ТЕМА 8. БОРГОВА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ

1. Боргова безпека держави та необхідність контролю за величиною державного боргу

Світовий досвід показує, що національна безпека держави характеризується перш за все станом економіки країни, її фінансової системи. Тому питання фінансової безпеки є сьогодні пріоритетним завданням розвитку України. Проблема належної підтримки фінансової безпеки держави є найактуальнішою, оскільки зачіпає всі галузі національного господарства, усі прошарки населення, усе суспільство і державу в цілому.

Необхідним критерієм, що характеризує фінансову безпеку, є рівень боргової безпеки держави, тобто рівень внутрішньої і зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування та ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень й оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально- економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету та руйнуванням вітчизняної фінансової системи. Це, перш за все, пов'язано з тим, що державний борг є інструментом державного регулювання економіки.

Відповідно до Закону України "Про основи національної безпеки України", велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів є одними з основних загроз економічним інтересам України. Оскільки економіка України продовжує перебувати у залежності від внутрішнього та зовнішнього кредитування, важливим є ефективне використання запозичених коштів для стимулювання економічного розвитку. Питання боргового навантаження на державний бюджет необхідно розглядати з точки зору реального соціального та економічного ефекту, які і є оцінкою ефективності використання ресурсів, що акумулюються за результатами державних запозичень.

Боргову безпеку держави, як елемент національних інтересів, доцільно розглядати з позицій комплексного підходу, як підсистему у складній, багаторівневій системі фінансово-економічної безпеки держави. Враховуючи альтернативні погляди на цю проблему, під борговою безпекою держави слід розуміти певний критичний рівень державної заборгованості, який дозволяє зберегти стійкість фінансової системи країни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечити певний рівень відносної незалежності держави, зберігаючи при цьому економічну можливість країни здійснювати виплати на погашення основної суми і відсотків (відповідно до зафіксованого у кредитному контракті графіку платежів), підтримуючи належний рівень платоспроможності та кредитного рейтингу. Тобто, виконання умов боргової безпеки спрямовується на задоволення економічних потреб держави у фінансових ресурсах із врахуванням того, що перевищення цього критичного рівня може призвести до незворотних процесів щодо можливостей повернення боргів, їхнього обслуговування, до так званої боргової кризи або кризи ліквідності, чи одновекторної фінансової, економічної і навіть політичної залежності від кредиторів.

2. Індикатори боргової безпеки

Для оцінки параметрів боргової безпеки світова практика використовує близько двох десятків показників-індикаторів. Такий широкий діапазон індикаторів зумовлений розмаїттям методологій, що застосовуються для їх розрахунку, а також специфікою розрахунку та застосуванням певних макроекономічних показників кожною державою, видом заборгованості й джерелами її погашення.

З аналітичною метою показники-індикатори обмежують пороговими або граничними значеннями оптимальності державного боргу, оскільки до конкретних меж ситуація із впливом боргу на економіку і стан фінансово- кредитної сфери країни в цілому можуть перебувати під контролем держави, а вихід за межі веде до створення й поглиблення кризових явищ у країні.

Наукові видання пропонують різні точки зору щодо граничної межі боргових індикаторів, і тому такі індикатори не треба сприймати як догму. Для країн, які відрізняються темпами розвитку економічної системи, показники боргової безпеки також різні. Світовий банк, наприклад, оцінюючи рівень зовнішньої заборгованості, здійснює ранжування країн відповідно до середньодушових показників ВВП (див. Табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація держав за рівнем зовнішньої заборгованості (за методологією Світового банку)

 

 

МРУ - чиста вартість зовнішнього боргу, XGS - експорт товарів та послуг, GNI - ВВП.

Вважається також, що у стабільних умовах країна може й далі збільшувати державний борг, якщо стійкий середній темп приросту її експорту перевищує середній рівень позикового відсотка, а борг з експорту невеликий, і особливо, коли ефективність використання позичених коштів більша від рівня відсоткової ставки за цими позиками.

Оцінюючи рівень боргового тягаря в державі, доцільно, з точки зору методології, чітко розмежовувати два поняття:

Платоспроможність у широкому розумінні (або загальна платоспроможність);

Платоспроможність у вузькому розумінні (або стан ліквідності).

Перший термін, згідно загальноприйнятої у світі концепції, означає

Здатність країни-боржника залучати іноземні позичкові ресурси і обслуговувати свій зовнішній борг, не порушуючи при цьому нормальний хід відтворювального процесу, і передбачає підтримку певних стабільних темпів економічного зростання. Для характеристики загальної платоспроможності країн в міжнародній практиці використовуються ті показники, які порівнюють обсяг зовнішнього боргу з основними параметрами відтворювального процесу (динаміка ВВП, норма нагромаджень, капіталовіддача та інші). Трактування платоспроможності у вузькому розумінні, як стану ліквідності, передбачає наявність у країни в даний момент чи період часу певної суми міжнародних платіжних засобів, достатньої для погашення поточних боргових зобов'язань.

