2. Підходи до визначення сутності, види та характерні риси інформації.
У найзагальнішому розумінні інформація — це певне ідеальне повідомлення, що зменшує або повністю виключає невизначеність при виборі однієї з можливих альтернатив. На думку засновника кібернетики М. Вінера, "інформація є інформація, а не матерія і не енергія", яка існує у вигляді закодованих повідомлень, зафіксованих на матеріальних носіях.
Як багатоаспектна категорія інф-я розглядається через єдність двох відносно самостійних аспектів, що складають зміст феномену інформації:
— комунікаційного (процедура передачі повідомлення, трансляції відомостей);
— змістовного (передача продуктів інтелектуальної діяльності та їх засвоєнням).
У сучасній літературі сформувалося два підходи до визначення сутності інформації.
I. Атрибутивний, за якого інформація кваліфікується як невід'ємна ознака будь-якого матеріального об'єкта та оцінюється як міра впорядкованості структур та взаємодій.
II. Функціональний, прихильники якого пов'язують інформацію з функціонуванням та розвитком систем, що самоорганізуються.
В умовах інтелектуальної економіки інформація виступає як особливий об'єкт договірних відносин, пов'язаних з її пошуком, добором, збереженням, переробкою, поширенням та використанням у різних сферах людської діяльності. Як специфічне економічне благо вона є важливим засобом отримання додаткових вигід за рахунок зниження невизначеності та ризику суб'єктів господарювання.
Особливості інформації як товару:
— є нематеріальним благом (ідеальним компонентом буття) і не зводиться до фізичних об'єктів, які є її носіями;
— характеризується невичерпністю, не зменшується в процесі використання та не споживається у традиційному розумінні цього терміна;
— не локалізована в просторі, легко поширюється, тиражується (за сучасного рівня технологій) і змінює форми фіксації;
— не зникає в процесі споживання, але для отримання корисного ефекту від останнього потребує певних інтелектуальних навичок;
— практично не підлягає фізичному зносу, але може морально старіти;
— не існує монополії на володіння нею та її використання, за винятком тієї частини, яка є об'єктом інтелектуальної власності.
Споживання інформації тотожне формуванню нового знання. Відтак поширення інформації приводить до її самозростання, що унеможливлює використання поняття "рідкісності" до характеристики цього феномену. Цікаво зазначити: деякі дослідники наголошують на тому, що інформації притаманні властивості суспільного блага — того, чим додатково може скористатись людина, не збільшуючи витрат виробництва. Інформація характеризується вибірковістю, яка є вищим проявом рідкісності, оскільки процес споживання інформації обумовлюється наявністю у людини специфічних здібностей.
Сучасні дослідники розрізняють два основні напрями реалізації інформації в економічній діяльності:
1) комерціалізацію інформації, пов'язану з виробництвом та реалізацією товарів і послуг, створенням наукомісткої продукції, розробкою нових технологій виробництва й управління;
2) вплив інформації на суб'єктивні сприйняття та очікування економічних суб'єктів, у т. ч. створення інформаційних образів продуктів, компаній, формування та вплив на потреби економічних суб'єктів тощо.
Види. За змістом: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 Наверх ↑