ТЕМА 5. ЗОВНІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ
1. Особливості та форми зовнішнього державного кредиту
Поряд із внутрішніми державними позиками, як альтернативне джерело мобілізації бюджетних ресурсів для покриття бюджетного дефіциту, також використовуються зовнішні позики.
Зовнішні державні запозичення - це позики, залучені державними органами влади і управління певної країни за її межами від нерезидентів (на зовнішньому ринку) для покриття бюджетного дефіциту чи реалізації інших державних програм.
Зовнішній державний кредит пов'язаний з відносинами, які стосуються надання кредитором коштів у борг позичальнику, при умові одночасної участі у таких відносинах держави та нерезидентів.
Державні зовнішні позики бувають середньо- і довгостроковими, можуть надаватися в грошовій або товарній формі. Грошові позики надаються у валюті країни-кредитора або у вільно конвертованій валюті.
Особливостями зовнішнього державного кредиту є:
Держава, як суб'єкт кредитних відносин, у випадку зовнішнього державного кредиту є рівною з іншими суб'єктами (іноземними державами), що підвищує її відповідальність та унеможливлює зміну умов надання кредитів в односторонньому порядку;
Широке коло кредиторів та більші можливості залучення кредитів у порівнянні із внутрішнім ринком;
Позика надається не в національній, а в іноземній валюті, що створює певні труднощі та додаткові ризики при обслуговуванні боргових зобов'язань.
Держава може здійснювати зовнішні державні запозичення у
Наступних формах:
Розміщення боргових цінних паперів, насамперед, облігацій зовнішньої державної позики (ОЗДП - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати власникам номінальну вартість облігацій та дохід згідно умов випуску);
Одержання позик від урядів іноземних держав;
Одержання позик від зарубіжних комерційних банків;
Одержання позик від міжнародних фінансових організацій світового та регіонального масштабу;
Інші форми.
Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначається двома факторами:
По-перше, скільки капіталу країна може поглинути,
По-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення кризи платежів.
Зовнішній державний кредит тісно пов'язаний з міжнародним кредитом.
Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, що передбачає надання у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строковості, повернення.
Джерелами міжнародного кредиту є:
Тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі;
Грошові накопичення держави;
Грошові заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком.
Місце і роль міжнародного кредиту у світовій економічній системі визначається насамперед його функціями, які відображають особливості руху міжнародного позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.
До базових функцій міжнародного кредиту можна віднести:
Перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва;
Економію затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків;
Прискорення концентрації і централізації капіталу;
Обслуговування міжнародного товарообігу;
Прискорення науково-технічного прогресу.
Через виконання взаємопов'язаних функцій міжнародний кредит відіграє певну роль у розвитку світового виробництва, яка може бути і позитивною, і негативною.
Позитивна роль міжнародного кредиту у процесі відтворення полягає в тому, що він стимулює зовнішньоекономічну діяльність країни; створює сприятливі умови для зарубіжних приватних інвестицій; забезпечує безперервність міжнародних розрахункових операцій; підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі.
Негативна роль міжнародного кредиту у процесі відтворення полягає в тому, що він загострює суперечності ринкової економіки; використовується для переказування прибутків із країн-позичальників, посилюючи позиції країн- кредиторів; сприяє створенню та зміцненню в країнах-боржниках вигідних для країн-кредиторів економічних і політичних режимів; використовується для проведення кредитної дискримінації.
Міжнародний кредит відрізняється від зовнішнього державного кредиту тим, що він охоплює більш широку сферу, включає систему відносин з приводу акумуляції та перерозподілу позикового капіталу між країнами. При цьому урядові структури не обов'язково мають бути учасниками таких кредитних угод, як це передбачено у випадку із зовнішнім державним кредитом.
Вживається також термін міждержавний кредит. Такий вид кредиту належить до державного кредиту, та відображає відносини, коли одні держави виступають кредиторами, а інші - позичальниками.
Міжнародний кредит класифікують у залежності від кредитора:
Приватні кредити надаються приватними фірмами та банками. В свою чергу поділяються на банківські та фірмові;
Урядові (надаються урядовими кредитними установами);
Кредити міжнародних організацій.
Стратегія надання позичкових коштів тій чи іншій країні, як з боку урядів, міжнародних організацій, так і з боку комерційних структур визначається політичними, економічними та гуманними чинниками. Гуманні чинники переважають лише в кількох країнах, які періодично направляють допомогу країнам, що розвиваються (до 1 % ВВП). Це — Швеція, Норвегія, Данія, Голландія, Фінляндія, Канада.
3. Розвиток зовнішнього державного кредиту в Україні
Зовнішній державний кредит починає розвиватись в Україні відразу після здобуття нею незалежності.
Після розпаду СРСР міжреспубліканські господарські зв'язки були переведені на принципи міждержавної торгівлі Росії із зацікавленими країнами - партнерами по СНД. У результаті розкрилося приховане субсидування одних за рахунок інших: головним кредитором у колишньому СРСР виступала Росія. Це призвело до виникнення в ряді республік, у тому числі й Україні, значних торгових дефіцитів і заборгованості, в основному Росії, у формі "технічних кредитів". Із середини 1993 р. Відповідно до міжнародних правил вони стали оформлятися як середньо- та довгострокові кредити.
