повноважень центральні органи виконавчої влади мають право: залучати спеціалістів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій до розгляду питань, що належать до їх компетенції; одержувати у встановленому законодавством порядку від інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представницьких органів інформацію, документи й матеріали, статистичні дані для виконання покладених на них завдань.

Організовуючи функціонування відповідного центрального органу виконавчої влади, його керівник розподіляє обов'язки між заступниками, визначає їх ступінь відповідальності, а також відповідальність інших працівників за стан справ у тій чи тій галузі або сфері.

Для погодженого вирішення питань компетенції міністерства, державного комітету, відомства у цих органах утворюються колегії у складі керівника відповідного центрального органу державної виконавчої влади, його заступників за посадою, а також інших керівних працівників цього органу. Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя наказами відповідного центрального органу виконавчої влади.

У міністерствах, державних комітетах, відомствах з урахуванням специфіки їх діяльності утворюються дорадчі та консультативні органи, склад яких і положення про них затверджує Кабінет Міністрів України.

Граничну чисельність і фонд оплати праці центральних апаратів цих органів затверджує Кабінет Міністрів, а структуру центральних апаратів - віце-прем'єр-міністр України.

Штатний розклад центрального апарату конкретного міністерства, державного комітету, відомства та положення про його структурні підрозділи затверджує керівник відповідного центрального органу державної виконавчої влади.

Місцеві державні адміністрації

Виконавчу владу в областях і районах здійснюють обласні та районні державні адміністрації.

Місцеві державні адміністрації - це державні органи виконавчої влади в областях, районах, в районах Автономної Республіки Крим, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження, що діють на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці. Вони діють за принципом субординації, відповідальності перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України, підзвітності та підконтрольності органам виконавчої влади вищого рівня, а також районним і обласним радам у межах, передбачених законами "Про місцеві державні адміністрації" і "Про місцеве самоврядування в Україні".

Місцева державна адміністрація є місцевим органом у системі органів виконавчої влади на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці. Вона виконує повноваження державної влади та делеговані їй відповідними радами виконавчі функції через створювані управління, відділи та інші структурні підрозділи та діє під керівництвом голови місцевої державної адміністрації.

Саме місцеві державні адміністрації реалізують принцип поєднання централізації й децентралізації у здійсненні державної влади, покладений в основу побудови територіального устрою України (ст. 132 Конституції України). Управління місцевими справами здійснюється через органи державної адміністрації в областях і районах, які виступають у якості периферійної ланки виконавчого апарату, призначаються з центру та формуються за участю представницьких органів, що обираються населенням відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Такий підхід у повній мірі відповідає змісту управління місцевими справами, якого додержується більшість країн сучасного світу. Це пояснюється двома об'єктивними факторами.

З одного боку, посилилась роль місцевих органів в реалізації урядової політики на місцях, в наданні відповідних послуг населенню, що, в свою чергу, визначило заінтересованість держав в ефективному функціонуванні місцевого управління, підвищило вплив місцевих органів на політичні процеси у цілому.

З другого боку, посилилася інтегрованість місцевих органів управління в державний механізм, що виявляється у закріпленні за ними відповідних повноважень на підставі розмежування компетенції між центром і територіями. Місцеві державні органи не мають права самостійно визначати коло своїх повноважень, які встановлюються вищестоящими органами.

Для того щоб адекватно зрозуміти роль місцевого управління у державному механізмі, а також взаємовідносини окремих інститутів, які функціонують на місцевому рівні, доцільно з'ясувати співвідношення понять "місцеве управління" та "місцеве самоврядування".

Під місцевим управлінням, звичайно, розуміють органи, які призначаються з центру і представляють на місцях державну адміністрацію, а під місцевим самоврядуванням                                                                                                             місцеві

Представницькі органи та їх виконавчі органи.

Уявляється правильним не протиставляти місцеве самоврядування місцевому управлінню, а розглядати їх у контексті відношення частина - ціле. Місцеве управління - складний і гнучкий механізм. Він може включати в себе як державну адміністрацію на місцях, так і місцеві представницькі органи - ради (органи самоврядування). Саме у такій якості місцеве управління входить до державного механізму, проте воно має значну специфіку й самостійність у порівнянні з іншими його елементами.

