ТЕМА 4. ВНУТРІШНІ ДЕРЖАВНІ ПОЗИКИ
1. Внутрішні державні позики: необхідність та переваги
Всі боргові інструменти держави можна поділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.
Внутрішні державні позики - це позики, які здійснюються на внутрішньому ринку державними органами влади і управління з метою покриття бюджетного дефіциту або реалізації інших державних програм.
У теоретичному плані заборгованість за внутрішніми позиками держави вважається більш привабливою, ніж за зовнішніми. Так, Р. Масгрейв зазначав, що залучення внутрішніх кредитів державою означає лише перерозподіл фінансових ресурсів всередині нації, породжуючи боргові зобов'язання народу перед самим собою, подібно як «ліва рука заборговує правій». Внутрішній борг вважається не таким небезпечним, як зовнішній, оскільки у випадку з внутрішніми позиками створюється ситуація, яку можна прирівняти до «перекладання коштів з правої кишені в ліву».
Важливою позитивною рисою внутрішніх державних позик є те, що кредитори (резиденти), виявляючи довіру до держави, одночасно стають більш зацікавленими у ефективному управлінні економікою та у кредитоспроможності уряду. Це посилює політичну активність та громадський контроль за використанням бюджетних коштів. Тому доцільно розмішувати внутрішні державні позики серед якомога ширших верств.
Позитивними рисами внутрішніх державних позик є:
Розширення фінансових можливостей держави при меншому опорі (порівняно з податками) з боку населення;
Дефіцит бюджету фінансується беземісійним способом (не інфляційним);
Державний кредит перерозподіляє кошти в часі між поколіннями, дає змогу «воювати ще не відлитими гарматами».
Кредит також сприяє економії витрат обігу, що досягається за рахунок скорочення витрат по випуску і збереженню грошових знаків; прискорення обігу коштів; скорочення резервних фондів.
Негативними рисами державних позик є:
Позики, взяті урядом, перетворюються на національний борг, що обслуговується за рахунок коштів населення;
Скорочуються можливості кредитування реального сектора економіки;
Бюджет обтяжується видатками на обслуговування державного боргу;
Неефективне використання позичених державою коштів перетворює податкоплатників у кінцевих боржників.
Роль державного кредиту в різних фазах економічного циклу не однакова. В умовах економічного підйому, достатньої економічної стабільності кредит виступає фактором зростання. Перерозподіляючи величезні грошові і товарні маси, кредит підтримує підприємства додатковими ресурсами. Його негативний вплив може, лише виявитися в умовах надвиробництва товарів. Особливо помітно такий вплив в умовах інфляції. Нові платіжні кошти, що входять за допомогою кредиту в оборот, збільшують і без того надлишкову масу грошей, необхідних для обігу.
2. Розвиток внутрішнього державного кредиту в Україні
Українська держава отримала у "спадок" від колишнього СРСР його боргові зобов'язання: облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 р., облігації Державної цільової внутрішньої позики 1990 р., казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.
З 15 червня 1994 р. Згідно з Указом Президента "Про першочергові заходи по компенсації громадянам України втрат від знецінення цінних паперів і грошових заощаджень" на території України було призупинено дію цінних паперів колишнього СРСР. У листопаді 1996 р. Було прийнято Закон України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України". На підставі цього Закону встановлені зобов'язання держави перед громадянами України щодо державних цінних паперів колишнього СРСР. Ці папери відносяться на державний внутрішній борг України.
Внутрішні державні запозичення в Україні у перші роки незалежності (1992-95 рр.) Здійснювалися у вигляді надання уряду прямих кредитів НБУ. Перехід від планової економіки до ринкової характеризувався фінансовими труднощами та відсутністю досвіду застосування державних кредитних інструментів, що призвело до неефективного їх використання. Підзвітний Верховній Раді України, НБУ був змушений емітувати гроші на пряме покриття бюджетного дефіциту. Фактично, була проігнорована аксіома, що джерелом приросту грошей має бути приріст вартості. Протягом 1992-95 рр. Обсяги кредитів Національного банку України на фінансування дефіциту бюджету зросли у 244 рази. Таке стрімке зростання пропозиції грошей, які не мали продуктивної спрямованості, викликало гіперінфляцію і поглибило кризу економіки.
