3. Етапи формалізації інформації: зміст та етапи. Взаємозв'язок між інформацією, знаннями та даними.

Формалізація інформації – перенесення на матеріальні носії. Етапи: сприйняття, класифікація, кодифікація (надання форми за допомогою знаків), збереження.

Класифікація — це поділ множини об’єктів на підмножини за певною ознакою; обов’язковий етап попередньої підготовки даних до автоматизованого оброблення, а також передумова раціональної організації інформаційної бази та моделювання інформаційних процесів. Розрізняють два методи класифікації — ієрархічний і фасетний.

Суть ієрархічного методу класифікації полягає в послідовному поділі множини об’єктів на підпорядковані класифікаційні угруповання. Такий поділ добре унаочнюється з допомогою ієрархічного граф-дерева. Перевагою ієрархічного методу класифікації є логічність побудови, велика інформаційна місткість і простота навіть ручного пошуку. Недолік методу полягає в його жорсткій структурі, що іноді позбавляє систему гнучкості, а в разі потреби перегрупувати об’єкти утруднює машинне розв’язування задач (коли виникають заздалегідь не передбачені ознаки).

Особливістю фасетного методу класифікації є паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні угруповання — незалежні фасети. Перевагою фасетних класифікацій є їх гнучкість за будь-якого поєднання фасетів, а недоліком є складність використання в багатоаспектних номенклатурах, коли йдеться про ручну обробку даних і обмежене використання ємності класифікації.

На практиці застосовують також алфавітно-предметну класифікацію (наприклад, звичайний алфавітний довідник), де літери алфавіту фактично використовуються для формування відповідних фасетів.

Кодування — це створення і присвоєння певного коду класифікаційному угрупованню і (або) об’єкту класифікації. Різновидом кодування є шифрування, що пов’язується із таємністю інформації.

Згідно зі стандартом ГОСТ 6.01.1-87 подається визначення чотирьох методів кодування — послідовного, паралельного, порядкового і серійно-порядкового. При цьому під послідовним методом кодування розуміють утворення коду класифікаційного угруповання і (або) об’єкта класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих угруповань, здобутих згідно з ієрархічним методом класифікації, і його присвоєння.

Паралельний метод кодування — це утворення коду класифікаційного угруповання і (або) об’єкта класифікації з використанням кодів незалежних угруповань, здобутих згідно з фасетним методом класифікації, і його присвоєння.

Порядковий метод кодування — утворення коду з чисел натурального ряду і його присвоєння.

Серійно-порядковий метод кодування — утворення коду з чисел натурального ряду, закріплення окремих серій чи діапазонів цих чисел за об’єктами класифікації з однаковими ознаками та його присвоєння.

Карл Вииг різницю між інформацією та знаннями визначив таким чином: «знання складаються з істин і уявлень, точок зору і концепцій, думок та припущень, методологій і ноу-хау. Ми накопичуємо знання, організовуємо їх, інтегруємо і зберігаємо протягом довгого часу, щоб застосувати в конкретній ситуації. Інформація складається з фактів і даних; ми послідовно застосовуємо знання для інтерпретації наявної інформації для того, щоб приймати рішення». Беззаперечною є наявність тісного взаємозв'язку між поняттями «дані», «інформація» та «знання». Дж. Харрінгтон та Ф. Воул  дослідили цей зв'язок за допомогою моделі під назвою «етапи набуття мудрості». Рух у такій моделі відбувається у бік суб'єктивізації та ускладнення, а кожна стадія включає в себе обробку і трансформацію того, що було отримано на попередній стадії, для досягнення розвитку. Дані перетворюються в інформацію, яка, у свою чергу, є свого роду «сировиною» для виготовлення знання, які, у свою чергу, стають фундаментальною основою організації будь-якого процесу. Мудрість визначається як здатність знання до багаторазового використання у майбутніх проектах з передбачуваним результатом.