ТЕМА 6. ДЕРЖАВА ЯК КРЕДИТОР ТА ГАРАНТ ЗА КРЕДИТАМИ
1. Особливості надання державою кредитів
Сьогодні практично кожна держава (навіть при умові наявності бюджетного дефіциту і необхідності залучення значних коштів для його покриття) виступає кредитором.
Особливості держави як кредитора:
Наявність у її розпорядженні значних фінансових ресурсів, зокрема ресурсів державного бюджету;
Надання кредитів на пільгових умовах;
Надання кредитів на розвиток пріоритетних галузей народного господарства;
Встановлення законодавчих норм, які регламентують дані кредитні відносини, відбуваються державними органами влади (тобто кредитором);
Наявність у розпорядженні держави відповідної статистичної бази та відповідних інструментів впливу на позичальників.
Держава може надавати кредит у вигляді казначейських позик. Казначейські позички виражають відносини надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади і управління за рахунок бюджетних коштів на умовах зворотності, терміновості і платності.
В даний час у нашій країні ця форма активно не використовується, оскільки при корінній реформі відносин власності, супроводжуваної роздержавленням і приватизацією господарських структур, держава не може нести відповідальність за фінансові результати діяльності підприємств і організацій замість правомочних власників. Але при необхідності державні органи можуть надавати фінансову допомогу господарським суб'єктам, у стабільній роботі яких вони зацікавлені (на умовах зворотності, терміновості, платності).
Відносини по лінії казначейських позичок не є аналогом банківського кредитування, оскільки на відміну від банківських структур органи державної влади і управління надають фінансову допомогу на інших умовах і в інших цілях. Казначейські позички видаються на пільгових умовах за термінами і нормою відсотка, вони можливі у випадку фінансових утруднень підприємств і господарських організацій у зв'язку з їх особливим станом на ринку, не мають комерційної мети, а є засобом підтримки життєво важливих для народного господарства економічних структур.
Планові суми надання державних кредитів з Державного бюджету України та їх повернення щорічно затверджуються у Законі України «Про Державний бюджет України».
Державні кредити надаються як із загального, так і зі спеціального фондів бюджету.
Напрямки та обсяги надання кредитів державою залежать від наступних факторів:
Стратегічних цілей розвитку держави;
Масштабів кредитних програм, які реалізуються через бюджет;
Ефективності виконання державного бюджету.
У 2008 р. З державного бюджету надаються кредити на державне пільгове довгострокове кредитування на здобуття освіти; кредити на розвиток системи кадастру; кредити на створення недержавного пенсійного фонду працівників бюджетних установ; здійснюється державне пільгове кредитування будівництва (придбання) житла для окремих категорій громадян; надання кредитів фермерським господарствам та багато інших.
У 2006 р. З Державного бюджету України фактично було надано кредитів на суму понад 1 млрд. Грн. (38% плану), а повернено коштів за кредитами на суму понад 800 тис. Грн. (39% плану).
2. Державне гарантування повернення кредитів, наданих резидентам
Крім безпосереднього надання кредитів, держава може також виступати гарантом їх повернення. По гарантованих позиках уряд реально несе фінансову відповідальність тільки у випадку неплатоспроможності боржника.
В Україні, як і багатьох інших державах, практикується державне гарантування позик. Загалом державний борг України можна поділити на прямий (виникає у зв'язку з безпосередніми позиками уряду України) та гарантований (виникає при наданні урядом безумовної гарантії стосовно погашення позики). На початок 2007 р. Гарантований борг України становив понад 14 млрд. Грн. (близько 18 % загальної суми державного боргу).
Залучення зовнішніх кредитних ресурсів під гарантії Уряду України та НБУ є вимушеним кроком. Через економічну нестабільність в нашій державі зарубіжні банки, як правило, не ризикують мати справу з українськими підприємствами на основі прямих зв'язків.
Гарантії Кабінету Міністрів надаються незалежно від форм власності юридичних осіб-резидентів із погашенням на умовах валютної самоокупності чи із залученням коштів державного бюджету.
Гарантії уряду надаються для забезпечення зобов'язань вітчизняних підприємств щодо погашення іноземних кредитів, які залучаються у формі:
Кредитів (кредитних ліній), наданих Україні іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками відповідно до міжнародних договорів України;
Міжбанківських кредитних ліній, оформлених за рішенням уряду банками — агентами Кабінету Міністрів України з іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями.
