Лекція 5. СПОЖИВАННЯ, ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА ІНВЕСТИЦІЇ

1. Споживання і заощадження, їх функції.

2. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження. Фактори споживання та заощадження, які не залежать від доходу.

3. Інвестиції : сутність, фактори, які впливають на їх величину.

1. Споживання і заощадження, їх функції.

Заощадження – це відстрочене споживання або та частина доходу кінцевого використання домашніх господарств, яка не споживається.

З =ДКВ – СВ (5.1).

Однією з найважливіших у макроекономіці є функція споживання, яка показує співвідношення між споживчими витратами й доходом кінцевого використання як у статиці, так і в динаміці. Функція споживання, яка була запроваджена Дж. Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що існує стабільний емпіричний зв’язок між споживанням та доходом.

Графік функції споживання

Якби споживчі витрати повністю дорівнювали б доходу, то графік функції споживання набув би форми бісектриси. В будь-якій точці бісектриси споживання повністю дорівнює доходу. Точка Б означає нульове заощадження, повне споживання доходу. Праворуч від точки Б – зона чистого заощадження, яка обмежується кривою споживання та бісектрисою. Величина чистих заощаджень завжди вимірюється вертикальним відрізком між кривою функції споживання та бісектрисою.

Обсяг споживання визначається відстанню від осі доходів до кривої функції споживання. Ліворуч від точки Б - зона переважання споживання над доходами, тобто життя в борг або за рахунок попередніх заощаджень. Перевищення споживання над доходом є “чистим від’ємним заощадженням”, його вимірюють відстанню між бісектрисою та кривою споживання. Автономне споживання – споживання, яке не залежить від доходу кінцевого використання.

Графік функції заощадження

Обсяг заощаджень визначається відстанню від лінії доходу до кривої функції заощадження. Ця відстань повністю збігається з відстанню від кривої споживання до бісектриси на попередньому графіку функції споживання. Точка Б на графіку так само показує нульове заощадження. На відрізку ліворуч від точки Б заощадження домашніх господарств є від’ємними (функція заощадження лежить нижче нульової горизонтальної лінії). З наведених графіків функцій споживання та заощадження видно, що і споживання, і заощадження прямо залежать від доходу, зростаючи зі збільшенням доходу і зменшуючись при його скороченні.

 Математичний вираз функції споживання

CВ = f (ДКВ) (5.2).

Свої заощадження населення спрямовує на фінансові ринки. Тому заощадження не тільки є функцією доходу, а й залежить від процентної ставки (ПС).

З = f (ДКВ,ПС) (5.3).

Оскільки ДКВ = СВ + З

CВ = f (ДКВ, ПС) (5.4 ).

2. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження. Фактори споживання та заощадження, які не залежать від доходу.

Середня схильність до споживання (ССС) - частка доходу кінцевого використання, що спрямовується на споживання (у відсотках).

ССС = х 100% (5.5).

Середня схильність до заощадження (ССЗ) - частка доходу кінцевого використання, що спрямовується на заощадження (у відсотках).

ССЗ =  х 100% (5.6).

Оскільки ДКВ = CВ + З, то ССС + ССЗ = 100% або 1 (5.7).

Середня схильність до споживання має перевищувати середню схильність до заощаджень, тобто ССС > ССЗ (5.8).

Гранична схильність до споживання (ГСС) показує, яка частка

додаткового доходу кінцевого використання спрямовується на додаткове споживання.

ГСС = х 100% (5.9).

Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) вказує на співвідношення між додатковими заощадженнями та додатковим доходом кінцевого використання, який спричинив ці заощадження.

ГСЗ = х 100% (5.10).

ГСС + ГСЗ = 1,0 або 100% (5.11).

Фактори споживання та заощадження, що не залежать від доходу:

(багатство; податки; рівень цін; відрахування на соціальне страхування; очікування; споживча заборгованість; процентна ставка).

Фактори, які не залежать від доходу (недоходні фактори), впливають на споживання та заощадження, зміщуючи їх графіки у відповідний бік.

∆СВ = ∆СВа + ГСС х ∆ДКВ (5.12);

∆ З = ∆ За + ГСЗ х ∆ ДКВ (5.13), де:

СВа, За – автономне споживання і заощадження, яке не залежить від доходу, а змінюється лише під впливом нецінових факторів.