Для подолання кризових явищ в економіці виникла необхідність пошуку принципово нових джерел фінансування державних витрат, що реалізувалося у 1995р. У вигляді випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Це спричинило радикальні зміни завдань і функцій НБУ: з 1995р. Він починає виконувати важливі обов'язки генерального агента уряду по обслуговуванню державного боргу.
Сьогодні законодавчо обумовлено, що емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту державного бюджету (ст. 15 Бюджетного кодексу України).
Внутрішні боргові зобов'язання Уряду України можуть виступати у вигляді:
Облігацій внутрішніх державних позик;
Казначейських зобов'язань;
Інших урядових боргових зобов'язань. Характер і умови таких зобов'язань у кожному конкретному випадку визначаються Урядом України за погодженням з Національним банком України.
Розміщення боргових зобов'язань Уряду України від його імені та за його дорученням провадиться Міністерством фінансів України.
3. Вітчизняна практика випуску казначейських зобов'язань
Умови і порядок випуску державних цінних паперів та регулювання їх обігу визначаються відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Державні цінні папери — це державні зобов'язання, що випускаються в документарній або електронній формах центральним урядом, місцевими органами влади з метою розміщення позик і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети.
У 2002 році в Україні згідно Постанови Кабінету Міністрів № 15 від 10.01.2002 р. «Про випуск казначейських зобов'язань» було здійснено випуск казначейських зобов'язань на пред'явника в документарній формі з терміном обігу 24 місяці на загальну суму 400 млн. Грн. Бланки казначейських зобов'язань виготовляються на Банкнотно-монетному дворі Національного банку. Генеральним агентом з розміщення, інкасації, обслуговування обігу, погашення та знищення казначейських зобов'язань є Ощадбанк, який отримує винагороду за виконання цих функцій у розмірі 1% номінальної вартості казначейських зобов'язань, за які надійшли кошти до державного бюджету, а також додаткову фіксовану винагороду на покриття витрат Банку за доставку бланків казначейських зобов'язань у розмірі 0,2% номінальної вартості казначейських зобов'язань, що підлягають розміщенню.
Номінальна вартість казначейських зобов'язань становить 50 гривень, термін їх обігу - 24 місяці з дня випуску. Казначейські зобов'язання випускаються вісьмома серіями А, В, С, D, Е, F, G, Н. Обсяг випуску кожної серії становить 50 млн. Грн. За номіналом. Казначейські зобов'язання кожної наступної серії розміщуються лише після продажу попередньої.
Казначейські зобов'язання мають 8 купонів. Виплата виграшу за купонами здійснюється кожні три місяці (купонний період) після дати випуску, зазначеної на казначейському зобов'язанні. Розмір виграшу за кожним купоном становить 2 гривні. Казначейські зобов'язання за бажанням фізичної особи можуть бути придбані за гроші в готівковій або безготівковій формі.
Виплати виграшу та погашення казначейських зобов'язань припиняються через один календарний рік після дати погашення, зазначеної на казначейському зобов'язанні.
4. Особливості становлення ринку ОВДП в Україні
Важливою формою внутрішнього державного кредиту є ОВДП. За зарубіжною методикою державними облігаціями вважаються цінні папери із терміном обігу більше 5 років. У США термін обігу державних облігацій досягає 30 років. В Україні в умовах кризової економіки і макроекономічної нестабільності термін обігу облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) є значно коротшим.
Кошти, що надходять від розміщення державних облігації, зараховуються до державного бюджету, хоча й не враховуються в його доходах (згідно із світовою бюджетною методологією). При випуску державної позики обов'язково обумовлюється термін, протягом якого облігації підлягають погашенню або викупу.
Облігації державних позик можуть бути як іменними, так і на пред'явника. Державні облігації випускаються або у вигляді документів, або у вигляді записів на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. В Україні державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача.
Основні характеристики ОВДП в Україні:
Емітент — Міністерство фінансів України;
Генеральний і платіжний агент — НБУ;
Розміщення ОВДП — на аукціонах через комерційні банки;
Покупці ОВДП — фізичні (з 1997 р.) Та юридичні особи.
Проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому
Ринку здійснює Центральний (Національний) банк. Продаж державних цінних паперів можуть здійснювати й комерційні банки. Придбаваючи державні цінні папери, банки отримують в своє розпорядження досить високоліквідні й надійні активи.