Іноземні кредитори розцінюють ризик роботи в сучасній українській економіці як високий; звідси — серйозні вимоги до позичальників. У перспективі Україна має отримувати іноземні кредити без урядових гарантій. Коли закордонні банки будуть надавати позики на основі прямих контактів з українськими підприємствами, гарантійні зобов'язання держави стануть непотрібними.
3. Порядок надання державних гарантій щодо повернення кредитів
Загалом порядок надання державних гарантій із забезпечення зобов'язань українських позичальників за іноземними кредитами регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 414 від 05.05.97 р. «Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу» (із змінами і доповненнями).
Рішення про надання юридичним особам — резидентам України права використання іноземних кредитів, які залучаються Україною, приймаються на засіданні Кабінету Міністрів за поданням Міністерства економіки та оформляються відповідною постановою уряду.
Залучення та обслуговування іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, здійснюється спеціально визначеними урядом банками-агентами. Такі банки укладають договори на агентське обслуговування із державними органами, уповноваженими Кабінетом Міністрів України за погодженням із Міністерством фінансів.
Правила надання гарантій уряду на умовах валютної самоокупності передбачають укладення договорів застави або поруки між підприємством- отримувачем і банком-агентом, крім випадку, коли майно такого підприємства не підлягає приватизації, або якщо залучення кредитів під гарантії Кабінету Міністрів здійснює Національний банк України. Вартість предметів такої застави має покривати суму основного боргу та відсотків за користування іноземним кредитом, а також відшкодування витрат на його обслуговування і страхування.
Така система, у разі неповернення кредиту, забезпечує майже стовідсоткове відшкодування банку-агенту, а отже й урядові, сум гарантій, це по-перше. Але з іншого боку, вона суттєво перешкоджає організаціям малого та середнього бізнесу, що можуть не мати достатньої кількості майна для застави, залучати кредити потужних світових фінансових установ.
При вкладенні у великі підприємства основних зовнішніх кредитних ресурсів, отриманих під гарантію уряду, суттєво уповільнюється їхня окупність. До того ж механізм контролю за витрачанням запозичених ресурсів недосконалий, тому нечасто досягається очікуваний позитивний результат.
Сьогодні існує нагальна потреба розробки досконалого механізму використання зовнішніх запозичень під гарантії уряду для підприємств малого та середнього бізнесу. В основу такого механізму мають бути покладені критерії спроможності щодо прибуткового використання коштів.
У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про надання юридичним особам-резидентам іноземних кредитів, залучених державою або під державні гарантії, вони вносять до державного бюджету, плату за надання кредиту або державної гарантії в такому розмірі:
0,5 % річних частини непогашеної суми кредиту, якщо його погашення та обслуговування передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету;
2 % річних непогашеної суми кредиту, якщо його погашення та обслуговування передбачається здійснювати за рахунок небюджетних коштів.
Якщо Кабінетом Міністрів приймається рішення щодо надання відповідних гарантій за зобов'язаннями, що виникли перед іноземними замовниками за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), то боржники вносять до державного бюджету, згідно угоди між юридичною особою-резидентом і Міністерством фінансів, плату за надання державної гарантії в розмірі 1% річних суми наданої гарантії.
Часто виникають проблеми щодо виконання зобов'язань вітчизняних позичальників перед іноземними кредиторами і державою з приводу державних та гарантованих державою кредитів. Погіршання фінансового стану українських підприємств зменшує їхні можливості своєчасно забезпечити виконання взятих ними зобов'язань за іноземними кредитами, гарантованими урядом.
У разі виникнення простроченої заборгованості за кредити платежі здійснюються за рахунок державного бюджету.
Законодавством України передбачено відповідальність позичальників, яким було надано кредит з державного бюджету чи під державні гарантії, у випадку несвоєчасного обслуговування або повернення кредиту.
Бюджетним кодексом України визначено, що в разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань стосовно погашення та обслуговування кредитів, наданих з державного бюджету або під державні гарантії, застосовується механізм стягнення цієї заборгованості в порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Примусове стягнення простроченої суми заборгованості може здійснюватися лише за рішенням господарського суду органами державної виконавчої служби. Подання позовної заяви до суду з цього приводу належить до компетенції контрольно-ревізійних органів.