У Конституції України має місце визнання державної влади й влади місцевого самоврядування (територіальної громади) (ст. 6, 7, 140 Конституції України). Остання здійснюється як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, місцеві ради та їх виконавчі органи там, де не утворено місцевих державних адміністрацій.

В межах тих адміністративно-територіальних одиниць, де є місцеві державні адміністрації, саме адміністрації виконують повноваження як місцевих органів державної виконавчої влади галузевого характеру, так і делеговані виконавчі функції відповідних рад і діють під загальним керівництвом голови місцевої державної адміністрації.

Відповідно до ст. 119 Конституції України, основними завданнями місцевих державних адміністрацій у межах відповідної адміністративно- територіальної одиниці є: виконання Конституції України, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших актів виконавчої влади вищого рівня; забезпечення прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно- культурного розвитку; підготовка та виконання відповідних бюджетів; взаємодія з органами місцевого самоврядування; реалізація інших, наданих державою, а також делегованих відповідною радою, повноважень.

Об'єктом діяльності місцевих державних адміністрацій є соціальна і виробнича інфраструктура, як сукупність виробничих підприємств, транспорту, мережі тепло-, водо-, газоенергозабезпечення, системи шляхів, зв'язку, служб обслуговування населення, закладів охорони здоров'я, торгівлі, освіти, культури, соціального забезпечення та інших.

Місцеві державні адміністрації діють на засадах відповідальності перед людиною і державою за результати своєї діяльності; верховенства права; законності, пріоритетності прав та свобод людини й громадянина; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, Законом "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р., іншими законами України. У своїй діяльності місцеві адміністрації керуються також актами Президента України, Кабінету Міністрів, органів виконавчої влади вищого рівня.

До складу відповідної місцевої державної адміністрації входять: голова адміністрації, його перший заступник, не більше трьох заступників, керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів.

Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних державних адміністрацій. Вони, у відповідності з п. 10 ст. 106 Конституції України, призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів на строк повноважень Президента України.

Кандидатури на посади голів обласних державних адміністрацій на розгляд Кабінету Міністрів вносяться Прем'єр-міністром. Кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій на розгляд Кабінету Міністрів вносяться головами відповідних обласних державних адміністрацій. На кожну вакансію вноситься одна кандидатура. У разі відхилення Президентом України поданої кандидатури Прем'єр-міністр чи голова обласної державної адміністрації вносять на розгляд Кабінету Міністрів нову кандидатуру.

Повноваження голови місцевої державної адміністрації припиняються Президентом України у випадках: порушення ним Конституції і законів України; утрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства; визнання судом недієздатним; виїзду на проживання в іншу країну; набрання законної сили обвинувальним вироком суду; за власною ініціативою Президента України з підстав, передбачених Законом "Про місцеві державні адміністрації" та законодавством про державну службу; висловлення недовіри більшістю (дві третини) голосів відповідної ради; подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Президент України також може припинити повноваження голови районної державної адміністрації у випадках: прийняття відставки голови обласної державної адміністрації; подання Кабінету Міністрів України з підстав, передбачених законодавством про державну службу; висловлення недовіри відповідною радою (простою більшістю голосів від складу ради).

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій також припиняються в разі їх смерті.

У випадках обрання нового Президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до вирішення питання про призначення у встановленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій.

Заступники голів та керівники структурних підрозділів обласної державної адміністрації призначаються головою адміністрації. При цьому для призначення на посаду першого заступника голови необхідна згода Прем'єр-міністра України; заступників - за погодженням з відповідним віце-прем'єр-міністром України; керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів обласних адміністрацій - за погодженням із керівником відповідних державних органів виконавчої влади.

У свою чергу, перші заступники і заступники голів районних державних адміністрацій призначаються на посади головами районних державних адміністрацій за погодженням з відповідними заступниками голів обласних державних адміністрацій, а керівники структурних підрозділів - за погодженням із керівниками відповідних структурних підрозділів обласних державних адміністрацій.