В Україні як суверенній державі випуск та розміщення ОВДП вперше було проведено у 1995 р. Постановою Кабінету міністрів «Про випуск ОВДП 1995 року» № 586 від 23.08.94 р. Було визначено випустити ОВДП на пред'явника загальним обсягом емісії 1 трильйон карбованців з терміном погашення 1 рік та щоквартальною виплатою доходу з розрахунку 140% річних. Номінальна вартість 1 ОВДП - 100 млн. Крб.
Перший аукціон НБУ з продажу ОВДП відбувся у березні 1995 р. Аукціони з первинного розміщення державних цінних паперів проводилися, як правило, щотижнево. Спочатку в аукціонах з розміщення ОВДП брали участь лише комерційні банки (які мали право купувати облігації за рахунок власних, залучених коштів, а також за дорученням і за кошти клієнтів), інші юридичні особи на аукціон не допускалися.
Держані облігації випускалися у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. Облігації були відсотковими та передбачали щоквартальну сплату доходів. Облігації випускалися з терміном погашення 3, 6 та 9 місяців. Доходність ОВДП протягом року коливалася від 63 до 145% річних.
Всупереч світовій практиці (державні цінні папери мають найнижчу доходність у зв'язку з їх високою надійністю) облігації державної позики в Україні стали надзвичайно високодохідним фінансовим інструментом, вкладення в які перевищували доходність виробничих інвестицій у десятки разів.
З огляду на мізерні обсяги позичкового капіталу в Україні, розбудова гігантської піраміди ОВДП стала можливою завдяки здійсненню прямої грошової емісії та залучення на ринок нерезидентів.
Комерційні банки надають своїм клієнтам послуги за операціями з ОВДП. Це, наприклад, консультування, купівля ОВДП за дорученням і на умовах клієнтів на первинному і вторинному ринку, продаж ОВДП на вторинному ринку. За ці послуги банк бере певні комісійні.
Фінансування дефіциту бюджету Національним банком через ОВДП стало основним джерелом пропозиції грошей у народному господарстві. За 1996 р. Національний банк України близько 40% кредитної емісії використав для придбання ОВДП. За 1997 р. Первинна кредитна емісія складала 2,5 млрд. Грн., із якої 32% було спрямовано на операції з ОВДП. У 1998 р. Додатково в обіг випущено 2,7 млрд. Грн. Платіжних засобів, у тому числі 63% загальної суми емісії надійшло через операції на ринку державних цінних паперів. За 1999 р. Нетто-емісія становила 4,3 млрд. Грн., при цьому 56% платіжних засобів введено в обіг через придбання ОВДП Національним банком. Таким чином, Уряд і Національний банк України під тиском Міжнародного Валютного Фонду, замість застосування регульованої й помірної емісії - законного засобу покриття бюджетного дефіциту в багатьох країнах світу - вибудували фінансову піраміду, забезпечивши надвисокі доходи НБУ, комерційним банкам, іноземним фінансовим установам. В результаті було наявне те ж емісійне фінансування дефіциту державного бюджету, але суттєвою його відмінністю від прямої емісії Національного банку України стала необхідність здійснювати значні видатки із бюджету на обслуговування державного боргу.
У 1998 р. В Україні здійснено випуск конверсійних ОВДП з метою заміни на добровільних засадах ОВДП 1997 та 1998 рр.
Міністерство фінансів виступає від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасного погашення конверсійних облігацій та сплати відсоткового доходу за ними.
Внаслідок світової фінансової кризи 1998 р. Масштаби вітчизняного ринку державних цінних паперів виявилися суттєво обмеженими. Для комерційних банків ОВДП втратили своє значення як один із найдохідніших і ліквідних елементів фондового ринку в Україні.
Основні умови випуску процентних облігації внутрішньої державної позики 2000 р. Були затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 22.09.2000 р. Процентні облігації внутрішньої державної позики 2000 р. Випускаються на пред'явника загальним обсягом емісії до 10 500 000 000 (десять мільярдів п'ятсот мільйонів) гривень. Номінальна вартість однієї процентної облігації становить 1000 гривень. Термін погашень процентних облігацій становить від 16 до 123 місяців. На процентні облігації дохід у 2002— 2010 рр. Розраховується Мінфіном та оголошується не пізніш, як 15 грудня року, який передує року нарахування доходу.
Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2004 р.» було здійснено випуск облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
В сучасних умовах ринок державних цінних паперів включає в себе такі облігації:
- облігації внутрішньої державної позики всіх випусків (ОВДП),
Конверсійні облігації внутрішньої державної позики (КОВДП),
Процентні облігації внутрішньої державної позики.