Одним із таких кредитів булла оформлена заборгованість України перед Російською Федерацією на загальну суму 2,5 млрд. Дол. Сплата відсотків за цим кредитом починалася в грудні 1993 р., погашення основної суми боргу - з березня 1994 р. Крім цього, було укладено угоду про надання державного кредиту Україні Російською Федерацією на загальну суму 203,9 млн. Дол. Із такими ж термінами погашення і обслуговування кредиту.
Подібні кредити починають накопичуватися. Їх сума тільки у зв'язку з несплатою за поставку в Україну газу РАТ "Газпром", досягла наприкінці 1994 р. В 1,5 млрд. Дол. США
З середини 1995 р. Зовнішні запозичення затверджуються одним із джерел фінансування дефіциту державного бюджету України. Протягом 1995 - 1997 рр. Для фінансування дефіциту бюджету Україною було залучено зовнішніх кредитів на загальну суму понад 2 млрд. Дол. США (у тому числі від Світового банку - 1000,7 млн. Дол. США, від Європейського співтовариства - 351 млн. Дол. США, Ексімбанку Японії - 150 млн. Дол. США).
З 1997 р. Україна починає залучати комерційні позики зарубіжних компаній та банків.
В 1998 р. Україна залучає фідуціарні позики на суму 1083,9 млн. Дол. США із терміном погашення в 2000 - 2001 роках. Загальна юридична структура таких позик передбачала надання Україні позик, що пов'язані із розміщенням фідуціарієм-посередником облігацій, тобто фактично вони організовані як облігації державних зовнішніх позик, що розміщені на міжнародних фінансових ринках.
Державний кредит поступово переорієнтовується на західних кредиторів. Так, якщо у 1994 р. Заборгованість країнам СНД становила близько 75 % усього зовнішнього боргу, то у 1998 р. - близько 30 %, а у 1999 р. - близько 20%. Зовнішній державний борг зростає в основному за рахунок кредитів, які надають міжнародні фінансові організації (МВФ, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку).
У 2000 р. Було здійснено реструктуризацію зовнішнього боргу та відновлено лінію розширеного фінансування МВФ на суму 2,6 млрд. Дол. США. Ці кредити дали змогу Україні насамперед виплатити свої зовнішні борги, здійснити їх часткову реструктуризацію та уникнути дефолту. Були проведені переговори з представниками Лондонського клубу щодо реструктуризації заборгованості України по Єврооблігаціях, у результаті яких 85% власників українських єврообігацій дали згоду на обмін корострокових зобов'язань на нові - строком на 7 років.
Випуск та розповсюдження ОЗДП Україною має більший успіх, ніж внутрішній державних цінних паперів. Наприклад, зростання суми державного зовнішнього боргу України у 2006 р. Пов'язано в основному з випуском ОЗДП 2006 р. Для покриття дефіциту державного бюджету.
4. Позики міжнародних фінансових організацій
Серед зовнішніх фінансових джерел для України найбільш привабливими є такі міжнародні фінансові інституції, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ) і Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), завдяки пільгам, порівняно низькій вартості запозичень, які вони надають, а також авторитетності їхніх оцінок та дій для інших потенційних кредитів та інвесторів. Адже співпраця з цими міжнародними фінансовими інституціями розглядається світовою фінансовою спільнотою як акт довіри, підтвердження кредитоспроможності держави.
Найбільш вагомими серед світових фінансових інституцій є:
Міжнародний валютний фонд;
Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який сьогодні є головною установою Світового банку.
Крім нього до структури Світового банку входять Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку, Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій та Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних суперечок.
Міжнародний валютний фонд - міжнародна наднаціональна валютно- кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ розпочав діяльність з березня 1947 р. Знаходиться у Вашингтоні. Сьогодні членами МВФ є понад 180 країн.
МВФ створено з метою сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, підтримання рівноваги платіжних балансів країн-членів та надання їм короткострокових кредитів для покриття тимчасового дефіциту платіжного балансу, організацію консультативної роботи з фінансових та валютних питань.
Ресурси МВФ формуються із внесків країн-членів, для кожної із них вступна квота встановлюється залежно від частки країни у світовій торгівлі.
Фінансова допомога Україні з боку МВФ надавалася у трьох основних формах:
За програмою системної трансформаційної позики (STF) для підтримки платіжного балансу;
За програмою "Stand by" для підтримки курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу;
За програмою розширеного фінансування (EFF) для сприяння економічній стабілізації.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку було створено у 1944 році. Місце його перебування - Вашингтон. Це одна із найбільших у світі міжнародних фінансово-кредитних установ, яка надає довгострокові кредити під державні програми тільки урядам та центральним банкам країн-учасниць. Членами МБРР можуть бути лише члени МВФ. Сьогодні Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає технічну допомогу більш, ніж 100 країнам світу. Основна маса кредитів направляється на розвиток виробничої інфраструктури та сільського господарства.
Основним джерелом інвестиційного фінансування виступає Світовий банк, який надає Україні системні позики та інвестиційні кредити.
Системні позики надаються під реформування окремих секторів економіки зі спрямуванням їх траншами безпосередньо до державного бюджету України. Ці кошти можуть використовуватися на фінансування дефіциту держбюджету та підтримку платіжного балансу.
Головною установою Світового банку - Міжнародним банком реконструкції і розвитку на покриття дефіциту бюджету протягом п'яти років (1994-1999 рр.) Україні було надано системних позик у сумі 1,8 млрд. Дол.
США. Це забезпечило певні позитивні результати у розвитку ринкової інфраструктури, зокрема банківської системи.
Інвестиційні кредити, з точки зору перспективних економічних інвесторів України, виступають більш ефективною формою зовнішнього фінансування.