Голови місцевих державних адміністрацій у межах виділених бюджетних асигнувань затверджують структуру і штатний розклад державних адміністрацій та положення про їх структурні підрозділи на підставі типових структур місцевих державних адміністрацій, переліку їх управлінь, відділів та інших підрозділів і положень про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Отже, голови місцевих адміністрацій входять до єдиної системи виконавчої влади України, яка утворюється Президентом України, вищими та центральними органами виконавчої влади і формується шляхом призначення.

Основною функцією місцевої державної адміністрації є виконавча функція, оскільки цей орган, його діяльність безпосередньо пов'язана з практичною реалізацією виконавчої влади. Саме в областях і районах зосереджена переважна більшість різного роду об'єктів власності різних форм, на їх території мешкає більшість населення України, якраз у них створюються всі ті матеріальні та інші цінності, від наявності яких безпосередньо залежить доля виконання всіх без винятку державних програм і, зокрема, Програми дій Уряду.

Звідси випливає і конкретне визначення в Законі "Про місцеві державні адміністрації" об'єктів управління місцевих державних адміністрацій. В управлінні відповідних місцевих адміністрацій перебувають об'єкти державної власності. До них відносяться заклади освіти, культури, охорони здоров'я, масової інформації, інвестиційні фонди, засновниками яких є відповідні місцеві державні адміністрації, об'єкти, які забезпечують діяльність державних організацій, установ та служб, що перебувають на відповідному обласному чи районному бюджеті, інші об'єкти відповідно до чинного законодавства.

У разі делегування їм відповідних повноважень районними чи обласними радами, в їх управлінні перебувають також об'єкти спільної власності територіальних громад.

Для управління цими об'єктами місцеві державні адміністрації наділяються певними повноваженнями, які складаються з двох видів: це права й обов'язки, зміст яких безпосередньо випливає з належності цих органів до системи саме виконавчої влади, і повноваження, якими наділяються місцеві організації іншими органами.

Додаткові повноваження органів виконавчої влади вищого рівня можуть передаватися місцевим державним адміністраціям Кабінетом Міністрів України за погодженням із Президентом України в межах, визначених Конституцією та законами України.

При цьому передача місцевим державним адміністраціям повноважень інших органів повинна супроводжуватися передачею їм відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень.

Водночас місцевим державним адміністраціям забороняється використовувати об'єкти державної власності, власності територіальних громад, що перебувають у їх управлінні, як заставу чи інші види забезпечення, а також здійснювати операції поступки вимоги, переведення боргу, прийняття, дарування, пожертвування.

Згадані повноваження діляться на функціональні й галузеві.

До функціональних належать питання забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, а також здійснення державного контролю на відповідній території. Зокрема, згадані органи здійснюють контроль за: збереженням і раціональним використанням державного майна, станом фінансової дисципліни обліку й звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі; використанням й охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного й тваринного світу та інших природних ресурсів; додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів; додержанням законодавства з питань науки, освіти, культури, охорони здоров'я, материнства та дитинства, сім'ї, матері та неповнолітніх, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту; станом санітарного захисту тощо, охороною праці та вчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплатою праці; за додержанням громадського порядку, правил технічної експлуатації транспорту та дорожнього руху; додержанням законодавства про державну таємницю та інформацію й інші.

До галузевих належать повноваження місцевих державних адміністрацій у галузях: соціально-економічного розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку; управлінням майном, приватизації та підприємництва; містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку; використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля; науки, освіти; охорони здоров'я, культури, фізкультури й спорту; материнства й дитинства; соціального забезпечення та соціального захисту населення; зайнятості населення, праці та заробітної плати; забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян; міжнародних та зовнішньоекономічних відносин; оборонної роботи.

Для реалізації цих повноважень місцеві державні адміністрації мають право проводити перевірки; одержувати відповідну статистичну інформацію; давати обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств та установ; порушувати питання про дострокове припинення повноважень відповідних рад, сільських, селищних і місцевих голів згідно з чинним законодавством.

Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм обласними й районними радами відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених законом "Про місцеве самоврядування в Україні".

