ТЕМА: «МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ»

1. Циклічний характер економічного розвитку

2. Безробіття: сутність, види та соціально-економічні наслідки

3. Інфляція: її причини, види та наслідки.

1.                Циклічний характер економічного розвитку

Після першої світової економічної кризи 1825 року ринкова економіка з певною періодичністю зазнає спадів виробництва. Період від однієї кризи до іншої називають економічним циклом, у якому виділяють наступні фази: пік, рецесія (спад), нижча точка спаду (дно), підйом (пожвавлення).

Економічний цикл є об’єктивним механізмом встановлення макроекономічної рівноваги, хоча і пов’язаний зі значними втратами економіки.

Циклічність – закон розвитку економічної системи.

Економічний цикл (цикл ділової активності) — це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Основною причиною економічних циклів є невідповідність між сукупним попитом AD (сукупними витратами) і сукупною пропозицією AS (сукупним обсягом виробництва).

Циклічний характер розвитку економіки пояснюється зміною сукупного попиту за незмінної величини сукупної пропозиції (зростання сукупних витрат веде до підйому, а їх скорочення обумовлює рецесію)або зміною сукупної пропозиції за незмінної величини сукупного попиту (скороченя сукупної пропозиції означає спад в економіці, а її зростання – підйом в економіці).

Причини циклічності:

–                   технічні нововведення (НТР);

–                   політичні і випадкові події (війни, перебудови);

–                   зміни в кредитно-грошовій політиці;

–                   нестачанаціональних інвестицій;

–                   зміни цін на нафту, газ та інші види сировини, тощо.

Залежно від тривалості економічні цикли поділяються:

–                            цикли Китчина тривалістю 3-5 років, зумовлені у першу чергу

коливанням у споживчих смаках (моді) і оновленні моделей  раніше виробленою продукції;

–  цикли Джаглера з періодичністю 7-11 років як підсумок

взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

– цикли Кузнєца. Їхня тривалість становить двадцять років, а рушійними силами є зрушення у відтворювальній структурі виробництва;

– цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли, котрі тривалістю 40-60 років. Їхня головна рушійна сила – радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова.

Фази економічного циклу:

1.                криза (спад, рецесія);

2.                депресія (стагнація);

3.                пожвавлення;

4.                піднесення (бум).

Сучасна економічна теорія виділяє дві фази: рецесію і підйом. Під рецесією розуміється криза і депресія, а під підйомом – пожвавлення і пік.

Криза – головна фаза економічного циклу, яка характеризується різким погіршенням усіх параметрів економічного розвитку.

Причини економічних криз:

–                   недостатнє споживання;

–                   диспропорції між галузями економіки;

–                   розширення або звуження банківського кредитування.

Види економічних криз:

–                   перевиробництва;

–                   платіжна;

–                   фінансова;

–                   валютна.

 Напрямки прояву економічної кризи:

–                   перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом;

–                   різке падіння цін внаслідок перевищення сукупної пропозиції над сукупним попитом;

–                   різке скорочення обсягів виробництва;

–                   скорочення інвестицій;

–                   масові банкрутства підприємств;

–                   значне зростання безробіття і зниження заробітної плати;

–                   грошово-кредитна криза – скорочення кредиту, вилучення капіталів з банків,банкрутство банків,падіння курсу акцій та облігацій,підвищення норми відсотка.

Депресія.

–                   зменшення товарного надлишку;

–                   призупинення різкого падіння цін;

–                   падіння позичкового відсотка за рахунок маси грошового капіталу, який не знаходить застосування в промисловості й торгівлі

–                   збільшення пропозиції грошей.

Пожвавлення:

–                   зростання виробництва тільки в до кризових обсягах.

Піднесення (бум):

–                   швидке зростання виробництва;

–                   підвищення цін (за рахунок збільшення платоспроможного попиту);

–                   скорочення безробіття;

–                   підвищення заробітної плати;

–                   кредитна емісія (збільшення кредитування призводить до збільшення норми відсотка).

У ході економічного циклу досить чітко виявляється така закономірність: чим вищі темпи економічного піднесення, тим глибшим є наступний спад виробництва. Високі темпи економічного зростання створюють умови надмірного «перегріву» економіки, що становить об’єктивну загрозу наступного спаду виробництва і кризи.

Антикризова політика – політика держави, спрямована на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану та запобігання розвитку економічних криз.

Табл.

Найважливіші заходи антикризової політики

 

2.                Безробіття: сутність, види та соціально-економічні наслідки

Важливими проявами макроекономічної нестабільності є:

–                   безробіття;

–                   високі темпи інфляції.

Безробіття – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

При повній зайнятості обсяг виробництва є максимально можливим. Тому він називається потенційним і вимірюється з допомогою потенційного ВВП. З макроекономічної точки зору, повна зайнятість ресурсів, передбачає недовикористання тільки 10-20% виробничих потужностей та безробіття на його природному рівні.

Зайнятість населення - це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення валового внутрішнього продукту та національного доходу.

Рівень зайнятості =  х 100%

Населення країни можна поділити на зайнятих, безробітних та осіб поза робочою силою. Зайняті та безробітні разом становлять робочу силу, або економічно активне населення.

РС = зайняті + безробітні

Зайняті – це люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і зайняті неповний робочий день.