Для розрахунку ВВП в періоді t можна використати таку формулу:

СВ t = ГСС х (ВВП t – ЧП t) де:

СВ t  - споживчі витрати в періоді  t;

ГСС – гранична схильність до споживання;

ВВП t -  ВВП в періоді t;

ЧП t – чисті податки в періоді t.

ЧП = ВП – ТП, де:

ЧП –чисті податки;

ВП – валові податки (сукупність прямих та непрямих податків);

ТП – трансфертні платежі.

3. Інвестиції : сутність, фактори, які впливають на їх величину.

Під інвестиціями прийнято розуміти використання заощаджень із метою створення нових виробничих потужностей і капітальних активів. До інвестицій належать усі витрати на придбання основного капіталу, житлове будівництво і зміна запасів.

ВІ = ЧІ + кА К п.р. (5.14), де:

ВІ – валові інвестиції;

ЧІ – чисті інвестиції;

кА – коефіцієнт амортизації;

К – вартість об’єктів основного капіталу; п.р. - поточний рік.

При цьому ЧІ = К п.р. + 1 – К п.р. (5.15).

З формул 14 та 15 можна вивести таку залежність

 (5.16).

Рівняння 5.16 є базовим для визначення потреби у валових інвестиціях за умов розширеного відтворення, коли має місце нагромадження капіталу.

Чистий прибуток – та частка валового прибутку від реалізації інвестиційного проекту, яка залишається після сплати податку на прибуток та процентів за інвестиційні кошти.

ЧП = ∆ВВП - (∆ПВ + ∆ПП) (5.17), де:

ЧП – чистий прибуток;

∆ВВП – приріст ВВП, викликаний чистими інвестиціями;

∆ПВ – приріст поточних витрат;

∆ ПП – приріст податку на прибуток.

Сукупний попит на інвестиції залежить від очікуваної норми чистого прибутку та процентної ставки.

ОНЧП - мета інвестування; процентна ставка – це ціна інвестицій, яку фірма повинна сплатити, щоб позичити грошовий капітал, потрібний для придбання реального капіталу.

ОНЧП = х 100 % (5.18).

ПСр = ПСномін. – ТІ (5.19).

Зв’язок між реальною процентною ставкою та інвестиціями виражається формулою: ВІ = – f (ПСр) (5.20).

Графік інвестиційного попиту

Доцільність інвестування та інвестиційний попит виникають за умов, коли очікувана норма чистого прибутку більша від реальної процентної ставки. При заданому рівні ОНЧП що нижча реальна процентна ставка, то більший попит на інвестиції. Тому крива інвестиційного попиту набуває вигляду негативно похилої лінії.

Фактори, що не залежать від процентної ставки (технологічні зміни;  рівень забезпеченості основним капіталом; витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування; податки на підприємця; очікування).

Фактори, що не залежать від процентної ставки збільшують або зменшують сукупний попит на інвестиції, переміщуючи криву попиту на інвестиції вправо чи вліво. На відміну від них, процентна ставка викликає зміщення по самій кривій попиту на інвестиції.

Залежність між інвестиціями і ВВП.

Графік інвестицій

Що похиліша лінія інвестицій, то ефективніша економіка країни, то менші прирости обсягів інвестицій забезпечують більші прирости ВВП. І навпаки, що крутіше піднімається вгору лінія інвестицій, то більший приріст їхніх обсягів забезпечує менші прирости ВВП, а отже, інвестиції витрачаються неефективно.

ВИСНОВКИ

1. Споживчі витрати є одним із головних компонентів, які визначають розвиток економіки. Вони формують споживчу поведінку, що є своєрідним індикатором циклічного розвитку економіки.

2.Функція споживання є однією з найважливіших у макроекономіці і показує співвідношення між споживчими витратами й доходом кінцевого використання як у статиці, так і в динаміці.

3. Залежність споживання та заощадження від доходу кінцевого використання називається схильністю до споживання та заощадження. Розрізняють середню та граничну схильність до споживання та заощадження.

4. Інвестиції створюються заощадженнями, а фінансові ринки дають змогу домашнім господарствам перерозподіляти свої доходи в часі. Сукупний попит на інвестиції залежить від очікуваної норми чистого прибутку (пряма залежність) і реальної процентної ставки (обернена залежність).