Місцеві державні адміністрації взаємодіють із: Президентом України, Кабінетом Міністрів, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади. Крім того, обласні державні адміністрації та їх голови в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій і їх голів, надають їм допомогу та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Місцеві державні адміністрації також взаємодіють з обласними та районними радами. При цьому вони здійснюють функції виконавчо- розпорядчого характеру, пов'язані з виконанням повноважень,

Делегованих їм відповідними радами.

У свою чергу, місцеві державні адміністрації підзвітні й підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм радами.

Місцеві державні адміністрації взаємодіють також з органами місцевого самоврядування територіальних громад, підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, а також до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої впади.

Нарешті, місцеві державні адміністрації взаємодіють з політичними партіями, громадськими та релігійними організаціями, а також із громадянами.

Голова відповідної місцевої адміністрації діє самостійно в межах своєї компетенції. Він очолює державну адміністрацію, здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання покладених на адміністрацію завдань і за здійснення нею своїх повноважень. Крім того, він представляє відповідну місцеву адміністрацію у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами та організаціями, громадськими та іншими особами як в Україні, так і за її межами.

На голову місцевої державної адміністрації покладені повноваження, пов'язані з вирішенням кадрових питань, укладання та розірвання контактів із керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідної державної адміністрації.

Він інформує Президента України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади вищого рівня, відповідні ради та населення про стан виконання безпосередньо покладених на місцеві адміністрації завдань та делегованих їм повноважень.

Перші заступники та заступники голови, інші посадові та службові особи місцевих державних адміністрацій здійснюють функції й повноваження відповідно до розподілу обов'язків, визначених головами місцевих державних адміністрацій, і несуть відповідальність за стан справ у дорученій сфері.

Управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих адміністрацій здійснюють керівництво галузевими управліннями, несуть відповідальність за їх розвиток.

"По горизонталі" вони підпорядковані й підзвітні перед головою відповідної адміністрації, а "по вертикалі" - перед відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади. Управління, відомства та інші структурні підрозділи районних державних адміністрацій підзвітні й підпорядковані відповідним управлінням, відділам та іншим структурним підрозділам обласної державної адміністрації.

Для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій їх голови можуть утворювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби й комітети, члени яких виконують свої функції на громадських засадах.

Організаційно-процедурні питання діяльності місцевих державних адміністрацій регулюються їх регламентами, що затверджуються головами відповідних адміністрацій. Типові регламенти місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки актів законодавства місцевої адміністрації, надання методичної та іншої практичної допомоги адміністраціям та органам місцевого самоврядування, головою відповідної місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації у межах виділених бюджетних коштів. Апарат відповідної адміністрації очолює керівник апарату, який призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації. Він же затверджує положення та визначає структуру апарату, призначає на посади і звільнює з посад керівників та інших працівників структурних підрозділів апарату.

Керівник апарату місцевої адміністрації організує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд ' голови місцевої державної адміністрації, доведення розпоряджень голови адміністрації до виконавців, відповідає за стан діловодства, обліку й звітності, виконує інші обов'язки, покладені на нього головою місцевої державної адміністрації.

Акти органів виконавчої влади

Повноваження органів виконавчої влади реалізується через їх акти.

Кабінет Міністрів України на основі Конституції та законів України, указів і розпоряджень Президента України в межах своєї компетенції видає постанови й розпорядження, обов'язкові для виконання на території України (ст. 117 Конституції України).

Акти Уряду, які мають нормативний характер або з питань, що мають важливе чи загальне значення, видаються у формі постанов, а акти, які мають індивідуальний характер або з організаційних чи інших питань діяльності Кабінету Міністрів, видаються у формі розпоряджень.

З ініціативою прийняття актів Кабінету Міністрів має право виступити кожен член Уряду.

Підготовка проектів актів Кабінету Міністрів здійснюється міністерствами за участю інших центральних органів виконавчої влади, а також, за згодою, народних депутатів України, науковців, інших фахівців. Якщо до підготовки проекту потрібно залучити представників кількох міністерств. Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів

Формує міжвідомчу робочу групу для підготовки проекту.