Безробітні – це ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Отже людина вважається безробітною, коли вона:

а) без роботи;

б) робить активні спроби знайти роботу; в) готова одразу ж стати до роботи.

До осіб поза робочою силою відносять:

а) осіб до 16 років, студентів денної форми навчання, тих, що перебувають у спецустановах (наприклад, психіатричних диспансерах, виправних закладах тощо), осіб без певного місця проживання;

б) осіб, які вибули зі складу робочої сили (дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботу). Осіб поза робочою силою називають економічно неактивним населенням.

Рівень безробіття =  х 100%

Види (форми) безробіття:

1.                              фрикційне;

2.                              структурне;

3.                              циклічне.

Фрикційне безробіття – безробіття, яке виникає внаслідок  зміни місця роботи.

Структурне безробіття – це безробіття, що визначається структурними зрушеннями в економіці.

Безробіття, яке є необхідною умовою для нормального розвитку ринку праці і складається із фрикційного та структурного безробіття, називається природним.

ПРБ = ФБ + СБ ,де:

ПРБ – природний рівень безробіття;

ФБ – фрикційне безробіття;

СБ – структурне безробіття.

Циклічне безробіття – безробіття, яке виникає внаслідок загального спаду виробництва і скорочення попиту на ринку праці.

ЦБ = ФРБ – ПРБ , де:

ЦБ – циклічне безробіття;

ФРБ – фактичний рівень безробіття;

ПРБ – природний рівень безробіття.

Соціально-економічні наслідки безробіття.

По-перше, безробіття призводить до недовипуску продукції, втрати частини ВВП.

Зв’язок між рівнем циклічного безробіття та зменшенням фактичного обсягу ВВП, порівняно з потенційним (при повній зайнятості), показує закон Оукена.

х 100% = – β (ФРБ-ПРБ)

β – коефіцієнт чутливості відставання ВВП до зміни рівня циклічного безробіття.

Для визначення зміни фактичного ВВП у поточному періоді порівняно з ВВП у минулому періоді:

х100%=3% – 2(ФРБпп – ФРБмп), де:

ВВПфпп – фактичний рівень ВВП у поточному періоді;

ВВПфмп – фактичний рівень ВВП у минулому періоді;

ФРБпп – фактичний рівень безробіття у поточному періоді;

ФРБмп – фактичний рівень безробіття у минулому періоді.

 Втрати за умов циклічного безробіття  = (ФРБ – ПРБ) х 2,5 , де:

ФРБ – фактичний рівень безробіття;

ПРБ – природний рівень безробіття.

ВВП потенц. = (ВВП факт. х 100)/ (100 – втрати).

ВВП втрати = ВВП потенц. – ВВП фактич.

3. Інфляція: її причини, види та наслідки

Інфляція – це стійка тенденція росту загального рівня цін, що супроводжується зниженням купівельної спроможності національної грошової одиниці.

РІ = Ісц - 100% , де:

РІ – рівень інфляції;

Ісц – індекс споживчих цін.

Темп інфляції =  

Дефляція - загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується.

Дезінфляція – це сповільнення темпів інфляції.

Помірна інфляція – приріст цін, який становить не більше 10% на рік.

Галопуюча інфляція – приріст цін, який вимірюється десятками або сотнями відсотків на рік (до 200%).

Гіперінфляція – приріст цін, який вимірюється тисячами відсотків на рік.

Інфляція попиту - інфляція, що викликана зростанням сукупного попиту. Зростання сукупного попиту може бути викликано збільшенням кожного з компонентів сукупних витрат (споживчих, інвестиційних, державних і чистого експорту) або підвищенням пропозиції грошей.

Інфляція витрат (інфляція пропозиції) – це інфляція, яка виникає в результаті скорочення сукупної пропозиції, що відбувається в результаті зростання витрат

Стагфляція – ситуації в економіці, коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції та безробіття на фоні загального спаду фактичного ВВП.

Неочікувана інфляція – інфляція, яка є результатом непередбачуваних змін у економіці.

Очікувана інфляція – інфляція, яка є наслідком прогнозованих тенденцій у економіці та заходів, запланованих державою.

ПС ном = ПС реальн. + РІ очік.

Варто мати на увазі, що за високих темпів інфляції (понад 10% за рік) рівняння “ефекту Фішера” має вигляд:

РС реальн.= ПС ном.- РІ очік./ 1+ РІ очік.х 100%

Рівняння кривої Філіпса:

РІ = ОІ - β (ПРБ-СБ) + ШП ,де:

РІ – рівень інфляції;

ОІ – очікувана інфляція;

β – коефіцієнт, який показує, наскільки сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття; він завжди більший нуля;

ПРБ – природний рівень безробіття;

СБ – структурне безробіття; ПРБ – СБ= ЦБ (циклічне безробіття);

ШП - шоки пропозиції.

Антиінфляційна політика - політика держави, яка спрямована на боротьбу з інфляцією та включає прямі (регулювання державою грошової маси; державне регулювання цін; державне (за угодою з профспілками) регулювання заробітної плати; державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій із іноземним капіталом і валютного курсу) та непрямі засоби регулювання купівельної спроможності грошової одиниці (регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком;  операції центрального банку на відкритому ринку цінних паперів; зміну обов’язкових резервів комерційних банків у центральному банку; зміну облікової ставки).