Оцінка ліквідності, таким чином, базується на порівнянні розмірів поточних (прогнозованих) платежів за зовнішнім боргом з наявними (прогнозованими) обсягами ліквідних ресурсів (експортна виручка, золотовалютні резерви, резервна позиція в МВФ, та інші).

Для аналізу боргової безпеки держави Світовий банк пропонує використовувати Мінімальну стандартну модель, яка визначає такі основні боргові індикатори:

Відношення валового зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг, що демонструє відносну довгострокову спроможність держави акумулювати валютні надходження без додаткового пресингу на сальдо платіжного балансу;

Відношення валового зовнішнього боргу до ВНП - показує загальний рівень боргової складової економіки;

Відношення загальних платежів щодо обслуговування боргу до експорту товарів і послуг - коефіцієнт обслуговування боргу, який показує, яка частина валютних надходжень спрямовується у сферу погашення боргу;

Відношення відсоткових платежів до ВНП, що визначає можливість обслуговування зовнішнього боргу;

Відношення відсоткових платежів до експорту товарів і послуг - визначає частину валютних надходжень, які використовуються на обслуговування боргу;

Відношення міжнародних резервів до валового зовнішнього боргу, що показує чи може країна використовувати свої резерви (і яку їх частину) для погашення зовнішнього боргу;

Відношення міжнародних резервів до імпорту товарів і послуг - відображає запас фінансової міцності держави;

Відношення короткострокового боргу до валового зовнішнього боргу, що показує, яку частку становить короткотерміновий борг у загальній сумі зовнішнього боргу;

Відношення боргу міжнародним організаціям до валового зовнішнього боргу - відображає питому частку заборгованості міжнародним фінансовим організаціям у загальній сумі зовнішнього боргу, або, свого роду, залежність держави від фінансування цими організаціями.

Світовий банк розробив також нову методологію, яка використовується з 1994 року для оцінки загальної платоспроможності країн-дебіторів та їх класифікації за рівнем заборгованості. Згідно нової методології, рівень заборгованості держави визначають за такими двома індикаторами дебіторської заборгованості:

Співвідношення поточної (теперішньої) вартості обслуговування заборгованості до ВНП;

Співвідношення поточної (теперішньої) вартості обслуговування боргу до експорту.

Згідно з методикою Світового банку, якщо хоча б один із цих двох індикаторів перевищує критичний рівень - 80% (поточної вартості погашення заборгованості до ВНП) або 220% (поточної вартості погашення заборгованості до експорту), то країна відноситься до категорії країн з надмірною заборгованістю. У випадку, коли критичного рівня не досягнуто, але співвідношення складає 3/5 критичного показника (тобто 48% поточної вартості погашення заборгованості до ВНП і 132% поточної вартості погашення заборгованості до експорту), країна відноситься до категорій країн з помірною заборгованістю. Якщо ж обидва співвідношення менші за 1/5 критичного значення, рівень заборгованості країни вважається низьким.

3. Сучасні підходи до оцінки боргової безпеки як складової економічної безпеки держави в Україні

Міністерством економіки України разом з науково-дослідними інститутами започатковано системну роботу з комплексного аналізу проблем економічної безпеки на сучасному етапі розвитку держави, а саме - розроблення методики визначення рівня економічної безпеки України в цілому та за окремими її складовими і виявлення існуючих і потенційних загроз.

Економічна безпека - це такий стан національної економіки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольняти потреби особи, сім'ї, суспільства та держави.

Критерії економічної безпеки - це реальні статистичні показники, за якими здійснюється оцінка стану економіки країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку;

Індикатори економічної безпеки - це реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері.

Складовими економічної безпеки є: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна, продовольча безпека.

Фінансова безпека - це такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

Фінансова безпека, у свою чергу, містить такі складові:

Бюджетна безпека - це стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів;

Валютна безпека - це такий стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках;

Грошово-кредитна безпека - це такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення;

Боргова безпека - це такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи;

Безпека страхового ринку - це такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування;

Безпека фондового ринку - це оптимальний обсяг капіталізації ринку (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торгівців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів та держави в цілому.

Індикатори та порогові значення індикаторів стану   боргової безпеки України                       

Для оцінки боргової безпеки держави використовують індикатори стану боргової безпеки (див. Табл. 2).

Таблиця 2