Про створення робочих груп інформується Президент та відповідні комітети Верховної Ради, представники якої у випадку згоди включаються до складу робочих груп на безоплатній основі.

Усі проекти нормативних актів, підготовлені для розгляду Кабінетом Міністрів України, надсилаються одному з віце-прем'єр-міністрів згідно з розподілом повноважень між ними.

Віце-прем'єр-міністр України у разі незгоди з отриманим проектом дає його ініціатору аргументовану відповідь у письмовій формі в 10- денний строк. У разі схвалення віце-прем'єр-міністром отриманого проекту нормативного акта він надсилає його на експертизу Міністерству юстиції та відповідним центральним органам виконавчої влади України.

Проект нормативного акта може бути надісланий на експертизу або для дачі висновків у наукові установи, місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування, об'єднанням громадян та іншим організаціям чи окремим фахівцям, а також опублікований, за рішенням віце-прем'єр-міністра, для обговорення та збору пропозицій.

За результатами експертизи проекту нормативного акта, віце- прем'єр-міністр візує його і разом із висновками експертиз направляє на розгляд Кабінету Міністрів України.

Процедура розгляду питань та прийняття відповідних актів визначається Законом "Про Кабінет Міністрів України".

З кожного питання порядку денного засідання Кабінету Міністрів Прем'єр-міністр визначає доповідача або співдоповідача. Після доповіді відбувається обговорення проекту рішення. У разі необхідності на засідання Кабінету Міністрів України запрошуються й заслуховуються відповідні фахівці.

Рішення у формі постанов та розпоряджень приймаються шляхом голосування на засіданнях Кабінету Міністрів України. -

Постанови Кабінету Міністрів України приймаються більшістю голосів від загальної чисельності Кабінету Міністрів. Розпорядження приймаються більшістю голосів членів Кабінету Міністрів, присутніх на засіданні. За рівної кількості голосів голос Прем'єр-міністра є вирішальним.

У разі непідтримання проекту рішення Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністром, воно не може бути прийняте.

Офіційне оприлюднення, набрання чинності та реєстрація актів Кабінету Міністрів України відбувається так.

Постанови Кабінету Міністрів України, підписані Прем'єр- міністром, надсилаються Міністерству юстиції для включення їх у Єдиний державний реєстр нормативних актів у порядку, визначеному законом, та офіційного оприлюднення в Офіційному віснику України.

Постанови Кабінету Міністрів набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо ними не встановлено більш пізній строк набрання чинності. У випадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом і не визначають прав і обов'язків громадян, не підлягають опублікуванню і набирають чинності з дня прийняття, якщо ними не встановлено більш пізній строк набрання чинності.

Розпорядження Кабінету Міністрів набувають чинності з моменту їх прийняття, якщо ними не встановлено інше, але не раніше дня їх прийняття.

Розпорядження Кабінету Міністрів України доводяться до відома їх виконавців Секретаріатом Кабінету Міністрів і в разі необхідності офіційно оприлюднюються.

Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади на підставі загального Положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України в межах своїх повноважень та на виконання актів законодавства видають накази, організовують і контролюють їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством, рішення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади є обов'язковим для виконання центральними й місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, і громадянами.

Нормативно-правові акти міністерства та інших центральних органів виконавчої влади підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України в порядку, встановленому законодавством.

Міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади у разі потреби видають разом з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та представницькими органами спільні акти.

На виконання Конституції України, законів України, рішень Конституційного Суду України та інших судів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, внесених і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації у межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Акти місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Голови місцевих державних адміністрацій на підставі закону "Про місцеві державні адміністрації" видають розпорядження одноосібно і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі оприлюднюються.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому порядку і набувають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян, мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набувають чинності з моменту їх оприлюднення.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції та законам України, рішенням Конституційного Суду, іншим актам законодавства або є недоцільними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом, Кабінетом Міністрів, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів державної адміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою державної адміністрації, відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.

Міністерство освіти і науки України Тернопільський національний економічний університет

Юридичний факультет

М.П. Федоров