ТЕМА 10. КОМУНАЛЬНИЙ КРЕДИТ ТА МІСЦЕВІ ПОЗИКИ

1. Суть та значення комунального кредиту

В ринкових умовах господарювання однією з форм мобілізації фінансових ресурсів є комунальний кредит.

Комунальний кредит - це економічні відносини, що виникають між органами місцевого самоврядування та органами державної влади і управління або іншими суб'єктами економічної діяльності з приводу залучення чи надання у тимчасове використання вільних грошових коштів на засадах зворотності, строковості і платності.

Суб'єктами комунального кредиту є органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, банки та інші фінансові установи, міжнародні організації тощо. Об'єктом комунального кредиту є вартість, яка передається у позику одним суб'єктом іншому.

Комунальний кредит відіграє надзвичайно важливе значення у діяльності органів місцевого самоврядування, оскільки вирішує не лише проблему дефіциту фінансових ресурсів, а й виступає ефективним засобом фінансування інвестиційних проектів. Як правило, при здійсненні запозичень місцеві органи самоврядування дотримуються "золотого правила", яке передбачає використання позичених коштів на капітальні видатки. Саме інвестиційна спрямованість коштів, залучених у формі комунального кредиту, активно впливає на соціальний і економічний розвиток місцевого самоврядування і підвищує якість надання суспільних послуг.

Комунальний кредит може бути зовнішнім та внутрішнім.

Зовнішній комунальний кредит - це позики надані або одержані органами місцевого самоврядування від урядів іноземних держав, міжнародних фінансових організацій або шляхом розміщення облігацій зовнішньої позики. Згідно з вітчизняним законодавством зовнішні запозичення можуть здійснювати міські ради міст, населення яких становить понад 800 тис. Осіб.

Внутрішній комунальний кредит - це позики, які здійснюються в межах держави Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами.

2. Етапи розвитку комунального кредиту в Україні

Досвід здійснення комунального кредиту в Україні відомий ще з дорадянських часів. Відомо, що наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Місцеві органи самоврядування залучали кошти у формі облігаційних і безоблігаційних позик, кредитів державного, земельних, комерційних та громадських банків, а також позик з державної каси міського і земського кредиту.

Етапи розвитку комунального кредиту в Україні:

Етап. Початок формування системи місцевих запозичень в Україні - середина 90-х років ХХ ст. Становлення і функціонування вітчизняного ринку субнаціональних запозичень. 1995 р. - поява перших місцевих облігаційних позик та їх використання.

Етап. Період активізації діяльності вітчизняного ринку облігацій місцевих позик - 1996-1997 рр. Формування основ нормативно-правового забезпечення системи місцевих запозичень (Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закон України "Про цінні папери і фондову біржу", Указ Президента України "Про впорядкування внутрішніх та зовнішніх запозичень, що провадяться органами місцевого самоврядування".

Етап. Етап сповільнення діяльності вітчизняного ринку місцевих запозичень - 1998 р. Причини спаду: оголошення дефолту за випущеними в Одесі облігаціями; непослідовна політика держави щодо розвитку системи місцевих запозичень, недосконала законодавча база.

Етап. Сучасний етап розвитку системи місцевих запозичень. В 2001 р. Ухвалення базового закону - Бюджетного кодексу України і встановлення основних вимог щодо здійснення місцевих запозичень. У 2003 р. Прийняття інших нормативно-правових актів: Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів",

Положення "Про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик", ухвалене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

3. Види та форми місцевих позик

Найчастіше основним позичальником комунального кредиту виступають органи місцевого самоврядування, які відчувають потребу у додаткових фінансових ресурсах і, як правило, мають інвестиційні цілі. Залучаючи кошти на позиковій основі, органи місцевого самоврядування здійснюють місцеві запозичення (позики).

Місцеві позики - це позики, які надають місцевим органам самоврядування на умовах повернення, платності (безоплатності) та строковості.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню.

Вітчизняна система місцевих запозичень включає такі основні види позик:

Поточні позики - це позики, призначені для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання місцевих бюджетів. Ці позики допомагають місцевим органам самоврядування своєчасно фінансувати власні поточні потреби і виконувати заплановані показники. Надають такі позики регіональні органи державного казначейства з єдиного казначейського рахунку.

Капітальні (інвестиційні) позики - це позики, що надходять до бюджетів розвитку органів місцевого самоврядування. Основне призначення даного виду запозичень - реалізація інвестиційних проектів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування і загалом соціального і економічного розвитку території.

Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку, або у певних передбачених законодавством випадках (короткотермінові позики для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету).

Забороняється надання позичок з одного бюджету іншому.

Місцеві капітальні позики, які надходять до бюджетів розвитку органів місцевого самоврядування можуть здійснюватися у формі:

Випуску облігацій місцевих позик;

Укладення угод про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах.

В результаті здійснення запозичень у органів місцевого самоврядування утворюється заборгованість або місцевий борг. Згідно з чинним законодавством місцевий борг - це загальна сума заборгованості Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста, що складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста, включаючи боргові зобов'язання, що вступають у дію в результаті наданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, які виникають на підставі законодавства або договору.

Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за запозиченнями до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду відповідного місцевого бюджету, вони не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету.

Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом.

4. Облігації місцевих позик, умови їх випуску

Найпоширенішою формою місцевих запозичень є облігаційні позики.

Облігаційні позики поділяють на три групи:

Генеральні боргові зобов язання - бездохідні облігації, які гарантуються доходами бюджетів та майном органів місцевого самоврядування;

Дохідні облігації - облігації, які приносять дохід власникам. Такі облігації органи місцевого самоврядування випускають з метою розвитку комунальної інфраструктури і погашають за рахунок доходів, одержаних від діяльності створених комунальних підприємств.

Облігації змішаного характеру - облігації, які не приносять доходів, але погашаються за рахунок коштів, одержаних від діяльності споруджених об'єктів.

В Україні місцеві органи самоврядування, а саме Верховна Рада Автономної Республіки Крим і міські ради, мають право випускати облігації місцевих позик.

Облігація місцевої позики - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента.

Власниками облігацій місцевих позик можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти України.

Контроль за випуском та обігом облігацій місцевої позики здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.